Постанова № 1421895, 26.02.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" лютого 2008 р.

Справа № 14/5

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/5

за адміністративним позовом: приватного підприємства "Колега" (далі по тексту – ПП), Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Г. Сталінграду, 20,

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - ОДПІ), Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Пролетарська, 17,

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Секретар судового засідання – Адаменко А.В.

Представники сторін:

від позивача - Чернишов С.С., довіреність № 51 від 06.02.08р.;

від відповідача - Дьорко А.М., довіреність № 10 від 10.01.08 р.;

Час прийняття постанови: 11 год. 26 хв.

Подано позов про визнання протиправним та скасування рішення Олександрійської ОДПІ №0002532310/0 від 12.12.2007 року про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок податкового органу про порушення пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суперечить статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Позивач наполягає, що не здійснював діяльність в сфері роздрібної торгівлі автомобілями, а реалізовував транспортний засіб, який використовувався в господарської діяльності і відносився до основних фондів.

Крім того, посилаючись на статті 239, 250 Господарського кодексу України позивач зазначає, що при винесенні спірних рішень про застосування штрафної санкції за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” державною податковою службою не враховано норми статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

В письмових запереченнях проти позову Олександрійська ОДПІ не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Олександрійська ОДПІ наполягає на порушенні позивачем Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та обґрунтованості застосування штрафних санкції за порушення його норм.

Крім того, відповідач не погоджується із твердженням позивача, що штрафна санкція за порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є адміністративно-господарською санкцією.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Спеціалістами Олександрійської ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства “Колега” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.06.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2007 року № 436/23-10-20643651, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме не проведення розрахункової операції з продажу автомобіля за готівку, який списано з балансу і не є продукцією власного виробництва, через реєстратор розрахункових операцій.

Акт перевірки став підставою для винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002532310/0 від 12.12.2007 року про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100000 грн. 00 коп. з посиланням на пункт 1 статті 3, пункт 17.1 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення №1 від 16.06.2006 року та наказу №4 від 16.06.2006 року засновник та директор приватного підприємства “Колега” Гушлєвський О.О. прийняв рішення про продаж автомобіля Mitsubishi Padjero, 2002 року випуску.

Згідно біржової угоди купівлі продажу транспортного засобу №408207 від 02.07.2006 року приватне підприємство “Колега” продало за 20000 грн. 00 коп. вищезазначений транспортний засіб гр. Хамідуліну Є.І., а не гр. Адинцеву О.В., як зазначено в акті перевірки від 30.11.2007 року.

На підтвердження передачі транспортного засобу позивачем оформлена видаткова накладна від 03.07.2006 року. Факт отримання грошових коштів від покупця підтверджує прибутковий касовий ордер №101 від 03.07.2006 року.

Перевіркою дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” податковою службою встановлено порушення пункту 1 статті 3 цього Закону, продаж матеріальних цінностей, а саме автомобілю, який вилучено з активів і не є продукцією власного виробництва, без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Згідно статті 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та\або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 3 цього Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

За нормою статті 2 цього Закону розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

З пояснень представника позивача та доданих до матеріалів справи документів вбачається, що автомобіль Mitsubishi Padjero перебував на балансі підприємства, як основний засіб та був списаний з балансу в зв'язку з продажем.

Отже позивачем не здійснювалась діяльність у сфері роздрібної торгівлі автомобілями, а здійснена реалізація транспортних засобів, які використовувався в господарської діяльності і відносився до основних фондів приватного підприємства.

Даний факт підтверджує зміст таблиці №32 акту перевірки, в якій податковим органом досліджено порядок відображена даної господарської операції в бухгалтерському обліку підприємства.

Статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що основні фонди – це матеріальні цінності, що використовуються у господарської діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Враховуючи те, що основні фонди (основні засоби) суб'єкта підприємницької діяльності не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та\або реалізується суб'єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, господарський суд вважає, що дія Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на операції продажу основних фондів, що належать суб'єкту підприємницької діяльності і використовуються для виконання робіт, послуг, не поширюється.

Дана позиція викладена в листі ДПА України від 18.11.2004 року №10413/6/23-2119, а також знайшла своє відображення в Постанові Вищого господарського суду України від 06.10.2004 року по справі №5/498-25/46.

За таких обставин, господарський суд вважає помилковим застосування державним податковим органом до позивача штрафної санкції на підставі Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за здійснення реалізації власних основних засобів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно - господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно - господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Одним із видів адміністративно - господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф (стаття 239 Господарського кодексу України).

Адміністративно - господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (частини 1, 2 статті 241 Господарського кодексу України).

Адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (стаття 250 Господарського кодексу України).

Господарський суд вважає, що при застосуванні штрафної санкції Олександрійська ОДПІ не враховано не тільки норми Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а і норми статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач виявив у позивача порушення норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в день підписання акту документальної перевірки, тобто 30.11.2007 року, тому застосування адміністративно - господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності може бути правомірним починаючи з 30.11.2006 року.

Дана позиція підтримана Верховним судом України в постанові від 13.02.2007 року.

Застосування штрафної (фінансової) санкції за не проведення розрахункових операцій за готівку через реєстратор розрахункових операцій 03.07.2006 року є ще однією з підстав для скасування спірного рішення.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2 статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції №0002532310/0 від 12.12.2007 року про застосування до приватного підприємства "Колега" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Г. Сталінграду, 20, ідентифікаційний код - 20643651) штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100000 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Колега" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Г. Сталінграду, 20, ідентифікаційний код - 20643651) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови в

повному обсязі - 29.02.008 року.