Рішення № 14214939, 10.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.11                                                                                           Справа№ 5015/95/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області», м. Борислав Львівської області,

до відповідача-1: Малого приватного підприємства «Пролісок», м. Борислав Львівської області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тейлор», м. Борислав Львівської області

про стягнення 227583,55 грн.

За участі представників сторін:

Від позивача: Бачинський А.В. - представник

Від відповідача-1: не з’явився

Від відповідача-2: не з’явився

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст.20,22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк», в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області», звернувся з позовною заявою до відповідача-1 –Малого приватного підприємства «Пролісок», до відповідача –2 –Товариства з обмеженою відповідальністю «Тейлор», про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: виробничі запаси: фурнітуру (ґудзики, замки, гачки, резинки та ін.) в кількості 35473 штуки, тканину в асортименті в кількості 55450,19 п. м., вату у кількості 81942,75 п. м., ватин у кількості 48764,3 м., полотно об’ємне у кількості 4190 п. м., що знаходяться за адресою м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належать Малому приватному підприємству «Пролісок», а також нежитлову будівлю швейного цеху – гаражу –актового залу, позначену на плані літерою «Г-2», площею 278 кв. м., що знаходиться за адресою м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тейлор»на загальну суму заборгованості 227583,55 грн. (рахунок для направлення коштів в погашення заборгованості № 29096301451132 у філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області” МФО 325406) та судові витрати.

Ухвалою суду від 11.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.02.2011 року.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 10.02.2011р.

10.03.2011 року представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи, про що посвідчують повідомлення про вручення №8230001331722 та № 8230001331714.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників Відповідачів 1 та 2 за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:

згідно Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 43/Кр27 від 14 лютого 2008 року (із змінами та доповненнями) (надалі за текстом «Кредитний договір»), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово –інвестиційний банк»в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області” та Малим приватним підприємством «Пролісок», МПП «Пролісок»(Відповідач-1) було надано кредит на загальну суму 300000,00 (триста тисяч) грн. ( п. 2.1. Кредитного договору) під 25 % річних за користування кредитними коштами.

Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту не пізніше 12 лютого 2010 року (п. 2.2. Кредитного договору).

Кредит видавався на виробничі потреби, виплату зарплати та оплату послуг шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку.

В забезпечення повернення кредитних коштів в Заставу банку передано:

- згідно Договору застави № 27 від 14 лютого 2008 року, в заставу передано виробничі запаси, а саме: фурнітуру (ґудзики, замки, гачки, резинки та ін.) в кількості 35473 штуки, тканину в асортименті в кількості 55450,19 п. м., вату у кількості 81942,75 п. м., ватин у кількості 48764,3 м., полотно об’ємне у кількості 4190 п. м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належить Малому приватному підприємству «Пролісок»;

- згідно Договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (надалі –Договір іпотеки), посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О. 23 жовтня 2009 року за реєстраційним № 1218, в іпотеку передано нежитлову будівлю швейного цеху –гаражу –актового залу, позначену на плані літерою «Г-2», площею 278 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тейлор».

Факт надання позивачем відповідачу-1 кредиту підтверджується платіжними дорученнями.

У відповідності із п. 4.2.2. Кредитного договору Відповідач брав на себе зобов’язання своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом, суми неустойки на умовах і в порядку, передбачених договором.

Згідно п. 4.3.4. Кредитного договору, банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або суму неустойки, у випадку якщо Позичальник не виконав у строк свої обов‘язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

Згідно норм Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках передбачених договором –неустойку), а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Так, в п. 5.1. Договору застави зазначено, що Банк має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його, якщо у момент настання строку виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 Кредитного договору строки суми кредиту; та/або несплаті або частковій несплаті у передбачені Кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання –звернути стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, згідно ст. 35 цього Закону, у разі порушення основного зобов’язання, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, в п. 3.1.5. Договору іпотеки зазначено, що в разі невиконання відповідачем (іпотекодавцем) умов кредитного договору, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов’язань, що випливають із кредитного договору.

У відповідності із ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протягом 2008 - 2011 року відсотки за користування кредитними коштами були частково сплачені.

Станом на 10.03.2011 року загальна заборгованість відповідача - 1 перед позивачем не погашена і становить 227583,55 грн. (в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом –199000,00 грн.; прострочена заборгованість по відсотках –28583,55 грн.).

Оскільки, зобов’язання відповідача - 1 по кредитному договору не виконані, позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на заставлене майно, яке належить відповідачам 1 та 2.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст. 175 ГК України, майново –господарськими визнаються цивільно –правові зобов‘язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлене цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно ч. 1. ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розтроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні Заставодавця або третьої особи.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь –якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов‘язання (ст. 7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об’єктивних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачами не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів виконання перед позивачем зобов’язань за кредитним договором № 43/Кр27 від 14.02.2008 року, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Звернути стягнення на заставлене майно, а саме:

- виробничі запаси: фурнітуру (ґудзики, замки, гачки, резинки та ін.) в кількості 35473 штуки, тканину в асортименті в кількості 55450,19 п. м., вату у кількості 81942,75 п. м., ватин у кількості 48764,3 м., полотно об’ємне у кількості 4190 п. м., згідно Договору застави № 27 від 14 лютого 2008 року, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належать Малому приватному підприємству «Пролісок»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1, ЄДРПОУ 20787485);

- нежитлову будівлю швейного цеху –гаражу –актового залу, позначену на плані літерою «Г-2», площею 278 кв. м., згідно Договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г.О. 23 жовтня 2009 року за реєстраційним № 1218, що знаходиться за адресою м. Борислав, вул. Чорновола, 1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Тейлор»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1, ЄДРПОУ 22412097)

на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12), в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 09325407, код банку 325406) на загальну суму заборгованості 227583,55 грн. (рахунок для направлення коштів в погашення заборгованості № 29096301451132 у філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області” МФО 325406).

3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Пролісок»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1, ЄДРПОУ 20787485) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12), в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 09325407, код банку 325406) 1137,92 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тейлор»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Чорновола, 1, ЄДРПОУ 22412097) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12), в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Борислав Львівської області»(82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 09325407, код банку 325406) 1137,92 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішення законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 12.03.2011р.

Суддя