Постанова № 14212408, 18.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/808/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-30 год

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Домашенко А.В.

представника відповідача Дорохової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 про результати документальної невиїзної перевірки за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було складено податкове повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р., яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 10034 грн., в тому числі основний платіж 7167 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2867 грн. Позивач зазначає про невідповідність складеного відповідачем акту перевірки та прийнятого податкового повідомлення-рішення вимогам закону, оскільки позивачем було правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі ПДВ). Зокрема, позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем зроблений необґрунтований висновок про те, що позивачем безпідставно віднесена до складу податкового кредиту вартість продукції цукру, отриманої від ТОВ «Східконтракт».

З висновками та рішенням відповідача позивач не погодився та зазначив, що ним відповідно до вимог законодавства був укладений договір на придбання цукру, підстав для визнання цього договору нікчемним у відповідача не було.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, надала додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог, просила позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала суду письмові заперечення, пояснила, що відповідачем був складений акт від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 про результати документальної невиїзної позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 р., яким встановлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7167 грн., нараховану на вартість продукції, отриманої від ТОВ «Східконтракт», у звязку із вчиненням правочину, що не спрямований на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету. З наведених підстав представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши та перевіривши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ “Бумсіті” з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010 р. За результатами перевірки був складений акт від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 (а.с.7-14), в якому відповідачем встановлені порушення Цивільного та Господарського кодексів України при укладенні договору між ТОВ “Бумсіті” та ТОВ «Східконтракт» від 01.02.2010р. № 01/10-12 та підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

З акту перевірки також вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Бумсіті”, код ЄДРПОУ 33913348, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 24.12.2005р., зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтву №07176566, виданому 15.03.2006р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р., (а.с.21)., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10034 грн., в тому числі основний платіж 7167 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2867 грн..

Підставами нарахування зазначених податкових зобовязань є висновок відповідача про те, що укладений між ТОВ “Бумсіті” та ТОВ «Східконтракт» договір від 01.02.2010р. № 01/10-12 має ознаки нікчемності.

В судовому засіданні представники сторін не заперечили, що інших підстав спору, крім питання нечинності зазначеного договору від 01.02.2010р. № 01/10-12, укладених позивачем з ТОВ «Східконтракт», немає, оскільки саме з розрахунків за цим договором відповідачем нараховані податкові зобовязання спірним податковим повідомленням-рішенням №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р.

Позивачем суду надано договір купівлі-продажу від 01.02.2010р. № 01/10-12 з протоколом розбіжностей, податкова накладна від 20.08.2010р. № 519, накладна від 20.08.2010р. № 519, рахунок-фактура від 20.08.2010р. (а.с.31-38).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по операціям із зазначеним контрагентом на підставі отриманої податкової накладної. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, який, на думку відповідача, є нікчемним, таким, що не породжує правових наслідків.

З огляду на матеріали справи та встановлені по справі обставини суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стосовно виникнення права на податковий кредит суд зазначає, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Поняття господарської діяльності міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, яким визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За таких умов, з урахуванням досліджених письмових доказів, судом встановлене належне документальне оформлення вчинених операцій у сфері господарської діяльності та наявність правових підстав для формування податкового кредиту.

Нікчемність вчиненого позивачем правочину протягом розгляду справи не знайшла свого підтвердження. Зокрема, у складеному відповідачем акті перевірки не міститься підтвердження ознак недійсності укладеного позивачем договору на підставі встановлених фактів та обставин, що характеризують діяльність позивача. Такі висновки зроблені відповідачем виключно на підставі даних про продавця товару за вказаним договором ТОВ «Східконтракт».

З наданої суду з боку відповідача довідки про неможливість проведення перевірки (а.с.39-43) вбачається, що ТОВ «Східконтракт», код ЄДРПОУ 36380442, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи від 13.02.2009р., зареєстроване платником податку на додану вартість 25.03.2009р. згідно свідоцтву № 100218296, індивідуальний податковий номер 363804405620. Згідно зазначеній довідці в акті перевірки відповідачем зазначено, що ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька встановлено, що ТОВ «Східконтракт» за юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні умови для фактичного ведення господарської діяльності, а угоди з контрагентами містять ознаки нікчемності.

Досліджуючи зазначені відомості суд враховує, що довідка стосовно ТОВ «Східконтракт», яка складена 18.10.2010р., не може беззаперечно свідчити про відсутність зазначеного підприємства за юридичною адресою з лютого до серпня 2010 року під час укладення та виконання договору з позивачем від 01.02.2010р. Відомостей про відсутність ТОВ «Східконтракт» за юридичною адресою у зазначений період, або про відсутність у нього саме у цей період виробничих потужностей, відповідачем суду не надано. При цьому з податкової звітності ТОВ «Східконтракт» станом на серпень 2010р. вбачається, що вартість основних засобів складає 189, 5 тис. грн., кількість працюючих 6 осіб (стор. 3 акту перевірки - а.с.9). Крім того, суд враховує, що за спірним договором позивачем була придбана партія цукру білого кристалічного обсягом 5000 кг. Для поставки зазначеної партії товару не потрібні значні людські та виробничі ресурси, а для укладення та виконання договорів купівлі-продажу на умовах комісії чи інших видів комерційного посередництва, не потрібні виробничі потужності, транспортні засоби та інші значні матеріальні ресурси.

Натомість, позивачем суду надані документи, що підтверджують належне виконання договору від 01.02.2010р. № 01/10-12, а саме: вищезазначені податкова накладна, накладна, рахунок-фактура. Відповідачем не доведена невідповідність зазначених документів фактичним господарським операціям, здійсненим позивачем.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, ґрунтуються на таких основних принципах як: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. За приписами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

З боку позивача суду додатково надані докази обліку отриманого товару картка товару за період з 20.08.2010р. по 07.09.2010р., згідно якій отриманий від ТОВ «Східконтракт» товар був реалізований у торговельній мережі позивача (а.с.54), доказ оплати товару копія платіжного доручення № 1833 від 20.08.2010р. (а.с.59), докази отримання товару уповноваженою особою довіреності та договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.55-57), докази якості придбаного товару копії сертифікату відповідності, висновку СЕС, посвідчення якості, протоколу випробувань (а.с.50-53).

Зазначені документи в сукупності підтверджують реальний характер та фактичне виконання сторонами договору, укладеного позивачем з ТОВ «Східконтракт» та необґрунтованість зроблених відповідачем висновків про безтоварний характер цього договору.

Крім невідповідності висновків відповідача фактичним обставинам, з приводу підстав фіктивності укладеного позивачем договору, відповідачем зроблені суперечливі висновки про його нікчемність, визнання недійсним якого судом не вимагається, з посиланням на частини 1, 2 статті 215 та статтю 228 Цивільного кодексу України.

Так, у ст.228 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, зі змісту акту перевірки, на думку відповідача, випливає, що позивачем укладені договори без наміру створити реальні правові наслідки. Тому суд враховує, що вчинення такого фіктивного правочину спеціально передбачене ст. 234 ЦК України, яка в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, містила приписи, які відрізняються від приписів ст. 228 ЦК України, а саме:

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що укладений позивачем договір у сфері господарської діяльності є нікчемним і не вимагає визнання його недійсними у судовому порядку.

За таких умов висновки відповідача про недійсність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Східконтракт» 01.02.2010р. № 01/10-12, суперечать закріпленій у статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, згідно якій правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведені підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Складений відповідачем акт перевірки від 15.12.2010р. № 3752/23-411/33913348 не може слугувати такою підставою, оскільки за наслідками судового розгляду справи не встановлена відповідність викладених в акті перевірки відомостей дійсним обставинам господарської діяльності позивача.

За таких умов, на підставі вищенаведених приписів закону, враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих припущень відповідача, заявлені по справі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення№000412304/0/16989/10 від 27.12.2010р. Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 10034,00 (десять тисяч тридцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на Товариства з обмеженою відповідальністю “Бумсіті” (код ЄДРПОУ 33913348) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 23 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.