Постанова № 1416164, 28.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28.02.2008 р.                                                                                                     № 8/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист України»

до           Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

від позивача, Бунечко В.І., довіреність № 9/2 від 28.12.07, ;

від відповідача, Черниш Л.О. за дов. № 1639/9/10-241 від 15.05.07 р., Сисоєва М.Д. за дов. № 195/9/10-214 від 22.01.08 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист України»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0007632304/0 від 12.10.2007 року про донарахування позивачу зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн.

          11.01.2008 р. від позивача через Загальний відділу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0007632304/0 від 12.10.2007 року та № 0007632304/1 від 26.12.2007 року.

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Стверджує, що відповідачем неправомірно було зазначено в акті перевірки, що позивачем було порушено підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем було занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за серпень 2007 року на суму 537666, 00 грн., чим і були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0007632304/0 від 12.10.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн. та № 0007632304/1 від 26.12.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Державною податкової інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист України», за результатами якої було складено акт № 4017/23-4/33156387 від 05.10.2007 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Нафтозахист України»з питань правових взаємовідносин з Приватним підприємством «Гефест 3000»за період з 01.08.2007 по 31.08.2007 року».

На підставі акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007632304/0 від 12.10.2007 року, яким встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відповідно до якого, позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем: податок на додану вартість у розмірі 591433, 00 грн. у т.ч. за основним платежем –у сумі 537 666, 00 грн. та за штрафними штрафних (фінансовими) санкціями – у сумі 53 767, 00 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем укладено господарський договір купівлі-продажу від 06.08.2007 року № 06/08/07-1-К із Приватним підприємством «Гефест 3000»на придбання продукції (відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легкої сталі).

На виконання умов вказаного договору ПП «Гефест 3000»поставлено шихтові зливки, на що були виписані податкові накладні № 15/08/07-1 від 15.08.2007 р., № 15/08/07-2 від 15.08.2007 р., № 16/08/07-1 від 16.08.2007 р., № 16/08/07-2 від 16.08.2007 р., № 17/08/07-1 від 17.08.2007 р., № 17/08/07-2 від 17.08.2007 р.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту та відображені в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних за серпень 2007 року.

Податковим органом також в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності експертних операцій встановлено, що ТОВ «Нафтозахист Україна»укладено договір комісії № К30 від 10.08.2007 року з ТОВ «ПКФ «Конвент ЛТД».

На виконання вказаного договору комісії ТОВ «ПКФ «Конвент ЛТД»укладені зовнішньоекономічні контракти з фірмою «Вілано Продакшнс Лімітед»(Великобританія) за ціною 7100 доларів США за 1 тонну, на умовах DDU Німеччина.

Загальна кількість поставки шихтових зливків становить 122,778 тон, вартістю 4402205, 19 грн., що складає 871723, 00 доларів США.

В акті перевірки відповідач вказує, що відповідно до інформації, наданої ДП «Укрпромзовнішекспертиза»UРЕ від 21.09.2007 року № 644-03 стосовно рівня світових цін та цін на внутрішньому ринку України на шихтові зливки, повідомлено, що поточний середній розрахунковий рівень цін на шихтові зливки становить 2900 доларів США/тн на умовах поставки DDU міста Європи.

Таким чином, як вказує відповідач в акті перевірки, середня звичайна ціна шихтових зливків складає 14645 грн./тонна (по курсу 5,05 грн = 1 дол. США) в т.ч. ПДВ 20 % - 2440 грн.

Позивач придбав у ПП «Гефест 3000»шихтові зливки у кількості 122778 тон (окремими партіями) за ціною 34100 грн. за тонну, загальною вартістю 4186730 грн., крім ПДВ 20 % 837346 грн.

З зазначеного вище, податковим органом було зроблено висновок щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об’єктом оподаткування є операції платників податку на додану вартість з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на території України.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 зазначеного вище закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані із сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги) втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням строку зберігання (придатності; збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Справедлива ринкова ціна –це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють інформацією про такі товари 9роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів (а за їх відсутності –однорідних) товарів (робіт, послуг).

Стаття 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 7 зазначеного вище Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Так, ціни на відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легкої сталі) на ні момент укладення між ТОВ «Нафтозахист Україна»і ПП «Гефест 3000»договору від 06.08.2007 року, ні станом на 05.10.2007 року –дата складення акту перевірки податкоим органом, державою регульовані та фіксовані не були.

Таким чином виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Нафтозахист Україна»і ПП «Гефест 3000»були вправі самостійно визначати ціну на продукцію (відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легкої сталі), купівля-продаж якої є предметом укладеного між підприємствами договором, виходячи з договірної вартості цього товару та економічної вигоди сторін договору.

Отже, продукція (відходи у зливках (шихтові зливки) для переплавки з легкої сталі) була реалізована за цінами, які були встановлені на договірній основі, так як законодавчими актами України на вказану продукцію не були встановлені державні ціни.

Як передбачено п. 1.20.8. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Однак, як пояснив суду позивач, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва з проханням щодо надання інформації про визначення рівня звичайної ціни на зливки шихтових з легованої сталі не зверталася.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза»UРЕ від 21.09.2007 року № 644-03, оскільки в листі визначається цінова коньюктура на зовнішньоекономічному ринку, на умовах, класифікованих і віднесених в ІНКОТЕРМС 2000 до групи D, зокрема, DUU міста Європи, згідно з якими продавець доставляє товар в розпорядження покупця в названому місці призначення.

В той час, як на підставі специфікації № 3 від 16.08.2007 року до договору № 06/08/07-1-К від 06.08.2007 року сторони здійснили внутрішню господарську операцію поставки, з умовою самовивозу товару зі складу в місті Запоріжжі.

Зважаючи на вищенаведене, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза»не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 0007632304/0 від 12.10.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна» зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн. та № 0007632304/1 від 26.12.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки спірні рішення відповідача прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

           2.          Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва податкове повідомлення-рішення № 0007632304/0 від 12.10.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн.

           3.          Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва податкове повідомлення-рішення № 0007632304/1 від 26.12.2007 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 537 666, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 53 767, 00 грн.

           4.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист України»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5, код ЄДРПОУ 33156387) за рахунок Державного бюджету України

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови: 03.03.2008 р.