Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/18170/25
Провадження №: 2/755/6293/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" листопада 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.
при секретарі: Соколюк К.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Комліченка В.С., звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом у якому просить: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО» шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 584313,31 грн; витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 4580,60 грн; моральну шкоду у розмірі 70000, 00 грн., а всього 658 893,91 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО» судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 5739,46 грн., та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником транспортного засобу «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), д.н.з. НОМЕР_1 .
28.12.2024 о 06 год 56 хв ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN», д.н.з. НОМЕР_2 з причепом «KRONE» д.н.з. НОМЕР_3 по вулиці Краківській 25 в м. Києві при зміні напрямку руху не витримав боковий безпечний інтервал, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Mersedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03..2025 у справі № 755/1490/25 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, на користь держави, яка постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 залишена без змін.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент вчинення ОСОБА_2 ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 224918305 від 21.11.2024.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі положень статей 22, 29 Закону №1961-IV виплатило страхове відшкодування на підставі Акту №109.00099325-1 від 28.01.2025 у розмірі 147560,36 гривень.
Відповідно до висновку експерта за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2662/25-54 від 27 березня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП, складала 731873,67 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП становить 281750,30 грн.
Позивач вказує, що враховуючи розмір вартості відновлювального ремонту та лімітом страхового відшкодування за полісом відповідача, останній з урахуванням вимог ст. 22, 990, 1166, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України має відшкодувати різницю у розмірі 584 313,31 грн грн.
Також, позивач вважає, ТОВ «ТРАНС-СТО» повинно відшкодувати їй майнову шкоду (реальні збитки), які полягають у понесенні позивачем витрат по сплаті вартості проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2662/25-54 від 27 березня 2025 року у розмірі 4 580,60 грн.
Позивач зазначає, що окрім матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, їй також спричинена моральна шкода, яка оцінена нею у 70000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.09.2025 справу передано на розгляд за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2026 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25.09.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2026, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без викликом сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального провадження, вжиті судом заходи щодо направлення копії позовної заяви з додатками до відповідача, третьої особи, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданим 18.11.2022 ТСЦ № 8047, є власником транспортного засобу «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
28.12.2024 о 06 год 56 хв ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «KRONE» реєстраційний номер НОМЕР_3 по вулиці Краківській 25 в м. Києві при зміні напрямку руху не витримав боковий безпечний інтервал, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. В діях водія вбачається порушення п.п. 2.3. «б», 10.1, 13.1 ПДР України, та не дочекавшись прибуття поліції залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 ПДР України.
14.01.2025 відносно ОСОБА_2 складені протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД № 962692 та ААД № 962693, які направлено для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 962692, 28.12.2024 о 06 год 56 хв ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «Krone» реєстраційний номер НОМЕР_3 на вулиці Краківській 25 в м. Києві при зміні напрямку руху не витримав боковий безпечний інтервал, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. В діях водія вбачається порушення п.п. 2.3. «б», 10.1, 13.1 ПДР України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 962693, 28.12.2024 о 06 год 56 хв ОСОБА_2 керуючи автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом «Krone» реєстраційний номер НОМЕР_3 на вулиці Краківській 25 в м. Києві здійснив дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не дочекавшись прибуття поліції залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10 ПДР України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03..2025 у справі № 755/1490/25 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, на користь держави. (а.с. )
Не погоджуючись із вказаною постановою суду ОСОБА_2 в особі захисника Процай В.М. звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03..2025 у справі № 755/1490/25.
Постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 у справі № 755/1490/25 поновлено захиснику Процай В.М. строк на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга захисника Процай В.М. залишена без задоволення, а постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП, без змін. (а.с. )
Згідно висновку експерта за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2662/25-54 від 27 березня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП, на 28.12.2024, складала 731 873,67 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП, на 28.12.2024, становить 281 750,30 грн. (а.с. )
28.07.2025 позивачка надіслала відповідачу досудову вимогу про сплату різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. (а.с. )
29.07.2025 відповідач відмовив в задоволенні претензії, посилаючись на сумніви щодо повноти, об`єктивності та належності висновку експерта № 2662/25-54 від 27.03.2025. (а.с.)
13.08.2025 позивачка надіслала відповідачу заперечення на відповідь ТОВ «ТРАНС-СТО» на досудову вимогу від 28.07.2025, яка залишена без відповіді. (а.с.)
Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з вимогами п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 55 Конституції України задекларовано, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного законодавства, зокрема гл.82 «Відшкодування шкоди» підрозділу 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вини (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 (провадження № 61-21130св21).
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що в деліктних зобов`язаннях передбачається презумпція вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц (провадження М 61-28918сві8) дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24листопада 2003року за№ 1074/8395 (з відповідним змінами).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.03..2025 у справі № 755/1490/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та яка постановою Київського апеляційного суду від 15.05.2025 залишена без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає додатковому доведенню при розгляді цієї справи.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким є ТОВ «ТРАНС-СТО», на момент вчинення ОСОБА_2 ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 224918305 від 21.11.2024. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі положень статей 22, 29 Закону №1961-IV виплатило страхове відшкодування на підставі Акту №109.00099325-1 від 28.01.2025 у розмірі 147560,36 гривень з урахуванням обмеження ліміту відповідальності, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Згідно висновку експерта за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2662/25-54 від 27 березня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП, на 28.12.2024, складала 731873,67 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталось 28.12.2024, в цінах станом на дату ДТП, на 28.12.2024, становить 281750,30 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом заявити клопотання про призначення експертизи або надати інший висновок експерта за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.
На підстав викладеного, суд приймає висновок експерта за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 2662/25-54 від 27 березня 2025 року, наданий стороною позивача, як належний доказ на підтвердження суми майнової шкоди.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі страхової суми в межах ліміту відповідальності 731 873,67 грн - 147 560,36 грн) становить 584 313,31 грн.
Водночас, відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким є його законний володілець.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.
У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16 (провадження № 61-2796св20) зазначено, що «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».
Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТРАНС-СТО» (ідентифікаційний код юридичної особи 36422141) на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , виданим 05.01.2022 ТСЦ № 8341, є власником транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданим 05.01.2022 ТСЦ № 8341, є власником транспортного засобу - причепу «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
З листа ТОВ «ТРАНС-СТО» № 01/25 від 01.08.2025 у відповідь на адвокатський запит № 95/02-25 від 28.07.2025 вбачається, що станом на 28.12.2024 та на дату складання відповіді транспортні засоби «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 та причіп «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належать на праві приватної власності ТОВ «ТРАНС-СТО». ОСОБА_2 станом на 28.12.2024 перебував у трудових відносинах на посаді водія автотранспортних засобів.
Також, з листа ТОВ «ТРАНС-СТО» № 05/25 від 05.09.2025 у відповідь на адвокатський запит № 104/02-25 від 26.08.2025 вбачається, що 28.12.2024 приблизно о 07:00 транспортним засобом «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпом «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , керував працівник ТОВ «ТРАНС-СТО» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обіймає посаду водія та який є уповноваженою особою Орендодавця (ТОВ «ТРАНС-СТО») та відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання послуг № 1/2017 від 15.04.2019, укладеного між ТОВ «ТРАНС-СТО» та ТОВ «НОВА-ПОШТА», на приймання та перевезення вантажу. Також повідомлено, що транспортні засоби «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та причіп «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_3 не вибували з володіння ТОВ «ТРАНС-СТО» незаконним шляхом.
Наказом директора ТОВ «ТРАНС-СТО» № 02/01 - к від 02 січня 2018 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », прийнято ОСОБА_2 на роботу водієм автотранспортних засобів з 03 січня 2018 року з оплатою праці згідно штатного розкладу на підставі поданої заяви. В той же день ОСОБА_2 ознайомлений з наказом № 02/01 - к від 02 січня 2018 року під особистий підпис.
Водночас, наказом директора ТОВ «ТРАНС-СТО» № 10 від 02 січня 2018 року «Про закріплення автомобіля», закріплено за водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 транспортні засоби: автомобіль «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 ; напівпричіп «KRONE», реєстраційний номер НОМЕР_3 . В той же день ОСОБА_2 ознайомлений з наказом № 10 від 02 січня 2018 року під особистий підпис.
Відповідно до п. 1, 4 Розділу І Посадової інструкції водія автотранспортних засобів, затвердженої наказом директора ТОВ «ТРАНС-СТО» № 2 від 02.01.2020 (далі по тексту Посадова Інструкція), з якою відповідно до протоколу ознайомлення з інструкцією ознайомлений під особистий підпис ОСОБА_2 , водій автотранспортних засобів керує вантажними автомобілями усіх типів та марок з урахуванням відповідної категорії. У роботі водій автотранспортних засобів керується даною інструкцією.
Згідно із п. 9 Розділу ІІ Посадової інструкції водій автотранспортних засобів зобов`язаний дотримуватися правил дорожнього руху та технічної експлуатації автомобіля.
Водій автотранспортних засобів несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх обов`язків, що передбачені цією інструкцією, - у межах, визначених чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди, - у межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством України про працю. (Розділ IV Посадової інструкції)
Вказані обставини, у сукупності свідчать, що ОСОБА_2 є працівником ТОВ «ТРАНС-СТО», водієм закріпленого за ним транспортного засобу «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпом «KRONE», керуючи яким 28.12.2024 приблизно о 06 год 56 хв по вулиці Краківській 25 в м. Києві порушив вимог п. 2.3 «б», 10.1, 13.1, 2.10 ПДР України, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, внаслідок якого завдано матеріальної шкоди власнику транспортного засобу«Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , якою як зазначено вище ОСОБА_1 .
Позивачем в повній мірі доведено суду наявність шкоди та причинний зв`язок, а відповідачем не доведено відсутність вини та протиправної поведінки.
Отже, ТОВ «ТРАНС-СТО», як власник джерела підвищеної небезпеки, з яким ОСОБА_2 перебував на момент ДТП у трудових відносинах, повинно нести відповідальність за матеріальну шкоду у розмірі 584 313,31 грн, завдану таким джерелом, під час виконання водієм ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ТРАНС-СТО» шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 584 313 гривень 31 копійок підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 ЦПК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач стверджує, що транспортний засіб «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), реєстраційний номер НОМЕР_1 є хоч і не новим, але вказаний транспортний засіб жодного разу не приймав участь у ДТП, має оригінальні запчастини та повністю в оригінальному лакофарбовому покритті, а тому його пошкодження в подальшому вплине на його вартість та попит у разі продажу, оскільки кожен покупець, який придбає такий автомобіль обов`язково перевіряє його участь у ДТП; належний позивачці транспортний засіб є засобом пересування членів її родини, тобто є сімейним автомобілем, але внаслідок його пошкодження вона замість звичного перебігу свого життєвого режиму (виконання професійних обов`язків, вирішення інших сімейних питань, тощо) вимушена була витрачати час, приймаючи участь разом із членами своєї родини у процесуальних діях пов`язаних із документування обставин ДТП; у діях, пов`язаних із проведенням представником Страхової компанії огляду пошкодженого транспортного засобу з метою встановлення розміру завданих збитків та відповідно суми страхового відшкодування; звертатися до експертної установи, а також приймати участь разом із членами своєї родини у діях, пов`язаних із проведенням експертом огляду пошкодженого транспортного засобу з метою встановлення розміру завданої шкоди; вона вимушена була відвідувати судові засідання в суді першої інстанції, фактично доводити винуватість ОСОБА_2 який разом із своїм роботодавцем замість того, щоб якнайшвидше вирішити питання відшкодування завданої шкоди та здійснення дій, спрямованих на мінімізацію завдання шкоди потерпілій стороні та витрат, пов`язаних із ДТП, зловживаючи своїми процесуальними правами та створенням штучних та формальних підстав створення ілюзії своєї невинуватості у ДТП, завдав позивачу додаткові моральні страждання, оскільки остання повинна була нести додаткові витрати (сплачувати вартість проведення експертизи, користуватися послугами адвоката, витрачати робочий час та час відпочинку на проведення зустрічей з адвокатом, подачу документів до експертної установи та судів, витрачати кошти на таксі з метою своєчасного та повного виконання процесуальних дій); позивач до тепер позбавлена можливості користуватися своїм автомобілем за призначенням, тобто більше ніж 10 місяців (на день звернення до суду із позовом), оскільки він зберігається у пошкодженому стані, фактично не може експлуатуватися та внаслідок простою його стан з кожним днем все більше погіршується, з`являється корозія та внаслідок його не використання втрачають свої якості інші деталі, які при здійсненні відновлення автомобіля також прийдеться замінювати, тобто нести додаткові витрати; при наявності власного транспортного засобу вимушена користуватися громадським транспортом та послугами служб таксі; у зв`язку з тим, що працівник ТОВ «ТРАНС-СТО» покинув місце приходи, позивач та члени її родини вимушені були самостійно займатися пошуком винуватця ДТП, звертатися за правовою допомогою для витребування відеозаписів комунального відеонагляду міста, записів камер відеонагляду прибудинкової території, відшукувати інші докази причетності ОСОБА_2 до ДТП.
Завдання моральної шкоди позивачу фактично посилилось психологічним шоком та пригніченням після отримання листа ТОВ «ТРАНС-СТО» у відповідь на досудову вимогу, де ТОВ «ТРАНС-СТО» запропонувало при досудовому врегулюванні ситуації виплатити лише 100 000 грн, при тому, що для відновлення пошкодженого транспортного засобу не вистачає понад 500 000 грн. Тобто, фактично ТОВ «ТРАНС-СТО» розуміючи, що його працівником завдано шкоду на суттєву суму, проявляючи явну неповагу до ситуації позивача та членів її родини, умисно відтягувало питання щодо вирішення ситуації мирним шляхом, посилаючись на відсутність рішення Київського апеляційного суду, а в подальшому зневажливо запропонувало врегулювати ситуацію за суму, якої не достатньо для відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Всі вказані обставини, у сукупності призвели до того, що Позивач втратила спокійний сон та протягом значного часу вимушена була приймати заспокійливе, оскільки через вказані обставини Позивач певний період часу перебувала у депресивному, дратівливому та засмученому стані, який по незалежній від неї причині передавався оточуючим її людьми (членам сім`ї, колегам по роботі, друзям, тощо), а тому позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у 70000 грн.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 638/8636/17-ц.
Суд, оцінюючи факт заподіяння позивачеві моральних страждань, обставини, за яких вони заподіяні, обґрунтування наявності спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди у сукупності із доданими до позову доказами, а також з урахуванням поведінки ТОВ «ТРАНС-СТО», приходить до висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між подією ДТП та завданою ОСОБА_1 моральною шкодою, а також характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, вважає, що з відповідача на користь позивачки належить стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 70 000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 5739,46 грн.
Крім того, з метою визначення розміру майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та подальшого звернення до суду позивачкою понесено витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 4580,60 грн. (а.с. ). Ці витрати безпосередньо пов`язані з предметом доказування у цій справі, а тому належать до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5739,46 грн. та витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 4580,60 грн.
В частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн. суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, опис виконаних адвокатом робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Встановлено, що інтереси позивача у справі представляє адвокат Комліченко В.С. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1229208 від 16.09.2025. (а.с. )
03 січня 2025 року між адвокатом Комліченком В.С. та ОСОБА_1 укладено договір № 03/25 про надання правової допомоги (далі - Договір).
Згідно п. 1.1.1 Договору його предметом є: надання правової допомоги та представництво інтересів Клієнта в господарських судах, судах загальноі? юрисдикціі?, адміністративних судах, у Верховному Суді, Конституційному Суді України, в третейсьских та арбітражних судах, а також в інших органах та установах, у тому числі під час розгляду будь-яких справ.
Так, відповідно до п. 1.2 Договору надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: надання правової допомоги Клієнту в кримінальних провадженнях; представництво Клієнта та надання правової допомоги у цивільних, господарських, адміністративних справах, провадженнях про адміністративні правопорушення та кримінальних провадженнях; юридичні консультації; розробка та правовий аналіз договорів і документів Клієнта; захист від протиправних дій посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування України; інші види послуг, які пов`язані наданням Клієнту правової допомоги за Договором.
Права і обов`язки адвоката визначені Розділом 2 Договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 3.6 Договору, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, які попередньо узгоджені Сторонами. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Факт надання послуг підтверджується виставленим рахунком, який одночасно є актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар протягом п`яти календарних днів з дня отримання рахунку, виставленого Адвокатом в порядку п. 3.5 Договору.
07.07.2025 між адвокатом Комліченком В.С., як Адвокатом, та ОСОБА_1 , як Клієнтом, укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 02/25 про надання правової допомоги від 03 січня 2025 року, якою визначено, що сторони домовились про наступне:
1. Клієнт доручає Адвокату в межах Договору про надання правової допомоги № 02/25 від 03.01.2025 здійснювати представництво інтересів клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.12.2025 о 06 год 56 хв та внаслідок якої пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності транспортний засіб «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
2. Відповідно до п. 3.2 Договору про надання правової допомоги № 02/25 від 03.01.2025 погодили суму вартості послуг, яка становить фіксовану суму 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, що надаються Адвокатом Клієнту в межах Договору до подання позовної заяви та в суді першої інстанції у справі ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та складається, у тому числі, але не виключно, з надання Адвокатом послуг зі: збору доказів, консультацій, складанні адвокатських запитів, досудової вимоги, заяв, заперечень тощо, а також у складанні процесуальних документів по справі (позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень, заяв, клопотань, тощо), участі в судових засіданнях в місцевому суді. У разі апеляційного та касаційного оскарження судового рішення у справі будь-якою із сторін по справі вартість послуг збільшується за домовленістю сторін, про що сторонами укладається додаткова угода.
3. Інші умови Договору № 02/25 від 03 січня 2025 року залишаються незмінними і обов`язковими для виконання Сторонами.
4. Ця додаткова угода набуває чинності з дати підписання, укладена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу для кожної Сторони, та є невід`ємною частиною Договору № 02/25 від 03 січня 2025 року.
16.09.2025 на виконання умов п. 3.5. Договору адвокат Комліченко В.С. виставив клієнту ОСОБА_1 рахунок-фактуру № 02/25-02/25 від 16.09.2024, згідно якого Адвокат надав, а Клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги на суму 60 000,00 грн, передбачені в п. 1.1.1 Договору, а саме: послуги з надання Адвокатом правової допомоги Клієнту у справі про за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.12.2025 о 06 год 56 хв та внаслідок якої пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності транспортний засіб «Mersedes-Benz» (ML 250 BLUETEC), кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Виставлений Адвокатом Комліченко В.С. рахунок № 02/25-02/25 від 16.09.2025 у повному обсязі оплачений ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 02/25-02/25 від 16.09.2025.
Виконана робота (надана послуга) Адвокатом є видом правової допомоги, визначеним ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пов`язана з розглядом конкретної справи, обґрунтована та співрозмірна зі складністю справи та виконаних Адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченим часом на її виконання.
При цьому, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що:
«..Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним..».
Також Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 22.12.2022 року по справі № 922/2666/21 щодо фіксованого розміру правової допомоги дійшов такого висновку:
«..Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже, є визначеним. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком суду першої інстанції, що за умов відсутності детального опису робіт та встановлення розміру гонорару адвоката сторонами у фіксованому розмірі витрати на професійну правничу (правову) допомогу є підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають відшкодуванню...»
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1172, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36422141) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 584 313 гривень 31 копійок; витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 4 580 гривень 60 копійок; моральну шкоду у розмірі 70 000 гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 5739 гривень 46 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 гривень 00 копійок, а всього 724 633 (сімсот двадцять чотири тисячі шістсот тридцять три) гривні 37 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-СТО», адреса місцезнаходження: вулиця Світла, буд. 6-А, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська область, ідентифікаційний код юридичної особи: 36422141
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 11.11. 2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141600756, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 755/18170/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: