Рішення № 14214738, 11.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.11 р. Справа № 15/153

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Богатиря К.В.

судді Лейби М.О.

судді Любченко М.О.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-ГТВ” м. Біла Церква (код ЄДРПОУ 31781365)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення основного боргу в сумі 18209,06 грн., пені в сумі 1329,50 грн., інфляції в сумі 345,97 грн., 3% річних у розмірі 194,56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Шульженко Л.Г. за довіреністю № 17/617-38 від 26.09.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-ГТВ” м. Біла Церква до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 18209,06 грн., пені в сумі 1329,50 грн., інфляції в сумі 345,97 грн., 3% річних у розмірі 194,56 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/153, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 21.09.2010 р. строк розгляду спору у справі № 15/153 продовжений до 06.10.2010 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.10.2010 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/153 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лейба М.О.

Ухвалою від 01.11.2010 р. провадження у справі № 15/153 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення по суті пов’язаної з нею справи № 15/201пд, що розглядається Донецьким апеляційним господарським судом.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.01.2011 р. змінений склад судової колегії: замість судді Мартюхіної Н.О. призначена суддя Любченко М.О.

Ухвалою від 21.01.2011 р. провадження у справі № 15/153 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Позивач надав до суду клопотання від 28.01.2011 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2008 р. сторони уклали договір № 15/1881 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов’язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 9.3 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію продукції та вказуються в специфікаціях до договору.

До спірного договору сторони підписали специфікації № 1 від 20.11.2008 р., № 2 від 23.01.2009 р., № 3 від 21.04.2009 р., № 4 від 20.05.2009 р., № 5 від 20.05.2009 р., № 6 від 20.08.2009 р., № 7 від 26.10.2009 р., якими передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також умови та строки поставки. Оплата товару за цими специфікаціями здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 13.2 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2009 р.

Пунктом 13.3 договору передбачено, що у випадку невиконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/1881 від 20.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар по специфікації № 7 від 26.10.2009 р. за видатковою накладною № 242914 від 11.12.2009 р. на суму 18209,06 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цією видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Прийняв”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 2935 від 09.12.2009 р., податковою накладною № 6425 від 11.12.2009 р., рахунком–фактурою № 242914 від 19.10.2009 р., сертифікатами якості. Завірені копії видаткової накладної та довіреності, оригінали податкової накладної, рахунку–фактури, сертифікатів якості містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/1881 від 20.11.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації № 7 від 26.10.2009 р. до договору. При цьому в спірній видатковій та податковій накладних, рахунку–фактурі, довіреності підставою передачі позивачем та отримання відповідачем товарно–матеріальних цінностей вказаний саме договір № 15/1881 від 20.11.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 18209,06 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 17/435 від 10.03.2011 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував тим, що він нібито не отримував від позивача разом із продукцією документів, передбачених п. 6.1 договору, у зв’язку з чим строк оплати для нього не наступив, прострочення виконання грошового зобов’язання відсутнє, а нарахування пені, інфляції та 3% річних безпідставне.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/1881 від 20.11.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 7 від 26.10.2009 р. сторони передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару та документів, передбачених в п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов’язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості на продукцію (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну, податкову накладну. Згідно п. 6.2 договору якщо на момент передачі продукції будь–які з документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що порядок прийому продукції по якості та кількості повинен відповідати інструкціям П–6 та П–7, затвердженим постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р., від 25.04.1966 р.

Тобто, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт про відсутність документів не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь–якого з передбачених пунктом 6.1 договору документів при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення рахунку на оплату та податкової накладної, повідомлення продавця про повернення помилково виданої довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6.1 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються також письмовими поясненнями позивача від 05.08.2010 р.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відстрочення здійснення оплати вартості товару на 30 календарних днів відраховується від дати підписання спірної видаткової накладної, тобто від 11.12.2009 р. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив у період з 12.12.2009 р. по 11.01.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 12.01.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Тобто, відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений специфікацією до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 18209,06 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі п. 10.4 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу за період з 01.02.2010 р. по 10.06.2010 р. пеню в сумі 1329,50 грн., а також, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за той же період інфляцію в сумі 345,97 грн., 3% річних в розмірі 194,56 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 10.4 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіркою розрахунку пені позивача судом встановлено, що при нарахуванні пені позивач не врахував той факт, що облікова ставка НБУ була змінена з 08.06.2010 р. та складала 9,5%. Таким чином розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за період, визначений самим позивачем в межах строку згідно ст. 232 ч. 6 ГК України, з 01.02.2010 р. по 10.06.2010 р. складає: (18209,06 грн. х 2 х 10,5% х 127 днів : 365 днів) + (18209,06 грн. х 2 х 9,5% х 3 дні : 365 днів) = 1298,83 грн. + 28,44 грн. = 1327,27 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1329,50 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1327,27 грн. В частині стягнення пені на суму 2,23 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 345,97 грн., 3% річних в сумі 194,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 2600901517552 у філії ВАТ „Державний експортно–імпортний банк України” м. Донецьк, МФО 334817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-ГТВ” (юридична адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85; код ЄДРПОУ 31781365; рахунок 26009300058959 у АКБ „Форум” м. Київ, МФО 322948; рахунок 26000010042958 в АТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) суму 20076,86 грн. (а саме основний борг на суму 18209,06 грн., пеню в розмірі 1327,27 грн., інфляцію в сумі 345,97 грн., 3% річні в розмірі 194,56 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 200,77 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2,23 грн.

У судовому засіданні 11.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.