Постанова № 14214113, 10.03.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 р. м. ЧернівціСправа № 2а-2603/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Дембіцького П.Д.,

при секретарі судового засідання Граматович М.І.

за участю :

представника позивача: - Берекета А.О. (за довіреністю );

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоТовариства з обмеженою відповідальністю «МіражЛТД»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернувся з адміністративним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МіражЛТД» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 11459,45 грн.

Позов обґрунтовується тим, що відповідач належним чином не виконує вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) відповідно до якого, для підприємств (обєднань), установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотки від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця. В силу вимог Закону № 875-ХІІ відповідач зобов'язаний самостійно визначити норматив робочих місць для інвалідів, забезпечити створення та зайнятість на них інвалідів в порядку, визначеному цим Законом. За невиконання вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи, організації в силу ст. 20 цього ж Закону України сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120 % облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно наданого звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів в 2009 році становила 1 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 2 чоловік. Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок Фонду до 15.04.2010 року кошти у сумі 11204,00 грн. Однак, на день звернення з даною позовною заявою відповідачем кошти не перераховані та не сплачені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачу неодноразово за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та за наданою інформацією податкового органу щодо місць проживання посадових осіб було надіслано рекомендовані листи з повідомленням із зазначенням часу, дати та місця проведення судового розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до ст. 18 Закону України "Продержавну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Стаття 19 вказаного Закону регламентує положення про обов'язок виконавчого органу юридичної особи повідомляти державного реєстратора про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.

Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу без представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак це не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки у справі наявні поштові повідомлення, які засвідчують повідомлення відповідача про час і місце слухання справи, однак повноважного представника у судове засідання не направив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” № 875-XII від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наданого звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік № 3336 форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2009 році становила 50 чоловік, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 чоловік(и), в той час коли встановлений норматив склав 2 чоловік.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 8 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня 2010 року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2010 р. на рахунок Фонду кошти у розмірі 11204,00 грн. Однак, на день звернення до суду з даною позовною заявою відповідачем кошти не перераховані.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міраж ЛТД» (ідн. номер 32889587) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 11459 грн. 45 коп. (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять грн. сорок пять коп.)

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої другої, четвертої статті 186 КАС України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Постанову виготовлено в повному обсязі 12 березня 2011 року.

СуддяП.Д. Дембіцький