Постанова № 1421484, 25.02.2008, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2008 р. Справа № 11/5

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Бутирського А.А. за участю секретаря судового засідання Козмуляка М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області

До товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Л” с.Ленківці Кельменецького району Чернівецької області

Про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій - в сумі 2449,58 грн.

Представники:

від позивача –Мойсова С.В. –гол. спеціаліст-юрисконсульт ( дов. від 09.01.2008р.)

від відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Л” с.Ленківці Кельменецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 2449,58 грн. з відшкодування пільгових пенсій за період з липня по листопад 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за липень-листопад 2007 року та довідок відповідача видані працівникам товариства, що визначають періоди їх роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 08.01.2008 року (суддя Гушилик С.М.) відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 23.01.2008 року.

Розпорядженням голови господарського суду справу передано судді Бутирському А.А.

Ухвалою від 23.01.2008 року розгляд справи було відкладено на 25.02.2008 року в зв’язку з неявкою представника відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 25.02.2008 року не з’явився, пояснення на позов не надав, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, а тому проаналізувавши надані матеріали, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору без його участі за наявними в ній документами.

Заслухавши позивача, розглянувши подані документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до довідок відповідача гр. гр. Стрілець О.М. та Туржанський М.Г., які працювали у сільському виробництві, і мають право на пільгову пенсію згідно статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

На підставі вказаних довідок, згаданим громадянам призначено пільгові пенсії відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Як встановлено судовим слуханням, позивач за липень-листопад 2007 року виплатив зазначеним громадянам пільгові пенсії у сумі 2449,58 грн., з яких гр. Стрілець О.М. виплачено 1215,75 грн. та гр. Туржанському М.Г. виплачено 1233,83 грн., що підтверджується довідкою Чернівецької дирекції УДППЗ “Укрпошта” Кельменецькго ЦОС № 6. Дані кошти відповідачем не компенсовані.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІ зі змінами та доповненнями (надалі –Закон № 1788) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 року вказана стаття також регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. „б”-„з” статті 13 Закону № 1788 (відповідно до Закону України від 16.05.1996 року № 198/96-ВР).

Законом України „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000 року № 1461-ІІІ порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, виключено норму, що регулювала дане питання у статті 13 Закону № 1788-ХІ та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у Закон України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року за змінами та доповненнями (надалі Закон № 400/97) передбачено, що платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об’єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього закону.

Зокрема, відповідно до Закону № 400/97, суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (надалі Закон № 1058-ІУ), який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії, яким призначені відповідно до п.п. „б”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (п.п.1, 2) Закону № 400/97 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Згідно до статті 3 Закону № 400/97 збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

П.2 Розділу ХУ „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІУ передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

Згідно абзацу 6 пункту 2 прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов’язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159, 160-163, 185, 186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Л” с.Ленківці Кельменецького району Чернівецької області, (код ЄДРПОУ 30795995) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі, смт.Кельменці, вул.Бессарабська, 39, (код 21430638) 2449,58 грн. боргу по відшкодуванню пільгових пенсій.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Л” с.Ленківці Кельменецького району Чернівецької області, (код ЄДРПОУ 30795995) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 24,49 грн.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

А.А.Бутирський