Рішення № 14215857, 10.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2011 р. Справа № 40/356-10

вх. № 11340/4-40

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Лобода Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Барішевський О.В. (дов.)

відповідача - 1 - не з'явився

відповідача-2 - Гуріна Г.І. (дов.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста", м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК", м. Харків

2.Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", с. Перово Сімферопольського району АР Крим

про стягнення 495655,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "АПК "Веста", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" та Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення заборгованості.

Після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, позивач просить стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" 179259,97 грн. інфляційних, 72163,22 грн. 3% річних та 244232,79 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за договором поставки № 1/09-08к від 01 вересня 2008 року, від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" відмовляється.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 2-відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р., а саме не оплатив отриманий товар, що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09. На теперішній час заборгованість відповідача складає 1 175 290,69грн. На підставі ст. 625 ЦК України та ст. 536 ЦК України позивачем на суму заборгованості здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, при цьому розрахунок зроблений за період, який не увійшов до рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09, а також на суми заборгованості з урахуванням часткових сплат, здійснених відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги.

1-відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, про причини неявки суду не повідомив.

2-відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що поки діє зобов'язання, а в даному випадку договір, діють і повинні виконуватися права та обов'язки сторін по цьому договору. З припиненням дії договору припиняються й права і обов'язки сторін, що витікають з цього договору.

З прийняттям судового рішення цивільні права та обов'язки позивача, як кредитора відносно боржника за договором, перестають існувати. Наявність зобов'язання лише у боржника у процесі виконання судового рішення свідчить про припинення договірних відносин сторін, а це робить неможливим застосування статті 625 ЦК України після прийняття судового рішення та його фактичного виконання.

Відповідач вважає, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних можливе лише одночасно зі стягненням основної суми заборгованості, а не після того як основна сума заборгованості вже стягнута за рішенням суду.

Крім того відповідач зазначає, що нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд вважає, що нез'явлення 1-відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому розглядає справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2008р. між ТОВ "АПК "Веста", постачальником, та Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", покупцем, укладено договір поставки № 1/09-08к, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору комбікорму загальною кількістю, визначеною специфікаціями до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, що здійснюється на протязі 10 календарних днів з дати штемпеля станції відправлення у залізно-дорожній квитанції про приймання вантажу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09 за позовом ТОВ "АПК "Веста" до ТОВ "Капітал Агро ТПК", АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" про стягнення 2915318,60 грн., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р., встановлено, що ТОВ "АПК "Веста" виконало свої зобов'язання за договором № 1/09-08к від 01.09.2008р. та поставило на адресу АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" товар на загальну суму 5699406,56 грн. (що також підтверджується копіями видаткових накладних доданих до матеріалів даної справи, а.с. 25-36).

Претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару 2-ий відповідач не заявляв позивачу.

Однак АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" не в повному обсязі та несвоєчасно виконувало свої зобов'язання за договором № 1/09-08к від 01.09.2008р. в частині оплати отриманого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2634002,30 грн.

Вказана сума заборгованості, а також нараховані на неї проценти, інфляційні втрати та 3% річних стягнуті з АП СГ ТОВ "Южная - Холдінг" на користь ТОВ "АПК "Веста" рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

2-відповідач до теперішнього часу в повному обсязі не виконав рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09, на теперішній час заборгованість 2-відповідача перед позивачем складає 1175290,69 грн., що не заперечується 2-відповідачем. Докази часткової оплати, а саме виписки з банку про рух коштів додані до матеріалів справи (а.с. 39-47)

Відповідно п. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив оплату отриманого товару, то зобов’язання з оплати поставленого товару відповідно до видаткових накладних, виконання якого було предметом спору у справі 29/137-09 господарського суду Харківської області, не припинились.

Позиція відповідача стосовного того, що зобов'язання припинились при прийнятті рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009р. по справі № 29/137-09 є помилковою, оскільки ні нормами ЦК України, ні нормами ГК України не передбачений випадок припинення зобов'язання в разі прийняття рішення про стягнення заборгованості за невиконаним зобов'язанням.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків від інфляції та процентів за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань за видатковими накладними.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

2-відповідачем в порушення ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надано доказів повного виконання рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009 р. у справі № 29/137-09, а також не надано доказів спростування наявності заборгованості перед позивачем.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних витрат, сума яких складає 179259,97 грн., та 3 % річних, сума яких складає 72163,22 грн.

Надані розрахунки зроблені відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням фактичних відносин та сум заборгованості, які існували в різні періоди, розрахунок зроблений за період, який не увійшов до рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009 р. у справі № 29/137-09.

Надані позивачем розрахунки не спростовані 2-відповідачем.

Враховуючи викладене суд приймає розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, що зроблені позивачем, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 179259,97 грн. та 3% річних у сумі 72163,22 грн. є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 244232,79 грн.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами договору поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р. не встановлений розмір процентів, які можуть нараховуватись в разі несвоєчасної оплати товару 2-відповідачем, такий розмір процентів не встановлений і діючим законодавством до даних правовідносин.

Суд зазначає, що позиція позивача стосовно посилання при нарахуванні процентів за користування чужими грошовими коштами на ст.ст. 1048, 1054-1056 ЦК України є помилковою, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного суду України № 9/67-38 від 27.12.2010р.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 244232,79 грн.

Судом також встановлено, що 05 вересня 2008 року між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки, відповідно до умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання 2-им відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1/09-08к від 01.09.2008р.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зважаючи на це позивач звернувся з позовом до 1-го та 2-го відповідача про стягнення солідарно заборгованості. Однак, під час розгляду справи позивач відмовився від позову в частині стягнення з 1-го відповідача солідарно заборгованості.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позовних вимог до 1-го відповідача, суд вважає, що така заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом.

За таких обставин суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог до 1-го відповідача згідно п.4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ч.З ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

В п.27.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.0б.2007р. за № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і в зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК України, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в разі відмови позивача від позову в частині стягнення заборгованості з одного із відповідачів під час розгляду справи, справа повинна бути розглянута по суті тим судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності.

За таких обставин дана справа розглянута по суті господарським судом Харківської області.

Враховуючи вищевикладене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з другого відповідача інфляційних втрат за період з липня 2009р. по грудень 2010р. у сумі 179259,97 грн., 3% річних за період з 15.07.2009р. по 11.11.2010р. у сумі 72163,22 грн., в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 244232,79 грн. суд відмовляє, в частині позовних вимог до 1-відповідача суд припиняє провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на 2-відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-35, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК".

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК" солідарно заборгованості провадження у справі припинити.

Решту позову задовольнити частково.

Стягнути з Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (97560 АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул. Шкільна, 2, код 30025333, р/р 260061803 в КРД АППБ "Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста" (61000 м. Харків, пл. Повстання, 7/8, код 35072676, п/р 26001136650300 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) інфляційні втрати за період з липня 2009р. по грудень 2010р. у сумі 179259,97 грн., 3% річних за період з 15.07.2009р. по 11.11.2010р. у сумі 72163,22 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2514,23 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 244232,79 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 15.03.2011 р.