Постанова № 14213403, 08.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.02.2011 р. 11:10Справа № 2а-4838/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд", пр-т Г.Сталінграду 1-Д/1, м.Миколаїв, 54025;

доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029;

проскасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.10р. №0000053500/0; за участю представників:

від позивача: Кириличенко О.А., довіреність №1487/9/10-00 від 02.06.10р.;

від відповідача: Сугацький О.М., довіреність №1452 від 28.05.10р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" пред'явлено позов до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.10р. №0000053500/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав вказаних у позовній заяві (а.с.6-8), додаткових поясненнях та зазначив, що відповідач документально не обґрунтував правильність та законність своїх дій щодо прийнятого рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у письмових запереченнях (а.с.57-59), зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 08.07.10р. №0000053500/0 (а.с.10) прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Під час судового засідання, в якості свідка було допитано ОСОБА_3.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

В період з 10.06.2010 року по 23.06.2010 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07р. по 31.03.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07р. по 31.03.10р.

За результатами перевірки відповідачем було складено відповідний акт №2357/35-10/31159868 від 30.06.10р. (а.с.11-37).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого було неправомірно занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 89268грн., у тому числі за грудень 2007 року в сумі 21883грн., за червень 2008 року в сумі 11968грн., за вересень 2008 року в сумі 18570грн., за листопад 2008 року в сумі 19858грн., за травень 2009 року в сумі 1612грн., за червень 2009 року в сумі 9613грн., за серпень 2009 року в сумі 5764грн. (а.с.36).

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.07.10р. №0000053500/0 (а.с.10), яким було визначено 89268грн. ПДВ і застосовано 44634грн. штрафної санкції.

Відповідно до матеріалів перевірки, відповідачем було зроблено висновок про зазначені в акті перевірки порушення на підставі того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) від ПП "ПЛАНЕТАБУД-3" (код ЄДРПОУ 35273364) та ПП "ВЕРОНА-БУД" (код ЄДРПОУ 35564381), у зв'язку з тим, що:

- свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства "ПЛАНЕТАБУД-3" від 27.05.07р. №100055118 було анульоване згідно акту ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 14.08.08р. за №14/29-033 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Датою анулювання реєстрації платника ПДВ є дата реєстрації платником ПДВ, а саме 27.05.07р.;

- ПП "ПЛАНЕТАБУД-3" виключений з Реєстру платників ПДВ з моменту реєстрації (актом ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 14.08.08р. за №14/29-033) на підставі постанови господарського суду Миколаївській області від 29.07.08р. №16/470/08р.;

- згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 20.05.08р., було встановлено, що вона погодилась зареєструвати на своє ім'я підприємство ПП "ВЕРОНА-БУД" на прохання іншої фізичної особи, фактично підприємством не керувала, трудових ресурсів та матеріально технічної бази підприємство не мало.

Позивач не погодився з позицією відповідача та зазначив, що всі господарські операції з підприємствами ПП "ПЛАНЕТАБУД-3" та ПП "ВЕРОНА-БУД" було оформлено згідно вимог чинного законодавства та надав суду відповідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій (а.с.117-197).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на час виникнення правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, на яких згідно із законами України укладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками (в тому числі): податковий номер платника податку, назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу б) п.9.8 ст.9 Закону "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

У відповідності з нормами п.10.2 ст.10 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на час виникнення правовідносин) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В судовому засіданні було встановлено, що господарські (будівельні) операції, які були предметом договорів укладеним позивачем з ПП "Планетабуд-3" та ПП "Верона Буд" фактично останніми не могли бути виконані.

Так, згідно постанови господарського суду Миколаївської області (а.с.61) від 29 липня 2008 року встановлено, що ПП "Планетабуд-3" створена на підставну особу. Установчі документи, реєстраційні документи платника ПДВ та первинні бухгалтерські документи приватного підприємства "Планетабуд-3" визнано недійсними з моменту їх видачі та реєстрації.

Також в судовому засіданні було допитано в якості свідка керівника та засновника приватного підприємства "Верона Буд" ОСОБА_3, яка зазначила, що зареєструвала підприємство на своє ім'я на прохання іншої фізичної особи (громадянина ОСОБА_4.), фактичного керування підприємством або будь якого планування його діяльності не здійснювала, підписувала документи, які їй надавав громадянин ОСОБА_4, без оцінювання їх юридичного або економічного змісту. На підприємстві були відсутні будь-які інші працівники, управлінський або технічний персонал; будівельні ліцензії, дозволи або сертифікати не отримувались; у підприємства були відсутні складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення; відсутня також будь-яка матеріально технічна або інструментальна база притаманна будівельним підприємствам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що діяльність зазначених підприємств була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює докази надані представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання робіт (послуг) саме контрагентами позивача.

Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10»від 20.07.10р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Так, згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати і його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, укладені позивачем правочини з ПП "Планетабуд - 3" та ПП "Верона буд" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що в свою чергу суперечить вимогам ст.203 ЦК, яка визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що укладені правочини відповідно до ч.2 ст.215 ЦК є нікчемними. Крім того вказані правочини є нікчемними і з тієї підстави, що відповідно до ст.228 ЦК порушують публічний порядок, так як спрямовані на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України №435-ІУ від 16.01.2003р. недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 08.07.10р. №0000053500/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

11.02.2011р.