Постанова № 14213873, 08.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 лютого 2011 р. № 2-а- 13169/10/2070

у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,

за участю представників: позивача Чевичелової О.А., відповідача - Пазюри О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»(в подальшому КП «Вода Донбасу») до Ізюмської обєднаної податкової інспекції у Харківській області ( в подальшому Ізюмська ОДПІ) про визнання незаконною перевірки, скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Компанія «Вода Донбасу»звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізюмської ОДПІ у Харківській області, у якому просить з подальшими змінами просить визнати незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2010 р. № 0000761501/0 на суму 83322, 36 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 55603, 05 грн. та за штрафними санкціями в сумі 27719, 31 грн. за період з 01 січня 2008р. по 31 серпня 2010 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.

За результатами проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки позивача прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з земельного податку та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, яке він вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

На думку позивача, камеральна перевірка має проводитися податковим органом виключно на підставі даних, зазначених платником податків в податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших методів перевірки, що в даній справі дотримано не було, оскільки позивач жодної податкової декларації в звязку із сплатою земельного податку не подавав. В свою чергу, позивач не подавав зазначені декларації через те, що державні акти на право постійного користування землею, виготовлені Харківською філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» після їх передвіки було повернуто до опрацювання, а відповідач, визначаючи обсяги зобовязання позивача з земельного податку виходив з даних, отриманих ним від Борівського районного відділу земельних ресурсів та відділу Держкомзему у Борівському районі Харківської області щодо землекористування Підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчермет».

За таких обставин позивач вважає проведену перевірку необґрунтованою, не обєктивною, зазначаючи, що відповідач мав провести позапланову виїзну перевірку позивача. Так само необґрунтованими та незаконними вважає визначене податкове зобовязання та накладені штрафні (фінансові) санкції. Згідно додаткових пояснень зазначив, що в звязку з відсутністю у нього належним чином складених державних актів на земельні ділянки у позивача, відповідно, відсутній обовязок щодо сплату земельного податку через відсутність землекористування з його боку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання 08 лютого 2011 р., відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав суду заперечення з урахування яких проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Перевірку позивача було проведено на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»з питання справляння земельного податку . Нарахування податкового зобовязання було здійснено на підставі даних державного земельного кадастру, письмових пояснень позивача, державних актів на землю, що, на думку відповідача, є достатнім для визначення обєкта плати на землю та розміру земельного податку; потреби в отриманні та перевірці будь-яких бухгалтерських та податкових документів обліку чи звітності в даній справі не було, тим більше, що розмір земельного податку не залежить він результатів господарської діяльності платника - власника землі чи землекористувача.

Таким чином відповідач вважає проведену перевірку, а також податкове повідомлення-рішення, прийняте за її результатами, цілком законним та обґрунтованими .

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

У вересні 2010 року відповідачем було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплати земельного податку за період з 01.01.2008р. по 31.08.2010р. За результатами перевірки складено акт № 5/1530/00191678 від 17.09.2010р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог ст., ст. 14,15 Закону України «Про плату за землю», яке полягало в тому, що позивач не нарахував та не сплатив земельний податок за земельні ділянки, розташовані на території Богуславської, Борівської, Підлиманської, Вищесолоненської, Піско-Радьківської, Гороховатської, Підвисочанської сільських рад в 2008 році, 2009 році та за 7 місяців 2010 року, чим занизив свої податкові зобовязання на загальну суму 416152,12 грн. (в тому числі за 2008 рік 145313,29 грн., за 2009 рік 167417,75 грн., за 7 місяців 2010 року 103421,08 грн.

Акт перевірки з боку позивача підписано головним бухгалтером із запереченнями. Згідно листа від 30.09.2010р. № 691/10/01-021 відповідач повідомив позивача про доповнення, внесені до висновку зазначеного акту перевірки, згідно з якими висновки акту викладено в новій редакції та зазначено про порушення позивачем вимог ст. , ст. 14,17 Закону України «Про плату за землю», порушення п/п «в»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали в тому, що позивач не надав податкові розрахунки по сплаті земельного податку до Борівського відділення Ізюмської ОДПІ Харківської області за 2008-2010 р.р., зо що передбачено застосування штрафних санкцій згідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2010 року № 0000761501/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання зі сплати земельного податку в розмірі 55603,05 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27719,31 грн., загалом 83322,36 грн.

У судовому засіданні встановлено, що ДВП «Укрпромводчормет»надано в постійне користування земельну ділянку 0, 25 га.

Рішенням № 5/8 -181 від 23 березня 2007 р. «Про внесення змін у рішення обласної ради від 28 грудня 2004 р. № 4/24-557 Державне виробниче обєднання «Укрпромводчормет»перетворене в Комунальне підприємство «Компанія Вода Донбасу».

Відповідно до статуту позивача, КП «Компанія Вода Донбасу»є правонаступником ДВП «Укрпромводчормет».

Оцінюючи доводи позовної заяви про неможливість проведення невиїзної (камеральної) перевірки в звязку з тим, що вона має проводитися по деклараціях, які подаються платником податку до податкового органу, з посиланням на те, що позивач в даній справі таких декларацій не подавав, суд відзначає їх як непереконливі.

При цьому суд бере до уваги положення ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що була чинною на час здійснення перевірки, яка передбачає, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні (невиїзні) перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Судом вбачається, що неподання позивачем як платником податків податкової декларації не може бути підставою для проведення виїзної перевірки, як про це наголошує позивач. Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на п. «в» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є хибним, оскільки зазначена норма регулює порядок визначення податкового зобовязання, проте не порядок проведення перевірки. Крім того, п. «а»зазначеної норми передбачає, що податковий орган зобовязаний визначити податкове зобовязання платника податку в разі неподання останнім податкової декларації у встановлені терміни, що має місце в даній справі.

Так само непереконливими суд вважає доводи позивача про те, що в звязку з відсутністю у нього державних актів на право постійного користування землею на земельні ділянки в звязку з їх тривалим оформленням, він не мав сплачувати земельний податок на такі земельні ділянки. Суд зауважує, що позивачем не надано переконливих доказів того, що земельні ділянки, на які не оформлено належним чином держані акти, ним фактично не використовуються. Таким чином в даному випадку може мати місце використання земельних ділянок без належних правоустановчих документів на землю, що не тотожнім поняттям до припинення користування земельною ділянкою.

В звязку з наведеним суд зазначає, що згідно зі ст.2 Закону України «Про плату за землю», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 5 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 14 зазначеного Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

За таких обставин вбачається, що в разі фактичного землекористування земельною ділянкою особа, яка здійснює таке використання має самостійно обчислювати та сплачувати земельний податок, а розмір такого податку визначається на підставі даних державного земельного кадастру .

Також, як відзначалося вище, відповідно до «а»п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

За таких обставин вбачається, що відповідач мав правові підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на землю.

Разом з тим, згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю» платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Судом вбачається, що в даній справі штрафні санкції та податкове зобовязання відповідачем було нараховано без врахування припису наведеної норми, в звязку з чим сума податкового зобовязання та штрафних санкцій підлягають зменшенню.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення відповідача, що оскаржується в даній справі та необхідність його скасування частково, щодо нарахування податкового зобовязання з податку на землю та штрафних (фінансових) санкцій за період з січня по липень 2008 року включно, що складає 11325, 79 грн. основної заборгованості з податкового зобовязання та 5662, 93 грн. штрафних санкцій.

На підставі викладеного, ст.ст. 2, 5, 13, 14, 18 України «Про плату за землю», та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000761501/0 від 05 жовтня 2010 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на землю в розмірі 11 325 (одинадцять тисяч триста двадцять пять) гривень 79 копійок та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5662 (пять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 93 копійки, - в іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»судовий збір у розмірі 01 (одна) гривня 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Постанову у повному обсязі виготовлено 14 лютого 2011 р.

СуддяО.В. Присяжнюк