Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1191/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., за участю секретаря судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації
до відповідача Мізоцької селищної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик"
про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з`явився;
Від прокуратури: Ковальчук Інна Леонідівна (в залі суду);
Від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: Шевчук Ганна Євгеніївна (в залі суду).
Описова частина:
30 вересня 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Мізоцької селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/1191/26 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Мізоцької селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 20 жовтня 2026 року.
08 жовтня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього, крім того, у даній заяві відповідач зазначає про те, що не заперечує проти позовних вимог.
Судове засідання, призначене на 20 жовтня 2026 року, не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Рівненської області, що унеможливило його проведення.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 жовтня 2026 року призначено підготовче засідання на 03 листопада 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 листопада 2026 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/1191/26 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Мізоцької селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізоцький лісовик" про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації та призначено розгляд справи № 918/1191/26 до судового розгляду по суті на 17 листопада 2026 року.
В судовому засіданні 17 листопада 2026 року представник прокуратури підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивувальна частина:
Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17- 2159/16-19-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району в обсягах згідно з додатком.
Згідно з додатком до вказаного наказу, у перелік земельних ділянок визначених технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів включено земельну ділянку площею 13,4351 га з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043, вид угідь: рілля - 8,9348 га; пасовище 4,1509 га; землі під дорогами, зокрема під грунтовими 0,3494 га.
Надалі, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020, земельну ділянку з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 передано в комунальну власність Мізоцької територіальної громади в особі Мізоцької селищної ради. У подальшому, рішенням Мізоцької селищної ради від 19.02.2021 № 184 зазначені землі прийняті у комунальну власність територіальної громади.
На підставі вказаних документів, 07.06.2021 за Мізоцькою селищною радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на дану земельну ділянку (реєстраційний номер: 2105415856226).
Прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 частково накладається на землі, які відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-РВ № 001403, виданого 15.12.2001 Здолбунівською районною радою народних депутатів, надані в постійне користування для ведення лісового господарства ЗАТ "Лісовик", правонаступником якого є ТОВ "Мізоцький лісовик".
Згідно план-схеми, розробленої сертифікованим інженером-землевпорядником Павлішиним О.А., вищевказана земельна ділянка в частині площі 10,7897 га накладається на землі лісогосподарського призначення державної власності.
Зокрема, інженером-землевпорядником визначено контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043, в частині площі 10,7897 га, на контури земельної ділянки лісогосподарського призначення, що розташована в межах контуру земельної ділянки № 1 Державного акту на право постійного користування землею серії І-РВ № 001403, яка має 40 поворотних точок за наступними координатами: 1. координати: Х 5 576 598,211, Y 2 280 322,549; 2. координати: Х 5 576 605,799, Y 2 280 345,896; 3. координати: Х 5 576 616,777, Y 2 280 371,910; 4. координати: Х 5 576 624,816, Y 2 280 387,690; 5. координати: Х 5 576 666,900, Y 2 280 551,730; 6. координати: Х 5 576 665,450, Y 2 280 620,110; 7. координати: Х 5 576 639,380, Y 2 280 709,020; 8. координати: Х 5 576 427,780, Y 2 281 255,140; 9. координати: Х 5 576 405,791, Y 2 281 294,090; 10. координати: Х 5 576 343,023, Y 2 281 402,135; 11. координати: Х 5 576 325,804, Y 2 281 357,358; 12. координати: Х 5 576 331,054, Y 2 281 326,700; 13. координати: Х 5 576 350,408, Y 2 281 266,723; 14. координати: Х 5 576 374,371, Y 2 281 233,504; 15. координати: Х 5 576 404,785, Y 2 281 211,359; 16. координати: Х 5 576 423,217, Y 2 281 183,677; 17. координати: Х 5 576 428,747, Y 2 281 148,613; 18. координати: Х 5 576 428,747, Y 2 281 097,863; 19. координати: Х 5 576 449,023, Y 2 281 057,263; 20. координати: Х 5 576462,848, Y 2 280 986,213; 21. координати: Х 5 576 469,299, Y 2 280 894,862; 22. координати: Х 5 576 486,811, Y 2 280 816,430; 23. координати: Х 5 576 492,033, Y 2 280 797,541; 24. координати: Х 5 576 457,390, Y 2 280 775,069; 25. координати: Х 5 576 414,443, Y 2 280 718,332; 26. координати: Х 5 576 359,142, Y 2 280 696,104; 27. координати: Х 5 576 374,550, Y 2 280 691,900; 28. координати: Х 5 576 414,160, Y 2 280 680,760; 29. координати: Х 5 576 452,530, Y 2 280 652,290; 30. координати: Х 5 576 467,403, Y 2 280 622,072; 31. координати: Х 5 576 488,641, Y 2 280 629,058; 32. координати: Х 5 576 513,374, Y 2 280 631,664; 33. координати: Х 5 576 536,199, Y 2 280 639,812; 34. координати: Х 5 576 537,645, Y 2 280 579,589; 35. координати: Х 5 576 535,801, Y 2 280 549,139; 36. координати: Х 5 576 537,645, Y 2 280 535,298; 37. координати: Х 5 576 550,547, Y 2 280 510,385; 38. координати: Х 5 576 530,271, Y 2 280 459,634; 39. координати: Х 5 576 510,917, Y 2 280 418,112; 40. координати: Х 5 576 494,519, Y 2 280 359,741.
За твердженням прокурора, землі лісогосподарського призначення загальною площею 10,7897 га протиправно зареєстровані на праві власності за Мізоцькою селищною радою, внаслідок чого вибули з державної власності у комунальну поза волею держави.
Водночас судом встановлено, що що рішенням Дермансько-Першої сільської ради від 28.12.2000 № 3 затверджено проект відведення земель та надано в постійне користування ЗАТ "Лісовик" для ведення лісового господарства 13,3 га земель, в т.ч. лісів I групи 13,3 га, з них вкритих лісовою рослинністю 12,3 га, інших лісових земель 1 га.
Також, п. 4 рішення Рівненської обласної ради від 01.03.2001 № 241 вилучено із землекористувань колективних сільськогосподарських підприємств Здолбунівського району землі лісового фонду площею 7397,3 га, в т.ч. 145,7 га, розміщених на території Дубенського району, та надано їх в постійне користування ЗАТ "Лісовик" для ведення лісового господарства, згідно з додатком.
У подальшому, на підставі вищевказаних рішень, головою Здолбунівської районної Ради народних депутатів 15.12.2001 видано ЗАТ "Лісовик" Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 255,2 га для ведення лісового господарства серії І-РВ № 001403, додатком до якого є План зовнішніх меж землекористування.
Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 176.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 ЛК України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
У відповідності ст. 22 ЗК України (в редакції, чинній на час передачі у постійне користування земель ЗАТ "Лісовик"), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст. 5 ЛК України (в редакції, чинній на час передачі у постійне користування земель ЗАТ "Лісовик"), до земель лісового фонду належать землі: лісові, які вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю, та не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; нелісові: нелісові, зокрема які зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства) та зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
Статтею 76 ЗК України (у відповідній редакції) визначено, що землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.
У відповідності до ст. 4 вказаного Кодексу,у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду.
Відтак, у постійне користування ЗАТ "Лісовик" передано землі лісогосподарського призначення за межами населеного пункту, що є землями лісового фонду державної власності.
Поряд з цим, ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 № 1457-IV передбачено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема землі лісового фонду за межами населених пунктів.
В подальшому, з 01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Відповідно до п. 3, 4 та 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, з 01.01.2013 у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок: приватної власності; земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
В свою чергу у п. 7 розділу ІІ Закону № 5245-VI імперативно встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Згідно з п. 9 розділу ІІ Закону № 5245-VI право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.
Проте, Законом України від 14.05.2013 № 233-VII п. 9 розділу ІІ змінено, а саме: "державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом".
Отже, з огляду на наведені положення законодавства, а також враховуючи обставини перебування на час набрання 01.01.2013 чинності Законом № 5245-VI земель лісогосподарського призначення у постійному користуванні ЗАТ "Лісовик", спірні земельні ділянки залишились в державній власності.
Окрім того, підтвердженням того, що землі, які надані у постійне користування ЗАТ "Лісовик", правонаступником якого є ТОВ "Мізоцький лісовик", відносяться до земель лісогосподарського призначення, є розроблений Львівською державною лісовпорядною експедицією УДПЛВО "Укрдержліспроект" Проєкт організації та розвитку лісового господарства ТОВ "Мізоцький лісовик" (2016 року).
Згідно положень ст. 45-48 ЛК України, на всій території України є обов`язковим лісовпорядкування, яке ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Лісовпорядкування, зокрема, передбачає виконання відповідних топографо- геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, складання проєктів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням.
Таким чином, лісовпорядкування проводиться на землях лісогосподарського призначення, відомості про якісні та кількісні характеристики яких містяться у відповідних проєктах та планово-картографічних матеріалах до них.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. "б" ч. 1 ст. 164 ЗК України).
Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.
Оскільки земельна ділянка та права на неї є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14.
При цьому, з 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.
Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено п. 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення (підпункт "в").
Відтак, з 27.05.2021 у державній власності з залишилися всі землі державної власності лісогосподарського призначення.
З урахуванням викладеного, земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ЗАТ "Лісовик" на підставі Державного акту від 15.12.2001 серія І-РВ № 001403, відповідно до підпункту "в" п. 24 розділ Х Перехідних положень ЗК України не перейшли до комунальної власності територіальних громад, та є землями державної власності.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ та рішення Мізоцької селищної ради від 19.02.2021 № 184 зареєстровано право комунальної власності за Мізоцькою селищною радою 07.06.2021 на земельну ділянку з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043.
Проте, судом встановлено що означена земельна ділянка частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ЗАТ "Лісовик", правонаступником якого є ТОВ "Мізоцький лісовик", що підтверджується план-схемою, розробленою сертифікованим інженером-землевпорядником Павлішиним О.А., відтак зміна її цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення та передання із державної у комунальну власність суперечить підпункту "в" п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України.
Тобто, як на момент прийняття наказів ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17-2159/16-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель", від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" так і рішення Мізоцької селищної ради від 19.02.2021 № 184, земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043, належала до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ТОВ "Мізоцький лісовик".
За положеннями ч. 2, 7 ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Такі вимоги містяться у ст. 57 ЛК України, згідно з якими, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.
Частинами 5, 8 ст. 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (п. "а", "б" ч. 1 ст. 141 ЗК України).
Згідно ч.ч. 2, 9 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.
З огляду на викладене, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не наділене повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ТОВ "Мізоцький лісовик", для несільськогосподарських потреб та щодо прийняття рішень про зміну цільового призначення таких земель.
При цьому, згідно інформації Рівненської обласної державної адміністрації від 09.09.2026 № вих-9666/0/01-72/26 вбачається, що нею не приймалися рішення щодо вилучення, зміни цільового призначення, передачу у комунальну власність чи надання до Кабінету Міністрів України відповідних документів щодо прийняття вказаних рішень відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043.
Із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Дерманської Першої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, яка в подальшому затверджена наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17-2159/16-19-СГ, вбачається, що вона не містить жодних рішень Кабінету Міністрів України про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ТОВ "Мізоцький лісовик", про зміну її цільового призначення, а також відомостей про відмову підприємства від своїх прав як землекористувача.
Відсутні будь-які відомості про наявність вказаних рішень уповноважених органів і у самих наказах ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17-2159/16-19-СГ "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" та від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".
З огляду на викладене, наказами ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17-2159/16-19-СГ та від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки з категорії "землі лісогосподарського призначення" на "землі сільськогосподарського призначення", вилучено її з постійного користування ТОВ "Мізоцький лісовик" і передано у комунальну власність Мізоцької селищної ради.
Також вказаними діями неуповноваженого органу у цивільний обіг введено землі лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність, як землі сільськогосподарського призначення щодо яких немає обмежень у відчуженні прав, господарського обробітку, зміни цільового призначення.
Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Таким чином, приймаючи накази від 05.09.2019 2019 № 17-2159/16-19-СГ та від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області діяло поза межами своїх повноважень, з порушенням вимог ст. ст. 20, 122, 149, п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст. 57 ЛК України, а отже не в порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, як наслідок, останні є незаконними.
Оскільки передача земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 у комунальну власність відбувалася на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, то рішення Мізоцької селищної ради від 19.02.2021 № 184 про прийняття її у комунальну власність є незаконним, на підставі ст. ст. 117, 122, 149, п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України.
У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Із матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ЗАТ "Лісовик", правонаступником якого є ТОВ "Мізоцький лісовик", що підтверджується план-схемою, розробленою сертифікованим інженером- землевпорядником Павлішиним О.А.
Зокрема, згідно план-схеми, земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 (площею 13,4351 га) в частині площі 10,7897 га накладається на землі лісогосподарського призначення державної власності.
Відтак, накази ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 05.09.2019 № 17- 2159/16-19-СГ та від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ, а також рішення Мізоцької селищної ради від 19.02.2021 № 184 (в частині спірної земельної ділянки), прийняті з порушенням ст. ст. 117, 122, 149, п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України.
Позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
У постанові від 15.04.2025 по справі № 916/1395/22 Верховний Суд зазначив: "Оскільки судами попередніх інстанцій у цій справі № 916/1395/22 встановлено, що спір стосується земельної ділянки на якій частково знаходяться землі лісового фонду, належним способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, власником якої є держава. При цьому, вимоги про скасування наказу від 19.11.2019 № 4845-СГ, п. 1 наказу від 11.12.2020 № 45 (у відповідній частині) та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є неефективними способами захисту, адже задоволення таких вимог не поновить порушене право та законний інтерес позивача, а навпаки призведе до втручання у права відповідачів в частині земельної ділянки щодо якої не має спору".
З огляду на викладене, суд констатує, що накази від 05.09.2019 2019 № 17-2159/16-19-СГ, від 08.12.2020 № 17-20-ОТГ та рішення від 19.02.2021 № 184 є такими, що вичерпали свою дію фактом виконання. Суд встановив їх незаконність, однак позовні вимоги про їх скасування у даному випадку не є необхідними, оскільки вони вже реалізовані.
У відповідності до положень ст. 122 ЗК України розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення за межами населених пунктів є Рівненська обласна державна адміністрація.
Отже, правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є припинення речових прав Товариства на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації.
Іншими словами, лише задоволення позовної вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки неможливе у зв`язку з її сформованістю з іншими земельними ділянками як єдиного об`єкта цивільних прав. У такому разі віндикація може бути застосованою винятково одночасно з позовом про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та зобов`язання скасувати її державну реєстрацію, супроводжувати його в одному позові, але аж ніяк не заміняти собою цей позов чи передувати йому.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Підсумовуючи викладене, а саме те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 частково накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ТОВ "Мізоцький лісовик", з огляду на те що із 27.05.2021 відповідно до п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, землі лісогосподарського призначення не переходять у комунальну власність, враховуючи що передача вказаних земель у комунальну власність була здійснена наказами ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та рішенням Мізоцької селищної ради з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України, без відповідних рішень Кабінету Міністрів та без добровільної відмови землекористувача, суд дійшов висновку що позовні вимоги про витребування на користь держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Мізоцької селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 є обґрунтованими.
Відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог заявлених до відповідача. При цьому суд розцінює подану відповідачем заяву від 08.10.2026, в яких Мізоцька селищна рада не заперечує проти задоволенняпозову, як заяву про визнання позовних вимог, вчинену до закінчення підготовчого провадження.
В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що із державної власності в комунальну вибули земельні ділянки лісогосподарського призначення, які враховуючи, зокрема ст. 1, 5, 6, 7, 8, 17 ЛК України, ст. 12, 19, 20, 55, 84, 122 ЗК України не можуть перебувати в комунальній власності.
Вказаними діями ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та Мізоцької селищної ради порушуються права власника - Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної військової адміністрації, яка не може на даний час вільно розпоряджатися своєю власністю.
При цьому, не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, як національного багатства України та виведення з обороту земель лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність.
Верховний Суд у постановах від 05.08.2025 у справі № 914/664/23 та від 12.03.2025 у справі № 676/76/22 зазначив, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Ці інтереси реалізуються, зокрема через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом.
За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.
Щодо представництва прокурором.
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Віднесення земельних ділянок до земель комунальної власності, які у комунальній власності перебувати не можуть та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу та є виключним випадком, за якого захист інтересів держави здійснює прокурор.
Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.
Із матеріалів справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні ТОВ "Мізоцький лісовик". Однак, у результаті винесення ГУ Держгеокадастру у Рівненській області та Мізоцькою селищною радою вищевказаних наказів та рішення відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та її вибуття із державної власності.
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.п. 77-81) бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З метою дотримання вимог ст. 23 Закону України Про "прокуратуру", окружною прокуратурою на адресу Рівненської обласної державної (військової) адміністрації скеровано лист від 08.09.2026 № 54- 1803ВИХ-26, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та наявність підстав для захисту інтересів держави.
У відповідь (лист від 17.09.2026 № вих-9990/0/01-72/26) Рівненська обласна державна адміністрація повідомила, що нею заходи претензійно-позовного характеру не здійснювались. Разом з тим, облдержадміністація не заперечує щодо вжиття окружною прокуратурою заходів на захист інтересів держави, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора не лише права, а і обов`язку представляти інтереси держави в суді шляхом подачі відповідного позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
За розгляд позовної заяви прокурором (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) сплачено 8 276,44 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи визнання відповідачем позову, судовий збір у розмірі 4 138,22 грн покладається на відповідача у справі, а 50 % сплаченого судового збору (4 138,22 грн) підлягає поверненню Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України.
Керуючись Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 196, 202, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з незаконного володіння Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., селище Мізоч, вул. Якимчука Тараса, 12, код, код ЄДРПОУ 04386545) у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації Рівненської обласної військової адміністрації (33013, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, код ЄДРПОУ 13986712) земельну ділянку площею 10,7897 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 та має 40 (сорок) поворотних точок за наступними координатами: координати: Х 5 576 598,211, Y 2 280 322,549; координати: Х 5 576 605,799, Y 2 280 345,896; координати: Х 5 576 616,777, Y 2 280 371,910; координати: Х 5 576 624,816, Y 2 280 387,690; координати: Х 5 576 666,900, Y 2 280 551,730; координати: Х 5 576 665,450, Y 2 280 620,110; координати: Х 5 576 639,380, Y 2 280 709,020; координати: Х 5 576 427,780, Y 2 281 255,140; координати: Х 5 576 405,791, Y 2 281 294,090; координати: Х 5 576 343,023, Y 2 281 402,135; координати: Х 5 576 325,804, Y 2 281 357,358; координати: Х 5 576 331,054, Y 2 281 326,700; координати: Х 5 576 350,408, Y 2 281 266,723; координати: Х 5 576 374,371, Y 2 281 233,504; координати: Х 5 576 404,785, Y 2 281 211,359; координати: Х 5 576 423,217, Y 2 281 183,677; координати: Х 5 576 428,747, Y 2 281 148,613; координати: Х 5 576 428,747, Y 2 281 097,863; координати: Х 5 576 449,023, Y 2 281 057,263; координати: Х 5 576462,848, Y 2 280 986,213; координати: Х 5 576 469,299, Y 2 280 894,862; координати: Х 5 576 486,811, Y 2 280 816,430; координати: Х 5 576 492,033, Y 2 280 797,541; координати: Х 5 576 457,390, Y 2 280 775,069; координати: Х 5 576 414,443, Y 2 280 718,332; координати: Х 5 576 359,142, Y 2 280 696,104; координати: Х 5 576 374,550, Y 2 280 691,900; координати: Х 5 576 414,160, Y 2 280 680,760; координати: Х 5 576 452,530, Y 2 280 652,290; координати: Х 5 576 467,403, Y 2 280 622,072; координати: Х 5 576 488,641, Y 2 280 629,058; координати: Х 5 576 513,374, Y 2 280 631,664; координати: Х 5 576 536,199, Y 2 280 639,812; координати: Х 5 576 537,645, Y 2 280 579,589; координати: Х 5 576 535,801, Y 2 280 549,139; координати: Х 5 576 537,645, Y 2 280 535,298; координати: Х 5 576 550,547, Y 2 280 510,385; координати: Х 5 576 530,271, Y 2 280 459,634; координати: Х 5 576 510,917, Y 2 280 418,112; координати: Х 5 576 494,519, Y 2 280 359,741.
3. Припинити за Мізоцькою селищною радою (35740, Рівненська обл., селище Мізоч, вул. Якимчука Тараса, 12, код, код ЄДРПОУ 04386545) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 13,4351 га з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2105415856226).
4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5622681900:02:001:0043 з одночасним закриттям Поземельної книги.
5. Стягнути з Мізоцької селищної ради (35740, Рівненська обл., селище Мізоч, вул. Якимчука Тараса, 12, код ЄДРПОУ 04386545) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077, одержувач: р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Повернути Рівненській обласній прокуратурі (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) з Державного бюджету України 50 % судового збору в розмірі 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжної інструкції № 2042 від 29.09.2026 року.
7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2026 року.
Суддя Вадим Торчинюк
Судове рішення № 141620299, Господарський суд Рівненської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 918/1191/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: