Ухвала суду № 14161447, 03.03.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 40181/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Коваля Р.Й., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Корчинській О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року в справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.03.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 22.12.2008 року №00002492301/2/11254, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 521676,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 173892,00 грн. та №0002502301/2/11255, яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 88485,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 586990,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 293495,00 грн., прийнятих відповідачем на підставі акту №3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача щодо нікчемності угод від 30.06.2005 року і від 25.01.2006 року з ТОВ «Мегаєвротрейд» та від 20.10.2004 року з ПП «Євротраст-Сервіс» спростовуються наявними у нього документами первинного бухгалтерського обліку: накладними, податковими накладними, залізничними товаротранспортними накладними, звітами матеріально відповідальних осіб, відомостями про рух товарно-матеріальних цінностей, актами зірки розрахунків. Вважає, що було здійснено неповну та необ'єктивну документальну перевірку, оскільки було залишено поза увагою документи первинного та податкового обліку його філій, які не є самостійними платниками податків і оподаткування яких здійснюється консолідовано через ДП «Хмельницький облавтодор», а також відповідач не пересвідчився в фактичному отриманні товарів від ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс» через Старокостянтинівську та Дунаєвецьку філії, яке підтверджується актами звірки розрахунків з вказаними філіями та іншими первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та на підставах, викладених в позовній заяві просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 00002492301/0/8520 від 07 жовтня 2008 року, № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,0 грн. і № 0002502301/0/8530 від 07 жовтня 2008 року, № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,0 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ним не були порушені вимоги п.5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2., пп..5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а тому посилання на вищевказані норми у спірних податкових повідомленнях - рішеннях є безпідставним, а відтак і протиправними є самі податкові повідомлення рішення. Вважає, що факт порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс», не позбавляє його права на включення до валових витрат, витрат на оплату отриманих від цих господарюючих суб'єктів товарів та до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в їх ціні. На момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротраст-Сервіс» останні перебували в Єдиному державному реєстрі і мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Мамчур Р.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ДПІ в м. ХмельницькомуКоваль І.І. у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстроване 06.05.2002 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 247272).

Основними видами господарської діяльності позивача є: функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; добування піску і гравію; будівництво будівель; діяльність інжинірингу; інші види оптової торгівлі.

Відповідно до проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому було прийнято акт № 3192/23-4/31100492 від 26.09.2008 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.09.2006 року.

На підставі даного Акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2008 року № 00002492301/0/8529, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,0 грн., і № 0002502301/0/8530, яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 88485,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 586990,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 293495,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до вищестоящих податкових органів, які залишені без змін податковими повідомленнями-рішеннями № 00002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 00002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року № 00002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,0 грн. і № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 521676,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 347784,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 173892,0 грн.

Відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 року ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар (п. 1.1. договору), номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Одночасно в п.2.1 договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється погодженими партіями.

Відповідно до договору № 32-6 від 25.01.2006 року ТОВ «Мегаєвротрейд» зобов'язалось передати позивачеві товар - бітум та мазут (п. 1.1. договору) на загальну суму 2638500,0 грн..

Відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року ПП «Євротрастсервіс» зобов'язалось передати позивачеві товар (п. 1.1. договору), номенклатура, кількість і ціна якого визначаються сторонами в специфікаціях або протоколах, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Листом № 3006 від 30.06.2005 року ТОВ «Мегаєвротрейд» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № М3006/1 від 30.06.2005 року їх відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства з попереднім повідомленням про це позивача.

Листом № 20/10-2 від 20.10.2004 року ПП «Євротрастсервіс» повідомило позивача про те, що з метою оперативного виконання заявок на поставку товарів відповідно до договору № ЄТС 10/01/3-Б від 20.12.2004 року їх_відвантаження залізничним вагонами здійснюватиметься партнерами товариства..з. попереднім повідомленням про це позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наявність у позивача податкових накладних та накладних на передачу товару, виписаних ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс», не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

У частині другій статті З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом п.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, перевізними документами є накладна та інші залізничні документи на вантаж. Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом також встановлена відсутність заявок позивача на поставки товару, а також повідомлень є ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» щодо відправника товару, як передбачено укладеними сторонами договорами.

За товар, отриманий від ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ, позивач здійснював розрахунки з ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» без будь-яких документів, які б підтверджували причетність цих господарюючих суб'єктів до поставок товару, отриманого ним відповідно до залізничних накладних, відправниками якого були інші юридичні особи.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень. установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст.1І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виконання договору № М3006/1 від 30.06.2005 року та поставка товару оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними на поставку дьогтю, смоли та пічного пального з урахуванням товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправниками дьогтю та смоли були ТОВ ПКП «Алвема», ВАТ «Запоріжкокс», ТОВ «Дорстрой», ПП «Дакар», ЗАТ «Лінік», ТОВ «Лемтранс», ЗАТ «Завод Коксоремонт», ВАТ Авдіївський КХЗ, а отримувачем - Старокостянтинівська філія позивача. Як свідчать матеріали, справи після надходження зазначеного товару на станцію призначення - м Старокостянтинів, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філією дьоготь та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ а «Мегаєвротрейд».

Поставка бітуму та мазуту на виконання договору № 32-6 від 25.01.2006 року оформлена виписаними ТОВ «Мегаєвротрейд» накладними та податковими накладними, в яких одночасно зазначена сума товаротранспортних витрат.

Оплата отриманого товару здійснювалась позивачем на підставі залізничних накладних, відповідно до яких відправником бітуму та мазуту був ЗАТ «Лінік», а отримувачами - Старокостянтинівська та Дунаєвецька філії позивача. Як свідчать матеріали справи, після надходження зазначеного товару на станцію призначення Старокостянтинів-2 та Балин відповідно, позивач відповідно до накладних передавав вже отримані філїями бітум та смолу з зазначенням, що їх відправником є ТОВ" «Мегаєвротрейд».

Дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту та понесених фактичних витрат до валових витрат, виникає за умови встановлення цієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідач не заперечує, що позивачем були отримані паливо-мастильні матеріали для ведення господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано факт використання позивачем паливно - мастильних матеріалів та дьогтю, отриманих згідно угод, укладених із ТОВ «Мегаєвротрейд» та ПП «Євротрастсервіс» саме для господарської діяльності позивача.

Таким чином, позивачем були понесені реальні (фактичні) витрати на придбання товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, тому мав право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів, а тому після цього сума сплаченого ПДВ періоду у звязку з цим придбанням має право до податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги, покликання відповідача на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15.12.2006 року в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2-директора ТОВ" «Мегаєвротрейд», ОСОБА_3-головного бухгалтера ТОВ" «Мегаєвротрейд» та ОСОБА_4-директора ТОВ" «Мегаєвротрейд», оскільки в даній постанові не вказані та не згадуються відносини між позивачем та ТОВ" «Мегаєвротрейд» по безтоварних операціях, використовуючи поточні рахунки фіктивних підприємств, та вони не визнані фіктивними.

Крім того відповідачем не враховано, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2007 року припинена юридична особа - ТОВ «Мегаєвротрейд» на пістряві п.4 ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірну відомість про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року у справі 2а-3448/09 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002492301/0/8520 від 07 жовтня 2008 року, № 0002492301/1/9789 від 21 листопада 2008 року, № 0002492301/2/11254 від 22 грудня 2008 року, № 0002492301/3/1699 від 04 березня 2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 521676 грн., , а також № 0002502301/0/8530 від 07 жовтня 2008 року, № 0002502301/1/9788 від 21 листопада 2008 року, № 0002502301/2/11255 від 22 грудня 2008 року, № 0002502301/3/1700 від 04 березня 2009 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 880 485 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіР.Й.Коваль

Р.М. Шавель