Рішення № 14192321, 10.03.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-1958/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі судового засідання Повалій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»звернувся до суду 29.04.2009 р. з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Посилаючись на те, що між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського облуправління ВАТ «Ощадбанк»та ОСОБА_2 30.10.2006 р. було укладено кредитний договір №483 за умовами якого ВАТ «Державний ощадний банк України»надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 15593 долари США строком до 30 жовтня 2013 року. Кредит надано для придбання автомобілю Mitsubishi Lanser. В якості забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору 30.10.2006 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2 був укладений договір застави транспортного засобу «Mitsubishi Lanser», 2006 року випуску, д\н НОМЕР_1

У звязку з тим, що відповідачем були порушені умови зобовязання в частині щомісячного погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, Перший заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»просив стягнути на користь банку суму заборгованості в розмірі 110309 гривень.

В процесі розгляду справи позивач 20.07.2010 р. уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 146069,70 гривень, обґрунтовуючи тим, що з часу подачі позовної заяви до суду розмір заборгованості по кредиту збільшився.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Боднар М.О. підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, про що подала суду письмові заперечення.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами виникли договірні правовідносини.

Судом встановлено, що за кредитним договором №483 від 30.10.2006 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_2, п.1.1. банк зобовязався надати, а позичальник зобовязався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит в розмірі 15593 долари США та сплатити відсотки за користування Кредитом та комісійні винагороди в порядку та на умовах визначених договором. Згідно п. 1.2. зазначеного договору кредит надається у строк до 30.10.2013 року, повертається позичальником щомісячно рівними частинами в сумі 185,64 доларів США разом зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно п.1.3 кредитного договору, кредит надається на придбання майна автомобілю «Mitsubishi Lanser»1.6.

Розділом шостим договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобовязань, зокрема п.6.1.2. передбачений штраф в розмірі 5% від розміру використаних за призначенням коштів, п.6.1.1. передбачено сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, п. 6.1.3. передбачена сплата неустойка в розмірі 0,05 % від суми кредиту.

Відповідно до заяви на переказ готівки від 02.11.2006 року встановлено, що грошова сума у розмірі 78588 грн.72 коп. була перерахована отримувачу ТОВ «ТМ «Авто»від імені ОСОБА_2, тобто кредитна грошова сума була перерахована банком підприємству ТОВ «ТМ Авто»з відома відповідача, вже після укладення кредитного договору.

Згідно нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу від 13.10.2006 року вбачається, що заставодавець ОСОБА_2 з метою належного виконання зобовязання, що випливає з кредитного договору, передала в заставу, а заставодержатель приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у договору, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності, а саме автомобіль «Mitsubishi Lanser», 2006 р.в., д\н НОМЕР_1

Вищезазначені договори були підписані ОСОБА_2, яка в своїх поясненнях наданих під час судового засідання підтвердила факт підписання, що свідчить про належне волевиявлення з боку ОСОБА_2

З відповіді УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 31.12.2010 р. вих.№712-3919 вбачається, що автомобіль «Mitsubishi Lanser», 2006 р.в., д\н НОМЕР_1 значиться зареєстрованим за громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

З урахуванням викладеного суд не приймає до уваги заперечення відповідачки, так як будь-яких доказів, що спростовують наведені обставини вона суду не надала.

В судовому засіданні розяснювалось, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Крім того, суд приймає до уваги, факт часткового виконання кредитного зобовязання, який підтверджується розрахунком заборгованості, що також свідчить про необґрунтованість доводів відповідачки.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Надаючи правову оцінку доводам відповідачки щодо недійсності кредитного договору, у звязку з тим, що був укладений під впливом погрози, суд вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Оскільки доводи відповідача висловлені в запереченнях не є матеріально-правовою вимогою щодо визнання кредитного договору недійсним, суд керуючись презумпцією правомірності правочину, не вбачає наявність дефектів волі невідповідності волі та волевиявлення, а відтак не може прийняти доводи відповідача, без обґрунтування доказами, як підставу для відмови в задоволенні позову.

Згідно поданих доказів судом встановлено, що відповідачка порушила умови кредитного договору в частині щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, а також повернення кредиту щомісячними платежами, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі в гривневому еквіваленті по курсу НБУ - 146069,70 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 46336,58 гривень, заборгованості за кредитом у розмірі 58559,25 гривень, заборгованості по відсотками у розмірі 20352,13 гривень, заборгованості за пенею по відсоткам у розмірі 9730,72 гривень, заборгованості за пенею по кредиту у розмірі 11091,01 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частин позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, вимоги позивача щодо дострокового повернення суми кредиту є правомірними.

Згідно ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Як вказує ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1460 гривень, та витрати з ІТЗ у розмірі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

За таких обставин, враховуючи принцип обовязковості виконання зобовязання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобовязання, суд задовольняє позов, стягує з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 146069 (сто сорок шість тисяч шістдесят девять) гривень 70 копійок, а також судові витрати у загальному розмірі 1580 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №483 від 30.10.2006 року в розмірі 146069 (сто сорок шість тисяч шістдесят девять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати - по оплаті судового збору в розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) гривень 70 копійок та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЛ.В. Жуган