Постанова № 1416159, 15.02.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.02.2008 р.                                                                                                     № 8/140

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стабіл»

ДоДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

ПроВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000282601/0 від 12.12.2005 року За участю представників сторін Від позивача: Кіцула С.Б. за дов. від 10.09.2007 р.

Від відповідача: Білоцький В.В. за дов. № 2382/9/10 від 09.07.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стабіл»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000282601/0 від 12.12.2005 року.

          Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача не було підстав для донарахування позивачу ПДВ в розмірі 571892 грн. та штрафних санкцій у сумі 242032,3 грн., вважає посилання податкового органу на відсутність документів бухгалтерського та податкового обліку безпідставним, оскільки у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують суми ПДВ, які зазначені у податкових деклараціях за червень-липень 2005 року (копії податкових накладних за період, що перевірявся містяться в матеріалах справи).

          Відповідач проти позовних вимог заперечував, надав пояснення по суті позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказує на те, що позивачем були порушені вимоги п. 7.4.5. ст. 7 та п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість, який підлягає стягненню до бюджету у розмірі 571892 грн. в т. ч. по періодах: за червень 2005 р. –132755 грн., за липень 2005 р. –439137 грн.

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000282601/0 від 12.12.2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

07.12.2007 року Державною податковою адміністрацією у м. Києві було проведено документальну невиїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Будівельне підприємство «Стабіл»за період червень-липень 2005 року.

За результатами перевірки було складено акт № 3/35-40/33345583 від 07.12.2005 року, яким встановлено порушення позивачем п. 7.4.5. ст. 7 та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 571892 грн. в т.ч. по періодах: за червень 2005 р. –132755 грн. та за липень 2005 р. –439137 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282601/0 від 12.12.2005 року, яким визначено відповідачу суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 571892 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 242032,3 грн.

Донарахування податку на додану вартість здійснені податковим органом на підставі того, що позивачем не були надані документи бухгалтерського обліку та документи податкового обліку (податкові накладні).

На підставі вищезазначеного, податковим органом було зроблено висновок про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за червень 2005 року в розмірі 132755 грн. та за липень 2005 року в розмірі 439137 грн., як документально не підтверджених, чим порушені вимоги пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі          виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач вказує на порушення позивачем п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкові накладні, що підтверджують суми ПДВ, зазначені у податкових деклараціях за червень-липень 2005 р. містяться в матеріалах справи. Крім того, факт наявності податкового кредиту у ТОВ «Будівельне підприємство «Стабіл»за період, що перевірявся, підтверджується книгою обліку продажу та придбання, що також підтверджує факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг), що згідно отриманих податкових накладних стало підставою для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Як вбачається з акту, перевірка була проведена відповідно до податкових декларацій поданих до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що для перевірки позивачем податковому органу не було подано документів бухгалтерського та податкового обліку і таким чином, як вважає відповідач, позивачем було порушено п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач зазначив, що на адресу позивача неодноразово направлялись поштова кореспонденція з повідомленням про вручення, але поштова кореспонденція поверталася з відміткою: «За даною адресою не значиться». Не отримання поштової кореспонденції з вимогами податкового органу щодо надання документів для проведення перевірки, не є підставою для донарахування позивачу ПДВ та штрафних санкцій.

Позивач проти факту щодо ненадання документів бухгалтерського та податкового обліку заперечує, вказуючи на те, що підприємство належним чином не було повідомлене про перевірку, запит на адресу позивача про надання документів не надходив.

Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки під час проведення перевірки та складання акту документи податковим органом не перевірялись, а твердження відповідача про те, що на підприємстві відсутні документи бухгалтерського та податкового обліку, тільки через те, що вони не були подані до податкового органу для перевірки є безпідставним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000282601/0 від 12.12.2005 року, підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки спірне рішення прийняте відповідачем без врахування фактичних обставин справи.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000282601/0 від 12.12.2005 року недійсним.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство «Стабіл»(02092, м. Київ, вул. Волховського, 4, кв. 5, код ЄДРПОУ 33345583) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання постанови 27.02.2008 р