Постанова № 14216571, 09.03.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

09.03.11                                                                                           Справа № З-16/104

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

головуючого–судді - Юркевича М.В.

суддів Кузя В.Л.

          Желіка М.Б.           

розглянув апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Лукор» м. Калуш

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р.

у справі № З-16/104

за позовом Калуської міської ради Івано-Франківської області

до відповідача закритого акціонерного товариства «Лукор»м. Калуш

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 212031,60 грн.

за участю представників :

від позивача: Булавинець М.М. –начальник юридичного відділу

від відповідача: Яковишин З.В.- юрисконсульт, Кобець С.Ф. - начальник юридичного відділу

Права та обов’язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

          Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № З-16/104 позовні вимоги Калуської міської ради Івано-Франківської області задоволено частково, стягнувши з закритого акціонерного товариства «Лукор»м. Калуш заборгованість по орендній платі в сумі 185398,53 грн. та 4326,30 грн. пені. В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4792,40 грн. –3 % річних та 17514,40 грн. інфляційних нарахувань відмовлено.

          ЗАТ «Лукор» не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступні обставини і підстави:

·          Апелянт належним чином виконав всі передбаченні чинним законодавством і залежні від нього дії для якомога швидшого належного оформлення із позивачем відносин щодо правомірного користування ділянкою. Натомість, позивач виконав тільки ті обов’язки, які передбаченні ст. 12 і 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто прийняв рішення стосовно продовження терміну дії договору. Але при цьому, позивач не виконав імперативні вимоги ст. 14, 15, 18 та 33 цього ж закону, та ст. 639, 654 ЦК України, які передбачають обов’язок позивача, як учасника господарських відносин, вчинити дії щодо безпосереднього оформлення відповідних змін до договору обумовлених прийняттям ним рішення, чи укладення його в новій редакції;

·          Згідно п. 17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі у разі внесення змін до договору оренди землі він підлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку встановленому для їх державної реєстрації. Позивач рішенням № 795 від 24.12.2008 р. продовжив термін дії договору до 24.12.2013 р. Проте, правові наслідки для відносин щодо оренди землі між сторонами по справі виникли тільки після укладення додатку № 2 до договору, в тому числі і стосовно терміну з якого продовжується і його дія;

·          За період з 25.11.2008 р. по 15.10.2010 р. договір не діяв, тобто від закінчення терміну дії договору до державної реєстрації підписаного додатку № 2 до договору, в тому числі і щодо визначення розмірів та термінів сплати орендної плати та обов’язку скаржника про її сплату за цей строк. Отже, оскільки договір набрав чинності 15.10.2010 р., то за спірний період у скаржника не було підстав для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, в зв’язку з чим останній сплачував земельний податок.

          Калуська міська рада проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав та мотивів викладених у відзиві, рішення господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

          Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. направленою рекомендованою кореспонденцією.

          На початку судового засідання 09.03.2011 р. від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

          З огляду на те, що представники відповідача прибули в призначене судове засідання, останні відмовились від заявленого клопотання.

          В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з’ясовано:

15.12.2005 р. між Калуською міською радою та ЗАТ «Лукор»був укладений договір оренди земельної ділянки, на умовах якого позивачем передано відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку площею 9,9545 га для обслуговування та експлуатації дослідно-промислової дрени ( водозабір ), яка знаходиться в м.Калуші в районі залізничного моста через р. Лімниця.

Даний договір відповідно до п. 8 укладений до 24.11.2008 р. В цьому ж пункті договору сторони передбачили, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

          За зверненням відповідача, рішенням Калуської міської ради від 24.12.2008 р. №795 термін дії договору оренди землі пролонговано до 24.12.2013 р., та зобов'язано орендаря в місячний термін подати пролонгований договір оренди на державну реєстрацію у Калуський міський відділ Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах."

На виконання вказаного рішення, сторонами у справі, 12.01.2009 р. був підписаний додаток № 2 до договору оренди землі, згідно якого сторонами внесено зміни до основного договору щодо нормативно-правової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати та дії договору з 25.11.2008 р. до 24.12.2013 р.

Виходячи з того, що підписаний додаток № 2 до договору не пройшов державної реєстрації, а відтак не набув чинності, 19.04.2010 р. відповідач листом № 32 надіслав позивачу три примірники самостійно розробленого проекту договору оренди земельної ділянки, для його підписання та проведення державної реєстрації.

          Позивач листом № 1301/2-09/15 від 30.04.2010 р. повідомив відповідача, що для підписання розробленого проекту договору орендарю необхідно долучити перелік документів, які є невід’ємною частиною договору.

          У відповідь на лист позивача, відповідач листом № 52 від 02.06.2010 р. повідомив, що необхідна технічна документація для підготовки даного проекту договору оренди землі та попереднього договору, зберігається у відділі Держкомзему в м. Калуш.

           Позивач 28.07.2010 р. листом № 101/02 надіслав відповідачу додаток № 2 до договору оренди землі для його підписання та державної реєстрації.

Відповідач листом № 90 від 25.08.2010 р. надіслав позивачу підписаний додаток №2 до договору із протоколом розбіжностей від 25.10.2010 р.

Позивач листом № 3507/2-09-15 надіслав відповідачу підписаний протокол розбіжностей від 25.08.2010 р. із протоколом узгодження розбіжностей від 10.09.2010 р.

В подальшому 15.10.2010 р. було проведено державну реєстрацію додатку № 2 до договору оренди землі в Калуському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах».

          Позивач, виходячи з того, що відповідач в період з 25.11.2008 р. по 01.10.2010 р., фактично користуючись земельною ділянкою, не проводив сплату орендної плати в порядку та розмірі визначеними договором та додатками до нього, звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ЗАТ «Лукор»заборгованості по орендній платі в розмірі 185 398,53 грн.

          Крім того, позивач у своїх доводах позовної заяви акцентує увагу суду на п. 12 договору оренди землі, згідно якого у випадку невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі суми податкового боргу (враховуючи суму штрафних санкцій) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення. Відтак, на підставі наведеної умови договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення договірних зобов'язань за період з 01.12.2009 р. по 30.09.2010 р. в сумі 4326, 30 грн.

Позивачем також у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов'язання, нараховано відповідачу 17514,40 грн. інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, що склало в сумі 4792,40 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Калуської міської ради, місцевий господарський суд, виходячи із аналізу наявних матеріалів справи, встановив, що договір оренди землі від 15.12.2005р. не припинив свою дію, дія його була продовжена в часі. Крім того, факт пролонгації спірного договору оренди землі встановлений рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2010р. у справі № З-9/86, яке набрало законної. А отже, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату у порядку та в сумі, визначених договором, оскільки продовжував користуватись земельною ділянкою. Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі за період з 26.11.2008 р. по 01.10.2010 р. та стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань в сумі 4326,30 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 17 514,40 грн. та 3 % річних в сумі 4 792,40 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, не надсилалась вимога відповідачу, а тому у позивача не виникло права на її стягнення.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

          Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги акцентує увагу апеляційного господарського суду на тому, що за період з 25.11.2008 р. по 15.10.2010 р. договір оренди землі не діяв і відповідно за спірний період у скаржника не було підстав для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, в зв’язку з чим останній сплачував земельний податок.

          Викладені висновки скаржника не заслуговують на увагу суду та спростовуються наявними матеріалами справи.

          Статтею 792 ЦК України та ст. 93 Земельного Кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Припинення договору оренди, відповідно до ст. 31 цього ж Закону можливе у зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар в силу приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі», який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

          Як правильно вказано місцевим господарським судом, заперечень стосовно дії договору оренди землі від 15.12.2005 р., орендодавець протягом місяця до закінчення договору орендарю не надавав, а навпаки прийняв рішення № 795 від 24.12.2008 р., яким продовжив термін дії договору до 24.12.2013 р., тим самим виявивши свою згоду на його пролонгацію.

          Факт пролонгації спірного договору оренди землі також встановлений і рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2010р. у справі № З-9/86, яке набрало законної сили.

Зокрема, господарський суд Івано-Франківської області в мотивувальній частині прийнятого рішення вказав на те, що чинним земельним законодавством чітко розмежовується правовий інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк на тих же самих умовах), закріплений частиною 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правовий інститут переважного права добросовісного орендаря, за інших рівних умов, на поновлення договору оренди на новий строк, що як правило здійснюється шляхом переукладання договору. (ч.ч. 1,2 ст. 33 цього Закону). Місцевий господарський суд шляхом аналізу спірних правовідносин встановив, що договір оренди землі від 15.12.2005 р. не припинився, а є пролонгованим в часі.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) в силу приписів ст. 35 ГПК України, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх істинність вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати ці обставини знову, тобто піддавати сумніву судове рішення, яке вступило в законну силу.

В силу приписів ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання згідно приписів ч 3 ст.653 ЦК України змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зміна або розірвання договору відповідно до вимог ст. 654 ЦК України вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Додаток № 2 від 12.01.2009 р. до договору оренди землі від 15.12.2005 р. сторонами укладено в письмовій формі з проведенням державної реєстрації 15.10.2010 р.

А отже, місцевий господарський суд цілком правильно дійшов висновку, що відповідач до 15.10.2010 р. ( моменту державної реєстрації додатку № 2) зобов’язаний був сплачувати орендну плату у відповідності до вимог укладеного договору та додатку № 1 до нього, а з моменту державної реєстрації додатку № 2 у відповідності до внесених змін до договору оренди.

Доводи апелянта про те, що договір оренди землі припинив свою дію 24.11.2008 р., а з моменту укладення додатку № 2 відновив свою дію, повністю суперечать поняттю правового інституту пролонгації договору та вимогам чинного законодавства.

          Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться лише до тлумачення апелянтом норм матеріального права на свою користь та не спростовують дійсних обставин справи.

Разом з тим, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 17 514,40 грн. та 3 % річних в сумі 4792,40 грн. не підлягають до задоволення виходячи з того, що позивачем, не надсилалась вимога відповідачу про сплату вказаних коштів, а тому у позивача не виникло права на її стягнення. Відтак, керуючись приписами ст. 101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд в силу приписів ст. 101 ГПК України не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення господарського суду в цій частині.

          Апеляційна інстанція акцентує увагу на тому, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Відповідно, використання позивачем досудового врегулювання спору є додатковим засобом правового захисту і ніяким чином не позбавляє останнього на судовий захист.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 1 листопада 1996 р. № 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 17 514,40 грн. та 3 % річних в сумі 4792,40 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку наявності правових підстав для часткового скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги закритого акціонерного товариства «Лукор»м. Калуш відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. у справі № З-16/104 в частині відмови в позові про стягнення з відповідача 17 514,40 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 4792,40 грн. скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення: позовні вимоги в частині стягнення з закритого акціонерного товариства «Лукор» м. Калуш 17 514,40 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 4 792,40 грн. задоволити.

3. В решта частинах рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2011 р. залишити без змін.

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Лукор»м. Калуш в дохід державного бюджету (УДК м. Івано-Франківськ, банк отримувача ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) 223,07 грн. державно мита.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6.Матеріали справи № З-16/104 повернути в господарський суд Івано-Франківської області для видачі наказу.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.