Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 462/8092/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2026 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача Касіян Р. Р. через систему «Електронний суд» звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної лінії від 24.12.2024 року № C-001-387507-24-980 у розмірі 77 414,9 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 24.12.2024 року звернувся до АТ «ІДЕЯ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим за допомогою ОТП-пароля «0555» було укладено угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної лінії № C-001-387507-24-980, згідно з умовами якої: 1)максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 (двісті тисяч) грн. зі строком дії 12 (дванадцять) місяців з автоматичною пролонгацією необмеженою кількість раз на строк 12 (дванадцять) місяців; 2) процентна ставка за користування кредитом становить 70.8% річних; 3) процентна ставка; на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту після завершення строку кредитування 70,8 річних 4) розмір обов`язкового мінімального платежу становить 8% від суми заборгованості станом на розрахунковий день. Сплачується щомісячно шляхом готівкового та безготівкового поповнення рахунку не пізніше останнього банківського дня платіжного періоду. В Анкеті клієнта від 24.12.2024 року № 1934816, яка підписана відповідачем власноруч. Також відповідачем підписано власноручним підписом договір №2064724 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «ІДЕЯ БАНК» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості у повному обсязі, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, відповідно до яких, станом на 23.07.2026 року, заборгованість відповідача становить 77 414,90 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49 995,27 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 27 419,63 грн. На підставі викладеного просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.09.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим за його зареєстрованим місцем проживання.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників про відкриття провадження у справі, а надсилання листа рекомендованою поштою на фактичну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним чином здійсненим, оскільки подальше отримання кореспонденції адресатом не залежить від волі та контролю відправника, зокрема й суду.
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 постановах Верховного Суду від 18.03.2021 року, у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Також, оскільки розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, то відомості про стан розгляду справи також знаходились у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади України за вебадресою https://court.gov.ua/fair/.
Відповідач у встановлений судом строк не надав суду відзив на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від нього теж не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.12.2024 року відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ «ІДЕЯ БАНК», у зв`язку із чим через мобільний додаток підписав договір №2064724 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «ІДЕЯ БАНК» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку. Підписанням договору, відповідач надав згоду на використання власного номеру телефону зазначеного в Договорі як фінансового номеру телефону для отримання SMS-повідомлень, що містять ОТР-пароль, що був повідомлений банку клієнтом після його автентифікації шляхом введення в мобільному додатку O.Bank 2.0 з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпис і створює для клієнта юридичні наслідки. Також доручає банку вважати наведений у Договорі свій власноручний підпис зразком, обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ним в Банку /а.с. 37 зворот/.
Крім того, 24.12.2024 року відповідачем підписано угоду про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки № C-001-387507-24-980. /а.с. 29-32/.
Підписанням указаного Договору відповідач погодив наступні умови: 1)максимальний розмір кредитної лінії становить 200 000 (двісті тисяч) грн. зі строком дії 12 (дванадцять) місяців з автоматичною пролонгацією необмеженою кількість раз на строк 12 (дванадцять) місяців; 2) процентна ставка за користування кредитом становить 70.8% річних; 3) процентна ставка; на прострочену суму кредиту при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту після завершення строку кредитування 70,8 річних 4) розмір обов`язкового мінімального платежу становить 8% від суми заборгованості станом на розрахунковий день. Сплачується щомісячно шляхом готівкового та безготівкового поповнення рахунку не пізніше останнього банківського дня платіжного періоду. (п. 3.1 Договору).
На підставі укладеного Договору відповідач отримав банківський продукт O CARD ID + банківський поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися з використанням БПК, оформляє до Рахунку та надає у користування БПК.
Крім цього, 24.12.2024 року ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту до угоди про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки від 24.12.2024 року C-001-387507-24-980 за допомогою ОТП-пароля, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком /а.с. 33-34/.
Із наданої суду виписки по рахунку клієнта-фізичної особи № 100000-2026/0723 за період з 01.01.2023 року по 23.07.2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами. В указаній виписці по руху коштів чітко прослідковуються факти використання відповідачем грошей, а отже й факт підтвердження отримання кредитної картки. Також вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за кредитним договором /а.с. 40 зворот-42/.
Тобто, відповідач був належним чином повідомленим про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків.
Також з довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № C-001-387507-24-980 від 24.12.2024 вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 23.07.2026 року становить 77 414,90 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49 995,27 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 27 419,63 /а.с. 42 зворот/.
Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно положень ст. 1069 Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Статтею 1054 ЦК України у частині встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 року у справі № 234/7159/20.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі погасив нараховану заборгованість за кредитним договором, матеріали справи не містять.
Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання договору, у матеріалах справи відсутні, а відтак суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості саме у такому розмірі.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018 року, № 917/1307/18 від 23.10.2019 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 662,40 грн. судового збору /а.с. 46/.
Позовні вимоги задоволено, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованість за кредитним договором від 24.12.2024 року № C-001-387507-24-980 у розмірі 77 414 (сімдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «ІДЕЯ БАНК», код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/8092/26.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя: Постигач О.Б.
Судове рішення № 141611206, Залізничний районний суд м. Львова було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 462/8092/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: