Рішення № 14215770, 01.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 5023/335/11

вх. № 335/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Копченко І.В. дов. від 20.12.10

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ДП "СТВ-Харків", с. Комунар

до ПП ВТФ "Юніон", м. Куп'янськ

про стягнення 123471,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 123471,81 грн. боргу за договором №190/П-08 від 10.11.08 та судові витрати .

Відповідач в судове засідання не з"явився.

Ухвала суду про порушення провадження по справі, яка направлялася на адресу відповідача - Харківська область, м. Куп"янськ, вул. Садова, 33-а, повернулася до господарського суду з довідкою пошти про те, що адресат вибув.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП, станом на 09.02.11 ПП ВТФ "Юніон" числиться в Державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа за адресою: 63701, Харківська область, м. Куп"янськ, вул. Садова, 33-а , тобто за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства, зокрема, статут, поряд з іншими відомостями повинні містити відомості про місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи. Відсутність у статуті товариства відомостей, визначених у цих статтях, є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. Отже, зміна суб'єктом підприємницької діяльності місцезнаходження тягне за собою необхідність внесення відповідних змін до статуту. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Однак, відповідач порушив вимоги чинного законодавства, належним чином не зареєстрував зміни до установчих документів щодо зміни місцезнаходження юридичної особи.

Таким чином, справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 10.11.08 між сторонами було підписано договір №190/П-08. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 97540,19 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 2895,45 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 94644,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 94644,74 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 12114,53 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 4307,61 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 8.1 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 7511,93 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

В задоволенні позову в частині стягнення 4893,00 грн. слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо - торгової фірми "Юніон" (63701, Харківська область, м. Куп"янськ, вул. Садова, 33-а, код 25460286) на користь Дочірнього підприємства "СТВ-Харків" (62490, Харківська область, с. Комунар, вул. Озерна, 9, код 23146249) - 94644,74 грн. боргу, 12114,53 грн. індексу інфляції, 4307,61 грн. річних, 7511,93 грн. пені, 1185,79 грн. державного мита та 226,65 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.

повний текст рішення складено 09.03.11