Постанова № 14214006, 11.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2011 р. № 2-а- 13313/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача Шинкарчук А.В.,

представника відповідача Чернова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прок-2" (далі ТОВ "Прок-2") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова), з урахуванням уточненних позовних вимог, про визнання незаконними дії по проведенню невиїзної документальної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ «Релан»за період з 01.09.2008 року по 30.10.2010 року та скасування податкового повідомлення-рішення №0000771540/0 від 01.06.2010 року (№0000771540/1 від 01.07.2010 року, №0000771540/2 від 02.08.2010 року, №0000771540/3 від 15.10.2010 року) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20253,00 грн. за основним платежем та 10126,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "Прок-2" посилається на те, що згідно ст..11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) визначено вичерпний перелік підстав, згідно яких ДПІ має право проводити перевірку платника податків. Однак, в ст.11-1 Закон України №509-XІІ відсутні норми які надають право ДПІ проводити документальну невиїзні перевірку платника податку. Отже, висновки викладені в акті перевірки є передчасними, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення про донарахування сум ПДВ та штрафних санкцій. Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ "Прок-2" вважає, що ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова були прийняти з порушенням норм чинного законодавства, зокрема Конституції України, Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ). Позивач вказав на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам чинного законодавства України та наполягав на реальності укладених договорів між ТОВ "Прок-2" та ТОВ “Релан”.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки. При цьому в запереченнях вказав, що перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного ТОВ «Прок -2»у декларації з ПДВ за вересень, листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ „Релан", які не підтверджені податковими накладними та іншими документами фінансово-господарської звітності за вересень, листопад 2008 року на загальну суму ПДВ вересень 2008 року 253,33 грн., листопад 2008 року 20000,00 грн. Під час перевірки використовувались матеріали ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова стосовно контрагента ТОВ “Релан”(код ЄДРПОУ 34994894), який перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, а саме: згідно даних „Реєстр 1-ДФ" серед посадових осіб ТОВ "Релан" значиться лише ОСОБА_3, який згідно пояснень від 06.02.2009 року вказав, що документів та печаток у ТОВ "Релан" (код ЄРПОУ 34994894) ніколи не було, ніяких договорів від імені директора ТОВ "Релан" ніколи не заключав і нікому не поручав цього робити, до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Релан" ніякого відношення не мав, статут підприємства не формував, податкові декларації не складав, не підписував і не надавав їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не поручав цього робити іншим особам, де знаходиться ТОВ „Релан" йому не відомо, на посаду директора ТОВ „Релан" себе не назначав. Таким чином, ТОВ «Прок -2»порушено вимоги п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок чого в податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 253,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 20000,00 грн.

Тому дії ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова щодо нарахування ТОВ «Прок -2»податкового зобов'язання, а також штрафних санкцій є обгрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, в зв'язку з чим просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, зясувавши фактичні обставини, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №423929 ТОВ «Прок-2»зареєстровано в якості юридичної особи 30.06.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова 18.05.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Прок-2»щодо підтвердження відомостей отриманих від особи яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Релан” за період з 01.02.2008 року по 30.10.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 травня 2010 року №1870/15-409/34391170.

На підставі акту перевірки №1870/15-409/34391170 від 19.05.2010 року, 01.06.2010 року ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000771540/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30379,50 грн., з яких: 20253,00 грн. оснований платіж, 10126,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення було винесено податкові повідомлення-рішення №0000771540/1 від 01.07.2010 року, №0000771540/2 від 02.08.2010 року, №0000771540/3 від 15.10.2010 року, відповідно до яких сума податкового зобовязання залишилась без змін.

З акту перевірки вбачається, що розмір податку на додану вартість, зазначеного ТОВ «Прок -2»у деклараціях з ПДВ за вересень 2008 року та листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ „Релан", які не підтверджено податковими накладними та іншими документами фінансово-господарської звітності за вересень, листопад 2008 року на загальну суму ПДВ 20253,00 грн. Під час перевірки використовувались матеріали ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова стосовно контрагента ТОВ “Релан” (код ЄДРПОУ 34994894), який перебуває на податковому обліку у ДПІ у Дніпровському районі м.Києва. Згідно даних «Реєстр 1 ДФ»серед посадових осіб ТОВ «Релан»значиться лише ОСОБА_3 Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 06.02.2009 року документів та печаток ТОВ «Релан»ніколи не було, до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Релан»ніякого відношення не мав.

Таким чином, ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова прийшло до висновку, що ТОВ «Прок-2»в порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ „Релан" за вересень, листопад 2008 року у розмірі 20253,00 грн.

Судом встановлено, що між підприємством ТОВ «Прок -2»(Покупец) та ТОВ “Релан” (Продавець) було укладено Договір №1/09/08 від 01 вересня 2008 року, відповідно до якого Продавець зобовязується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити по цінам вказаних рахунках фактури та накладних. 01.11.2008 року між підприємством ТОВ «Прок-2»(у договорі - Замовник) та ТОВ “Релан” (у договорі - Виконавець) було укладено Договір №1/11-01 відповідно до якого виконавець зобовязується власними силами виконати роботу по монтажу обладнання замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, укладені Договори від імені підприємства ТОВ “Релан” підписано директором Мельником А.В. та скріплено печаткою підприємства.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявного в матеріалах справи, засновником ТОВ «Релан»є ОСОБА_5.

Позивачем надано до суду Протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан” від 12.01.2008 року, про обрання виконуючого обовязки директора ТОВ “Релан” та надання права першого підпису на банківських, фінансових та господарчих документах. З Протоколу вбачається, що на підприємстві ТОВ “Релан” було призначено виконуючого обовязки директора ТОВ “Релан” Мельника Анатолія Валерійовича з наданням йому повноважень на підписання фінансово-господарських документів товариства. Протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан”від 12.01.2008 року підписаний засновником ТОВ «Релан»ОСОБА_5.

Отже, твердження ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова, що згідно даних „Реєстр 1-ДФ" серед посадових осіб ТОВ "Релан" значиться лише ОСОБА_3, спростовуються матеріалами справи. Доказів підтверджуючих, що серед посадових осіб ТОВ "Релан" значиться лише ОСОБА_3 до суду не надано.

Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 року за №264/3557, підприємства, установи, організації, господарські обєднання, субєкти підприємницької діяльності, обєднання громадян, субєкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Оскільки чинним законодавством субєкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси субєкта господарювання, печатки цього субєкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Матеріалами справи підтверджуються повноваження Мельника Анатолія Валерійовича на підписання фінансових та господарських документів з боку ТОВ “Релан”, а саме Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” №б/н від 15.09.2008 року, тому суд приходить до висновку про наявність у директора ТОВ “Релан” Мельника Анатолія Валерійовича повноважень на укладення та підписання будь-яких правочинів в інтересах товариства.

Таким чином, посилання відповідача на недійсність податкових накладних, виписаних ТОВ “Релан” на користь позивача у звязку з підписанням їх невідомою особою, суд не приймає до уваги.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. П.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.18 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, який діяв на час спірних правовідносин (далі - Порядок №165) усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Пунктами 2 та 5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та не є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні №409087 від 04.09.2008 року, №110711 від 07.11.2008 року, №111411 від 14.11.2008 року, №1121109 від 21.11.2008 року та №87 від 05.09.2008 року, підписані директором Мельником А.В. та скріплені печаткою ТОВ “Релан”.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність виданих податкових накладних вимогам закону та відсутність підстав визнання таких податкових накладних недійсними.

Судом встановлено, що правочин, який було вчинено між позивачем та ТОВ “Релан” є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не заборонена законом, а також він не визнаний судом недійсним. Правові наслідки, обумовлені правочином, реально настали для обох сторін.

Оскільки відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача та ТОВ “Релан” за ухилення від сплати податків, то відповідне посилання відповідача в акті перевірки на пояснення директора ТОВ “Релан” є безпідставними.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з наведених вище обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість віднесення позивачем у вересні та листопаді 2008 року суми ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ “Релан”.

Таким чином, ТОВ «Прок-2»не порушило вимоги Закону України №168/97-ВР, а тому відсутній факт завищення сум податкового кредиту.

Проаналізувавши у сукупності надані позивачем документи, зокрема договори, акти, протокол взаємозаліку вимог, податкові накладні суд встановив, що договори, укладені позивачем з ТОВ “Релан” з додержанням норм чинного законодавства, мають реальний характер, були виконані сторонами у повному обсязі.

Законом України №168/97-ВР визначено платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної. Датою виникнення права у платника податків на податковий кредит є дата фактичного отримання податкової накладної.

З огляду на зазначене вбачається, що податкові накладні включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, а суми податку на додану вартість по таких накладних відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду, в якому фактично було отримано податкові накладні.

Фактично податкові накладні виписані ТОВ "Релан" у вересні 2008 року та листопаді 2008 року.

Позивачем, суми ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ "Релан", були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, а саме у вересні 2008 року та листопаді 2008 року.

Крім цього, суд зазначає, що суду надані податкові накладні на підтвердження усієї суми ПДВ, заявленої в податковий кредит ТОВ «Прок -2»за вересень та листопад 2008 року.

На підставі зазначених вище обставин, суд приходить до висновку, про додержання позивачем вимог підп.7.4.5 п.7.4 та підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем зазначених положень Закону України №168/97-ВР.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем було правомірно включено суми ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ "Релан" за вересень 2008 року, листопад 2008 року до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані. Вказаний факт також підтверджується актом планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства №1870/15-409/34391170 від 19 травня 2010 року.

Відсутність порушень з боку позивача положень Закону України №168/97-ВР свідчить про безпідставність нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 20253,00 грн.

В звязку з тим, що відповідач не мав належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України №2181-ІІІ відповідач не мав підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10126,50 грн.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Стосовно позовних вимог, щодо визнання незаконними дії по проведенню невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №509-XІІ завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно статті 11 Закону України №509-XІІ для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України №509-XІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право:

здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі);

одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків) (пункти 1, 3, 4 Закону України №509-XІІ).

Отже, право органів державної податкової служби на здійснення документальних невиїзних перевірок суб'єктів господарювання передбачено пунктами 1, 3 та 4 статті 11 Закону України №509-XІІ.

Виходячи з наведених норм права, фахівці податкової служби мають право вимагати від платника податків пояснення та їх документальне підтвердження у разі, якщо, зокрема, їм потрібно перевірити відомості, отримані від особи (контрагента), з якою платник податків мав правові відносини. У цьому випадку, для отримання необхідних відомостей, стосовно контрагента, мають направити платнику податків письмовий запит.

Отже, якщо у фахівців податкової служби виникли підстави для перевірки відомостей, щодо контрагента з яким платник податків мав правові відносини, вони мають право вимагати ті документи, що стосуються відносин із контрагентом та потребують перевірки, при цьому не пізніше ніж за десять днів до дня перевірки повинні надіслати письмове повідомлення про запрошення рекомендованим листом, в якому зазначаються підстави перевірки, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 04.02.2010 року за вих.№6998/10/15-414 та 12.04.2010 року за вих.№6998/10/15-414 було направлено до позивача запрошення до ДПІ у Комінтернівськоиу районі м.Харкова та лист про надання пояснень щодо правовідносин з контрагентом ТОВ «Релан»(а.с.81-84).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка ТОВ «Прок-2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан»проводилась у відповідності до вимог Закону України №509-XІІ та інших нормативних актів.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання незаконними дій ДПІ по проведенню документальної невиїзної не підлягають задоволенню.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача документально і нормативно обґрунтовані в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000771540/0 від 01.06.2010 року (№0000771540/1 від 01.07.2010 року, №0000771540/2 від 02.08.2010 року, №0000771540/3 від 15.10.2010 року) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20253,00 грн. за основним платежем та 10126,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прок-2" (вул. Тринклера, 9, оф.1, м.Харків, 61023, код 34391170) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1.70 грн. (одна гривня) 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 16.03.2011 року.

Суддя Біленський О.О.