Рішення № 14215661, 02.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 5023/967/11

вх. № 967/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

позивача - Рибка А.Ю., дов. № 01-62юр/5401 від 08.07.10 р.;

відповідача - Херхадзе Н.А., дов. № 010/210/305вн від 18.02.10 р.;

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків

до Головного управління МНС України в Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів в сумі 992,05 грн., згідно договору про постачання електричної енергії №12235 від 04.09.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до суду з позовом про стягнення з Головного управління МНС України в Харківській області 770,52 грн. заборгованості, 20,75 грн. пені, 3% річних в сумі 29,18 грн., 171,60 грн. інфляційних нарахувань та судові витрати по справі, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем його зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором № 12235 від 04.09.08 р.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема посилаючись на оплату заборгованості 24.02.11 р. та на те, що відповідач є бюджетною організацією та використовує отримані кошти згідно Єдиного кошторису по кодам бюджетної класифікації та просить врахувати, що не завдавав збитків позивачу при вирішення питання щодо стягнення з відповідача заявлених позивачем до стягнення сум.

01.03.11 р. відповідачем надано платіжне доручення № 191 від 24.02.11 р., яке підтверджує оплату відповідачем 770,52 грн. основного боргу після звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі, в частині вимог щодо стягнення з відповідача 770,52 грн. основного боргу припинити, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати в цій частині вимог покладаються на відповідача, з вини якого спір було доведено до суду.

У судовому засіданні з 01.03.2011р. по 02.03.2011р. було оголошено перерву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Між сторонами було укладено до говір поставки електричної енергії № 12235 від 04.09.08 р. та додатки до нього (а.с. 11-21), відповідно до яких постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з вересня 2008 року по грудень 2010 року поставив відповідачу електричну енергію на суму 770,52 грн. відповідно до тарифів на електроенергію та наданих відповідачем відомостей про витрати електричної енергії.

Відповідач своє зобов'язання з розрахунку за поставлену позивачем електроенергію відповідно до порядку розрахунків (додаток № 2 до вказаного договору) не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

770,52 грн. заборгованості було сплачено відповідачем лише після звернення позивача з позовом до суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за договором № 12235 від 04.09.08 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 6 додатку № 2 до вищевказаного договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент не виконання зобов'язання з оплати, від вартості не оплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 20,75 грн. пені.

Згідно з п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України, приймаючи до уваги те, що основним завданням відповідача є забезпечення реалізації державної політики у сфері техногенної, пожежної і промислової безпеки, цивільного захисту населення і територій Харківської області від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50%.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 10,37 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 171,60 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 29,18 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст. ст. 610, 611, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 624 ст. 625, ст. 629, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління МНС України в Харківській області (вул. Шевченко, 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 08588961, п/р 35220002001141 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823; п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 171,60 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 29,18 грн., 10,37 грн. пені, 100,94 грн. державного мита та 233,55 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі, в частині вимог щодо стягнення з відповідача 770,52 грн. основного боргу припинити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 10,38 грн. пені, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повне рішення складено 03 березня 2011 року.