Постанова № 14216598, 10.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

10.03.11 Справа № 28/127

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Юркевича М.В.

Желіка М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватної фірми «Христина»б/н від 09.12.2010 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2010 р.

у справі № 28/127

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії «НАК», м. Львів

до відповідача Приватної фірми «Христина», м. Львів

про розірвання контракту, стягнення 125 296,64 грн.

за участю представників:

від позивача –Шайдич Т.В. –представник. Дакелін О.О. –комерційний директор;

від відповідача – Павлів В.В. –директор, Лисюк Н.В. –представник.

Розпорядженням заступника голови суду від 09.03.2011 р. до складу судової колегії було внесено зміни, замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Юркевича М.В.

У судовому засіданні здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (програмно-апаратного комплексу «Оберіг»).

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2010р. у справі № 28/127, суддя Морозюк А.Я. позов задоволено частково, стягнуто з ПФ «Христина»на користь ТОВ ТПК «НАК»125 296,64 грн. - основного боргу; 1 252,97 грн. - державного мита, 221 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині позовної вимоги про розірвання в судовому порядку контракту № 08-1863Х від 15.08.2008 року, укладеного між ТзОВ ТПК «НАК»та ПФ «Христина», провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПФ «Христина» звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункти 1,2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2010р. у справі № 28/127 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення 125 296,64 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Зокрема, покликається на те, що необхідною передумовою виконання зобов’язання відповідачем свого договірного обов’язку з передачі автомобіля виступає повна оплата позивачем вартості замовленого автомобіля, чого ним зроблено не було, що, в свою чергу, підтверджує відсутність наміру позивача прийняти автомобіль. На підтвердження чого відповідач посилається на листи від 19.12.2008 р. та від 29.01.2009 р., в яких позивач повідомляє про розірвання контракту у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, а саме вказує на зміну офіційного курсу євро стосовно української гривні.

Також, скаржник вказує, що підставою отримання попередньої оплати став початок виконання сторонами своїх зобов’язань, зокрема, замовлення відповідачем товару, остаточна передача якого позивачу не відбулася виключно з вини останнього.

Крім цього, скаржник посилається на безпідставне застосування судом до спірних правовідносин норм ст. 693 ЦК України, оскільки відповідач істотного порушення умов контракту не допускав, а вказаний договір розірваний за згодою сторін. Разом з цим, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 р. у справі № 4/112 встановлено, що у відповідача не виникало обов’язку передати позивачу автомобіль внаслідок нездійснення позивачем повної оплати автомобіля.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке:

Між сторонами у справі 15.08.08 було укладено контракт № 08-1863Х, предметом якого було зобов’язання ПФ «Христина», як продавця, поставити й передати, а ТОВ ТПК «НАК»- оплатити та прийняти новий легковий автомобіль марки «БМВ Х6 Е71 3.0d»2008 року виготовлення. Найменування моделі, ціна та специфікація даного автомобіля була погоджена сторонами в додатку № 1 від 15.08.08 до контракту.

Умовою контракту (п. 4.1) було передбачено, що покупець протягом 15-ти робочих днів з дати підписання контракту зобов’язувався здійснити попередню оплату у розмірі 10 % від вартості автомобіля шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця. Пунктом 3.1. розмір попередньої оплати визначений у 15 % від вартості товару.

Також, було передбачено, що решту суми від загальної вартості товару покупець зобов’язаний був перерахувати продавцю протягом 140 робочих днів з дати підписання контракту (п. 4.2.). Крім цього, сторони погодили, що у разі зміни офіційного обмінного курсу гривні до євро оплата товару здійснюється за визначеною ними формулою, що означає і зміну вартості товару (п.п. 4.3., 4.4.).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач 01 та 15.08.08. перерахував відповідачу 84 834,42 грн. - суму попередньої оплати.

Однак, у 140-денний термін, тобто до 27.02.09 позивач не сплатив відповідачу решти вартості товару (яка збільшилась у зв’язку з ростом курсу євро до гривні у цей період і підлягала перерахунку за погодженою сторонами формулою), а відповідач, відповідно, не поставив позивачу автомобіль.

Внаслідок цього та відсутності погодження сторін щодо спірних питань, які через це виникли, позивач направив відповідачу пропозицію від 25.08.10 № 0410 про розірвання контракту та повернення попередньої оплати.

Відповідач прийняв пропозицію про розірвання контракту (лист від 16.09.10 № 66), однак не погодився з вимогою про повернення суми попередньої оплати, посилаючись на норму ч. 4 ст. 653 ЦК України. Також, відповідач зазначив, що ні умовами контракту, ні законом не передбачено повернення попередньої оплати у зв’язку з розірванням договору.

Враховуючи взаємну згоду сторін щодо розірвання договору, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що контракт № 08-1863Х від 15.08.08 є розірваний, а тому вимога позивача про його розірвання ще й в судовому порядку є безпредметною, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Разом з цим, судом задоволено повністю позов щодо стягнення попередньої оплати на суму 125 296,64 грн., яка складає ті ж 11 748,37 євро, які в еквіваленті до курсу гривні за станом на серпень 2008 року, були перераховані позивачем відповідачу як 84 834,42 грн.

Проте, такий висновок місцевого господарського суду суперечить як умовам контракту № 08-1863Х від 15.08.08, так і нормам закону.

Зокрема, контрактом ціна автомобіля була визначена у гривнях і складала 557 024,14 грн. на час укладення контракту. Прив’язка зміни вартості товару на час проведення його повної оплати в залежність до курсу гривні до євро не змінювала валюти розрахунків за товар. Сторони між собою не погоджували жодної умови, що у разі розірвання договору з тих чи інших підстав сплачена сума попередньої оплати підлягає поверненню в залежності від наявного офіційного курсу гривні до євро на день проведення такого повернення.

Нормою ч. 1 ст. 533 ЦК України встановлена загальна вимога про те, що зобов’язання має бути виконане у гривнях. При цьому, як зазначено вище, контрактом не передбачено збільшення суми повернення попередньої оплати при розірванні договору чи з інших підстав у зв’язку з ростом курсу євро.

Відповідно до цього, стягнення судом першої інстанції попередньої оплати з врахуванням курсу євро на час подання позову є безпідставним.

Разом з цим, оскільки контракт між сторонами розірвано за згодою сторін станом на вересень 2010 року, тобто поставка автомобіля відповідачем позивачу не відбудеться на умовах даного контракту, то сплачена позивачем сума попередньої оплати в розмірі 84 834,42 грн. підлягає поверненню позивачу.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що норма ч. 4 ст. 653 ЦК України, на застосуванні якої наполягає скаржник, може бути застосована, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, норма ч. 2 ст. 613 ЦК України передбачає обов’язок повернення продавцем попередньої оплати у зв’язку з не передачею товару.

Оскільки, договір (контракт) розірвано за взаємною згодою сторін, тобто, і за згодою відповідача, то останній має обов’язок повернути суму попередньої оплати.

Доводи скаржника про те, що судом безпідставно застосовано норму ст. 1212 ЦК України, не визнаються судом апеляційної інстанції як підстава скасування рішення, оскільки частина перша цієї статті містить норму про те, що особа зобов’язана повернути майно (до якого відносяться й грошові кошти) і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала. Враховуючи, що контракт № 08-1863Х від 15.08.08 як підстава отримання відповідачем суми попередньої оплати був розірваний до дати звернення до суду за згодою сторін, то відповідно, відпала підстава утримувати грошові кошти, належні позивачу.

Щодо доводів скаржника про припинення провадження у справі у зв’язку з тим, що спір про стягнення сплаченої попередньої плати вже розглядався по справі № 4/112 між тими ж сторонами і з тих ж підстав, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що на час подання позову по справі № 4/112 договірні відносини між сторонами існували, а тому і було відмовлено у задоволенні позову про стягнення попередньої оплати.

У даній справі на момент пред’явлення позову договірні відносини між сторонами були припинені шляхом розірвання за згодою сторін, а тому підстави стягнення суми попередньої оплати змінилися.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2010 р. у справі № 28/127 скасувати в частині стягнення 125 296,64 грн. Прийняти нове рішення –позов в частині стягнення 84 834,42 грн. задоволити, в решті позову відмовити.

3. Рішення суду в частині припинення провадження у справі залишити без змін.

4. Стягнути ПФ «Христина»(79040, м. Львів, вул. П’ясецького,1, ідентифікаційний код 20792629) на користь ТОВ ТПК «НАК»(79041, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, корпус 5, літ. «№А-2», ідентифікаційний код 31073990) 84 834,42 грн. попередньої оплати, 848,34 грн. державного мита, 159,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з ТОВ ТПК «НАК»(79041, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 176, корпус 5, літ. “А-2”, ідентифікаційний код 31073990) на користь ПФ «Христина»(79040, м. Львів, вул. П’ясецького,1, ідентифікаційний код 20792629) 202,83 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку

6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.