Рішення № 14215512, 10.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 березня 2011 року справа № 5020-157/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-157/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії в сумі 2501422,21 грн та розірвання договору

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився;

Суть спору:

04.02.2011 Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008 відновлювальної кредитної лінії в сумі 2501422,21 грн, у тому числі поточної суми кредиту 1833312,00 грн, простроченої суми кредиту 206750,00 грн, поточної суми процентів 26294,13 грн, простроченої суми процентів 350293,85 грн, пені 84 772,23 грн та розірвання зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.

У судовому засіданні 09.03.201 оголошувалась перерва до 10.03.2011.

У судове засідання 10.03.2011 сторони не зявились і явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання (вх. 2270/2011 від 03.03.2011) про розгляд справи у його відсутність (арк.с.96).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 2433322,68 грн (арк.с. 91-92).

До початку судового засідання від представника позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява (вх. №2414/11 від 10.03.2011) про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008 відновлювальної кредитної лінії в сумі 2479842,39 грн, у тому числі поточну суму кредиту 1770810,00 грн, прострочену суму кредиту 214 252,00 грн, поточну суму процентів 22 630,78 грн, прострочену суму процентів 427532,87 грн, пеню 44616,74 грн та розірвати зазначений договір (арк.с.105-106).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,

в с т а н о в и в:

14.03.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (Кредитор, далі - позивач) та ОСОБА_1 (Позичальник, далі - відповідач) був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №947/006-ДИ5-ВЛ (далі Договір), за умовами якого кредитор зобовязувався надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, (далі за текстом “кредит”) окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,5 процентів річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до Договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 2 500 000,00 (два мільйона пятсот тисяч) грн 00 коп за визначеним у Договорі з наступним графіком зниження максимального ліміту заборгованості: щомісячно до 05 (пятого) числа кожного місяця в період з квітня 2008 року по лютий 2018 року включно зниження максимального ліміту заборгованості на 20834,00 грн (двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн 00 коп), а до 05 (пятого) березня 2018 року у сумі 20754,00 грн (двадцять тисяч сімсот пятдесят чотири грн 00 коп), з кінцевим терміном погашення усієї заборгованості за кредитом не пізніше 05 (пятого) березня 2018 року, на умовах визначених цим договором (арк.с.23-31).

Пунктом 1.1.2 Договору визначено, що кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості, визначеного в підпункті 1.1.1 цього договору, з урахуванням вже наданих траншів.

За умовами пункту 2.1 Договору видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі кредиту (відповідного траншу кредиту) на підставі письмової заяви позичальника.

Згідно з пунктом 2.3 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця в період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, за методом “факт/360”, де “факт” це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а “360” умовна кількість днів у році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 (пятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (пункт 2.4 Договору).

На виконання умов Договору позивач за заявами відповідача від 14.03.2008, від 18.03.2008, від 04.04.2008, від 07.04.2008, від 08.04.2008 перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 2478910,00 грн, що підтверджується випискою банку з особового рахунку відповідача (арк.с. 34-39, 80-84).

Проте, як стверджує позивач, відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договорами належним чином не виконує, на сьогодні перед позивачем існує заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом, у зв'язку з чим позивач, на підставі частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України має право на дострокове повернення суми кредиту, що залишилась, та сплати процентів.

07.09.2010 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення кредиту (вих. №08.1-06/96-868), яка була отримана відповідачем 23.09.2010 (арк.с.72-74).

Відповідач, вимоги позивача не виконав, суму кредиту та процентів не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання Договору та стягнення з відповідача суми боргу за кредитом і процентах, пені.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 2433322,68 грн, вважає, що нарахування пені за прострочення повернення кредиту та процентів у порушення статті 232 Господарського кодексу України не припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, зазначив, що у формулі при розрахунку пені позивач застосував 360 днів замість 365 (арк.с. 91-92).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов Договору позичальник грошові кошти, отримані ним у кредит не повернув, строків сплати процентів за користування кредитними коштами не дотримувався, у звязку з чим, за розрахунком позивача, сума заборгованості з простроченого кредиту склала 214 252,00 грн, з простроченої суми процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, 427532,87 грн. Перевіривши представлений позивачем розрахунок, суд вважає його вірним, а суму заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 214252,00 грн та за простроченою сумою процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, в розмірі 427532,87 грн, такою, що підлягає стягненню (арк.с.99-100).

Крім того, зі змісту частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає право вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

У відповідності з пунктом 3.2 Договору у разі невиконання позичальником своїх обовязків за цим договором, погіршення фінансового стану позичальника кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобовязань за цим договором протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу).

На підставі зазначено, позивач просить стягнути з відповідача поточну суму кредиту в розмірі 1770810,00 грн та поточну суму процентів 22 630,78 грн, які також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач на даний час своїх зобовязань за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за його користування не виконує.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у разі прострочення позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, зазначених у підпунктах 1.1.1, 3.3.6.1, 3.3.15, 3.3.17, 2.4, 2.5 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобовязань за цим договором, від своєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 4.1 Договору позивачем нараховано суму пені за період з 03.09.2010 по 03.03.2011, тобто в межах шісті місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у розмірі 44616,74 грн (арк.с. 102).

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо твердження представника відповідача про те, що у формулі при розрахунку пені позивач застосував 360 днів замість 365, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог господарського, цивільного та банківського законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2.3 Договору сторони домовились, що “360” є умовною кількістю днів у році, тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо застосування 360 днів замість 365 у формулі при розрахунку пені.

Також, позивачем заявлено вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії №947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008.

Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи значний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, тривале невиконання відповідачем істотних умов договору та визнання відповідачем позову в частині вимог про розірвання укладеного між сторонами договору відновлювальної кредитної лінії № 947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008, суд вважає позов у цій частині таким, що також підлягає задоволенню.

Положеннями частини пятої статті 188 Господарського кодексу України та частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626-629, 651, 653, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 230, 232, 346 Господарського кодексу України, статтями 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99014, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”(вулиця Ковпака, 29, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 00039019, р/р 37393440990050 у КРФ ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 324010, або на інші рахунки) заборгованість за договором №947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008 відновлювальної кредитної лінії в сумі 2479842,39 грн, у тому числі поточну суму кредиту 1770810,00 грн, прострочену суму кредиту 214 252,00 грн, поточну суму процентів 22 630,78 грн, прострочену суму процентів 427532,87 грн, пеню 44616,74 грн, а також 24798, 42 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3.Розірвати договір відновлювальної кредитної лінії №947/006-ДИ5-ВЛ від 14.03.2008, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, та ОСОБА_1.

Суддя підпис І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 15.03.2011.