Постанова № 14213266, 17.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року 11:00 Справа № 2а-7955/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

при секретарі судового засідання Полтавець Д.В.

за участю представника позивача Тонконог Н.А.

представника відповідача Пашко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого Акціонерного Товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання неправомірними та скасування рішення про визначення митної вартості товару, забовязання визначити митну вартість товару за ціною договору, та здійснити перерахунок платежів.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визначення митної вартості №112000006/2010/000316/1 від 08.04.2010, зобовязати відповідача визначити митну вартість поставленого товару за ціною угоди та здійснити перерахунок платежів, що підлягають сплаті до Державного бюджету при митному оформленні товарів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зокрема зазначивши, що 28.01.2010 між позивачем та ВАТ «Кокс» (Російська Федерація) було укладено контракт ВХ6/09-10 за яким останній зобовязаний поставити товар позивачу на умовах та у термін передбачений вищевказаним контрактом.

07.04.2010 для проведення митного оформлення поставленого товару (смола камяновуглецева) позивачем до митного органу позивачем подана вантажна митна декларація № 112030000/2010/008811, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.ст.266, 267 МКУ.

08.04.2010 митним органом прийнято рішення №112000006/2010/000316/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

Позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/0/009210, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Таким чином, за декларацією № 112030000/0/09210 в результаті застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару переплата з ПДВ склала 73 530 грн. 73 коп..

Позивач вважає, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000316/1 від 08.04.2010 прийнято з порушенням норм діючого законодавства та просить суд визначити митну вартість поставленого товару за ціною угоди та здійснити перерахунок платежів, що підлягають сплаті до Державного бюджету при митному оформленні товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та пояснив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів: «Смола камяновугільна 352150 кг. Безводної ваги ТУ 2453-203-00190437-2005 Щільність 1170 кг/м3; 1167кг/м3;1176 кг/м3; 1168кг/м3; 1177 кг/м3. Масова частка води 2,5%; 2,6%; 2,7%; 2,8%. Масова частка речовини не розчинних у толуолі 6%. Масова частка речовини не розчинних у хіноліні 3%. Зольність -0,1%. Марка А, сорт 2. Виробник ВАТ «Кокс». Країна виробництва RU» заявлених до митного оформлення за ВМД від 07.04.2010 №112030000/2010/008811, перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, зареєстрованим постановою КМУ від 20.12.2006 №1766 (далі Порядок №1766).

Крім того Запорізькою митницею проаналізовано рівень митної вартості таких товарів кваліфікованих за кодом 2706000000 згідно УКТЗЕД, в ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю було встановлено той факт, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості подібних товарів, імпортованих на митну територію України, в звязку з чим Запорізькою митницею було затребувані від позивача додаткові документи для підтвердження вартості товару, але ВАТ «Запорожкокс» не надало затребуваних документів.

Так враховуючи, що позивачем не було надано додаткових документів, Запорізька митниця на виконання вимог ст. 264 Митного кодексу України та п.14 Порядку №1766 прийнято рішення №112000006/2010/000316/1 від 08.04.2010, яким було здійснено визначення митної вартості товару за шостим методом у відповідності до вимог ст.269 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності митниці та застосована митна вартість товарів, що були ввезені на тих самих умовах поставки та приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари.

Отже представник відповідача вважає, що вищевказане рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом являється обґрунтованим та законним.

Так на підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, вислухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2010 між позивачем та ВАТ «Кокс» укладено контракт ВХ6/09-10 від 28.01.2010. Відповідно до умов даного контракту продавець («ВАТ «Кокс») зобов'язався поставити покупцю (ВАТ «Запоріжкокс») товар відповідно до специфікації та на умовах визначеним вищевказаним контрактом.

07.04.2010 позивачем для проведення митного оформлення поставленого товару до митного органу подана вантажна митна декларація № 112030000/0/008811, яку прийнято для оформлення, про що свідчить відбиток «Під митним контролем».

У графі 43 ВМД № 112030000/0/008811 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.

При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: ДМВ №112030000/0/008811 від 07.04.2010; облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності №11203/1/97/00047 від 27.07.2009; ВМД (транзитні) №804050001/2010/128449 від 25.03.2010, №804050001/2010/128359 від 24.03.2010; накладні УМВС №АК224873 від 17.03.2010, №АК224874 від 17.03.2010, №АК224875 від 17.03.2010, №АК224876 від 17.03.2010, №АК3224877 від 17.03.2010, №АК224891 від 18.03.2010; сертифікат якості №399 від 15.03.2010, №398 від 15.03.2010, №402 від 16.03.2010, №401 від 15.03.2010, №400 від 15.03.2010, №403 від 15.03.2010; інвойс №35-03/т від 19.03.2010; специфікація №1 від 18.02.2010 до зовнішньоекономічного контракту №ВХ 6-09-10 від 28.01.2010 зовнішньоекономічний контракт №ВХ 6-09-10 від 28.01.2010; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать нерезиденту України і знаходяться зі її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010; сертифікат про походження товару RUUA 0028000183 від 24.03.2010; додаток №1 від 29.03.2010 до ПМД №112030000/2010/007493 від 24.03.2010; реєстр №1 від 29.03.2010 до ПМД №112030000/2010/007493 від 24.03.2010; довідка про транспортні витрати №18/03-1 від 18.03.2010 оформлена перевізником ТОВ «скіф Шіппінг»; платіжне доручення в іноземній валюті №100037 від 09.03.2010; експортна ВМД №10608070/150310/0001154 від 15.03.2010.

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Для підтвердження митної вартості товару митним органом витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ф. ДМВ-1.

Однак позивач 08.04.2010 повідомив відповідача про неможливість надання додатково витребуваних документів для підтвердження митної вартості з поясненням причин такої неможливості їх подання про що зроблено запис на ВМД №112030000/0/008811 від 07.04.2010.

08.04.2010 Запорізькою митницею винесено рішення №112000006/2010/000316/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом.

12.04.2010 позивачем подано митному органу нову митну декларацію №112030000/0/09210, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

За декларацією № 112030000/2010/023010 в результаті застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару переплата з ПДВ склала 73530 грн. 73 коп..

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі МК України) митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно з ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати якщо неможливо застосувати метод 3 у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обовязок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте таких консультацій з підприємством позивача відповідачем проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1776, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем при митному оформленні товару було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1), оскільки зі змісту п.11 Порядку №1766 вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів, при цьому саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися» вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку обєктивної неможливості та відсутності цих документів супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно допускається гнучкість при застосування цих методів.

З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього обєктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

З рішення відповідача про визначення митної вартості товарів за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні відповідачем не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що обєктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у звязку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень №112000006/2010/000316/1 від 08.04.2010 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи положення ч.1 ст.11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд дійшов висновку, що вимоги заявлені ВАТ «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання дій неправомірними щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформлені товару за першим методом не підлягає задоволенню, щодо визнання протиправним та скасування рішень Запорізької митниці №112000006/2010/001590/2 від 15.09.2010, №112000006/2010/001627/2 від 20.09.2010, №112000006/2010/001676/2 від 23.09.2010 про визначення митної вартості товару за шостим методом вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11, 71, 158-163 КАС України; ст.ст. 262, 266, 268, 273 Митного кодексу України, п.п. 7, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, Зареєстрованого постановою КМУ від 20.12.2006 №1766 суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого Акціонерного Товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання неправомірними та скасування рішення про визначення митної вартості товару, зобовязання визначити митну вартість товару за ціною договору, та здійснити перерахунок платежів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000316/1 від 08.04.2010.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/І.В.Батрак