Постанова № 14213404, 08.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.02.2011 р. 12:01Справа № 2а-5421/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «УкрБуДсервіс», пр-т Леніна 26, кв.44, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002;

доВознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області, пр-т Братів Іпатових 6, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500;

проскасування рішень №0000112301/0 та №0000122301/0 від 25.02.10р.;

за участю представників:

від позивача: Кириличенко О.О., довіреність №11 від 11.10.10р.;

від відповідача: Короташ А.Р., довіреність №803/10/10-011 від 18.01.10р.

Приватним підприємством «УкрБуДсервіс»(позивач) пред'явлено позов до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (відповідач) з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 25.02.10р. №0000112301/0 та №0000122301/0 в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав вказаних у позовній заяві (а.с.4-6), додаткових поясненнях (а.с.93-98, 116-117), наданих доказах та зазначив, що відповідач юридично та документально не обґрунтував правильність та законність своїх дій щодо прийнятого рішення, висновки викладені в акті перевірки також не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у письмових запереченнях (а.с.103-106), зазначив, що податкові повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 25.02.10р. №0000112301/0 та №0000122301/0 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, висновки акту перевірки ґрунтуються на первинних документах та є правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

В період з 23.12.2009 року по 09.02.2010 року Вознесенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено відповідний акт №638/213/31421604 від 15.02.10р. (а.с.10-37).

Відповідачем зроблено висновок, що приватне підприємство «УкрБуДсервіс», в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», занизило податок на прибуток на 215103,00грн., в тому числі: за III квартал 2008 року на 134896,00грн., IV квартал 2008 року на 80207,00грн.; в порушення п.п.7.2.3 п.7.2, ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»занизило податок на додану вартість на 172083,34грн., в тому числі: у липні 2008 року на 50000,00грн., у вересні 2008 року на 57916,68грн. та у жовтні 2008 року на 64166,66грн. за наслідками укладання нікчемних правочинів.

За результатами розгляду матеріалів перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 25.02.10р. №0000112301/0 (а.с.60), яким визначив позивачу 218510,0грн. податку на прибуток і застосував до нього 109255,0грн. штрафної санкції, та №0000122301/0 (а.с.9), яким визначив 172083,34грн. ПДВ і застосував до позивача 86041,67грн. штрафної санкції.

Позивач оскаржив зазначені рішення в адміністративному порядку (скарга від 05.03.10р. до Вознесенської ОДПІ а.с.43-44, повторна скарга від 01.04.10р. до Вознесенської ОДПІ а.с.45-46, повторна скарга від 10.06.10р. до ДПА України а.с.47-49).

Зазначені скарги податковими органами були задоволені частково (рішення Вознесенської ОДПІ про результати розгляду апеляційної (первинної) скарги від 23.03.10р. а.с.50-57, рішення Вознесенської ОДПІ про продовження терміну розгляду скарги від 09.04.10р. а.с.58-59; рішення про результати розгляду скарги ДПА у Миколаївської області від 28.05.10р. яким податкове повідомлення рішення Вознесенської ОДПІ від 25.02.10р. №0000122301/0, яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 172083,34грн. і застосовані штрафні санкції в розмірі 86041,67грн., а також в цій частині рішення від 23.03.10р. №4995/10/25-101 про результати розгляду первинної скарги, було залишено без змін; скасовано податкове повідомлення рішення Вознесенської ОДПІ від 25.02.10р. №0000112301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3407,00грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1703,50грн. та у зазначеній частині рішення від 23.03.10р. №4995/10/25-101 про результати розгляду первинної скарги. В іншій частині вказані рішення були залишені без змін - а.с.61-69; рішення ДПА України від 25.06.10р. про продовження строку розгляду повторної скарги а.с.70; - рішення ДПА України від 11.08.10р. про результати розгляду повторної скарги а.с.71-75).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на час виникнення правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, на яких згідно із законами України укладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з пунктом 1.32 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинний на час виникнення правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.03р. за №271/7592, встановлено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п.2 ст.3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно положень пункту 1.7 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість»(чинний на час виникнення правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи (акт від 12.02.10р. №638/23/31421604) позивач включив до складу валових витрат суму витрат на виконання підрядних робіт згідно з договором від 17.04.08р. №16, укладеним з субпідрядником ТОВ «Атлант-Сервіс груп», в сумі 860417,0грн.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП від 23.10.10р. ТОВ «Атлант-Сервіс груп»було зареєстроване за №10681020000020803 від 03.09.07р. Голосіївською РДА м.Києва (а.с.122). Станом на 23.10.10р. зазначена юридична особа припинена.

В ДПІ у Голосіївському районі м.Києва суб'єкт господарювання був зареєстрований як платник податків за №81556 від 04.09.07р.

Засновником, директором та головним бухгалтером підприємства був ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідно до наданої підприємством звітності кількість працюючих - 1 особа.

Судом з'ясовано, що постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 07.06.10р. (а.с.107-110) по справі по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ст.28 ч.2 (вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією), ст.205 ч.2 (фіктивне підприємництво) КК України встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та не встановленими особами у грудні 2007 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Атлант-Сервіс груп».

Районним судом було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за грошову винагороду підписали реєстраційні документи згаданого товариства, з метою мінімізації доходів реально діючих підприємств. Після чого жодного відношення до діяльності ТОВ «Атлант-Сервіс груп»не мали, податкову звітність не готували та до органів податкової служби не подавали, хто дійсно працював на вказаному підприємстві, їм нічого невідомо, жодних угод не укладали, договорів та первинних документів не складали, не підписували та нікому не видавали, управління підприємством здійснювалося невідомими особами всупереч волевиявленню ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: вони вчиняли підписи на фінансових документах, угодах, договорах, банківських виписках та здійснювали інші дії, всупереч діючого законодавства та порушуючи конституційні права і свободи як людини та громадянина України гр.ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тим самим порушуючи публічний порядок вчинення правочинів, завдаючи при цьому шкоду державі шляхом ненадходження податків в повному обсязі до Державного бюджету України.

Укладений договір від 17.04.08р. №16 між позивачем та ТОВ «Атлант-Сервіс груп»на виконання підрядних робіт був підписаний від імені ТОВ «Атлант-Сервіс груп»громадянином ОСОБА_3 В той же час районним судом було встановлено, що ОСОБА_3 будь який господарський договір не підписував.

Відповідно до податкових накладних та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, виданих ТОВ «Атлант-Сервіс груп»для позивача на загальну суму 1032500,00грн. (в т.ч. ПДВ 172083,34грн.), обсяг виконаних робіт вимагав значних затрат праці та часу, а також необхідних виробничих, матеріальних витрат та основних засобів виробництва.

Згідно з даними декларацій по податку на прибуток ТОВ «Атлант-Сервіс груп»встановлено відсутність нарахування амортизаційних відрахувань, що свідчить про відсутність основних засобів. У штатному розкладі підприємства рахувався один працівник, що свідчить про неможливість здійснювати дані будівельні операції.

З виконаних за документами будівельно-монтажних робіт ТОВ «Атлант-Сервіс груп»до валових витрат ПП «Укрбудсервіс»віднесена сума 860416,66грн., до складу податкового кредиту включена сума ПДВ в розмірі 172 083,34грн.

В той же час, відсутність основних засобів та достатньої кількості робітників свідчить про неможливість здійснювати ТОВ «Атлант-сервіс груп»операцій з будівництва, що суперечить вимогам п.4.1 ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», а також суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює аргументи заявлені представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання будівельних робіт (послуг) саме контрагентом позивача.

Також суд не бере до уваги заперечення позивача щодо невідповідності коду ТОВ "Атлант Сервіс груп" зазначеному в постанові районного суду. В судовому засіданні було встановлено, що така невідповідність є технічною помилкою та не впливає на правильну ідентифікацію підприємства.

Інші доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10»від 20.07.10р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Так, згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати і його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладений позивачем правочин з ТОВ "Атлант Сервіс груп" не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, що в свою чергу суперечить вимогам ст.203 ЦК, яка визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з цим, суд вважає, що укладений правочин відповідно до ч.2 ст.215 ЦК є нікчемними. Крім того вказаний правочин є нікчемним і з тієї підстави, що відповідно до ст.228 ЦК порушує публічний порядок, так як спрямований на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України №435-ІУ від 16.01.2003р. недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем штучно сформовано валові витрати та податковий кредит у зв'язку з використанням наслідків правовідносин оформлених нікчемним правочином з ТОВ «Атлант - Сервіс груп».

Перевіркою відповідача зроблено правомірний висновок, що правочин, вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.2 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України він є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинним на час прийняття рішення) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 25.02.10р. №0000112301/0 та №0000122301/0 (з урахуванням відповідних змін) прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

11.02.2011р.