Постанова № 14212798, 15.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. справа № 2а-26434/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Вестастрой»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010р.

за участі представника позивача Бакіної Д.О.

представника відповідача Шестакова М.А.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Вестастрой» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010р.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за результатами проведення його перевірки податковим органом були встановлені порушення підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якими визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту.

Позивач вказує, що викладені в Акті перевірки № 2183/23-2-30073921 від 07.10.2010 року висновки щодо нікчемності укладеного між ЗАТ «Вестастрой» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром” договору поставки товару та відсутністю реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами. За умовами укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договору № 174/03 від 04.12.2009р. на постачання товарно-матеріальних цінностей, поставка відбувалася на умовах EXW (доставка транспортом покупця) згідно Інкотермс 2000 року. Фактичне транспортування товару, отриманого від ТОВ “Виват-Пром” підтверджується накладними на отримання ТМЦ, подорожніми листами вантажного автомобіля. Розрахунки за поставлений товар між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” за договором №174/03 від 04.12.2009р. проведені в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях №49914/10/10-013 від 08.12.2010р. Зазначає, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту № 2183/23-2/30073921 від 07.10.2010р. про нікчемність договорів, укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром”. Як зазначено відповідачем у акті перевірки основним контрагентом позивача є ТОВ “Виват-Пром” (код ЄДРПОУ 33913327). Згідно Акту планової перевірки ТОВ “Виват-Пром” складеного Державною податковою інспекцією у м. Краматорську основними постачальниками ТОВ “Виват-пром” є ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис”. В ході проведення перевірки діяльності ТОВ “Виват-Пром” ДПІ в Київському районі м. Донецька була встановлена відсутність у ТОВ “Виват-Пром” доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис” у листопаді та грудні 2009 року, через що вчинені між зазначеними субєктами господарювання правочини є нікчемними та не можуть спричиняти виникнення будь-яких правових наслідків. При проведенні перевірки ТОВ “Виват-Пром” податковий орган дійшов висновків про не підтвердження фактичного здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, з огляду на що правочини, вчинені ЗАТ «Вестастрой» та ТОВ “Виват-Пром” є нікчемними, через що відображені позивачем в податковому обліку наслідки виконання укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договору, підлягають виключенню.

Відповідач зазначав, що виходячи з приписів пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 , статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати такої діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Наявність податкової накладної є обовязковою, але не єдиною умовою формування складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Непроведення господарської операції чи проведення її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків. У з вязку з викладеним просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Вестастрой» зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 30.07.1998 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 289671, код ЄДРПОУ 30073921.

Між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» був укладений договір постачання № 174/03 від 04.12.2009р., згідно якого ТОВ «Виват-Пром» є постачальником, ЗАТ «Вестастрой» є покупецем будівельних матеріалів та обладнання. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання накладних, які свідчать про передачу товару. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (доставка транспортом покупця) згідно Інкотермс 2000 року. Поставка товару здійснюється постачальником при наявності заявки (усної або письмової) від покупця протягом 5 календарних днів з моменту надходження заявки. Загальна сума по даному договору складає 3000000,00 грн. У тому числі ПДВ. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх обовязків, але не пізніше 31.12.2010р.

Виконання умов, укладених між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” знайшло своє відображення в податковому обліку позивача наступним чином.

До складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ “Виват-Пром” позивачем було включено суму податку на додану вартість у грудні 2009 року у сумі 143737,80 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за грудень 2009 року (№9002726585 від 21.01.2010р.).

Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами, викладеними в Акті перевірки обставинами та не заперечуються сторонами.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Виват-Пром» за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, про що складений акт № 2183/23-2-30073921 від 07.120.2010р.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Виват-Пром» у грудні 2009 року на адресу ЗАТ «Вестастрой» відповідно до договору поставки № 174/03 від 04.12.2009 року було відвантажено товарно-матеріальні цінності, на що були виписані видаткові та податкові накладні: №473 від 11.12.2009р., 472 від 11.12.2009р., № 471 від 11.12.2009р. № 1109 від 25.12.2009р. на загальну суму 862426,78 грн. у тому числі ПДВ 143737,79 грн. На підставі отриманих від ТОВ “Виват-Пром” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 143737,80 грн.

ЗАТ «Вестастрой» не включено до складу валових витрат суми придбаних товарів від ТОВ «Виват -Пром» товарно-матеріальних цінностей в розмірі 718689,00 грн., по вищевказаним прибутковим накладним, у звязку з тим, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані при проведенні ремонтних робіт власних основних засобів.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ “Виват-Пром”, судом було встановлена відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договору супроводжувалося складанням первинних документів накладних, податкових накладних, дорожніх листів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно умов укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договору 174/03 від 04.12.2009 року, ТОВ “Виват-Пром” зобовязався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар (будівельні матеріали). Умовами укладених договорів передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (доставка транспортом покупця) згідно Інкотермс 2000 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, фактична передача товарів позивачу здійснювалася із оформленням видаткових накладних № 473 від 11.12.2009р., № 472 від 11.12.2009р., № 471 від 11.12.2009р., № 1109 від 25.12.2009р.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами № 853620 від 09.12.2009р., № 853626 від 10.12.2009р., №853629 від 11.12.2009р., №853601 від 11.12.2009р., № 853602 від 23.12.2009р., № 324849 від 25.12.2009р., №853574 від 24.12.2009р., № 853603 від 23.12.2009р., № 853569 від 24.12.2009р., № 853595 від 25.12.2009р., №853573 від 25.12.2009р.

Крім цього на отримання від ТОВ “Виват-Пром” товарно-матеріальних цінностей позивачем видавалися довіреності, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.37-40).

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні”. Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наявними в матеріалах справи документами (видатковими накладними, дорожніми листами) підтверджено відповідність даних податкового обліку даним документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось раніше, ЗАТ «Вестастрой» не включено до складу валових витрат суми придбаних товарів від ТОВ «Виват -Пром» товарно-матеріальних цінностей в розмірі 718689,00 грн., по вищевказаним прибутковим накладним, у звязку з тим, що придбані товарно-матеріальні цінності були використані при проведенні ремонтних робіт власних основних засобів.

У бухгалтерському обліку ЗАТ «Вестастрой» отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Виват-Пром» відображено у ж/о № 6 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» наступними бухгалтерськими проводками: Дт 2005 «Матеріали» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 143737,80 грн.

Списання товарно- матеріальних цінностей на ремонти основних засобів відображено у бухгалтерському обліку, згідно журналу ордеру та відомості по рахунку 205 «Матеріали» за грудень 2009 року, та відбулося на підставі наступних первинних документів:

·Дефектний акт за грудень 2009 року ЗАТ «Вестастрой» «поточний ремонт протипожежного резерву для води обємом 25 куб.м.», акт на списання товарно-матеріальних цінностей № СпТ-001303 від 30.12.2009р. на суму 152788,50 грн., у бухгалтерському обліку ЗАТ «Вестастрой» відображено бухгалтерською проводкою :Дт 1552 «Виробництво та модернізація основних засобів» Кт 205 «Матеріали» на суму 152788,50 грн.;

·Дефектний акт за грудень 2009 року ЗАТ «Вестастрой» «ремонт високовольтної лінії електропостачання виробничої бази ЗАТ «Вестастрой», акт списання товарно-матеріальних цінностей № СпТ-001310 від 30.12.2009р. на суму 565900,48 грн., у бухгалтерському обліку ЗАТ «Вестастрой» відображено бухгалтерською проводкою: Дт 155 «Реконструкція будівлі вул. Восьмиквартирна,1» Кт 205 «Матеріали» на суму 565900,48 грн.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів за умовами укладеного із ТОВ “Виват-Пром” договору.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угод, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром”, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Висновки відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» ґрунтується на нікчемності угод, за якими «Виат-Пром» придбав товари, які згодом продав позивачеві. Такими угодами є угоди з контрагентами ТОВ «Салана-Трейд», яке у свою чергу придбало товар у ТОВ «Автокрис». Стосовно останнього судом отримані пояснення засновника та директора ТОВ «Автокрис» Ігітова від 16.02.2010р., у яких він зазначає про непричетність до діяльності цього підприємства.

Такі обставини є суттєвими для вирішення питання щодо нікчемності укладених ТОВ «Автокрис» угод. Втім відповідачем згідно ст. 71 КАС України як під час розгляду справи, так і під час проведення перевірки позивача не було встановлено, що ТОВ «Виват» продало позивачеві саме той товар, який придбало у ТОВ «Салана-Трейд». Також не встановлено, що ТОВ «Салана-Трейд» продала ТОВ «Виват-Пром» саме той товар, що придбало у ТОВ «Автокрис».

Акт перевірки позивача та ТОВ «Виват-Пром» містить загальні формулювання щодо ланцюгу, за яким позивач придбав товари. На підставі наявних у матеріалах справи доказів неможливо беззаперечно стверджувати, що позивач придбав саме той товар, що був проданий ТОВ «Виват-Пром» по ланцюгу ТОВ «Салана-Трейд» - ТОВ «Автокрис». Відповідачем не доведено, що ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Салана-Трйд» не мали інших постачальників, окрім ТОВ «Автокрис».

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру, які у свою чергу містять відомості щодо ТОВ «Виват-Пром», ТОВ «Салана-Трейд», ТОВ «Автокрис» (т.2 а.с. 29-34). З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства України відображення в податковому обліку ЗАТ «Вестастрой» наслідків господарських операцій з ТОВ “Виват-Пром” у грудні 2009 року. З наявних в матеріалах справи документів вбачається підтвердження документами первинного обліку фактичне здійснення господарських операцій та відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість. Таке спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження податку на додану вартість в сумі 118301,00грн., у тому числі за грудень 2009 року в сумі 118301 грн. ( з урахуванням відємного значення у сумі 25437,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року (від 21.01.2010р. № 9002726585)).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010р., прийняте відповідачем Державною податковою інспекцією у м. Краматорську необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001712302/0/41737 від 20.10.2010р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Краматорську № 0001712302/0/41737 від 20 жовтня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій Закритому акціонерному товариству «Вестастрой» у розмірі 177451,50грн. (сто сімдесят сім тисяч чотириста пятдесят одна гривня пятдесят копійок), у тому числі за основним платежем- 118301,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59150,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» (ЄДРПОУ 30073921, м. Краматорськ, вул. Вознесенського,25) судові витрати із судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 15 лютого 2011р. Постанова складена у повному обсязі 21 лютого 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.