Рішення № 14214919, 09.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.11                                                                                           Справа№ 5015/929/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів” (м.Яворів)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “БТ” (с. Почаєвичі Дрогобицького району)

про :стягнення заборгованості в сумі 8 836,41 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Крупенко О.В. - представник, довіреність від 28.02.2011 року

від відповідача:Не з’явився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів” (м.Яворів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БТ” (с. Почаєвичі Дрогобицького району) про стягнення заборгованості в сумі 8 836,41 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.02.2011 року. Ухвалою від 28.02.2011 року розгляд справи відкладено до 09.03.2011 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2011 року, про відкладення від 28.02.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 22.02.2011 року, від 28.02.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.03.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до Договору поставки №018-2010/п/кп (далі - Договір) Товариством з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів»(далі - позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БТ»(далі - відповідач) плівку поліетиленову (далі - товар) на загальну суму 7750,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000537 від 19 травня 2010 року.

Позивач нарахував пеню відповідачу за порушення строків платежу відповідно до умов договору у сумі 447,96 грн., інфляційні у розмірі 472,75 грн., та 3% річних в розмірі 165,62 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, за підрахунком позивача, сума боргу відповідача перед позивачем становить 7750,08 грн. основного боргу, та фінансові санкції в розмірі 1086,33 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 8836,41 грн. (вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 41 коп.).

28 січня 2011 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплати заборгованості, проте відповідач боргу не оплатив, відповіді на претензію не надав.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 24.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів” та Товариство з обмеженою відповідальністю «БТ»уклали договір поставки №018-2010/п/кп на поставку плівки поліетиленової.

На виконання даного договору, 19 травня 2010 року, відповідачу було поставлено товар на суму 7750,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000537 від 19 травня 2010 року

Між позивачем і відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 року на суму 7750,08 грн., що фактично підтверджує визнання відповідачем суми основного боргу за договором поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року.

28 січня 2011 року позивач направив відповідачу претензію № 14 від 27.01.2011 року з вимогою оплати заборгованості, що підтверджується поштовою квитанцією № 31900 та повідомленням про вручення від 28.01.2011 року, проте відповідач боргу не оплатив, відповіді на претензію не надав.

На момент подачі позову, за підрахунком позивача, сума боргу відповідача перед позивачем становить 7 750,08 грн. основного боргу, та фінансові санкції в розмірі 1 086,33 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.6, ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.11.1. Договору у випадку, якщо Покупець порушує строки платежів, вказані у Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки. За розрахунком позивача, розмір пені за договором поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року складає 447,96 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року, а тому, на думку суду, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 447,96 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст.232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З врахуванням зазначених норм законодавства, позивач нарахував відповідачу за договором поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року інфляційні втрати в розмірі 472,75 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року, а тому, на думку суду, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 472,75 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Також, позивачем було нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 165,62 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору поставки №018-2010/п/кп від 24.03.2010 року, а тому, на думку суду, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 165,62 грн. є обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів” (м.Яворів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БТ” (с. Почаєвичі Дрогобицького району) про стягнення заборгованості в сумі 8 836,41 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №4616 від 16.02.2011 року на суму 102 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №4617 від 16.02.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “БТ” (82167, Львівська область Дрогобицький район с.Почаєвичі, вул. І.Білозіра, 24, код за ЄДРПОУ 13806459, р/р 2600501024762 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кен-Пак Яворів” (81000, м. Яворів вул. Маковея, 62, код за ЄДРПОУ 35413712 р/р №2600501093194 в ЦФ ПАТ «Кредобанк»МФО 325365) - борг у сумі 8 836 (вісім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 41 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя