Постанова № 14216485, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011 № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116))-2/155))

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від Чернігівської міської ради: Миколаєнко Р.С.

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області: Семеній В.М.

від ОСОБА_3: не зявився

від ОСОБА_4: не зявився

від КП „Чернігівське МБТІ”: не зявився.

від ЖКП Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: не зявився

від Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва: не зявився.

від ОСОБА_5: ОСОБА_5

від прокуратури Федорченко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010

у справі № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116))-2/155)) ( .....)

за позовом Заступник прокурора Чернігівської області

до Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва

третя особа позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області ОСОБА_3 ОСОБА_4 Комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації"

третя особа відповідача ОСОБА_5

про спонукання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 року в позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради про зобовязання Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього відмовлено повністю.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про зобовязання Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього задоволено частково.

Житлово комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658) в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (код 04062015).

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 25500 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнуто з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31210264700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050000) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 року Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при винесені рішення не надав належної оцінки тій обставині, що позов заступника прокурора Чернігівської області не відповідає вимогам ст. 2 ГПК України, оскільки прокурором помилково визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області як уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області не є самостійними. Віднесення спірного гуртожитку до державного житлового фонду позбавлено належного нормативного обґрунтування. При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат, судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм процесуального права. Судом безпідставно стягнуто з відповідача суми державного мита у максимальному розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 08.02.2011 року представники ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП „Чернігівського МБТІ”, Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, ОСОБА_5 не зявилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 22.02.2011 року.

В судове засідання 22.02.2011 року представники Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва та КП „Чернігівського МБТІ” не зявилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином

У звязку з поданням сторонами клопотання про продовження строку розгляду спору на більший строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів продовжила строк розгляду спору на пятнадцять днів та оголосила перерву в засіданні до 14.03.2011 року.

В судове засідання 14.03.2011 року представники Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, КП „Чернігівського МБТІ” та третіх осіб 2, 3, 4 не зявилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, КП „Чернігівського МБТІ” та третіх осіб 2, 3, 4 враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2007 року заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (надалі Міськрада) заявлено позов до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (надалі ЖКП) про зобовязання передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з відповідною технічною документацією на нього.

В подальшому прокурор неодноразово змінював предмет позову.

Згідно останньої заяви від 04.11.2009 року № 05-1158-07 (том V, а.с. 93), прокурор просить зобовязати Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що вищевказаний гуртожиток є державним житловим фондом, який з 1978 року (року введення в експлуатацію) до 1985 року (моменту ліквідації тресту „Чернігівсільбуд”) перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР в особі тресту „Чернігівсільбуд” та підлягав поступовій передачі до відання місцевих рад відповідно до діючого на той час законодавства.

Крім того, на думку прокурора, на даний гуртожиток поширюється сфера дії Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”. Статтею 3 цього Закону передбачено, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2007 року до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача залучена Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва (надалі Корпорація).

Корпорація визнала позов заявлений заступником прокурора Чернігівської області (лист від 11.08.2008 року № 228/04, том ІІІ, а. с. 36). В обґрунтування власної позиції Корпорація вказує, що ЖКП фактично створене як дочірнє підприємство Корпорації без права розпорядження майном на власний розсуд без згоди засновника. При утворенні ЖКП не мало іншого джерела формування статутного фонду ніж майно Корпорації.

При реорганізації житлово комунальної контори в ЖКП обєкт державного житлового фонду гуртожиток по вул. Бєлова, 8 не був переданий житлово комунальною конторою Корпорації і не повинен був передаватись, так як Корпорація не була його власником. Корпорація наділила ЖКП тільки своїм майном, а не державним. Гуртожиток був прийнятий на баланс ЖКП (після реорганізації) без зміни його статусу та форми власності. Таким чином, гуртожиток був і залишається обєктом державного житлового фонду. Даний обєкт, на підставі клопотання Корпорації від 20.12.2005 року та рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006 року, підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади міста Чернігова.

Ухвалою господарського суду від 08.07.2008 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ЖКП залучено ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2009 року до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучені: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області; ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В листопаді 2009 року ЖКП заявлено зустрічний позов до Міськради та Корпорації про визнання права власності на будівлю по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові за набувальною давністю, який ухвалою господарського суду від 04.11.2009 року прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року по справі № 2/126 (7/115 (15/116)) 2/155, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року, первісний позов задоволено частково. Зобовязано ЖКП в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2010 року рішення господарського суду Чернігівської області від 12.11.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року у справі № 2/126 (7/115 (15/116)) 2/155 скасовано в частині задоволення первісного позову. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України зазначив, що для розгляду даної справи по суті необхідно встановити орган, уповноважений управляти спірним (державним) майном, визначити процесуальне становище цього органу, якщо він є учасником процесу, або вирішити питання про його залучення до участі у справі, дослідити додержання порядку передачі гуртожитків згідно Закону України “Про передачу обєктів права державної та комунальної власності”, зокрема, прийняття рішення про передачу, встановити наявність порушених прав або інтересів позивача.

Суди не виконали вказівки викладені у Постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 21.09.2010 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”.

19.10.2010 року заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі РВ ФДМУ) заявлено позов до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобовязання відповідача 1 передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього.

Підстави подання даного позову ідентичні підставам, викладеним у позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради, за винятком того, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор вказує РВ ФДМУ, оскільки до його повноважень, згідно Тимчасового положення про Фонд державного майна України, належить управління державним майном.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2010 року залучено до участі у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобовязання вчинити дії в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Чернігівську міську раду (на стороні третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору) та Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (на стороні відповідача).

За результатами розгляду справи, судом першої інстанції оголошено рішення.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 року у справі № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15-116))-2/155)) лише в частині часткового задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, таким, що прийняте з порушенням ряду норм матеріального та процесуального права, за умови невідповідності висновків суду обставинам справи. Така ситуація, враховуючи вимоги статті 104 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), обумовлює наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 17 листопада 2010 року у справі № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15-116))-2/155)) в частині задоволення позову.

Як було вірно встановлено судом першої інстанцією, 01 січня 1966 року Міністерством сільського будівництва УРСР створено трест “Чернігівсільбуд” з метою виконання функцій житлового та культурно побутового будівництва. До складу тресту увійшли: будівельно монтажне управління № 1, пересувна механізована колона № 2, будівельно монтажне управління № 3 та Чернігівський завод залізобетонних виробів. В подальшому структура тресту неодноразово змінювалася.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 10.05.1972 року № 224 тресту „Чернігівсільбуд” виділено земельну ділянку в VІІ мікрорайоні Бобровиці по вул. 1-го Травня площею 1,2 га для будівництва гуртожитку на 360 осіб по типовому проекту.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.07.1978 року № 258 затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію 5-ти поверхового гуртожитку на 450 місць в VІІ мікрорайоні Бобровиці, загальною площею 4112 м2, збудованого ПМК-82 на замовлення тресту „Чернігівсільбуд” Міністерства сільського будівництва УРСР. Поштова адреса вул. Генерала Бєлова, 8.

Будівництво здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, що підтверджується довідками про виконання будівельно монтажних робіт по ПМК-82 за 1977 1978 роки.

Трест „Чернігівсільбуд” та Чернігівське обласне міжколгоспне об'єднання по будівництву (облміжколгоспбуд) реорганізовані в Чернігівське обласне кооперативно державне промислово будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання „Чернігівоблагробуд”) за рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 31.12.1985р. № 444, рішенням господарств учасників від 22.03.1986 року (протокол № 1), наказом Чернігівського облагропрому від 15.04.1986 року № 86.

Наказом обєднання „Чернігівоблагробуд” від 16.03.1987 року № 78 „Про найменування та структурне підпорядкування житлово експлуатаційних організацій обєднання „Чернігівоблагробуд” створено житлово комунальну контору, яка об'єднує житлово експлуатаційну дільницю, житлово експлуатаційну контору об'єднання „Чернігівоблагробуд” і гуртожитки, які знаходяться на балансі МПМК. Згідно з додатком 1 до вказаного наказу, в перелік будівель, які передані житлово комунальній конторі, включено і спірний гуртожиток по вул. Бєлова, 8. Передача житлового фонду оформлена актом приймання передачі будівель і споруд.

Рішенням виконкому Деснянської районної ради народних депутатів від 26.01.1987 року № 37 зареєстровано Положення про житлово комунальну контору кооперативно державного об'єднання „Чернігівоблагробуд” Украгробуду.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15.12.1997 року № 290 (з урахуванням змін внесених на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.03.1998 року № 62), житлово комунальній конторі видано державний акт на право постійного користування землею, в т.ч. земельною ділянкою по вул. Бєлова, 8 площею 0,314 га.

Чернігівське обласне кооперативно державне промислово будівельне об'єднання по агропромисловому будівництву (об'єднання „Чернігівоблагробуд”) реорганізовано в Чернігівську обласну корпорацію агропромислового будівництва (Корпорацію „Чернігівоблагропромбуд”) за рішенням загальних зборів засновників сільськогосподарських підприємств Чернігівської області від 26.03.1997 року (протокол № 1), що підтверджується статутом Корпорації, перереєстрованим розпорядженням голови Чернігівської міської ради від 05.02.1998 року № 48-р.

Відповідно до витягу з протоколу № 1 загальних зборів уповноважених представників засновників і учасників Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва від 28.04.1999 року, створено житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва шляхом реорганізації житлово комунальної контори Чернігівського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагробуд”, затверджено статут підприємства.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.4 статуту житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, перереєстрованого розпорядженням Чернігівського міського голови від 22.07.1999 року № 335-р, ЖКП створено шляхом реорганізації житлово комунальної контори Чернігівського обласного обєднання по агропромисловому будівництву „Чернігівоблагропромбуд” і є її правонаступником. ЖКП засновано на майні, що є власністю Корпорації „Чернігівоблагропромбуд” (засновника).

У відповідності з п. п. 3.1 3.4 статуту ЖКП, майно підприємства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Засновник наділяє підприємство статутним фондом у вигляді майна та грошових коштів. Розмір статутного фонду становить: основних фондів 16281 тис. грн., оборотних коштів 25 тис. грн. Джерелом формування майна підприємства є, зокрема, грошові та майнові внески засновника. Підприємство має право за згодою з засновником продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу в установленому порядку.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19.02.2001 року № 32 за клопотанням Корпорації дозволено прописку і проживання сімейних громадян в гуртожитку по вул. Бєлова, 8, змінивши його статус на сімейний гуртожиток.

20 грудня 2005 року Корпорація листом № 01/338 звернулася до Міськради з проханням розглянути питання відносно безоплатної передачі в комунальну власність житлового фонду, який знаходиться на балансі ЖКП, в т.ч. і гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

Рішенням VІІ сесії Чернігівської міської ради V скликання від 31.08.2006 року „Про передачу в комунальну власність територіальної громади міста Чернігова житлового фонду та обєктів соціальної інфраструктури” Міськрадою надано згоду на безоплатну передачу відомчого та державного житлового фонду разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами електро-, тепло-, газо-, водопостачання, а також будівлями призначеними для обслуговування цього фонду, зокрема, пятиповерхового 150-кімнатного гуртожитку по вул. Бєлова, 8.

28 вересня 2010 року РВ ФДМУ надіслало на імя Чернігівського міського голови звернення № 05-6-02992 в якому просило розпочати роботу щодо прийняття обєкту державного житлового фонду будинку по вул. Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади міста Чернігова.

Згідно ст. ст. 89, 90 Цивільного кодексу УРСР, державна власність спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

За змістом ст. 94 Цивільного кодексу УРСР, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 Житлового кодексу УРСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

У відповідності з ст. 24 Житлового кодексу УРСР, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.

З огляду на викладене, будівництво гуртожитку здійснювалось на замовлення Міністерства сільського будівництва СРСР за рахунок державних капітальних вкладень, а не за рахунок внесків або грошових коштів членів кооперативної організації чи їх об'єднання. Отже, гуртожиток з моменту його введення в експлуатацію належить до державної, а не колгоспно кооперативної форми власності.

З моменту введення в експлуатацію гуртожитку і до моменту реорганізації тресту „Чернігівсільбуд” в 1985 року він перебував у віданні Міністерства сільського будівництва УРСР, яке було ліквідовано відповідно до наказу Держагропрому УРСР від 7 квітня 1986 року № 130. Тобто, гуртожиток відносився до державного відомчого житлового фонду.

Виходячи зі змісту Положення про житлово комунальну контору кооперативно державного об'єднання „Чернігівоблагробуд” Украгробуду та Статуту ЖКП, ці особи являються житлово експлуатаційними організаціями.

Доказами набуття ЖКП права власності на гуртожиток, можуть бути рішення засновника, як власника гуртожитку, про передачу майна до статутного фонду житлово комунальної контори з зазначенням переліку цього майна або акт приймання передачі майна до статутного фонду. Втім, обєднання „Чернігівоблагробуд” не було власником гуртожитку і не передавало його до статутного фонду.

Довідка розшифровка статті “Основні засоби” про включення спірного об'єкту до статутного фонду ЖКП, підписана в односторонньому порядку його представниками, не може вважатись належним і допустимим доказом правомірності включення спірного об'єкта до статутного фонду за відсутності вищезазначених належних і допустимих доказів.

Отже, гуртожиток був переданий на підставі наказу обєднання „Чернігівоблагробуд” від 16.03.1987 р. № 78 на баланс житлово комунальної контори для забезпечення схоронності житлового фонду і належного його використання.

З моменту реорганізації житлово комунальної контори і на день розгляду даної справи судом спірна будівля перебуває на балансі ЖКП. Однак знаходження майна на балансі підприємства не обумовлює та не підтверджує права власності балансоутримувача на це майно.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ЖКП не було зареєстровано право власності на гуртожиток до набрання чинності Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” хоча і Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, затвердженою Заступником Міністра комунального господарства Української РСР та погодженою з Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (чинної на момент передачі гуртожитку на баланс житлово комунальної контори), і Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 року за № 399/2839 (чинної на момент створення ЖКП), було передбачено обов'язкову реєстрацію таких прав.

За змістом ч. 2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

На момент звернення в березні 2007 року до господарського суду заступника прокурора Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради не було прийнято рішення органом, уповноваженим управляти державним майном, про передачу обєкту державного житлового фонду в комунальну власність. Отже право комунальної власності або будь які інші права Міськради порушені не були.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про те, що позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог заступника прокурора Чернігівської області в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів приймає до уваги та погоджується з твердженням апелянта про те, що позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області не є самостійними, оскільки позовні вимоги, що розглядалися у рамках справи № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15-116))-2/155)), та вимоги, заявлені у позові від 19 жовтня 2010 року, поданому заступником прокурора Чернігівської області в інтересах третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, є ідентичними. Але підстави для припинення провадження у справі або повернення без розгляду позову відсутні. Оскільки дані позовні вимоги було прийнято судом першої інстанції до розгляду, і тому колегія суддів переглядає дані вимоги по суті.

Стаття 2 ГПК України вказує, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР (ч. 2 ст. 5 Житлового кодексу УРСР).

З 15 квітня 1991 року був введений в дію Закон Української РСР „Про власність” в статті 1 якого вказано, що житловий фонд становить складову частину національного багатства України і є власністю народу України.

Положеннями ст. ст. 31, 35 цього Закону було визначено, що до державної власності в Українській РСР належать загально державна (республіканська) власність і власність адміністративно територіальних одиниць (комунальна власність). Об'єктом права комунальної власності є, зокрема, державний житловий фонд.

В п. 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 26.03.1991 року № 885-ХІІ „Про введення в дію Закону Української РСР „Про власність” зазначено, що майно, необхідне для задоволення соціально економічних потреб населення відповідної адміністративно територіальної одиниці, підлягає передачі в її комунальну власність до 1 липня 1991 року.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну врегульовані Законом України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, який набрав чинності з 01.04.1998 року.

У відповідності з ст. 2 цього Закону, об'єктом передачі згідно з цим Законом є, зокрема, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Статтею 3 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Особливості передачі об'єктів соціальної інфраструктури визначені в ст. 4-1 даного Закону згідно положень якої передача об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Матеріалами справи підтверджується, що ініціатива щодо передачі гуртожитку в комунальну власність виходила від Корпорації.

Оскільки Корпорація являється засновником підприємства на балансі якого перебуває гуртожиток (ЖКП), яке, в свою чергу, являється житлово експлуатаційною організацією, ініціювання нею передачі обєкту житлового фонду в комунальну власність не суперечить положенням ч. 1 ст. 4-1 Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”.

Необхідною умовою для передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність є наявність рішення органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідним органом колегія суддів вважає Фонд державного майна України.

У відповідності з п. п. 1, 3, 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року № 2558-ХІІ, Фонд є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення.

Одним із основних завдань Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Крім того, згідно п.п. „і” п. 1 та п.п. „й” п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про управління обєктами державної власності”, Фонд державного майна України відповідно до законодавства забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а також погоджує (приймає) рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших уповноважених органів управління або Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Чинним законодавством України не встановлено в якій саме формі повинно бути прийнято Фондом державного майна України рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність.

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області діє на підставі положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412.

Відділення в межах своїх повноважень забезпечує виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, наказів Фонду, рішень Уряду Криму, рішень обласної, Київської та Севастопольської міської Ради народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі.

Перелік повноважень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області викладений в п. 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України не є вичерпним. Регіональне відділення здійснює інші функції, згідно з чинним законодавством.

Враховуючи, що спірний гуртожиток віднесено до державного житлового фонду, колегія суддів вважає, що заступник прокурора Чернігівської області правомірно, з метою захисту інтересів держави вказав Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області в якості позивача. Регіональним відділенням правомірно було прийнято рішення щодо виконання відповідних повноважень в межах Чернігівської області, оформлене листом від 28.09.2010 року № 05-6-02992, про початок робіт із прийняття обєкту державного житлового фонду будинку по вулиці Бєлова, 8 до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова. Фактично даний лист є рішенням органу уповноваженого управляти державним майном, про передачу обєкту соціальної інфраструктури у комунальну власність, адже в ньому достатньо чітко виражено волевиявлення даного органу.

З огляду на викладене, позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області являються обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині зобовязання ЖКП передати в комунальну власність гуртожиток.

Колегією суддів відхиляються посилання прокурора на Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки він набрав чинності лише з 01.01.2009 року.

Позовні вимоги в частині передачі гуртожитку разом з усією наявною технічною документацією на нього задоволенню не підлягають, оскільки ні прокурор, ні позивач не зазначили яка саме технічна документація наявна у ЖКП та не подали доказів у підтвердження її наявності.

Проте, колегія суддів зазначає, що резолютивна частина рішення господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 року підлягає зміні, оскільки заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі РВ ФДМУ) заявлено позов до Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про зобовязання відповідача передати гуртожиток, розташований по вул. Бєлова, 8 в м. Чернігові, у комунальну власність Чернігівської міської ради разом з усією наявною технічною документацією на нього, а в резолютивній частині рішення зазначено зобовязати Житлово комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658) в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (код 04062015).

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта, про те, що судом першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат допущено неправильне застосування норм процесуального права.

Сума, яку суд першої інстанції визначив до стягнення з відповідача 1, є максимальним розміром державного мита, що сплачується із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів.

Проте, змістом позовних вимог за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, було спонукання до вчинення певних дій. Тобто позовна заява заступника прокурора Чернігівської області не містила вимог майнового характеру. Підпунктом „б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру стягується мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,00 грн.*5=85,00 грн.).

У рамках провадження у справі № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116)) 2/155)) не розглядалось жодного спірного правовідношення щодо здійснення розрахунків при передачі підприємств, будинків і споруд. Відповідно, стягнення з відповідача 1 державного мита у розмірі 25500,00 грн. є безпідставним.

Колегія суддів, враховуючи вимоги ст. ст. 44, 49 ГПК України, з огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача 1 покладає на Житлово комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва державне мито в розмірі 85,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.11.2010 року у справі № 18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116)) 2/155)) змінити та викласти у наступній редакції.

В позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради відмовити повністю.

Позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області задовольнити частково.

Зобовязати Житлово комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658) передати гуртожиток, розташований в місті Чернігові по вулиці Бєлова, 8 у комунальну власність Чернігівської міської ради, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7 (код 04062015).

В решті позову відмовити.

Стягнути з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658), відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 85 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Житлово комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (код 05388658, відомості про розрахункові рахунки відсутні) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31210264700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050000) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

3. Справу №18/33 (19/133 (2/126 (7/115 (15/116)) 2/155)) повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Копію постанови направити сторонам, третім особам та прокуратурі.

Головуючий суддя

Судді

16.03.11 (відправлено)