Постанова № 14216692, 03.03.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2011 р.Справа № 19-6-34/59-09-1539

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від ФОП ОСОБА_2: ОСОБА_3

Від СП „ЛАЕТ”: не зявився

Від ТОВ „Компанія СонаР”: не зявився

Від ТОВ „Телекомпанія Автор ТВ”: Леонтенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.11.2010 року

у справі № 19-6-34/59-09-1539

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Спільного підприємства „ЛАЕТ” (Товариство з обмеженою відповідальністю)

про розірвання договору та стягнення 231000 грн.

та за зустрічним позовом Спільного підприємства „ЛАЕТ” (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення 28367 грн.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ „Компанія СонаР”, ТОВ „Телекомпанія Автор ТВ”

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до спільного підприємства „ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) (далі СП „ЛАЕТ”) про розірвання договору № 07/07, укладеного 04.01.2007 року між сторонами та стягнення з відповідача 231000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 04.01.2007 року між сторонами було укладено договір № 07/07, відповідно до умов якого відповідач зобовязався виготовити і поставити позивачу комплект обладнання для універсального лазерного верстату для створення трьохвимірних зображень в обємі скла та інших прозорих і напівпрозорих середовищах, розрізання листових матеріалів, гравірування металу, каменю, кераміки (обладнання), а позивач на умовах і в порядку, визначеному цим договором, повинен оплатити і прийняти готове до експлуатації обладнання. На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти загальною сумою 151500 грн., що еквівалентно 30000 дол. США. Проте, відповідач в порушення умов договору, отримавши передоплату за обумовлене договором обладнання, останнє не виготовив та позивачу не передав. Оскільки відповідач припустився істотних порушень умов вказаного договору, позивач просив суд розірвати цей договір на підставі ст.ст. 610, 611, 651 ЦК України та стягнути з останнього 231000 грн. виходячи з курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на момент предявлення даного позову, як 7.7 грн. за 1 долар США, що еквівалентно 30000 дол. США, сплачених за цим договором.

СП „ЛАЕТ” не визнало позов посилаючись на невідповідність викладених у позовній заяві доводів позивача дійсним обставинам та стверджуючи, що належним чином виконало свої зобовязання за договором № 07/07 від 04.01.2007р., виготовило обладнання та передало його представнику покупця в м. Одесі, що підтверджується накладною серії 01АИ№667440 від 02.11.2007р., предявило у господарському суді зустрічний позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 28376 грн., яка виникла у звязку з непроведенням остаточного розрахунку за виготовлене та поставлене обладнання згідно з вищевказаним договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року первісний позов задоволено частково, розірвано договір № 07/07 від 04.01.2007 року, укладений між СП „ЛАЕТ” та підприємцем ОСОБА_2, в решті частини первісного позову, а також у задоволенні зустрічного позову, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010 року зазначені судові акти скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 17.11.2010 року, яким первісний позов задовольнив частково, розірвав договір № 07/07 від 04.01.2007 року, укладений між СП „ЛАЕТ” та підприємцем ОСОБА_2, у задоволенні решти первісного позову відмовив. У задоволенні зустрічного позову відмовив у повному обсязі.

В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_2 вважаючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 231000 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 231000 грн.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони і треті особи були повідомлені заздалегідь належним чином, проте СП „ЛАЕТ” та ТОВ „Компанія Сонар” двічі не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.10.2006 року між СП „ЛАЕТ” (виготовлювач) та ТОВ телекомпанія „Автор ТВ” (замовник) було укладено договір № 07, за умовами якого виготовлювач зобовязався виготовити та поставити замовнику обладнання до універсального лазерного верстату для створення трьохвимірних зображень в обємі скла та інших прозорих і напівпрозорих середовищах, розрізання листових металів, гравірування по металу, каменю, кераміці, а замовник на умовах і в порядку, визначеному цим договором, повинен оплатити і прийняти готове до експлуатації обладнання. Виготовлювач, в межах даного договору, виготовлює і поставляє обладнання у кількості 1 шт., до складу якого входить: координатний стіл по осях ХУ (хід столу 400х5000) та вісь Z на гвинтовій парі з сервоприводом (хід 150 мм); блок управління двигуном; блок управління лінійним двигуном столу (ЧПУ); блок живлення та синхронізації затвору лазеру; компютер з контролером; програмне забезпечення, яке дозволяє адаптувати та конвертувати файли 3Д-моделей, створених в 3Д-мах. сортування та оптимізацію послідовної обробки зображення та синхронно управляти приводами столу та блоком живлення лазеру, живлення однофазове 220 В з точністю позиціонірування - 5 мкм по всім координатам. Строк виготовлення обладнання договором встановлений у чотири місяця з моменту проведення оплати.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачена 100 % попередня оплата обладнання в сумі еквівалентній 29 703 доларам США, з урахуванням ПДВ по курсу Національного банку України на день проведення оплати.

Платіжним дорученням № 43 від 19.12.2006 р. ТОВ телекомпанія „Автор-ТВ” перерахувало відповідачеві 150000 грн., тобто суму еквівалентну 29703 дол. США, виходячи з курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на час перерахування грошових коштів, як 5.05 грн. за 1 долар США, чим повністю виконало свої зобовязання за укладеним договором № 07 від 20.10.2006р.

04.01.2007 року між СП „ЛАЕТ” (виготовлювач) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (замовник) було укладено договір № 07/07, за умовами якого виготовлювач зобовязався виготовити та поставити замовнику комплект обладнання для універсального лазерного верстату для створення трьохвимірних зображень в обємі скла та інших прозорих і напівпрозорих середовищах, розрізання листових металів, гравірування по металу, каменю, кераміці, а замовник на умовах і в порядку, визначеному цим договором, повинен оплатити і прийняти готове до експлуатації обладнання. Виготовлювач, в межах даного договору, виготовлює і поставляє обладнання в кількості 1 шт., до складу якого входить: випромінювач з діодною системою накачування; блок електрооптичної модуляції лазерного випромінювання; блок живлення лазера; оптична система фокусування; блок охолодження лазера.

За умовами п. 2.1 даного договору вартість обладнання встановлюється в гривнях і складає суму, що є еквівалентною 33547 дол. США, за курсом НБУ на день проведення оплати. На момент укладення договору 1 долар США складає 5.05 грн. Таким чином, сума договору на дату його укладення складає 169412 грн. 35 коп.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору замовник сплачує виготовлювачу в січні 10000 дол. США, далі - по 5 000 дол. США щомісячно до 20-го числа поточного місяця, починаючи з місяця підписання договору. Остаточний розрахунок, згідно з пунктом 2.2.2. договору, здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту виконання пункту 4.6. даного договору.

Пунктом 4.6 договору № 07/07 від 04.01.2007 року встановлено, що виготовлювач зобовязується не пізніш 5-ти робочих днів до моменту поставки проінформувати замовника про готовність обладнання до відвантаження.

Згідно з пунктом 4.7 вказаного договору замовник не пізніше дня відвантаження обладнання зобовязаний прибути до місця знаходження виготовлювача для здійснення перевірки наявності технічної та іншої документації, за результатами перевірки сторони складають акт, який за відсутністю зауважень є підставою для проведення розрахунків згідно з пунктом 2.2.2. договору.

Відповідно до пункту 4.8 договору приймання-передача обладнання здійснюється в установленому законодавством порядку; за результатами приймання сторони складають акт.

Додатковою угодою від 18.04.2007 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 4.1 договору № 07/07 від 04.01.2007 року в наступній редакції: „Обладнання повинно бути передано замовнику протягом 5-ти робочих днів з моменту його виготовлення. Строк виготовлення обладнання до 20.06.2007 року”.

Згідно з пунктом 6.1 договору № 07/07 від 04.01.2007 року договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

На виконання своїх зобовязань за цим договором підприємець ОСОБА_2 протягом січня травня 2007 року в якості попередньої оплати за комплект обладнання перерахував на рахунок СП „ЛАЕТ” грошові кошти загальною сумою 151500 грн., еквівалентній 30000 дол. США за курсом НБУ на час перерахування коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в справі та не заперечується останнім.

Звернувшись до господарського суду з даним позовом підприємець ОСОБА_2 на обґрунтування предявлених вимог вказує те, що відповідач в порушення умов договору, отримавши передоплату за обумовлене обладнання, останнє не виготовив та йому не передав.

Заперечуючи проти предявлених вимог відповідач стверджує, що виконав в повному обсязі свої зобовязання за договором № 07 від 20.10.2006 року та договором № 07/07 від 04.01.2007р., виготовив обумовлене двома договорами обладнання та передав його представнику покупця в м. Одесі, про що свідчить накладна серії 01АИ №667440 від 02.11.2007р. на відпуск товарно матеріальних цінностей.

Як випливає з пояснень сторін та вбачається з матеріалів справи, обладнання, що підлягало виготовленню за договорами № 07 від 20.10.2006 року та № 07/07 від 04.01.2007р., є складовими частинами одного лазерного верстату і окреме використання кожного з них за цільовим призначенням не є можливим.

Разом з тим, рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2009 року у справі № 23/39-09-1359, що набрало законної сили, було розірвано договір № 07 від 10.10.2006р., укладений між ТОВ телекомпанією „Автор ТВ” та СП „ЛАЕТ” і з останнього на користь підприємця ОСОБА_2 стягнуто 150000 грн. боргу. Вказаним рішенням встановлено наступні факти: СП „ЛАЕТ” не виконало свої зобовязання за укладеним договором № 07 від 20.10.2006р. та обумовлене умовами даного договору обладнання не виготовило та не передало ТОВ телекомпанії „Автор ТВ”, чим істотно порушило договір, а тому останній підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ст. ст. 629, 651, 665 ЦК України. Окрім того, СП „ЛАЕТ” повинно повернути підприємцю ОСОБА_2 (який у даному випадку діяв на підставі договору про уступку права вимоги від 05.06.2007р., укладеним з ТОВ телекомпанією „Автор ТВ”) грошові кошти в розмірі 150000 грн., отримані ним на виконання вказаного договору в якості попередньої оплати від ТОВ телекомпанії „Автор ТВ”, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищевказані факти встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі, де брали участь ті самі сторони, а тому вони не повинні доводитися знову в даній справі

За вимогами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, за вимогами судового процесу саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що СП „ЛАЕТ” свої зобовязання за договором № 07/07 від 04.01.2007р. не виконало, обумовлене цим договором обладнання не виготовило та не передало його позивачу.

При вирішенні спору по суті судом першої інстанції взято до уваги, що відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, належними та допустимими доказами підтвердження виготовлення обумовленого договором обладнання та передачі його позивачу є підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін акт приймання - передачі обладнання згідно з умовами п. 4.8 договору, якому б передував обумовлений умовами п. 4.7 договору акт перевірки наявності технічної та іншої документації, або ж довіреність видана підприємцем ОСОБА_2 уповноваженій особі на отримання від відповідача обладнання та видаткова накладна про видачу цього обладнання зазначеній у такій довіреності особі.

Проте, таких доказів відповідачем до суду не подано і в матеріалах справи не міститься.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на акт приймання передачі від 18.06.2007р., та накладні № 18, № 19 від 02.11.2007р., як єдині докази здійснення поставки обладнання від СП „ЛАЕТ” на користь підприємця ОСОБА_2, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці документи складені самим відповідачем одноособово, а тому не є належними доказами підтвердження достовірності факту отримання підприємцем ОСОБА_2 визначеного договором № 07/07 від 04.01.2007р. обладнання, оскільки всі ці документи не містять печаток та підписів отримувача та посилань на серію та номер довіреностей, виписаних останнім. За загальним принципом цивільного права, зобовязання повинно бути не лише виконано виконавцем, але й прийнято замовником.

За умовами спірного договору сторони встановили певний порядок прийняття передачі замовленого обладнання, а тому посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на положення статтей 852, 853 ЦК України обґрунтовано місцевим судом не прийнято до уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором № 07/ 07 від 04.01.2007р. та визначене цим договором обладнання не виготовив і не передав у встановленому договором порядку і строк підприємцю ОСОБА_2, чим істотно порушив договір, а тому правомірно розірвав вказаний договір згідно з приписами ст. ст. 610, 611, 651 ЦК України.

Водночас колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні первісного позову в частині стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 231000 грн.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами спірного договору № 07/07 від 04.01.2007 року відповідач зобовязався за завданням позивача виконати певну роботу з виготовлення лазерного верстату (підрядне зобовязання), після чого поставити виготовлений за замовленням верстат позивачу (зобовязання із поставки товару). Отже, зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки в ньому містяться елементи двох видів договорів договору підряду та договору поставки.

Оскільки відповідач в порушення умов договору не виготовив визначене обладнання у встановлений договором строк і не передав його позивачу, останній звернувся до господарського суду з даним позовом про розірвання договору та повернення сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів.

Загальні положення про підряд визначені у параграфі І Глави 61 ЦК України. Зокрема, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Параграфом І Глави 54 ЦК України визначені загальні положення про купівлю продаж. Згідно з ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В силу ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, умовами п. 6.4 спірного договору сторони встановили, що за ініціативою замовника, в односторонньому порядку, допускається дострокове розірвання даного договору у разі порушення виготовлювачем граничного строку поставки або установки, наладки і запуску обладнання. При цьому, виготовлювач зобовязується протягом пяти банківських днів повернути замовнику суму отриманої попередньої оплати, а також сплатити штрафні санкції і відшкодувати усі завдані збитки, понад суму сплаченого штрафу.

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачу грошові кошти в сумі 151500 грн., отримані ним на виконання спірного договору в якості попередньої оплати, оскільки особа, яка одержала суму попередньої оплати товару і не передала товар у встановлений строк, повинна повернути цю суму на вимогу кредитора.

Разом з тим, доводи позивача про те, що відповідач повинен повернути йому грошові кошти у розмірі 231000 грн. виходячи з курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на день звернення до господарського суду з даним позовом, як 7.7 грн. за 1 дол. США, слід визнати помилковими. Відповідно до ст. 533 ЦК України та ст. 198 ГК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки умовами спірного договору передбачена можливість повернення суми одержаної попередньої оплати, але її розмір ніяким чином не повязаний із офіційним курсом гривні до долара США на момент такого повернення, то на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 151500 грн.

Враховуючи встановлені по справі обставини недоведеності СП „ЛАЕТ” факту передачі обладнання визначеного спірним договором підприємцю ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим зазначене рішення підлягає частковому скасуванню в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 231000 грн., з прийняттям нового рішення в цій частині, а в решті частини має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2010 року у справі № 19-6-34/59-09-1539 скасувати частково, стягнення за ним припинити, викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Первісний позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 07/07 від 04 січня 2007 року, укладений між спільним підприємством „ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Стягнути з спільного підприємства „ЛАЕТ” (товариство з обмеженою відповідальністю) (65005, м.Одеса, вул. Дальницька, 25, код ЄДРПОУ 25044850) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 151500 грн., а також 2357,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 77,40 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини первісного позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.