Постанова № 14213953, 10.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 березня 2011 р. № 2-а- 1103/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Малахова Н.В., діє за дорученням від 20.01.11

представника відповідача Чернова О.А., діє за дорученням № 19839/10/10-013 від 11.11.10

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012310/0 від 19.01.2011р. ДПІ в Комінтернівському районі м Харкова - на суму 171812,5грн. (по основному платежу 137450,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 34362,5 грн.)

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування якого посилався на необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11 щодо взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Віколі», у звязку з чим просив суд скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Енерджи» зареєстроване як субєкт господарювання-юридична особа та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Енерджи» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.12.07 по 30.09.10, валютного законодавства за період з 17.12.07 по 30.09.10, за результатами якої був складений Акт перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11. (а.с. 7-46).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11р. відповідачем встановлено, зокрема, що в порушенням вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВКФ Енерджи» завищено податковий кредит з податку на додану вартість у загальній сумі 137450,0 грн., в тому числі за квітень 2010 року у сумі 137450,0 грн. (а.с. 43).

На підставі Акту перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 000012310/0, яким позивачеві визначеного грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 172152,50 грн. (за основним платежем 137450,0 грн., за штрафними санкціями 34702,5 грн.). (а.с. 47)

Судом встановлено, що вказана сума визначених позивачу грошових зобовязань складається з - основного платежу в розмірі 137450,0 грн., визначеного внаслідок неправомірного, на думку відповідача, завищення позивачем податкового кредиту по податкові накладній, отриманій від ПП «ВКФ Віколі», - штрафних (фінансових) санкцій застосованих до позивача в розмірі 34362,05 внаслідок визначення податковим органом податкових зобовязань по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Віколі», а також 340,0 грн. за неподання у законодавчо встановлені строки податкового звіту з ПДВ за січень 2008 року та лютий 2009 року. (а.с. 127-128)

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог. Таким чином, судовому перегляду підлягає правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише в частині визначених відповідачем грошових зобовязань у звязку з встановленим, на думку відповідача, порушенням вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ВКФ Енерджи» щодо завищення податкового кредит з податку на додану вартість за квітень 2010 року у сумі 137450,0 грн.

З дослідженого судом акту перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11р. встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1., 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «ВКФ Віколі».

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «ВКФ Енерджи» (покупець) та ПП «ВКФ Віколі» (продавець) був укладений Договір поставки устаткування № ВИ-15/04 від 15.04.2010р., відповідно до умов якого ПП «ВКФ Віколі» зобовязалось поставити позивачу устаткування згідно з специфікацією, яка є невідємною частиною вказаного Договору. Відповідно до Специфікації комплекту устаткування (Додаток № 1 до Договору № ВИ-15/04 від 15.04.10), предметом договору поставки була сушильна піч корпусна 300л., сушильна піч з циркуляцією гарячого повітря модель 200, V-подібний змішувач 300л., високошвидкісний змішуючий гранулятор. (а.с. 78-81)

Згідно з п. 5.2 вказаного Договору поставка устаткування по кількості на найменуванню здійснюється продавцем (ПП «ВКФ Віколі») на підставі специфікації до цього договору, яка є його невідємною частиною. (а.с. 79).

Судом встановлено, що позивачем було отримано від ПП «ВКФ Віколі» сушильну піч корпусну 300л., сушильну піч з циркуляцією гарячого повітря модель 200, V-подібний змішувач 300л., високошвидкісний змішуючий гранулятор, що підтверджується копією видаткової накладної від 20.04.10 № 200413 на загальну суму 824700,0 грн. (в т.ч. ПДВ 137450,0 грн.) (а.с. 82).

Відповідно до умов Договору № ВИ-15/04 від 15.04.10р. придбане у ПП «ВКФ Віколі» устаткування було фактично доставлено до позивача, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 20.04.2010р. (а.с. 85).

За фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «ВКФ Віколі» було складено податкову накладну № 200413 від 20.04.10, де зазначена сума ПДВ у складі вартості поставленого устаткування 137450,0 грн. (а.с. 84) Вказана сума була включена позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року, що відображено в податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Судом встановлено, придбане у ПП «ВКФ Віколі» устаткування було оприбутковано, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та в подальшому передано ФОП ОСОБА_3 для виконання останнім робіт зі зборки, монтажу та налагодження Таблет-преса GZPT-26, використовуючи вказане вище устаткування, відповідно до умов Договору № 30/06/1 від 30.06.10. (а.с. 93-98)

В судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було зібрано Таблет-прес GZPT-26, використовуючи устаткування, придбане позивачем у ПП «ВКФ Віколі», та передано позивачу. (а.с. 99)

Судом встановлено, що позивачем придбання устаткування у ПП «ВКФ Віколі» за Договором № ВИ-15/04 від 15.04.10р. було здійснено з метою виконання Договору № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.10, укладеного з ВАТ «Київмедпрепарат», відповідно до умов якого позивач зобовязувався поставити Пігулочний прес модель GZPT-26. (а.с. 102-107)

На виконання Договору № 2-ТП-2010-ЭН від 20.04.10 позивачем було поставлено вказаний вище прес, що підтверджується видатковою накладною № 5 від 20.09.10. (а.с. 108)

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що усі витрати позивача з придбання у ПП «ВКФ Віколі» устаткування використовувалися були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності торгівлі.

В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ТОВ «ВКФ Енерджи» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ПП «ВКФ Віколі», взаємоповязаності ТОВ «ВКФ Енерджи» та ПП «ВКФ Віколі», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Складені при виконанні зазначеного вище правочину первинні документи, в тому числі і податкова накладна № 200413 від 20.04.10 за своєю формою та змістом відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Факт реєстрації контрагента позивача платникоми податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «ВКФ Віколі») на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, суд бере до уваги, що відображаючи в акті перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11р. висновок відповідача про те, що податкова звітність контрагента позивача - ПП «ВКФ Віколі», яка у «Системі обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» має статус «не визнано як податкова звітність», у звязку з чим завищено позивачем податковий кредит з ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 137450,0 грн., відповідач не обґрунтовував цей висновок тим, що господарські операції позивача з ПП «ВКФ Віколі» є такими, що не відбулись, складені за цими операціями первинні документи є фальшивими або недостовірними, вартість товарів є завищеною порівняно зі звичайною ціною, самі товари не використовувались у власній господарській діяльності ТОВ «ВКФ Енерджи».

Наявній у матеріалах справи копією податкової накладної № 200413 від 20.04.10 підтверджено, що контрагент позивача ПП «ВКФ Віколі» виконав обовязок по складанню податкової накладної, належно оформивши цю накладну за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України “Про податок на додану вартість” правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець (в нашому випадку - ПП «ВКФ Віколі») має сплачувати цей податок до бюджету.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з договору поставки № ВИ-15/04 від 15.04.2010р., укладеним між ТОВ «ВКФ Енерджи» та ПП «ВКФ Віколі», вказаний договір є двостороннім, а по своїй суті договором купівлі-продажу. Глава 54 ЦК України регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаного договору застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Неможливість фактичного здійснення ПП «ВКФ Віколі» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки обєктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «ВКФ Віколі» договорі, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «ВКФ Віколі» договорі купівлі-продажу, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Крім того, як вбачається з додатків до акту перевірки № 1/23-104/35589961 від 04.01.11р. відповідачем під час проведення перевірки були досліджені реєстри отриманих податкових накладних за період з 17.12.07 по 30.09.10, податкові накладні за аналогічний період, первинні документи щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. (а.с. 44-46)

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не надано суду копій первинних документів позивача, що свідчать про завищення останнім податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року, які відповідач мав право отримати відповідно до вимог п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на дану вартість у квітні 2010 року на суму 137450,0 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000012310/0 від 19.01.2011р. в частині визначення позивачу грошового зобовязання на суму 171812,5грн. (по основному платежу 137450,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 34362,5 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012310/0 від 19.01.2011 р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова - на суму 171812,5грн. (по основному платежу 137450,0 грн., штрафна (фінансова) санкція 34362,5 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Енерджи" (ідентифікаційний код 35589961, місцезнаходження: вул. Монюшка, 3, кв. 901) витрати по сплаті державного мита в розмірі 3.40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2011 року.

Суддя Волкова Л.М.