Постанова № 14213016, 17.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3254/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: Петрецький С.І. (довіреність від 19.10.2010 року)

відповідача: Товтин М.В. (довіреність від 06.01.2011 року № 57/10/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ойген Фаріон Україна" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 1 березня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойген Фаріон Україна" (далі позивач, ТОВ "Ойген Фаріон Україна") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.4-8) до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі відповідач, ДПІ у м. Ужгороді), якою просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25 січня 2010 року за № 0000082341/0/73/23-1/33614535/1239 про визначення податкового зобов'язання ТОВ "Ойген Фаріон Україна" по податку на прибуток підприємств у сумі 115875,00 грн. (основний платіж 66000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 49875,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки висновки щодо порушення положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суперечать нормам законодавства та обставинам справи, зокрема, надані послуги були реальними та надані в процесі провадження господарської діяльності та їх вартість відображається у складі валових витрат, обсяг та характер операцій відображено правильно та в повній мірі по бухгалтерському обліку та договори про надання послуг не визнавались недійсними в судовому порядку, таким чином, відповідачем здійснено невірний висновок щодо наявності порушень зі сплати податку на прибуток.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, та у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України - просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25 січня 2009 року з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист ДПІ у м. Ужгороді від 21.09.2010 року (б/н), а.с.101-105), згідно якого позов не визнав, посилаючись на наступне: ДПІ у м. Ужгороді правомірно зменшено валові витрати позивача, донараховано податок на прибуток та застосовано фінансові санкції, у відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки фактичне використання витрат у господарській діяльності не підтверджене даними бухгалтерського обліку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Проведеною ДПІ у м. Ужгороді виїзною плановою перевіркою ТОВ "Ойген Фаріон Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2009 року (акт ДПІ у м. Ужгороді від 19.01.2010 року за № 34/23-1/10/33614533, а.с.10-17) встановлено порушення,зокрема, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.2 ст.3 п.1 та п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.1, пп.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 66000,00 грн.

На підставі акту від 19.01.2010 року за № 34/23-1/10/33614533, 25 січня 2010 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення рішення за № 0000082341/0/73/23-1/33614535/1239 (а.с.18), яким визначено податкове зобовязання ТОВ "Ойген Фаріон Україна" по податку на прибуток підприємств у сумі 115875,00 грн. (основний платіж 66000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 49875,00 грн.).

Податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді оскаржене в адміністративному порядку, та згідно наявної в матеріалах справи копії рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 16.08.2010 року за № 8136/6/25-0115 (а.с.19-21) залишено без змін оскаржене податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді та рішення ДПІ у м. Ужгороді та ДПА у Закарпатській області про результати розгляду скарги, та після завершення процедури апеляційного оскарження позивач звернувся до суду з позовом про оскарження зазначеного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1995 року № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під І безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні | представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену ; особу, агента або будь - яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону 334, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону 334 встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі! витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат не належать будь-які; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими і документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення ; податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону 334).

Згідно преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996 XIV (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 996) - цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 Закону України 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського і та податкового обліку, та згідно даної норми - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 3 Закону 996 встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 затверджено Положення про документальне і забезпечення записів у бухгалтерському обліку (зареєстроване в Мінюсті України 05.06.1995 року за №168/704, з наступними змінами та доповненнями, далі Положення), та згідно п. 1.2 Положення - господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем укладено договір від 22.01.2007 року за № 01/05П на отримання від суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 секретарських послуг та послуг з перекладу.

Згідно акту ДПІ у м. Ужгороді від 19.01.2010 року за № 34/23-1/10/33614533, посадові інструкції зазначених штатних посад, журнали вхідної та вихідної, службової кореспонденції, обліку заявок на проведення міжнародних телефонних переговорів, реєстру міжнародних переговорів, програми і розклади роботи адміністрації, реєстру звернень і заяв працівників, приймання відвідувачів, копіювання документів та документального підтвердження проведених перекладів, які б підтверджували фактичне виконання ОСОБА_4 послуг станом на час проведення перевірки у товариства були відсутні. Жодних письмових пояснень та копій документів, які мають бути в наявності у товариства, щодо підтвердження фактичного використання у власній діяльності вищезазначених послуг для перевірки не представлено.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, ОСОБА_4, на підставі запиту ДПІ у м. Ужгороді, на підтвердження вищезазначених послуг представила: договір від 22.01.2007 року за № 01/05П про надання послуг та послуги з перекладу, акти надання послуг та звіти про обсяги та характер наданих послуг на загальну суму 264 000 грн.

Відповідно до представлених актів наданих послуг, виконавець (ОСОБА_4.) надала, а замовник (ТОВ "Ойген Фаріон Україна") прийняв секретарські послуги та послуги з перекладу на підставі наданих звітів.

При цьому, звіти ОСОБА_4 про обсяг та характер наданих послуг, копії яких наявні в матеріалах справи: від 31.01.2007 року (а.с.27-28), від 28.02.2007 року (а.с.30-31), від 31.03.2007 року (а.с.33-34), від 30.04.2007 року (а.с.36-37), від 31.05.2007 року (а.с.39-40), від 30.06.2007 року (а.с.42-43), від 31.07.2007 року (а.с.45-46), від 31.08.2007 року (а.с.48-49), від 30.09.2007 року (а.с.51-52), від 31.10.2007 року (а.с.54-55), від 30.11.2007 року 9а.с.57-58), від 31.12.2007 року (а.с.60-61), від 31.01.2008 року (а.с.63-64), від 29.02.2008 року (а.с.66-67), від 31.03.2008 року (а.с.69-70), від 30.04.2008 року (а.с.72-73), від 31.05.2008 року (а.с.75-76), від 30.06.2008 року (а.с.78-79), від 31.07.2008 року (а.с.81-82), 31.08.2008 року (а.с.84-85) та від 30.09.2008 року (а.с.87-88) - є абсолютно ідентичними за всі вказані періоди (в незалежності від різних розмірів винагороди за вказані періоди згідно актів наданих послуг), при цьому, акти наданих послуг не розкривають зміст, обсяг та одиниці виміру господарських операцій, оскільки вказані роботи є однотипними, узагальнюючими та не підтверджені відповідним оформленням, не надають можливість встановлення інформації щодо виконаних робіт, чим порушено вимоги п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, з наданих актів не можливо встановити взаємозв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю позивача.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 з 01.03.2006 року по 22.06.2009 року була штатним працівником (за основним місцем роботи) ТОВ „Ойген Фаріон Україна", а саме: з 01.03.2006 року - на посаді помічник директора (наказ на призначення від 01.03.2006 року № 08-К), з 02.01.2007 року - на посаді заступник директора по кадрових питаннях (наказ про переведення на іншу роботу від 02.01.2007 року № 25-К) та отримувала заробітню плату згідно з штатним розкладом (посадовий оклад), тобто, зазначені в звітах виконані роботи могли за посадою відноситись до її функціональних обов'язків та доказів зворотнього (посадових інструкцій помічника директора, заступника директора по кадровим питанням) суду не надано.

Виходячи з наведеного, вірним є висновок ДПІ у м. Ужгороді про те, що понесені ТОВ "Ойген Фаріон Україна" витрати в зв'язку з укладенням договору з ОСОБА_4 не знайшли свого відображення у первинних документах, що не дозволяє кваліфікувати їх як витрати, що пов'язані з компенсацією вартості отриманих послуг для подальшого використання у власній господарській діяльності, та ДПІ у м. Ужгороді правомірно зроблено висновок про завищення валових витрат у сумі 264000,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 66000,00 грн.

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181 III (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон 2181) - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює, в тому числі, порядок нарахування штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до пп. "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції, у відповідності до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у сумі 49875,00 грн. згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с.116).

За наведених обставин, правомірним є визначення ТОВ "Ойген Фаріон Україна" податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 115875,00 грн. (основний платіж 66000,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 49875,00 грн.), згідно податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 25 січня 2010 року за № 0000082341/0/73/23-1/33614535/1239 та слід відмовити в задоволенні позову щодо визнання його протиправним та скасування.

При цьому судом відхиляються доводи позивача щодо відсутності підстав для визначення податкового зобов'язання в зв'язку з встановленим рішенням господарського суду Закарпатської області реальності та факту надання послуг ОСОБА_4, виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, господарській або цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2009 року (справа №12/79, а.с.89-92), яке змінене постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року, а.с.93-96), стягнуто заборгованість у сумі 72000,00 грн. за надані ПП ОСОБА_4 послуги згідно з укладеним договором про надання секретарських послуг та послуг з перекладу від 22.01.2007 року №01/05П.

Тобто, питання пов'язаності наданих секретарських послуг ОСОБА_4 із господарською діяльністю ТОВ „Ойген Фаріон Україна" судами не досліджувалить та такі обставини вказаними судовими рішеннями не встановлювались.

Судом відхиляються доводи позивача щодо неправомірності визначення зобов'язання в зв'язку з чинністю договору (оскільки договір не визнавався недійсним в судовому порядку), оскільки чинність договору не заперечується відповідачем, підстави прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення не недійсність (нікчемність) договору, а допущені позивачем порушення норм діючого (станом на час виникнення спірних правовідносин) законодавства, зокрема, положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірності визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та, відповідно, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та вимогам закону та в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, в зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат відповідача, судові витрати по справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ойген Фаріон Україна" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті