Постанова № 14159958, 28.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 лютого 2011 р. № 2-а- 16430/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В.

за участю секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Харківського університету Повітряних Сил

простягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу компенсації замість належного до видачі речового майна, стягнути з Харківського Університету Повітряних Сил Збройних Сил України компенсацію замість належного до видачі речового майна в розмірі 7303.34 грн.

В обґрунтування позову вказано, що позивач прапорщик у відставці, ОСОБА_1, проходила військову службу у районному диспетчерському центрі Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на посаді техніка електрозв'язку. Звільнена у відставку з правом носіння військової форми одягу наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 15.02.2010 року №14-ПМ, звільнена з посади наказом Генерального директора ДП ОПР України від 22 березня 2010 року №165/0. На речовому забезпеченні знаходилась у Харківському УПС. На час звільнення з військової служби позивачу не було видане речове майно на загальну суму 7303 грн., 34 коп., що підтверджується довідкою від 07 червня 2010 року №14.

В судове засідання позивач зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заперечень та клопотань не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №14-ПМ від 15.02.2010р. позивач прапорщик ОСОБА_1 була звільнена з військової служби у відставку за частиною 6, пункту «б»Закону України «Про військовий обовязок і військову служб»(за станом здоровя).(а.с. 5)

Наказом генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 22.03.2010 року № 165/0 вирішено з особового складу прапорщика ОСОБА_1, техніка електрозвязку Харківського РСП Украероруху, відповідно до ст.. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову служб», звільнену з військової служби у відставку за частиною 6, пункту «б»(за станом здоровя ) наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №14-ПМ від 15.02.2010р. звільнено з займаної посади, направлено для зарахування на військовий облік до Комінтернівського РВК м. Харкова. (а.с.4)

З приєднаних до матеріалів справи довідок вбачається, що станом на 07.06.2010р. за позивачем обліковувалось речове майно, що підлягало видачі в загальній сумі 7303.34 грн., з них: до березня 2000р. в сумі 1686,81грн. та на дату звільнення (22.03.2010 року) в сумі 5616,53 грн. При звільненні позивача з військової служби відповідачем не було виплачено позивачу ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що і спричинило виникнення спору.

Отже, спірні правовідносини по справі склались з приводу отримання позивачем у звязку зі звільненням з військової служби грошової компенсації замість речового майна, яким він мав забезпечуватись в період проходження військової служби.

Судом встановлено, що спірні правовідносини унормовані низкою актів законодавства, до яких належить, зокрема, Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”, ч.1 ст.2 якого передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаний із захистом Вітчизни.

Відповідно до ст.40 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей”та іншими законами.

Статтею 16 Закону України “Про Збройні Сили України”визначено, що соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Отже, чинним законодавством, а саме: ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Однак, ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

В силу ч.3 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”даний законодавчий акт набрав чинності з дати його опублікування, тобто з 11.03.2000р. (газета “Урядовий курєр”, 2000, 03, від 11.03.2000р. №45).

Оскільки Закон України від 17.02.200р. №1459-ІІІ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”не був визнаний таким, що не відповідає Конституції України, то суд не знаходить правових підстав для непоширення дії приписів означеного закону на спірні правовідносини.

Пунктом 7 ст.2 розділу І Закону України від 03.11.2006р. №328-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”була викладена в новій редакції, положення якої не врегульовували питання отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна.

Водночас з цим п.8 ст.2 розділу І Закону України від 03.11.2006р. №328-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”був доповнений ст.9-1, відповідно до п.2 якої військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

В силу ст.1 розділу ІІ Закону України від 03.11.2006р. №328-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”згаданий закон набрав чинності з 01.01.2007р.

Таким чином, з 01.01.2007р. норми ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”в частині зупинення дії норми закону, якою було передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна, фактично втратили юридичну силу, бо нова редакція ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”з указаної дати вже не врегульовувала правовідносин з приводу отримання грошової компенсації замість речового майна.

Разом з тим, при вирішенні спору суд зважає на положення п.59 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким на 2007 рік була зупинена дія пункту 2 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Судовим розглядом не встановлено фактичних даних, які б указували на те, що існують правові підстави для незастосування до спірних правовідносин п.59 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”в частині зупинення дії норми закону, яка передбачає право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Згідно з п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”було виключено.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При цьому, п.6 резолютивної частини названого рішення указано, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.2008р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна є відновленим в законодавчому сенсі, так як означене право передбачено п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”і не існує норм права, які б зупиняли або припиняли дію п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Аналізуючи приписи вищенаведених актів законодавства, суд доходить висновку, що до березня 2000р. військовослужбовці мали право на отримання грошової компенсації замість належного їм речового майна, оскільки у цей період часу дія ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не зупинялась і не припинялась ніяким актом законодавства, у період з березня 2000р. по 01.01.2007р. права на отримання грошової компенсації замість речового майна не існувало, позаяк дія норми закону, якою встановлювалося таке право (ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), була зупинена згідно з ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, в період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. права на отримання грошової компенсації замість речового майна не існувало, бо дія норми закону, якою встановлювалося таке право (п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”), була зупинена згідно з п.59 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, з 22.05.2008р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна знов почало існувати, так як з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 припинилась юридична дія п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким було виключено п.2 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Зі змісту пунктів 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час (затверджено постановою КМУ від 28.10.2004р. №1444) та 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час (затверджено постановою КМУ від 22.07.1998р. №1135) слідує, що виникнення права на отримання грошової компенсації замість речового майна повязується законодавцем з таким фактом як звільнення військовослужбовця з військової служби.

Отже, спірні правовідносини склались з дати звільнення позивача з військової служби, а саме: з 15.02.2010р., тобто на той час коли вже існувало рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З положень наведеного конституційного припису випливає, що до тих правовідносин, які склались до дати винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008, слід застосовувати положення п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, так як в силу ч.2 ст.152 Конституції України положення згаданого закону про бюджет втрачають чинність не з дати його прийняття, а з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Оскільки станом на 15.02.2010р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна не було припинено чи зупинено, то позивач мав право на отримання грошової компенсації за речове майно у вигляді всіх предметів, право на отримання яких виникло у період до березня 2000р. всього в сумі 1686,81грн. (відповідно до довідки № 14 від 07.06.2010 року, а.с. 6), а також з 22.05.2008р. по 15.02.2010р., всього на суму 3600,27 грн. (відповідно до довідки № 14 від 07.06.2010 року а.с. 7, а саме за: пілотку в кількості 5 шт. на суму 149,70 грн., за кітель, юбку в кількості 3 шт. на суму 624,00 гр., куртку, юбку, в кількості 5 шт. на суму 820,00 грн., за сорочку повсякденну жіночу в кількості 22 шт. на суму 902,00 грн., за галстук в кількості 22 шт. на суму 125,40 грн., за костюм х/б в кількості 2 шт. на суму 171,82 грн., за туфлі в кількості 5 шт. на суму 404,35 грн., за футболку довг. рук. в кількості 5 шт. на суму 75,70 грн., за труси трикотажні в кількості 24 шт. на суму 99,36 грн., за фуфайку теплу в кількості 2 шт. на суму 40,44 грн., за колготки х/б в кількості 18 шт. на суму 63,00 грн., за колготки н/ш в кількості 5 шт. на суму 44,70 грн., за спорядження в кількості 1 шт. на суму 79,80 грн.) загалом на суму 5287,08 грн.

Доказів виплати грошової компенсації за речове майно, право на отримання якого виникло до березня 2000р. (в сумі 1686,81 грн.) та в період з 22.05.2008р. по 15.02.2010р. (в сумі 3600,27 грн.), а загалом на суму 5287,08 грн., чи вжиття дій, спрямованих на виплату грошової компенсації в цій частині, відповідач до суду не подав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати позивачу компенсації замість належного до видачі речового майна та стягнення з Харківського Університету Повітряних Сил Збройних Сил України компенсацію замість належного до видачі речового майна в розмірі 5287,08 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського університету Повітряних Сил про стягнення грошової компенсації задовольнити частково.

2.Визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації замість належного до видачі речового майна та зобов'язати Харківський університет Повітряних Сил Збройних Сил (ідентифікаційний код - 24980799, місцезнаходження - 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд.77/79) виплатити гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію замість речового майна в сумі 5287.08 (пять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 08 копійок.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04.03.2011 року.

Суддя Старосєльцева О.В.