Постанова № 14220997, 22.02.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року Справа № 2а/0370/41/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Годунок Т.О.,

з участю представників позивача Сороки Г.О., Конашук Н.Д.,

представника відповідача Талашко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Ковельсільмаш» звернулося з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010р. та від 22.12.2010р. №№0000402300/0, 0000402300/1, якими податковий орган визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 135245грн., в тому числі: 90149грн. за основним платежем і 45096грн. за штрафними санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №№0007081700/0, 0007081700/1, якими Ковельська МДПІ донарахувала ПАТ «Ковельсільмаш» податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 5637грн., в тому числі: 1879грн. за основним платежем і 3758грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- зробивши помилку у показниках податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року, позивач самостійно виправив таку помилку шляхом подачі декларації за січень 2010 року з уточненими показниками, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України;

- відсутність у свідоцтві платника єдиного податку підприємця ОСОБА_4 такого виду підприємницької діяльності як ремонт дорожного покриття не може свідчити про зобовязання позивача як податкового агента утримати та сплатити до бюджету 15% податку з доходів фізичних осіб за надані ОСОБА_4 послуги з отриманих останньою доходів, оскільки вона здійснювала свою діяльність в межах спрощеної системи оподаткування.

Представники позивача в судових засіданнях повністю підтримали зазначені позовні вимоги та додатково вказали, що товариством справді було виправлено помилку в податковій декларації за грудень 2009 року шляхом подачі декларації за січень 2010 року без нарахування обовязкової штрафної санкцій у розмірі 5% від суми помилки, однак це не може слугувати підставою для визначення податкового зобовязання з ПДВ на всю суму такої помилки та нарахування штрафних санкцій.

Представник позивача у своїх запереченнях та в судових засіданнях просить в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що позивач, провівши в грудні 2009 року зарахування коштів в розмірі 541152грн.97коп., що надійшли на його розрахунковий рахунок від ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» як оплата послуг оренди та постачання електроенергії, в рахунок оплати за товарно-матеріальні цінності, що також були поставлені позивачем згідно накладної, занизив податкове зобовязання з ПДВ за грудень 2009 року на суму ПДВ з отриманого авансового платежу 90162грн.16коп. та завищив податкове зобовязання з ПДВ за січень 2010 року на суму 90162грн.16коп. Крім того, стосовно донарахування податку з доходів фізичних осіб, представник зазначила, що доходи платника єдиного податку, отримані ним не за правилами системи спрощеного оподаткування (від виду діяльності, що не вказаний у свідоцтві платника єдиного податку), повинні бути оподатковані за загальними правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», що визначають обовязок податкового агента утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15%.

Розглянувши доводи викладені позивачем у позовній заяві, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову. При цьому судом враховано наступне:

Як встановлено судом, з 21.09.2010р. по 01.11.2010р. працівниками Ковельської МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Ковельсільмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., про що складено акт від 08.11.2010р. №731/23-00238138.

Перевіркою встановлено ряд порушень норм чинного законодавства, в тому числі й наступні:

1) пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон України №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 90149грн., а саме: за грудень 2009 року занижено на 90142грн., за червень 2010 року завищено на суму 43грн. та занижено відємне значення, яке після відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року на суму 85911грн.;

2) пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. «а» пп.8.1.1. п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 та згідно з пп.пп.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV (далі Закон України №889-IV) не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податку у джерела виплати доходу в сумі 1879грн.

За наслідками перевірки Ковельською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2010р. №0007081700/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5637грн., в тому числі: 1879грн. за основним платежем і 3758грн. за штрафними санкціями, та №0000402300/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 135245грн., в тому числі: 90149грн. за основним платежем та 45096грн. за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Ковельської МДПІ, однак первинну скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

За результатами адміністративного оскарження Ковельською МДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010р. №№ 0007081700/1, 0000402300/1.

Стосовно правомірності здійснених позивачу донарахувань з податку з доходів фізичних осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як встановлено при проведенні перевірки розбіжність між даними платника стосовно визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та даними перевірки склала 1879грн.

Причиною вказаної розбіжності вказано неутримання ПАТ «Ковельсільмаш» як податковим агентом відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №889-IV податку з доходів фізичних осіб по ставці 15% в сумі 1879грн. за надані підприємцем ОСОБА_4 послуги з ямкового ремонту асфальтного покриття стоянки вартістю12527грн.12коп.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт від 04.12.2009р. підприємець ОСОБА_4 здійснила ремонт асфальтованого покриття стоянки легкових автомобілів в обсязі 98,3 кв.м. на загальну суму 12527грн.12коп. Оплата за надані підприємцем послуги проведено шляхом взаємозаліку, в рахунок оплати за оренду стоянки автомобілів по вул.Варшавській, 1, за листопад-грудень 2009 року на суму 6263грн56коп. та за січень-лютий 2010 року на суму 6263грн56коп.

Підприємець ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 10.03.2009р. здійснює наступні види діяльності: надання перукарських послуг, роздрібна торгівля косметикою в перукарні, послуги автопаркування.

Відповідно до п.п. 9.12.1, 9.12.2 Закону України №889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

До спеціального законодавства відноситься спрощена система оподаткування, що діє згідно з нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 (далі Указ).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу у разі, коли фізична особа субєкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно з Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №752/4045, підставою для видачі свідоцтва є подання субєктом підприємницької діяльності фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.

У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким субєкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені субєктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.

При цьому, нормами Указу не передбачено обовязку субєкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують субєкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, субєкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи субєкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві субєкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, норми Указу поширюються на всі доходи субєкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким субєктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу.

Таким чином, факт відсутності у свідоцтві платника єдиного податку, виданого підприємцю ОСОБА_4 такого виду діяльності як проведення ремонту стоянок автомобілів, не свідчить про наявність в останньої обовязку щодо сплати податку з доходів фізичних осіб як платником такого податку, а також про обовязок ПАТ «Ковельсільмаш» на утримання та перерахування до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб на підставі пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України №889-IV як податковим агентом в розмірі 15% від суми виплаченого доходу згідно з п.7.1 ст.7 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірним визначення Ковельською МДПІ позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1879грн. та, відповідно, неправомірним є й застосування штрафних санкцій в розмірі 3758грн.

Стосовно правомірності донарахування позивачу сум податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке:

14.08.2009р. між ПАТ «Ковельсільмаш» (Орендодавець) та ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» (Орендар) укладено договір оренди №50/14.-131, згідно з умовами якого Орендар щомісяця сплачує орендну плату за основні засоби в сумі 213000грн., відшкодовує плату за використану електроенергію та інші послуги.

На виконання умов вказаного договору Орендарем в грудні 2009 року перераховано на банківський рахунок Орендодавця кошти в загальній сумі 1118000грн. з призначенням платежу «за електроенергію».

Також в грудні 2009 року позивачем, згідно накладної №РН 268П від 01.12.2009р., реалізовано ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 857987грн.36коп., в тому числі ПДВ 142997грн.89коп.

За отримані матеріальні цінності ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» проведено часткову оплату в сумі 25000грн. згідно платіжного доручення №331 від 11.12.2009р., у якому зазначено призначення платежу «за товар згідно накладної №РН 268П від 01.12.2009р.».

Разом з тим, позивачем без дотримання призначення платежу зараховано кошти в сумі 541152грн.97коп., отримані як оплата послуг оренди та постачання електроенергії в рахунок оплати за ТМЦ, які були реалізовані згідно накладної №РН 268П від 01.12.2009р.

В результаті вказаних дій ПАТ «Ковельсільмаш» занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму ПДВ з отриманого авансового платежу (541152грн.97коп.) за договором оренди від 14.08.2009р. №50/14.-131 в розмірі 92192грн.16коп.

Позивачем вказано занижені дані про суму податкового зобовязання з ПДВ у податковій декларації за грудень 2009 року, однак в декларації з ПДВ за січень 2010 року виправлена зазначена помилка шляхом збільшення суми податкового зобовязання на 92192грн.16коп., про що вказано і в акті перевірки та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі Закон України №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

За змістом підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181-ІІІ у разі самостійного виявлення платником податків до початку його перевірки контролюючим органом факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів такий платник зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

ПАТ «Ковельсільмаш» виконано вимоги законодавства стосовно відображення суми недоплати в розмірі 90192грн.16коп., що виникла за грудень 2009 року, у складі декларації з ПДВ за січень 2010 року, однак не було здійснено самостійне донарахування штрафних санкцій на суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За визначенням пункту 1.5 цієї ж статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання, а відтак недонарахування платником штрафу в порядку підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 цього Закону прирівнюється до заниження податку, відповідно Ковельська МДПІ мала право визначити суму податкового зобовязання з ПДВ саме в розмірі 5% від суми заниженого зобовязання 4609грн.61коп., однак цього зроблено не було, натомість податковий орган не визнав як виправлення помилки подачу декларації з ПДВ за січень 2010 року із збільшеною на 92192грн.16коп. сумою податкового зобовязання з ПДВ, а, із врахуванням завищення ПАТ «Ковельсільмаш» суми податкового зобовязання з ПДВ за червень 2010 року на 43грн., визначив товариству зобовязання з ПДВ в сумі 92149грн. (92192грн. -43грн.) та нарахував штрафні санкції в розмірі 45096грн., що свідчить про неправомірність дій податкового органу у вказаній частині.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 про донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ та ПДФО в розмірі 135245грн. та 5637грн. відповідно.

Суд також вважає підставною вимогу позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 22.12.2010р. №№0000402300/1, 0007081700/1, прийнятих за результатами адміністративного оскарження з огляду на наступне.

Відповідно до пп. «б» п.6.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001р. за N 567/5758, що діяв на момент винесення оспорюваних рішень, податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Тобто, оскільки внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 скарга залишена без задоволення та дані повідомлення-рішення без змін, то всі прийняті за результатами даного оскарження податкові повідомлення-рішення не вважаються відкликаними і є чинними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 16.11.2010р. №№0000402300/0, 0007081700/0 та від 22.12.2010р. №№0000402300/1, 0007081700/1.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Ковельсільмаш» 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук