Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2026 р. Справа № 918/1181/26
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради
до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача: Бовгиря О.П. (довіреність від 03.07.2026 року);
від відповідача: Ханенко В.Л. (самопредставництво);
від відповідача: Денькович Л.Б. (самопредставництво).
ВСТАНОВИВ:
Комунальне некомерційне "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі - Відповідач) в якій просить стягнути 400 351,46 грн безпідставно збережених коштів.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Комунальне некомерційне "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради є титульним володільцем нерухомого майна, розташованого за адресою: Рівненська обл, Рівненський р-н, селище Клевань, вул. Центральна, 1, в тому числі будівлі поліклініки за вказаною адресою, загальною площею 2489,7 кв. м, оскільки за позивачем зареєстровано право оперативного управління. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право - 56036707, дата державної реєстрації - 23.07.2024, вид іншого речового права - право оперативного управління, підстава державної реєстрації - рішення Рівненської обласної ради від 28.06.2024 № 928, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1830614056246. У період з 01.01.2022 р. по 30.06.2025 р. відповідач фактично користувався нерухомим майном позивача без укладення договору оренди та без внесення орендної плати. За результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 р. по 30.06.2025 р. Західним офісом Державної аудиторської служби України складено Акт ревізії від 23.12.2025 р. № 13-17-04-06/170. Під час ревізії встановлено, що КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області протягом ревізійного періоду фактично користувалося майном Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради.
За твердженням відповідача, загальний розмір коштів, які відповідач безпідставно зберіг за рахунок позивача, становить 400351,46 грн. Донарахована оренда плата на загальну суму 400351,46 грн відповідачем не сплачена, у звязку із чим у нього виникла заборгованість на вказану суму.
13.10.2026 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, визначити суму можливого стягнення лише після встановлення належного кредитора, періоду відсутності правової підстави користування, фактичної площі й періоду використання кожного приміщення та перевірки розрахунку без подвійного нарахування.
Відповідач у відзиві посилається на те, що використання кабінету № 7 було погоджене керівником позивача, а не відбувалося шляхом самовільного захоплення приміщення. Сам факт того, що позивач не виставляв рахунків або не вимагав звільнити кабінет, не є самостійним доказом безоплатності користування. 30.04.2026 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 4 щодо частини нежитлового приміщення № 31 загальною площею 15 м2, розташованого на першому поверсі будівлі поліклініки за адресою: вул. Центральна, 1, с-ще Клевань. До договору складено акт приймання-передачі від 30.04.2026 р. Це приміщення є іншим об`єктом, ніж кабінет № 7 площею 14,3 м2, щодо якого позивач заявив вимоги у цій справі. Тому договір № 4 та платежі за ним не подаються як доказ оренди кабінету № 7 або оплати за користування ним у період 01.01.2022 - 30.06.2025.
Відповідач зазначає, що протягом заявленого періоду сплачував комунальні послуги та енергоносії, пов`язані з використанням приміщень, і здійснював їх утримання в межах наявного фінансування. Якщо позивач включив до розрахунку складові, які фактично вже були оплачені відповідачем, або застосував нарахування без урахування фактичного використання окремих приміщень, це має бути перевірено на підставі первинних документів і деталізованого розрахунку.
На думку відповідача, самого факту користування приміщенням недостатньо для висновку про безпідставне збереження коштів. Відповідач є комунальним некомерційним підприємством, фінансування діяльності якого (включаючи утримання приміщень та комунальні послуги) здійснюється за рахунок цільових міжбюджетних трансфертів (субвенцій) з бюджету Клеванської селищної територіальної громади. У разі укладення договору оренди витрати на її оплату також здійснювалися б не за рахунок власних комерційних доходів відповідача, а виключно через додаткове виділення субвенції з бюджету Клеванської громади. Оскільки до липня 2024 року власником обох закладів (і позивача, і відповідача) була Клеванська селищна рада, виділення коштів на оренду означало б перекладання коштів з одного місцевого бюджету на інший. Відповідач як неприбутковий заклад охорони здоров`я не отримав жодної майнової вигоди, не зекономив власних вільних коштів і не "збагатився" в розумінні ст. 1212 ЦК України.
За твердженням відповідача, акт ревізії Західного офісу Держаудитслужби не має наперед установленої сили й не звільняє позивача від обов`язку довести всі обставини позову та надати документи, на підставі яких визначені площа, періоди та суми.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та розгляд справи призначити на "21" жовтня 2026 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.10.2026 року постановлено розгляд справи відкласти на "11" листопада 2026 р.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2026 року підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2026 року заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням Рівненської обласної ради № 896 від 26.04.2024 року прийнято із власності Клеванської територіальної громади у спільну власність територіальних громад сіл, селищ міст Рівненської області цілісний майновий комплекс комунального некомерційного підприємства "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" Клеванської селищної ради (код ЄДРПОУ 02000168), Україна, 35312, Рівненська область, Рівненький район, селище Клевань, вулиця Центральна, будинок 1 та земельну ділянку кадастровий номер 5624655400:01:014:0001, площею 7, 8000 га.
Рішенням Рівненської обласної ради № 928 від 28.06.2024 року серед іншого вирішено: перейменувати комунальне некомерційне підприємство "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" Клеванської селищної ради у комунальне підприємство "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради; закріпити на праві оперативного управління за комунальним підприємством "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради (код ЄДРПОУ 02000168) нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, яке обліковується на його балансі та входить до складу цілісного майнового комплексу, переданого згідно з актом приймання-передачі; передати в постійне користування комунальному підприємству "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради земельну ділянку кадастровий номер 5624655400:01:014:0001.
Відповідно до інформаційної довідки № 438409883 від 06.08.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного ресстру заборон відчужения об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради, наявний запис: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1830614056246, тип об`єкта - будівля, поліклініки, опис об`єкта - загальна площа - 2489,7 кв.м (опис - надвірні будівлі, Цп-цокольний поверх, п-вхідний ганок, п1-вхідний ганок з пандусом, п2,п3-вхідні сходи, п4, п5-приямок), адреса - Рівненська обл., Рівненський р., смт. Клевань, вулиця Центральна, буд. 1. Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права: запис про інше речове право № 56036707; дата державної реєстрації - 23.07.2024; вид іншого речового права - право оперативного управління; підстава державної реєстрації - рішення Рівненської обласної ради № 928 від 28.06.2024; правокористувач - Комунальне некомерційне "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради.
Відповідно до п. 5.2.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2025 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 30.09.2025 р. № 355, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області Олександром Муравським, заступником начальника відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області Наталією Сульжик, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради за період з 01.01.2022 по 30.06.2025.
За результатами ревізії складено Акт № 13-17-04-06/170 від 23.12.2025 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 та встановлено, що КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області без договірних відносин протягом ревізійного періоду використовувалося приміщення на І поверсі поліклінічного корпусу КП "Клеванська ОБЛ" площею 14,3 кв.м. (кабінет № 7). Зокрема, для ревізії КП "Клеванська ОБЛ" наданий лист звернення КНП "Медичний простір" до адвокатського об`єднання "Юридичний дім "Захист" від 07.08.2025 № 490, в якому підтверджено, що КНП "Медичний простір" безоплатно використовувалося приміщення (кабінет №7) площею 14,3 кв.м. на підставі офіційного листа-згоди керівника КП "Клеванська ОБЛ" Гудими І.В. від 08.04.2021 № 299/01-12. Рахунки на сплату орендної плати КП "Клеванська ОБЛ" для КНП "Медичний простір" протягом 2022-2024 років та січня-червня 2025 року не виставлялися.
Виходячи із вищевикладеного, КП "Клеванська ОБЛ" надано для КНП "Медичний простір" у безоплатне використання, а не в оренду частину нежитлового приміщення площею 14,3 кв. м, чим порушено вимоги ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, ст.9 Закону №157-ІХ, п.5.2 Статуту КНП "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги" та п.5.3 Статуту КНП "Клеванська ОБЛ".
В ході ревізії для КНП "Медичний простір" донараховано орендну плату у відповідності до Методики № 630, за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 на загальну суму 9 705,33 грн, (в. т.ч: 2022 рік - 2 190,79 грн (в т.ч. ПДВ - 105,84 грн), 2023 рік - 2 823,46 грн з ПДВ, 2024 рік - 3 016,07 грн з ПДВ, січеньчервень 2025 року - 1675,01 грн з ПДВ).
Внаслідок вищевказаних порушень завдано матеріальної шкоди (збитків) КП "Клеванська ОБЛ" на загальну суму 8 898,65 грн та обласному бюджету на суму 806,68 грн (за липень-грудень 2024 року - 387,93 грн, січень-червень 2025 року - 418,75 грн).
Внаслідок не укладання договору оренди нежитлового приміщення, КП "Клеванська ОБЛ" з КНП "Медичний простір" не укладався договір на відшкодування спожитих комунальних послуг та відповідно в період з 01.01.2022 по 30.06.2025 не виставлялися рахунки на відшкодування комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, очистка стічних вод), вивіз сміття за площу 14,3 кв.м., відповідно кошти останнім не сплачувалися, чим порушено ч.1 ст.9 Закону України №996-XIV.
Внаслідок вищезазначеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) КП "Клеванська ОБЛ" на загальну суму 43,79 грн (в т.ч. за 2022 рік - 14,17 грн, за 2023 рік - 14,65 грн, за 2024 рік - 10,14 грн, за січень-червень 2025 року - 4,83 грн), Клеванській селищній раді на загальну суму 24 342,94 грн (в т.ч. за 2022 рік - 9 250,23 грн, за 2023 рік 9 489,20 грн, за січень-червень 2024 року - 5 603,51 грн) та обласному бюджету на суму 11 087,26 грн (в т.ч. за липень-грудень 2024 року - 3 503,07 грн, за січень-червень 2025 року -7 584,19 грн).
Порушення допущене попереднім директором КП "Клеванська ОБЛ" Гудимою І.В., яким не укладено договір оренди та договір на відшкодування комунальних послуг з КНП "Медичний простір".
Окрім того, проведеним обстеженням приміщень КП "Клеванська ОБЛ", відповідно до наказу КП "Клеванська ОБЛ" від 01.10.2025 № 111-од, встановлено, що КНП "Медичний простір" користується приміщенням КП "Клеванська ОБЛ" загальною площею 463,20 кв.м, що знаходиться на другому поверсі будівлі поліклініки та автогараж площею 42,31 кв.м) за відсутності будь-яких документів, які підтверджували право користування даними приміщеннями в період з 01.01.2022 по 30.06.2025 (договір оренди, договір про безоплатну передачу приміщень, рішення Клеванської селищної ради, рішення Рівненської обласної ради, тощо).
Поряд з тим, ревізією встановлено, що в період з 01.01.2022 по 30.06.2025, відповідно до укладених договорів про відшкодування комунальних послуг, КНП "Медичний простір" проводилася відшкодування комунальних послуг (електроенергія, теплопостачання, очистка стічних вод), вивіз сміття для КП "Клеванська ОБЛ". Розрахунок витрат на відшкодування комунальних послуг КП "Клеванська ОБЛ" здійснювався на загальну площу 501,51 кв.м.
Виходячи із вищевикладеного, КП "Клеванська ОБЛ" в період з 01.01.2022 по 30.06.2025 надано для КНП "Медичний простір" у безоплатне використання, а не в оренду частину нежитлового приміщення площею 501,51 кв. м (463,20 кв.м, приміщення в будівлі поліклініки та автогараж площею 42,31 кв.м, чим порушено вимоги ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України, ст.9 Закону №157-ІХ, п.5.2 Статуту КНП "Клеванська лікарня імені Михайла Вервеги", п.5.3 Статуту КНП "Клеванська ОБЛ".
Рахунки на сплату орендної плати КП "Клеванська ОБЛ" для КНП "Медичний простір" не виставлялися.
Всього, за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 донараховано орендної плати для КНП "Медичний простір" на загальну суму 390 646,13 грн, (в. т.ч: 2022 рік - 88 312,66 грн (в т.ч. ПДВ - 4 272,52 грн), 2023 рік - 113 808,09 грн з ПДВ, 2024 рік - 121 209,94 грн з ПДВ, січень-червень 2025 року - 67 315,44 грн з ПДВ).
Внаслідок вищевказаних порушень завдано матеріальної шкоди (збитків) КП "Клеванська ОБЛ" на загальну суму 358 227,00 грн та обласному бюджету на суму 32 419,13 грн (за липень-грудень 2024 року - 15 590,27 грн, січень-червень 2025 року - 16 828,86 грн).
Порушення допущене попереднім директором КП "Клеванська ОБЛ" Гудимою І.В., яким не укладено договір оренди з КНП "Медичний простір".
Відповідно до листа Рівненської обласної ради № 09-547/01 від 18.02.2026 року повідомлено, що Рівненською обласною радою не приймались рішення щодо передачі КПН "Центр ПМСД "Медичний Простір" Городоцької сільської ради в користування об`єктів нерухомого майна - кабінетів, що знаходяться на першому та другому поверсі будівлі поліклініки, за адресою: Рівненська область, Рівненський район, селище Клевань, вул. Центральна, 1. Крім того, в листі зазначено, що в обласній раді відсутня інформація щодо можливої наявності документально підтвердженого доказу відображення у передавальних документах (при переході права власності на майно комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради від Клеванської селищної ради до Рівненської обласної ради) права КПІН "Центр ПМСД "Медичний Простір" Городоцької сільської ради користування вказаними приміщеннями.
Відповідачем подано суду Договір № 4 оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 30.04.2026 року, укладений між КП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області, відповідно до умов якого орендодавець/балансоутримувач передає, а орендар приймає y строкове платне користування державне майно, а саме: частина нежитлового приміщення №31 загальною площею 15м.кв., розташованого на 1-му поверсі будівлі поліклініки за адресою: вул. Центральна, 1, с-ще Клевань, Рівненський район, Рівненська область, інформація про яке опублікована в електронній торговій системі (ідентифікатор об`єкта: RGL001-UA-20260114-20838.
На виконання вказаного договору, відповідно до платіжних інструкцій від 30.07.2026 року, КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Медичний простір" сплачено орендну плату КП "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" РОР.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Статтею 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.
Вказана позиція Верховного Суду є сталою та викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 р. у справі №761/13656/20.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19).
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі. Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині. Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду у справі № 201/6498/20 від 08.09.2021 року.
Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(стаття 78 ГПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року у справі № 910/16505/19.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 року у справі № 915/222/24 викладено:
"Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Об`єднана палата зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 826/3902/15 дійшов висновку про те, що акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб`єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для законної вимоги контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 22.05.2018 у справі № 826/18946/14, від 20.06.2018 у справі № 826/5608/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
У контексті зазначеного об`єднана палата конкретизує, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України)."
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, обумовлені Договором оренди нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 30.04.2026 року. Сплата орендної плати відповідачем здійснювалася згідно умов укладеного договору.
Доказів користування відповідачем нерухомим майном загальною площею 501,5 кв.м та кабінетом № 7 площею 14,3 кв.м за адресою: Рівненська обл, Рівненський р-н, селище Клевань, вул. Центральна, 1, нарахування та виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати на суму, яка складає ціну позову, суду не подано.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався лише на акт ревізії № 13-17-04-06/170 від 23.12.2025 року, яким донараховано орендну плату за користування нерухомим майном.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 р. у справі № 915/222/24 конкретизувала наведені висновки, вказавши, що акт ревізії Управління Держаудитслужби, складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, оцінюється судом на загальних підставах, визначених ст. 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі, однак не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Отже, акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідачів, який не є підконтрольною установою, а зафіксовані в ньому обставини підлягають доведенню нарівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги учасників справи. За відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені актом ревізії порушення, такий акт не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням донарахованих сум відшкодування орендарями вартості спожитих комунальних послуг.
Суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права, наявність між сторонами чинного договору виключає застосування до відносин сторін ст. 1212 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин які складають предмет заявленого позову, з підстав викладених в позовній заяві.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог Комунального підприємства "Клеванська обласна багатопрофільна лікарня імені Михайла Вервеги" Рівненської обласної ради до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико - санітарної допомоги "Медичний простір" Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про стягнення 400351,46 грн безпідставно збережених коштів.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16 листопада 2026 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк
Судове рішення № 141620300, Господарський суд Рівненської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 918/1181/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: