Постанова № 14216441, 03.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2011                                                                                           № 32/562

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           

За участю представників:згідно з протоколом судового засідання від 03.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2008

у справі № 32/562 ( .....)

за позовом                               Малого приватного підприємства "Інтерсервіс-АСП"

до                                                   Київської міської ради

про                                                   зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Інтерсервіс-АСП» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії, а саме: зобов’язати Київську міську раду укласти договори оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру для будівництва з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва в редакції, яка підписана позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва 24.12.2008 року по справі №32/562 зазначений вище позов задоволено повністю, зобов’язано Київську міську раду укласти договори оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру для будівництва з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва в редакції, яка підписана позивачем та відповідає вимогам ЗУ «Про оренду землі» та типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 03.03.2004 року №220.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах заступник прокурора посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора міста Києва зазначає, що рішення місцевого господарського суду по справі № 32/562 було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права. При цьому, заступник прокурора наголошує на тому, що господарський суд міста Києва помилково визнав укладеним договір, пропозицію укласти який не було прийнято Київською міською радою, що в свою чергу позбавило останню законного права вільно визначати умови даного договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року заступнику прокурора міста Києва поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року 2010року по справі №32/562, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року було відкладено розгляд справи № 32/562 у зв’язку з неявкою в судове засідання 17.02.2011 року повноважних представників позивача та відповідача.

Представник прокуратури в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В дане судове засідання представники позивача та відповідача не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з’явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада рішенням від 26.07.2007року № 71/1905 «Про передачу малому приватному підприємству «Інтерсервіс-АСП» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва» вирішила передати малому приватному підприємству «Інтерсервіс-АСП» земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва, у тому числі:

-          ділянку № 1 площею 0,36 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема: площею 0,32 га – за рахунок частини земель, відведених відповідно до п. 66 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» малому приватному підприємству «Інтерсервіс-АСП» для реконструкції, експлуатації та обслуговування Печерського ринку і для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва та право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 28.10.2005 року № 82-6-00327; площею 0,01 га – за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; площею 0,03 га – за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

-          ділянку № 2 площею 0,02 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Землевпорядною організацією за замовленням позивача було розроблено технічну документацію із землеустрою зі складання договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва та здійснено роботи по встановленню меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У вересні 2008 року позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) з листом щодо укладення договорів оренди земельних ділянок в редакції позивача (а.с. 66).

Листом від 11.11.2008 року № 05-358/45358 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) повідомило, що зазначений вище лист позивача розглянуто. При цьому зазначено, що договори оренди земельних ділянок на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва не підписані Київрадою, питання реєстрації запропонованих договорів буде вирішене після підписання Київрадою зазначених договорів оренди.

Звертаючись до суду із даним позовом, МПП «Інтерсервіс-АСП» зазначило, що з боку Київської міської ради відбувається порушення прав підприємства на оформлення договору оренди земельної ділянки, як того вимагають положення ст. ст. 123, 125 ЗК України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, керуючись ст.ст. 158, 160 ЗК України, позивач посилався на ухилиння Київської міської ради від підписання договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що є всі підстави стверджувати, що договори оренди земельних ділянок між позивачем та Київрадою є укладеними, однак їм не надано письмової форми, оскільки позивач не отримав своїх примірників договорів оренди землі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання Київську міську раду укласти договори оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру з підземним паркінгом та житловим будинком на Печерській площі, 1 у Печерському районі м.Києва, враховуючи наступне.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об’єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території міста Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

За приписами статті 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об’єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід’ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об’єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не дослідив та не встановив у чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем: чи звертався позивач до власника з відповідною пропозицією та які наслідки цього звернення. Окрім цього, зобов’язавши відповідача укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем, місцевим господарським судом не було встановлено та не досліджено усіх обставин справи з якими законодавство пов’язує можливість передачі земельної ділянки в оренду, правові підстави для укладення договору оренди, а у разі їх наявності не з’ясував чи відповідає проект договору оренди земельної ділянки вимогам Закону України «Про оренду землі».

Між тим, посилання позивача на недотримання Київською міською радою строків, передбачених ч. 3 ст. 181 ГК України для повідомлення підприємства про своє рішення, є помилковим, оскільки як вбачається з листа ГУ земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) від 11.11.2008 року № 05-358/45358, управління за дорученням Київської міської ради розглянуло зазначений лист товариства в межах строків, передбачених ч. 3 ст. 181 ГК України, та повідомило про результати його розгляду.

При цьому, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), розглядаючи лист позивача, діяло в межах повноважень, наданих йому згідно з п. 3 Положення про ГУ земельних ресурсів ВО КМР (КМДА), затверджене рішенням Київської міської ради від 19.12.2002року № 182/342 «Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)».

Таким чином, строки, передбачені ч. 3 ст. 181 ГК України відносно МПП «Інтерсервіс-АСП» Київською міською радою порушені не були.

Приписи ст. ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтями 142 - 145 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки із земель державної та комунальної власності є не обов’язком органів державної влади чи місцевого самоврядування, а їхнім правом, тобто це прояв вільного волевиявлення власника щодо реалізації свого права на розпорядження своїм майном, яке гарантується законом та випливає з принципу диспозитивності при укладенні господарських договорів.

Таким чином, з аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення відповідного договору, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 11 ст. 123 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Вказана норма передбачає оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування або виконавчої влади до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону, зокрема до суду що розглядає справи адміністративної юрисдикції, але суд не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, віднесених до компетенції вказаних органів.

Дану правову позицію підтримує також Вищий господарський суд України (лист Вищого господарського суду України від 01.01.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов’язаних із земельними правовідносинами»).

З урахуванням того, що необхідною умовою для передачі позивачу в оренду спірної земельної ділянки є наявність рішення відповідного органу, прийнятого в установленому законодавством порядку, зобов’язання цього органу у судовому порядку укласти відповідний договір оренди за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної компетенції, передбаченої Конституцією України.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Наявне в матеріалах справи рішення Київської міської ради від 26.07.2007року №71/1905 (а.с. 24) про передачу в оренду спірні земельні ділянки не свідчить про прийняття саме рішення про укладення договору оренду земельних ділянок з позивачем, а засвідчує лише згоду відповідача передати позивачу земельні ділянки.

          Крім цього, судом першої інстанції при вирішенні спору у справі №34/295 не було враховано положень ч.2 ст.14 ЦК України, відповідно до яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Прийняття рішення щодо укладення договорів оренди та внесення змін до них не є обов’язковою дією для Київської міської ради.

Одночасно, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ч.1) ст.187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зі змісту наведеної частини статті можна дійти до висновку про те, що у випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов’язковому для суб’єктів господарювання державному замовленні або не є обов’язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв’язані зобов’язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч.1 ст.182 ГК України).

Отже, відповідно до ст. 179, 187 ГКУ не є достатньою підставою для спонукання до укладення договору загальне посилання в законі на договірну форму регулювання тих чи інших правовідносин. Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2008 року у справі № 20/175.

При цьому слід зазначити, що ні Земельний кодекс України, ні Закон «Про оренду землі» не передбачає обов’язок власника земельної ділянки (органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) прийняти рішення про укладення договору оренди землі.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправомірно задоволено позовні вимоги у справі №32/562 про зобов’язання Київську міську раду укласти договори оренди земельних ділянок, оскільки рішень про укладення таких договорів Київською міською радою не приймалось, а чинне законодавство України передбачає їх обов’язкове прийняття в даному випадку.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові малого приватного підприємства «Інтерсервіс-АСП» до Київської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі №32/562 - задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі №32/562 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові малого приватного підприємства «Інтерсервіс-АСП»до Київської міської ради про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства «Інтерсервіс-АСП»(м.Київ, бул.Дружби Народів, 30А, код ЄДРПОУ 21571095) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3.          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

4.          Матеріали справи № 32/562 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді