Рішення № 14214882, 25.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.11                                                                                           Справа№ 25/187

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомонтажвентиляція” (с.Матяші Кам”янка-Бузького району)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в сумі 47 785,97 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Рісний М.Б.-представник, довіреність від 26.10.2010 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомонтажвентиляція” (с.Матяші Кам”янка-Бузького району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 47 785,97 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.01.2011 року. Ухвалою від 06.01.2011 року розгляд справи відкладено до 12.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи відкладено до 21.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 21.01.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2011 року, для надання доказів по справі. В судовому засіданні 26.01.2011 року оголошено перерву до 01.02.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 01.02.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 17.02.2011 року розгляд справи відкладено до 25.02.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.12.2010 року, про відкладення від 06.01.2011 року, від 12.01.2011 року, про оголошення перерви від 21.01.2011 року, від 26.01.2011 року, від 01.02.2011 року, від 17.02.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.01.2011 року за вх.№1670/11 позивач подав письмові пояснення по суті позовних вимог.

28.01.2011 року за вх.№1846/11 позивач подав пояснення по справі.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.12.2010 року, про відкладення від 06.01.2011 року, від 12.01.2011 року, про оголошення перерви від 21.01.2011 року, від 26.01.2011 року, від 01.02.2011 року, від 17.02.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку про відкладення розгляду справи від 17.02.2011 року, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

06.01.2011 року за вх.№146/11 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 21.01.2011 року відповідач подав письмові пояснення по справі та відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

01.02.2011 року за вх. №2161/11 відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву.

17.02.2011 року за вх.№3875/11 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

25.02.2011 року за вх.№4679/11 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

Позов розглянуто в присутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.02.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16.08.2010 р. між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»(надалі - позивач) та ТзОВ «Комфортбуд - 1»(надалі - відповідач) укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт № 16/08/2010 (надалі - Договір), згідно із яким позивач зобов'язувався виконати роботи по виготовленню металоконструкцій та монтаж на об'єкті ТзОВ «Зірка Буковелю»в с. Паляниця, а відповідач зобов'язувався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Як вбачається із п. 4.1. Договору, Договірної ціни на будівництво складеної в поточних цінах станом на 16.08.2010 р., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за 01.09.2010 року - 30.09.2010 року, вартість робіт, виконаних позивачем на користь відповідача становить 134 000,0 грн. з ПДВ.

30.09.2010 р. позивачем та відповідачем підписано Акт № 1 приймання виконаних робіт за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, згідно з яким позивач виконав весь обсяг робіт, що передбачались Договором.

Згідно із п. 5.2. Договору, повна оплата робіт, виконаних позивачем за цим договором здійснюється протягом 10-ти календарних днів з дня підписання Акту прийому - передачі виконаних робіт.

Таким чином, оплата робіт, виконаних позивачем за Договором, повинна була здійснитися відповідачем до 10.10.2010 р. включно.

Проте, в порушення вказаного вище строку розрахунку за виконані роботи, відповідач 17.11.2010 р. перерахував позивачу лише 50 000,0 грн. за роботи виконані, згідно із Договором.

Таким чином, розмір основної заборгованості відповідача за Договором становить 84 000,0 грн.

Позивач наголошує, що вказане вище підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010 р. у справі № 32/215 (2010) за позовом ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»до ТзОВ «Комфортбуд - 1», згідно із яким, за неналежне виконання умов Договору, судом вирішено стягнути із ТзОВ «Комфортбуд-1»на користь ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»84 000,00 грн. основного боргу, 33 500,00 грн. пені, 6 700,00 грн. штрафу, 275,34 грн. річних, 1744,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи. При цьому, пеня та річні нараховані за період з 11.10.2010р. по 04.11.2010р.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з п. 7.3. Договору, за несвоєчасну оплату передбачених цим Договором робіт та використаних матеріалів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, а, в разі прострочення зазначеної оплати на строк понад 7 (сім) днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 5 % суми боргу.

Таким чином, враховуючи, що станом на день подання даного позову основна заборгованість відповідача перед позивачем за роботи, виконані на підставі Договору, непогашена та становить 84 000,00 грн., зважаючи на позовні вимоги, що були предметом позову у справі № 32/215 (2010), позивач вважає за необхідне донарахувати пеню та річні за період із 05.11.2010 р. до 25.12.2010 р. включно, а також інфляційні втрати за період з 11.10.2010 р. по 25.12.2010 р. включно.

З огляду на вказане вище, за підрахунком позивача, пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором становить 46 660,0 грн., інфляційні 742,46 грн. та річні 383,51 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, за підрахунками позивача, становить 47 785,97 грн.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки, 07.12.2010 року Господарським судом прийнято рішення у справі №32/215 (2010), яким вирішено спір між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв”язку з чим провадження у даній справі слід припинити на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, а також що розмір пені повинен регламентуватися Законом України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а одночасне застосування пені та штрафу не передбаченно чинним законодавством України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 16.08.2010 р. між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»(надалі - позивач) та ТзОВ «Комфортбуд - 1»(надалі - відповідач) укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт № 16/08/2010 (надалі - Договір), згідно із яким позивач зобов'язувався виконати роботи по виготовленню металоконструкцій та монтаж на об'єкті ТзОВ «Зірка Буковелю»в с. Паляниця, а відповідач зобов'язувався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

07.12.2010 р. прийнято рішенням господарського суду Львівської області у справі № 32/215 (2010) за позовом ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»до ТзОВ «Комфортбуд - 1», згідно із яким за неналежне виконання умов Договору судом вирішено стягнути із ТзОВ «Комфортбуд-1»на користь ТзОВ «Енергомонтажвентиляція»84 000,0 грн. основного боргу, 33 500,0 грн. пені, 6 700,0 грн. штрафу, 275,34 грн. річних, 1744,75 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи. При цьому, пеня та річні нараховані за період з 11.10.2010р. по 04.11.2010р.

Враховуючи, що станом на день подання даного позову основна заборгованість відповідача перед позивачем за роботи, виконані на підставі Договору непогашена та становить 84 000,0 грн., зважаючи на позовні вимоги, що були предметом позову у справі № 32/215 (2010), позивач вважає за необхідне донарахувати пеню та річні за період із 05.11.2010 р. до 25.12.2010 р. включно, а також інфляційні втрати за період з 11.10.2010 р. по 25.12.2010 р. включно.

23.02.2011 року постановою Вищого господарського суду Львівської області касаційну скаргу ТзОВ “БК “Комфортбуд-1” залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року у справі №32/215 (2010) –без змін.

У вказаній постанові зазначено, що із доводів, наведених у касаційній скарзі, та мотивів, наведених у оскаржених судових рішеннях, не вбачається, що судами неправильно застосовано приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” при визначенні розміру пені, а доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині є формальними, тобто такими, за яких неможливо дійти висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки у касаційній скарзі не зазначено у чому полягає суть неправильного їх застосування, та не міститься обгрунтування цих обставин.

При цьому, щодо додаткових доводів, викладених в уточненнях до касаційної скарги, суд касаційної інстанції зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України визначено обов”язковість вказівок Верховного суду України, та з його змісту вбачається, що суди мають однаково застосовувати положення норм матеріального права з метою дотримання законності при здійсненні судочинства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що відносно господарських договорів спеціальними є норми, закріплені у Цивільному кодексі України, який введено в дію з 01.01.2004 року, а положення Законів повинні застосовуватися з урахуванням дії Закону в часі за принципом пріорітету тієї норми, яка прийнята пізніше. Відтак, судова палата у господарських справах Верховного Суду України визначила пріорітет Цивільного кодексу України над законом, який був прийнятий до прийняття цього кодексу.

Тому і за цих обставин, відсутні правові підстави вважати, що судами неправильно застосовано приписи Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, оскільки переглядаючи справу суд апеляційної інстанції визначив, що пріорітетним у спірних правовідносинах щодо виконання умов договору підряду на виконання будівельних робіт від 16.08.2010 року є положення Цивільного кодексу України, який прийнято після прийняття Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”.

Відтак, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції із доводів, викладених у касаційній скарзі. Тобто, при визначенні розміру пені слід керуватись нормами Цивільного кодексу України.

Щодо питання одночасного застосування неустойки у вигляді пені та неустойки у вигляді штрафу, суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до приписів ст.546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання (ст.549 цього кодексу). При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання (ч.1 ст.549 ЦК України), а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 цієї норми).

Відтак, неустойка має подвійну правову природу, яка одночасно є і разовою мірою відповідальності, і способом забезпечення виконання зобов”язань у часі.

Так, штраф є відповідальністю, що залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання, і у часі визначається з настанням однієї із наведених подій як невиконання або неналежне виконання зобов”язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов”язку сплатити певну суму, яка залежить не лише від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання, але й від часу такого невиконання.

Таким чином, пеня, за своєю правовою природою, продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе господарських зобов”язань разом зі штрафом, що не перешкоджає її застосуванню, врахочуючи те, що, згідно норм матеріального права, що регулюють застосування неустойки, не передбачено прямої заборони законодавця одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов”язання, як пеня та штраф.

Отже, згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомонтажвентиляція” (с.Матяші Кам”янка-Бузького району) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 47 785,97 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфортбуд-1” (79034, м.Львів, вул.Стрийська,121; код ЄДРПОУ 33169993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомонтажвентиляція” (80441, Львівська область, Кам”янка-Бузький район, с.Матяші, вул.Центральна,14В; код ЄДРПОУ 30648990) – 47 785 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят п”ять) грн. 57 коп. – боргу, 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 86 коп. – сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. – сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя