Постанова № 14213439, 10.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.01.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8552/10/1470

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І.А. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва,

до відкритого акціонерного товариства «Чорноморсуднопроект»,

про стягнення заборгованості в сумі 2022,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва пред’явлено позов до відкритого акціонерного товариства «Чорноморсуднопроект»про стягнення заборгованості в сумі 2022,84 грн.

До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, письмові заперечення проти позову не надав.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних виводів.

Відповідач є юридичною особою та відповідно до ст.14, 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі-Закон № 1058-IV) є страхувальником та платником страхових внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.3 ст.106 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV, в разі несплати страхувальником суми недоїмки, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Колишні працівники відповідача, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримують пенсію, згідно Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Стаття 24 зазначеного Закону встановлює, що різниця між сумою пенсії, призначеної за Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників небюджетних установ і організацій - за рахунок коштів цих підприємств у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004р. N372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Таким чином відповідач повинен сплачувати позивачу кошти, в розмірі 50 відсотків різниці між сумою пенсії, призначеної науковому працівнику, та сумою пенсії, обчисленої на загальних підставах.

В підтвердження призначення наведеним особам пільгових пенсій та проведення її оплати в період з квітня 2010 року по листопад 2010 року, позивач надав до матеріалів справи: картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам відповідача, копії повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковому працівнику, та сумою пенсії, обчисленої на загальних підставах, копії довідок про науково і науково-технічну діяльність, копії розпоряджень про призначення пенсії розрахунку наукового стажу.

Відповідачем були отримані розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам, що підтверджується доданими до матеріалів справи повідомленнями про вручення.

На час розгляду справи, відповідач, заборгованість в сумі 2022,84 грн. не сплатив.

Відповідно до п.5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно п.6 зазначеного порядку у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.70 та 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Доводи відповідача жодним чином не спростовують правову позицію позивача та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи, що відповідач по суті заявлених вимог заперечень суду не надав, позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати державного мита.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чорноморсуднопроект»(вул. Бузніка, 5, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 14308782) на користь Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим працівникам наукових установ і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів в сумі 2022 гривні 84 копійки.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                           І. А. Устинов