Рішення № 14214741, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 43/148

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Триумф” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 03053445)

до відповідача1 Управління міського майна Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 23599040)

до відповідача2 товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 32609225)

третя особа1 Маріупольська міська рада

третя особа2 міське комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” (код ЄДРПОУ 03336574)

третя особа3 ОСОБА_1 м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про визнання договору купівлі - продажу від 17.02.2005 року на 43/100 частини приміщення (1-го поверху), яке розташоване по вул. Олімпійській, 177а у м. Маріуполі, недійсним.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: не зявився

від третьої особи-3: ОСОБА_2 за довіреністю № 572 від 25.02.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Триумф” м. Маріуполь до Управління міського майна Маріупольської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю „Атлантік” м. Маріуполь про визнання договору купівлі-продажу від 17.02.2005 року на 43/100 частини приміщення (1-го поверху), яке розташоване по вул. Олімпійській, 177а у м. Маріуполі, недійсним.

Ухвалою суду від 19.04.2006 р. позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 43/148.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2006 року позов залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою від 12.04.2007 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Азов-Триумф” м. Маріуполь задовольнив, ухвалу господарського суду від 14.11.2006 року скасував, справу направив до господарського суду Донецької області для вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 11.05.2007 року справа № 43/148 призначена до нового розгляду.

Ухвалою від 18.06.2007 р. провадження у справі № 43/148 зупинено у звязку із неможливістю розгляду даної господарської справи до вирішення Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя повязаної з нею справи № 22471 за позовом ТОВ „АзовТриумф” до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівліпродажу від 11.12.2004 р., згідно якого остання є власником частини приміщення (57/100).

25.07.2007 р. до суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову від 24.07.2007 р. у вигляді накладення арешту на 43/100 нежилого приміщення (перший поверх), розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177-а.

Ухвалою від 31.07.2007 року провадження у справі 43/148 поновлено та призначено до розгляду клопотання позивача про забезпечення позову в судовому засіданні на 07.08.2007 р.

У судовому засіданні 07.08.2007 р. представником відповідача-1 до суду були надані документи про відчуження спірного приміщення відповідачем-2 фізичній особі ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 28.04.2007 р., зареєстрованим у реєстрі за № 1536, посвідченим приватним нотаріусом. Вказане підтверджується копією договору від 28.04.2007 р., витягом Маріупольського БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14486739 від 08.05.2007 р., Інформаційною довідкою Маріупольського БТІ від 09.07.2007 р. № 2822.

Ухвалою від 07.08.2007 р. суд з власної ініціативи вжив заходи до забезпечення позову по справі № 43/148, а саме заборонив новому власнику спірного майна (вбудоване нежитлове приміщення, літ. А-2, прим. 1, кімн. 1-7, І, прим. 2, кімн. 1-8, загальною площею 276,4 кв. м, яке складає 43/100 частки в загальній будівлі, що розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а) та будь-яким іншим особам (як юридичним, так і фізичним) вчиняти дії, направленні на відчуження спірного майна у будь-який спосіб, в тому числі укладати договори (угоди), здійснювати інші правочини, проводити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію правочинів стосовно спірного майна та державну реєстрацію прав власності на це майно.

Цією ж ухвалою провадження у справі № 43/148 було зупинено у звязку із неможливістю розгляду даної господарської справи до вирішення повязаної з нею справи № 22-471 за участю ОСОБА_3 та ТОВ „Азов-триумф”, що розглядається іншим судом.

Від Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя до господарського суду Донецької області надійшли завірені копії рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 01.06.2009 р. та ухвали апеляційного суду Донецької області від 10.09.2010 р. по справі № 25/09.

За вказаних обставин ухвалою від 16.02.2011 р. суд поновив провадження у справі та призначив справу до розгляду в судовому засіданні, залучив до участі у даній справі нового власника спірного майна, фізичну особу ОСОБА_1 в якості третьої особи3 на стороні відповідачів без права заявляти самостійні вимоги на предмет спору.

До суду від відповідача-1, Управління міського майна Маріупольської міської ради, 24.02.2011 р. надійшло клопотання вх. № 02-41/7356, в якому відповідач-1 просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у звязку з участю представника відповідача-1 в іншому судовому процесі. Вказане клопотання суд відхиляє у звязку з закінченням процесуального строку для розгляду даного спору. Крім того, неявка представника відповідача-1 в останнє судове засідання не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних матеріалів.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В постанові від 12.04.2007 р. по даній справі Вищий господарський суд України вказує на наступне: господарському суду необхідно звернути увагу, що переважне право на купівлю частини будівлі належить співвласнику спільної часткової власності, тобто особі, якій належить лише частка права власності, що не є тотожним праву власності однієї особи на частину майна. Крім того, майно, що відчужується за оспорюваним договором, є комунальною власністю. Порядок відчуження такого майна визначається законодавством про приватизацію.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З матеріалів справи, пояснень позивача, відповідачів, третіх осіб суд вбачає наступне:

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що він разом з управлінням міського майна Маріупольської міської ради був співвласником нежилого приміщення, а саме частини 57/100, що розташоване за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а на підставі договору купівліпродажу від 22.03.1995 р. за № 510. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 06.05.2003 р. та технічного паспорту на спірне приміщення.

На думку позивача спірний договір, відповідно до якого відповідачем1 по справі було передано у власність відповідачу2 вбудоване нежитлове приміщення 1-го поверху, літ. А-2, прим. 1, кімн. 1-7, І, прим. 2, кімн. 1-8, загальною площею 276,4 кв.м., яке складає 43/100 часток будинку, розташованого за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а, порушив його законні права як співвласника на підставі статті 362 Цивільного кодексу України щодо переважного права співвласника перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу частки у праві спільної часткової власності, та обовязку продавця письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він продає.

За вказаних обставин в первісно заявлених позовних вимогах позивач просив суд визнати спірний договір недійсним.

Від позивача до суду надійшла заява (вх. № 0241/40737 від 25.10.2006 р.) про уточнення позовних вимог, в якій просив суд перевести на нього права та обовязки покупця, на 43/100 частки в загальній будівлі, що розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду як зміну предмету позову та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Відповідач1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

Поперше, позивач не надав жодних доказів, що підтверджують наявність спільної власності на спірне приміщення.

Статтею 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначений перелік обєктів малої приватизації, якими є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Приватизація часток в праві спільної власності діючим законодавством про приватизацію не передбачена.

Приватизація приміщення 2го поверху здійснювалася позивачем у складі цілісного майнового комплексу невеликого державного підприємства „Індодяг”. При цьому приміщення 1го поверху будівлі по вул. Олімпійській, б. 177а, м. Маріуполь, літ. А-2, прим. 1, кімн. 1-7, І, прим. 2, кімн. 1-8, загальною площею 276,4 кв.м., до складу цілісного майнового комплексу ДП „Індодяг” не входило, у виробничій діяльності підприємства не використовувалося та було самостійним обєктом цивільноправових відносин.

За договором купівліпродажу від 31.01.1995 р., посвідченим нотаріусом Маріупольського нотаріального округу 22.03.1995 р. за № 510, позивач набув право власності тільки на майно (в тому числі нерухоме), вказане в договорі та яке є частиною майнового комплексу. Право власності на спірне нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а, загальною площею 276,4 кв.м., позивачем не набувалося, оскільки дане приміщення є індивідуально визначеним майном та відповідно самостійним обєктом цивільноправових відносин.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Порядок приватизації державного та комунального майна встановлений спеціальним законодавством про приватизацію, зокрема, Законом України „Про приватизацію державного майна” та Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Повноваження по управлінню майном, що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя, здійснює управління міського майна Маріупольської міської ради. На підставі наданих повноважень та згідно чинного законодавства України вказаним управлінням була проведена приватизація індивідуально визначеного майна вбудованого нежитлового приміщення літ. А-2, прим. 1, кімн. 1-7, І, прим. 2, кімн. 1-8, загальною площею 276,4 кв.м. на користь відповідача2.

За вказаних обставин відповідач1 вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач2 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому викладає аналогічні обставини, що і відповідач1, про що судом було вказано вище.

Оцінивши надані відповідачами докази, суд приймає заперечення відповідачів як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи у звязку з наступним:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Правовідносини у сфері приватизації державного та комунального майна між місцевим органом приватизації та покупцями регулюються спеціальним Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Тобто, пріоритетним в даному випадку є застосування до договору купівліпродажу нежитлового приміщення норм спеціального закону, а не загального цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 356 цього ж Кодексу власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 361 ЦК України встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

З чинного законодавства вбачається, що співвласниками є особи, у спільній власності яких перебуває майно. При цьому згідно ст. 362 ЦК України у продавця частки майна, яке знаходиться у праві спільної часткової власності, виникає обовязок письмово повідомити про намір продати свою частку тільки інших співвласників. Повідомлення інших осіб чинним законодавством не передбачено. Крім того, у випадку порушення процедури продажу частки у праві спільної часткової власності право на пред'явлення до суду позову про переведення на особу прав та обов'язків покупця виникає тільки у співвласника, чиї права були порушені.

Спірний договір купівліпродажу нежитлового приміщення № 708 був укладений відповідачем1 та відповідачем2 31.01.2005 р., посвідчений нотаріусом 17.02.2005 р., зареєстрований за № 924. В матеріалах справи міститься копія витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації станом на 12.01.2005 року, нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а, належить на праві співвласності 1) ОСОБА_3 у розмірі 57/100 частки від загальної площі будинку на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2004 року і відповідно 2) територіальній громаді м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради у частці 43/100 на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 311904 від 12.01.2005 року.

Згідно копії витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації станом на 19.05.2005 року, нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а, належить на праві співвласності 1) ОСОБА_3 у розмірі 57/100 частки від загальної площі будинку на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2004 року і відповідно 2) ТОВ „Атлантік” у частці 43/100 на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2005 року. Вказані обставини також підтверджуються рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 01.06.2009 р. та ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.09.2009 р. по справі № 25/09, завірені копії яких містяться в матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач шляхом укладення з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 11.12.2004 р., зареєстрованого у реєстрі за № 16211, посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, фактично позбувся права власності на спірне нежиле приміщення.

Тобто, станом на момент укладення між відповідачами спірного договору купівліпродажу нежитлового приміщення № 708 від 31.01.2005 р., нотаріально завіреного 17.02.2005 р., позивач вже не був власником (співвласником) нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: 87577, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а, у розмірі 57/100 частки від загальної площі будинку, у звязку з чим у нього не виникло переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, а відповідно і не виникло право на пред'явлення до суду позову про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

Аналіз вищевказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 41; 43; 49; 68; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 07.08.2007 р., у формі заборони новому власнику спірного майна (вбудоване нежитлове приміщення , літ. А-2, прим. 1, кімн. 1-7, І, прим. 2, кімн. 1-8, загальною площею 276,4 кв. м, яке складає 43/100 частки в загальній будівлі, що розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 177а) та будь-яким іншим особам (як юридичним, так і фізичним) вчиняти дії, направленні на відчуження спірного майна у будь-який спосіб, в тому числі укладати договори (угоди), здійснювати інші правочини, проводити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію правочинів стосовно спірного майна та державну реєстрацію прав власності на це майно.

У судовому засіданні 28.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.