Постанова № 14212951, 10.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-1613/10/0770

Ряд стат. звіту № 8

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р. 08.30 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» представник Гаврилець О.В.;

відповідача: ДПІ у Тячівському районі - представник Борсенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»до державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 10 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2011 року.

ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»звернулося 19.01.2007 р. до суду з позовною заявою до Тячівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення про списання надміру сплачених сум податків, зборів (обовязкових платежів) № 17 від 10.03.2004 р. та про зобовязання відповідача поновити в особовій картці обліку списані на підставі Рішення № 17 від 10.03.2004 р. 456100,00 грн. За час розгляду даної справи відповідач - Тячівська міжрайонна державна податкова інспекція змінила назву на державну податкову інспекцію у Тячівському районі Закарпатської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, виходячи із наступного. На підставі перебування суми на обліку у картці платника (позивача) більше ніж 1095 днів, рішенням №17 від 10.03.2004 р. ДПІ у Тячівському районі із картки обліку платника податку на прибуток ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»(відокремлений підрозділ - Тячівський РЕМ) було списано 456100,00 грн. переплати з податку на прибуток. Позивач просить визнати нечинним згадане вище рішення органу державної податкової служби, посилаючись на відсутність підстав для його винесення. За твердженням позивача у відповідача не було правових підстав для списання сум переплати по податку на прибуток. Крім того, стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити у особовій картці обліку списані на підставі Рішення №17 від 10.03.2004 р. 456100,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на прострочення позивачем, встановленого ст. 99 КАС України строку оскарження акту органу владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

19.01.2007 року позивач звернувся із даним позовом до господарського суду Закарпатської області. Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2007, позов задоволено: визнано нечинним рішення ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області від 10.03.2004 № 17 про списання з картки особового рахунку ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»456100,00 грн. як суми надміру сплаченого податку на прибуток; зобов'язано ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області поновити в карті особового рахунку позивача списані вказаним рішенням 456100,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2010 р. скасовано постанову Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2007, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції вказано, що «встановлені в судовому процесі обставини прийняття ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області рішення від 10.03.2004 року №17 свідчать про те, що відповідачем передбачений чинним законодавством порядок виключення з обліку зайво сплачених сум податків дотриманий не був». Проте суд касаційної інстанції вказав на необхідність вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для повного і всебічного встановлення обставин у справі, зокрема, щодо дати, з якої позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаний з фактом виключення з його особового рахунку як платника податків переплати з податку на прибуток у сумі 456100,00 грн., та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

За результатами перевірки на предмет дотримання ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»м. Ужгород вимог податкового законодавства за 1998 рік ДПІ у м. Ужгороді було складено акт перевірки №23-2/42 від 15.04.1999 р. та внесено зміни до акту перевірки №23-02/47 від 24.04.1999 р. та №23-2/59 від 25.06.1999 р. На підставі вищевказаного акту перевірки (із наступними змінами і доповненнями) ДПІ у м. Ужгороді було прийнято Рішення №23-02/42/444 від 24.04.1999 р., із змінами згідно Рішення №23-2/705 від 25.06.1999 р., згідно якого позивачу донараховано до сплати податок на прибуток у сумі 4448000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1334400,00 грн. Рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року у справі за позовом ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»до ДПІ у м. Ужгороді рішення податкового органу м. Ужгорода № 23-02/42/444 від 24.04.1999 року, із змінами згідно рішення № 23-2/705 від 25.06.1999 року були скасовані. (а.с.8-11).

30.01.2001 року постановою голови господарського суду Закарпатської області рішення арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року було залишено без змін (а.с. 12-14).

Донараховані податковим органом суми податку на прибуток були занесені до реєстрів розрахунків сум авансового платежу по податку на прибуток та погашені ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»казначейськими векселями у відповідності до Інструкції про порядок обміну інформації щодо векселів державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Держказначейства України, Міністерства фінансів України та ДПА України № 22/123 від 23.03.1998 р. (надалі - Інструкція №22/123).

Спір виник між сторонами з приводу правомірності виключення (списання) з картки особового рахунку позивача на підставі рішення ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області від 10.03.2004 № 17, суми 456100,00 грн., яка обліковувалася як переплата з податку на прибуток з 27.02.2001 р. Судом встановлено, що переплата виникла внаслідок погашення казначейськими векселями недоїмки та фінансових санкцій, обов'язок щодо сплати яких був визначений позивачу згідно з рішенням ДПІ у м. Ужгороді від 24.04.1999 № 23-02/42/444 ( із змінами, внесеними рішенням ДПІ у м. Ужгороді від 25.06.1999 № 23-2/705), яке в подальшому були визнані недійсними рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 р., що набрало законної сили. Вказана сума була виключена ( списана ) з особового рахунку позивача у звязку із збігом строку давності, встановленого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ для предявлення платником податків вимоги про повернення надмірно сплаченої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 7 розділу 11 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом ДПА України від 02.04.1999 р. № 174 у разі якщо платник податків не звертається до податкового органу із заявою на повернення переплати протягом встановленого цим підпунктом строку (1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати, то зайво сплачені суми платежів, що обліковуються в особовому рахунку платника більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), зараховуються до бюджету на підставі висновку, складеного органом державної податкової служби, та рішення керівника цього органу. При цьому облік таких сум провадиться у реєстрі (форма 25) відкритому за кодом бюджетної класифікації за доходами «Інші податки»(за податковими надходженнями).

Як вбачається із матеріалів справи, сплачені позивачем, на виконання Рішення ДПІ у м. Ужгороді № 23-02/42/444 від 24.04.1999 р., кошти у сумі 4448000,00 грн. податку на прибуток, та 1334400,00 грн. фінансова санкція, було зараховано податковим органом як переплата по податку на прибуток та відповідно відображено у картці обліку платежів по податку на прибуток.

Згідно з наявними у справі матеріалами, переплата у спірній ситуації, як юридичний факт, виникла внаслідок набрання чинності рішенням арбітражного суду Закарпатської області від 02.10.2000 року по справі № 7/73-11-2-К (Постанова про перевірку рішення в порядку нагляду від 30.01.2001 р.). Згідно із даним рішенням арбітражного суду, контрольним дорученням ДПА у Закарпатській області та зведеною відомістю по сплаті податку на прибуток, переплата Тячівського РЕМ складає 456100,00 грн.

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених бюджетною класифікацією України за доходами, до Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та до державних цільових фондів, сум фінансових санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян відповідно до чинного законодавства встановлено Інструкцією про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів (далі Інструкція № 37), затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 р. № 37 (з наступними змінами і доповненнями, чинна у період спірних відносин).

У відповідності до п. 2 Інструкції № 37 встановлено, що оперативний облік платежів, що надходять до бюджету, ведеться державними податковими інспекторами відділу обліку та звітності відповідно до порядку, встановленого для справляння платежів до бюджету.

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів до бюджету провадиться органами державної податкової служби в автоматичному режимі. У рамках автоматизованої інформаційної системи працюють автоматизовані робочі місця (АРМ) інспекторів відділу обліку, які забезпечують оперативний облік платежів до бюджету, ведення особових рахунків платників та формування довідкової інформації і складання звітності.

Підставою для нарахування (зняття) платежів до бюджету в особових рахунках платників є документи, які надходять, зокрема відповідно до підпункту «г»пункту 7 Інструкції, від судових органів, а саме - рішення (ухвала, постанова) суду, арбітражного суду.

Пунктом 8 Інструкції № 37 встановлено, що документи, перелічені у п. 7, які надійшли до органу державної податкової служби, реєструються у відповідному структурному підрозділі, до функцій якого входить реєстрація зазначених документів, з відповідною відміткою на них про реєстрацію. Після реєстрації документи, що надійшли у термін, встановлений для їх подання, або відповідна інформація за ними в електронному вигляді, в той самий день передаються до відділу обліку для нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників за відповідним терміном їх сплати.

Із матеріалів справи вбачається, що переплату з податку на прибуток було списано на підставі та у відповідності до п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного у період спірних відносин) від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181) та на підставі Рішення № 17 від 10.03.2004 р.

Однак, відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону № 2181 платник податків може подати заяву на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) протягом 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати.

Отже, для повернення наявної переплати платнику податків потрібно звернутися до органу державної податкової служби, в якому обліковується така переплата, але не пізніше встановленого терміну (1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати). У разі якщо платник податків не звертається до податкового органу із заявою на повернення переплати у зазначений термін, зайво сплачені суми платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні нарахування або зменшення та сплата), зараховуються до бюджету на підставі відповідного рішення керівника ДПІ, згідно з п. 7 р. 2 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої Наказом ДПА України № 174 від 02.04.1999 р., та на підставі висновку, складеного органом державної податкової служби. При цьому, облік таких сум провадиться у реєстрі (ф.25), відкритому за кодом бюджетної класифікації України за доходами "Інші податки" (за податковими надходженнями).

Висновків, складених ДПІ у Тячівському районі, про сплив строку звернення платника податків із вимогами про повернення переплати відповідачем не надано, що дає підставу для твердження про їх відсутність.

Згідно із п. 15.3.1. ст. 15 Закону № 2181 заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому порядок застосування цієї норми права, згідно з п. 15.4.3 Закону №2181, встановлюється центральним податковим органом. Тому у спірному періоді, ця норма права є відсильною (бланкетною) і підлягає застосуванню у сукупності із розділом 9 Інструкції № 37. Таким чином, можливість та умови застосування ст. 1 Закону України № 2181 викладено у розділі 9 Інструкції №37. Правовий аналіз розділу 9 Інструкції № 37 дає підстави для висновку про те, що ним регулюються питання повернення платнику податків переплат із сум, які були фактично сплачені цим платником податків.

Так, підпунктом 9.2. Інструкції № 37 встановлено правову природу коштів, які підлягають поверненню платнику у спосіб та в порядку, визначеному її розділом 9. Цими коштами можуть бути лише фактично сплачені платником суми, які скеровуються податковим органом на повернення чи зарахування у майбутні платежі, виключно на підставі звернення самого платника податків. І тільки ці суми, що обліковуються у облікових картках платника податків протягом 1095 днів без руху, і можуть бути зараховані (а не списані) до державного бюджету, згідно із ч. 56 п. 9.2. Інструкції №37.

Згідно з п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України а ДПА України № 22/123 від 23.03.1998 р., у випадку, якщо сума заборгованості з обов'язкових платежів до державного бюджету менша від суми, вказаної у казначейському векселі, то залишок суми погашеного казначейського векселя зараховується у рахунок наступних платежів і не підлягає поверненню. Зарахування залишку суми погашеного казначейського векселя у рахунок наступних платежів державні податкові органи відображають на особовому рахунку платника у відповідності з Інструкцією № 37.

Отже, з наведеного вище вбачається, що погашення податкових зобов'язань казначейськими векселями здійснюється не у формі сплати податку, а у формі взаємозаліку. Крім того, позитивне значення з різниці від суми векселя та сумою податку не підлягає поверненню платнику податків у спосіб, встановлений розділом 9 Інструкції №37.

У відповідності до п. 8.1. Інструкції № 37 у випадку, коли чинним законодавством передбачається проведення розрахунків з бюджетами усіх рівнів у порядку, що має певні особливості (інші форми розрахунків), їх облік в органах державної податкової служби здійснюється у порядку, що встановлюється ДПА України. При цьому згідно з п. 8.2. Інструкції №37, підставою для ведення обліку таких розрахунків є відповідні документи, що надходять до органу державної податкової служби, про підтвердження проведених розрахунків, що мають певні особливості (інші форми розрахунків).

Згідно з п. 3 Методичних вказівок до порядку ведення оперативно-бухгалтерського обліку в частині погашення казначейського векселя, шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету, затверджених Наказом ДПА України 07.05.1997 р. № 5259/10/19-0317, у випадку, якщо сума заборгованості з обов'язкових платежів до державного бюджету менша від суми, вказаної у векселі, то залишок суми погашеного векселя зараховується у рахунок наступних платежів і не підлягає поверненню. Зарахування залишку суми погашеного векселя в рахунок наступних платежів державні податкові органи відображають на особовому рахунку платника.

При цьому, згідно з п. 4 вищевказаних Методичних вказівок векселя підлягають обов'язковій реєстрації у Журналі по реєстрації протоколів взаєморозрахунків та векселів і включаються у загальну суму надходжень до бюджету у звітності та у загальну суму взаємозаліків.

Згідно з п. 8.3. Інструкції № 37, облік розрахунків, що мають певні особливості (інші форми розрахунків), підлягає обов'язковому кодуванню в особових рахунках платників та відокремленому відображенню у формах звітності.

Отже із наведеного вище вбачається існування окремого встановленого чинним законодавством механізму проведення розрахунків між платниками податків та бюджетом із залученням казначейських векселів.

Дані, законодавчо визначені відносини між податковим органом, казначейством та платником податків не передбачають існування звернення платника податків, як юридичного факту, із вимогами про повернення переплат за платежами до бюджету. У цьому правовому полі, зарахування у рахунок наступних платежів відбувається шляхом безпосередньої дії податкового органу, оскільки, згідно з п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обовязкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України та ДПА України № 22/123 від 23.03.1998 р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що розділ 9 Інструкції №37 (в редакції що діяла на момент спірних відносин) у спірній ситуації не підлягає застосуванню, а за таких обставин не підлягає застосуванню і пп. 15.3.1. ст. 15 Закону №2181.

Таким чином, під час судового розгляду справи встановлено невідповідність Рішення ДПІ у Тячівському районі №17 від 10.03.2004 р. приписам пп. 15.3.1., 15.4.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розділам 8 та 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського обліку податків та неподаткових платежів затвердженої спільним Наказом Міністерства фінансів України та ДПА України №37 від 12.05.1994 р. (в редакції що діяла на момент спірних відносин) та п. 6. Інструкції про порядок обміну інформацією щодо векселів Державного казначейства, погашених шляхом зарахування їх сум у сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, затвердженої спільним Наказом ГУ Державного казначейства України та ДПА України № 22/123 від 23.03.1998 р.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.03.2010 р. вказано, що «встановлені в судовому процесі обставини прийняття ДПІ у Тячівському районі Закарпатської області рішення від 10.03.2004 року №17 свідчать про те, що відповідачем передбачений чинним законодавством порядок виключення з обліку зайво сплачених сум податків дотриманий не був». Проте суд касаційної інстанції вказав на необхідність вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для повного і всебічного встановлення обставин у справі, зокрема, щодо дати, з якої позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаний з фактом виключення з його особового рахунку як платника податків переплати з податку на прибуток у сумі 456100,00 грн., та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір. Для виконання зазначених процесуальних дій суд зобовязав позивача та відповідача надати докази щодо строку з якого стало відомо про списання коштів та про саме оскаржуване рішення ДПІ у Тячівському районі № 17 від 10.03.2004 року. Представник позивача повідомив суду, що їм стало відомо про оскаржуване рішення тільки після надіслання офіційного листа на адресу відповідача від 10.07.2006 року (а.с.170). Представник ДПІ у Тячівському районі не зміг надати доказів надіслання позивачу оскаржуваного рішення № 17 від 10.03.2004 року, мотивуючи це тим, що пройшло вже багато часу і документація не збереглася. Натомість надав суду копії книги обліку звірення стану розрахунків платників з бюджетами (а.с.158-164), де відсутня переплата станом на 10.01.2006 року.

Оскільки позивач оскаржує саме рішення № 17 від 10.03.2004 року (а не дії щодо списання коштів), про яке йому стало відомо після 10.07.2006 року, то і строк позовної давності слід застосовувати починаючи із цієї дати. Відповідно до вимог ст. 99 КАС України (в редакції станом на 19.01.2007 року - на момент подання позову) адміністративний позов міг бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з вищенаведеним є належні правові підстави для висновку про те, що строк для звернення до адміністративного суду, визначений ст. 99 КАС України позивачем пропущено не було.

За таких обставин, правомірною також слід визнати і вимогу позивача щодо поновлення в особовій картці обліку ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»списані на підставі Рішення №17 від 10.03.2004 р. 456100,00 грн.

Приймаючи рішення, суд додатково прийняв до уваги і факт неподання відповідачем достатніх доказів на підтвердження підставності оскаржуваного акту. Крім того, суд враховує, що вимога про визнання нечинним може стосуватися нормативно-правового акту, тоді як відносно індивідуально-правового акту, ознакам якого відповідає оспорюване Рішення №17 від 10.03.2004 р., належним способом захисту права є вимога про його скасування.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»до державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень - задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним прийняте ДПІ у Тячівському районі Рішення про списання надміру сплачених сум податків, зборів (обов'язкових платежів) №17 від 10.03.2004р. щодо із ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»(код платника 00131529) 456100,00 грн. податку на прибуток.

3.Зобов'язати ДПІ у Тячівському районі поновити у встановленому чинним законодавством порядку в особовій картці обліку ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» списані на підставі Рішення № 17 від 10.03.2004 р. 456100,00 грн.

4. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяЮ.Ю.Дору