Ухвала суду № 14160976, 03.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року справа №2а-28266/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів

Ляшенка Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 2а-28266/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства "Автотранспортник" до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001721640/0 від 16.11.2010 року, яким до нього застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 7028 грн. 52 коп. за затримку на 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 14057 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

В обґрунтування позову позивач послався на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки узгоджена сума податкового зобовязання сплачена позивачем, але відповідач всупереч призначенню платежу самостійно скерував зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів, штучно створивши таким чином порушення граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання та застосувавши при цьому штрафні санкції.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено законну підставу здійснення нарахування штрафних санкцій позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Суд також зазначив, що діючим законодавством не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, який був самостійно визначений платником податків.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останню скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 8 листопада 2010 року відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка підприємства щодо своєчасної сплати податку на додану вартість до бюджету, наслідки якої викладені в акті перевірки від 8 листопада 2010 року № 1608/15/30792800.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2010 року № 0001721640/0, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 7028 грн. 52 коп. за затримку на 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 14057 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, згідно з яким у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, у відсотках виходячи із календарних днів затримки, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З матеріалів справи вбачається, щопозивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою позивач визначив загальну суму податкової заборгованості з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 14057 грн.

Як вбачається з акту перевірки, об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем 30 серпня 2010 року, 10 вересня 2010 року, 20 вересня 2010 року, 21 вересня 2010 року, 23 вересня 2010 року та 27 вересня 2010 року узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 14057 грн.

З виписок Донецької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» вбачається, що позивачем 30 серпня 2010 року платіжним дорученням № 831 сплачено податок на додану вартість за липень 2010 року у розмірі 5000 грн., 10 вересня 2010 року платіжним дорученням № 881 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1000 грн., 20 вересня 2010 року платіжним дорученням № 941 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1300 грн., 21 вересня 2010 року платіжним дорученням сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 1700 грн., 23 вересня 2010 року платіжним дорученням сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 2500 грн., 27 вересня 2010 року платіжним дорученням № 973 сплачено податок на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 5000 грн.

Відповідач в обґрунтування правомірності зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу посилається на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості такого посилання відповідача, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи в платіжних дорученнях призначення платежу, позивач реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законами України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено право органу державної податкової служби самостійно без згоди платника податків змінювати призначення платежу, визначеного платником податків в платіжних документах, тобто здійснювати обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Зазначеною нормою взагалі не визначений субєкт, який повинен здійснювати погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань. Хоча з урахуванням приписів Конституції України та Цивільного кодексу України таке право і як кореспондуюча норма-обовязок, належить саме позивачу.

У даному випадку позивач сплатив узгоджену суму податкового зобовязання у встановлені законодавством строки і зазначив про це у платіжних дорученнях, а відповідач самостійно скерувавши всупереч вказаним вимогам законодавства зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів, штучно створив таким чином наявність порушення позивачем граничного строку узгодженої суми податкового зобовязання та застосував до нього штрафні санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків, змінювати призначення платежу, визначеного платником податку в платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі № 2а-28266/10/0570 залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова