Постанова № 14159910, 01.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. № 2а- 1297/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - Судді Архіпової С.В.,

Суддів: Бартош Н.С., Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Васильєва Н.С.,

представника відповідача не зявився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу

за позовом Приватного підприємства «Ін-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ІН-ТРЕЙД», звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000082302 від 01.02.2011 року, № 000092302 від 01.02.2011 року, прийняті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що бухгалтерський та податковий облік позивача здійснювався без порушень законодавства України, вимог Законів України «Про оприбуткування прибутку підприємств, «Про податок на додану вартість». Укладені позивачем угоди, що визнані відповідачем нікчемними, є дійсними, спрямованими на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків: отримання або продаж товарів. Отримані за цими угодами первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є дійсними та такими, що слугують підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Валові витрати, валовий дохід, податкові зобовязання та податковий кредит у відповідних податкових деклараціях було сформовано та відображено позивачем суворо у відповідності до вимог податкового законодавства України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог. В обґрунтування позиції було надано заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що при проведенні планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «ІН-ТРЕЙД»було встановлено взаємовідносини Позивача з ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Фінвестбуд»за угодами на продаж позивачем товару, за якими, на думку відповідача, відсутні передбачені чинним законодавством первинні документи, що підтверджували б фактичне постачання товару, його транспортування та рух (відсутні транспортні, супроводжувальні документи, приймально-здавальні акти). Окрім того, на думку Відповідача, вказані контрагенти Позивача не спроможні здійснити приймання постачаємого товару. Також Відповідачем були встановлені господарські взаємовідносини Позивача щодо укладання угод з купівлі товару з ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Белен», ТОВ «Дом і К», ТОВ «Електрощит-сервіс», ТОВ «Фінвестбуд», ПВП «Квадро», що на думку ДПІ було здійснено позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до завищення розміру валових витрат та податкового кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 02.11.2010 року № 930, від 16.11.2010 року № 976 та від 10.01.2011 року № 8 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ПП «Ін-Трейд»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт про результати виїзної планової перевірки № 71/23-212/36818614 від 20.01.2011 року, яким було встановлено факти заниження податкових зобовязань зі сплати ПДВ на суму 7579294,00 грн.; заниження податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 21596 313,00 грн..

На підставі Акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова видані податкові повідомлення-рішення: № 000082302 від 01.02.2011 року на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на прибуток підприємств у розмірі 21596 313,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 5399078,25 грн.; та № 000092302 від 01.02.2011 на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 7579294,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 1894 823,50 грн.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії Акту про результати виїзної планової перевірки № 71/23-212/36818614 від 20.01.2011 року та підтверджується відповідачем, висновки Акту щодо завищення позивачем суми валових витрат, заниження суми валових доходів та відповідно заниження податкових зобовязань зі сплати податку на прибуток та щодо завищення ПП «ІН-ТРЕЙД»суми податкового кредиту по ПДВ та відповідно заниження податкових зобовязань зі сплати ПДВ ґрунтувались здебільшого на інформації відповідача щодо статусу контрагентів Позивача, результатах здійсненого самостійно Відповідачем аналізу економічної доцільності укладених Позивачем угод, на встановлених фактах відсутності необхідних, на думку відповідача, первинних документів, що свідчили б про реальність здійснених операцій, зокрема щодо транспортування товару.

Однак із висновками та прийнятими рішеннями відповідача суд не погоджується, виходячи з результатів дослідження судом наявних фактичних господарських взаємовідносин позивача з контрагентами та порівняння показників такої діяльності з показниками відповідної податкової звітності та даних бухгалтерського обліку позивача.

Зокрема суд не погоджується з висновками відповідача про заниження та одночасне завищення позивачем суми валових доходів за перевіряємий період за рахунок збільшення відповідачем суми вартості товарів, що повинні були, на думку ДПІ, продовжувати обліковуватись позивачем в деклараціях з податку на прибуток як товари, що залишаються на складі (бухгалтерський рахунок 281) та відповідно враховуватись при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів та за рахунок визнання угод з відвантаження таких товарів нікчемними. Такі висновки зроблені відповідачем стосовно укладених позивачем угод щодо постачання товарів з контрагентами ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Фінвестбуд»(код ЄДРПОУ 35331483), за якими, на думку Відповідача, відсутні передбачені чинним законодавством первинні документи, що підтверджували б фактичне постачання товару, його транспортування та рух (відсутні транспортні, супроводжувальні документи, приймально-здавальні акти). Окрім того, на думку відповідача, вказані контрагенти позивача не спроможні здійснити приймання постачаємого товару.

Проте судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Едан плюс»було укладено договори купівлі-продажу № ИН 0301-7п від 01.03.2010 року, № ИН 0601-1п від 01.06.2010 року, відповідно до умов яких ПП «Ін-трейд»(Продавець) постачав на користь Покупця (ТОВ «Едан плюс») товари (промислову продукцію автозапчастини, лакофарбову продукцію; поліетилен) на тих чи інших умовах постачання та оплати. Також з ТОВ «Фінвестбуд»позивачем укладено договір купівлі-продажу № ИН 0604-1п від 04.06.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Ін-трейд»(Продавець) постачав на користь Покупця (ТОВ «Фінвестбуд») товари муку фасовану.

Передання товару від позивача на адресу Покупців оформлювалось передбаченими чинним законодавством України первинними документами належним чином складеними видатковими накладними.

Судом досліджено надані позивачем докази фактичного відвантаження товарів на користь покупців. Зокрема встановлено, що положення укладених Позивачем договорів купівлі-продажу не містили обовязку ПП «ІН-ТРЕЙД» щодо організації транспортування товару, проведення розвантажувально-навантажувальних, фасувальних, підйомних робіт, проте передбачали обовязок щодо надання товару у розпорядження покупців за відповідним базисом постачання. За твердженням позивача, оформлення чи не документальне оформлення подальшого транспортування отриманого товару залишалось на розсуд покупців.

Судом встановлені фактичні обставини передачі товарів, зокрема досліджені надані позивачем та залучені до матеріалів справи копії договорів оренди позивачем складських приміщень, які за своїми функціональними можливостями підтверджують спроможність позивача організувати ведення складського товарного обігу підприємства.

Щодо документального оформлення операцій з відвантаження товарів суд встановив наступне.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, належно оформлені між Продавцем та Покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для Позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з реалізації товару.

Судом встановлено, що фактично відвантаження товарів здійснювалось зі складу позивача за адресою: АДРЕСА_1, що використовується ПП «Ін-Трейд»на підставі Договору суборенди № 1/6-5 від 01.05.2010 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 Відвантаження товару здійснювалось на умовах самовивозу, за домовленістю організацію відвантаження, подальшого перевезення товару було покладено на Продавців. Договір суборенди судом оглянутий та міститься в матеріалах справи.

Що стосується посилань відповідача щодо відсутності товаро-транспортної супроводжувальної документації суд вважає за необхідне зазначити таке.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма вантажно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(із змінами та доповненнями).

Спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»N 488/346, 29.12.1995 року, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обовязком для всіх субєктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому він не є нормативним документом та усі його норми не можуть вважатися обовязковими до застосування.

Крім того, вказані Правила видані на виконання Програми заходів по забезпеченню збереження вантажів, захисту їх від крадіжок та безпеки пасажирів на транпсорті, яка затверджена постановою КМУ від 05.01.95 №710 і таким чином Міністерством транспорту перевищено свої повноваження у присвоєнні товаро-транспортній накладній статусу, якого вона не може мати у діючому законодавсті, що регулює сферу бухгалтерського обліку та оподаткування.

Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено для особи, яка підпадає під дію цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності i контролю господарських операцій, визначає права працiвникiв на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту i технологiю обробки облікової інформації, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку; може видаляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, які зобовязані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звiтностi підприємства».

Суд дійшов висновку, що для позивача як продавця, що не здійснює транспортування, товаро-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині відпуску ТМЦ.

Для позивача факт передання товару було засвідчено оформленням наявних видаткових накладних. Зазначені видаткові накладні, що залучені до матеріалів справи, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які предявляються п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Таким чином, надані позивачем докази спростовують висновки відповідача про відсутність фактичного відвантаження позивачем на користь контрагентів товару.

Стосовно статусу контрагентів позивача, на які посилається відповідач, як на додаткову обгрунтовуючу підставу невизнання здійснених поставок товару, суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що укладання між ПП «Ін-Трейд»та ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Фінвестбуд»договорів купівлі-продажу відбувалось в рамках здійснення позивачем господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату). Спрямоване на реальне встановлення між позивачем та контрагентами цивільних прав та обовязків. Предмет вказаних правочинів не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає вимогам Статуту позивача щодо видів діяльності, якими підприємство має право займатися.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, в акті перевірки та наданих до суду доказах не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених позивачем договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

У позивача є в наявності всі необхідні передумови для здійснення операцій з купівлі товарів за договором та для їх подальшого використання в господарській діяльності: відповідний штат кваліфікованих працівників, наявність складських приміщень, широке коло ділових звязків та контрагентів.

Судом досліджені надані позивачем докази щодо підтвердженням того, що укладання договорів купівлі-продажу позивачем було здійснене з метою реального встановлення між позивачем та контрагентами цивільних прав та обовязків, настання відповідних господарських наслідків, та цілком відповідало загальній спрямованості діяльності ТОВ «Титан Груп»щодо напрямків здійснення торгівельної діяльності за видами товару, зокрема кількісні показники позивача здійснення оптової торгівельної діяльності підприємства за видами товару, що засвідчені у Звітах про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (форма № 1-опт) та відображені у бухгалтерському обліку підприємства (Звіти про реалізацію з бази 1-С).

Окрім того, згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, при укладанні та виконанні угод з вищевказаними контрагентами позивач керувався офіційними відомостями щодо зареєстрованих субєктів підприємницької діяльності, з чинними установчими документами.

З огляду на вищевказане вбачається необгрунтовність та незаконність висновків відповідача щодо завищення та одночасного заниження позивачу валових доходів за рахунок визнання нікчемними операцій з постачання товарів.

Окрім того, керуючись вищенаведеним правовим обґрунтуванням суд вважає незаконними висновки відповідача про завищення ПП «Ін-Трейд»суми податкових зобовязань у розмірі 1999214,00 грн. за вищеописаними угодами з відвантаження товарів на користь ТОВ «Едан Плюс», ТОВ «Фінвестбуд», що визнані ДПІ нікчемними, та про завищення сум податкового кредиту позивача за рахунок включення сум ПДВ по вартості товару, що був відвантажений за вказаними вище угодами на суму 1999214,00 грн.

Суд звертає увагу, що у свою чергу, ДПІ не наводить переліку тих податкових накладних, ПДВ за яким на думку ДПІ не підлягає включенню до складу податкового кредиту. Таким чином виключення зі складу податкового кредиту було здійснено відповідачем розрахунковим шляхом, за яким сума зменшення податкового кредиту дорівнювала сумі зменшення податкових зобовязань за угодами, які визнані нікчемними. Також, виключаючи суму ПДВ зі складу податкового кредиту на підставі п. 7.4.1., 7.4.4. ст.. 7 закону України «Про податок на додану вартість», відповідач не обґрунтовує необхідність зменшення податкового кредиту посиланнями на первинні документи, записи в податковому та бухгалтерському обліку, що свідчили б про використання товарів не в господарській діяльності позивача. Окрім того, відповідач не здійснював коригування (зменшення) валових витрат на придбання зазначених товарів. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1999214,00 грн. на підставі п. 7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.. 11 Закону України «По оподаткуванню прибутку підприємств»в частині включення до складу валових витрат сум оплати за товари за угодами з контрагентами ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд», ПВП «Квадро»що на думку ДПІ була здійснена Позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. 5.2.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороню праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до установчих документів ПП «Ін-Трейд»торгівля, у тому числі оптова торгівля за видами товарів, що були предметами вищевказаних угод, є одним із статутних видів господарської діяльності підприємства, а з огляду на комплексний аналіз видів торгівлі, що здійснював позивач, є типовою, систематичною.

Укладені позивачем з ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд», ПВП «Квадро»договори купівлі-продажу відповідають вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх оформлення, змісту, а також напрямкам здійснення Позивачем господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату) та звичайно на реальне встановлення між ПП «Ін-Трейд»та контрагентами цивільних прав та обовязків, а отже сплата Позивачем вартості товару за цими договорами безумовно повязана з господарською діяльністю підприємства.

У частині четвертій п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зважаючи, що на дату відображення підприємством в податковій звітності валових витрат, постачання товару за угодами не відбулось, валові витрати були підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема документами на оплату товару.

Положеннями п. 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на порушення якого посилається відповідач, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Саме зважаючи на вище визначені приписи законодавства позивачем було сформовані та відображені в обліку валові витрати підприємства, а саме за датою списання коштів з банківських рахунків в оплату товарів (засвідчені банківською установою платіжні доручення залучені до позову).

Таким чином, в діях позивача в частині формування та відображення валових витрат відсутні порушення 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже висновки Відповідача про їх нібито завищення є необґрунтованими.

Окрім того за вказаними угодами відповідачем безпідставно зроблені висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту у звязку з порушенням п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», при чому угоди з вказаними контрагентами, на думку ДПІ були укладені позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Проте судом встановлено, що такі висновки ДПІ не відповідають вимогам чинного законодавства, що підтверджується наступним:

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді за ставками, встановленими п. 6.1. статті 6 та статтею 8-1 Закону у звязку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг у цілях їх подальшого використання в оподаткованих операціях у рамках господарської діяльності платника податків.

Як вже було встановлено судом укладені Позивачем з ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд»договори купівлі-продажу за своїм змістом безпосередньо повязані з господарською діяльністю позивача.

Судом, виходячи з аналізу наданих позивачем копій укладених угод, зазначається, що здійснюючи передплату на адресу вказаних контрагентів (у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахункові рахунки) Позивач діяв виконуючи зобовязання, передбачені правочинами.

За фактом отримання передплати за товари контрагентами позивача виписувались та надавались ПП «ІН-ТРЕЙД»податкові накладні.

Перелік вимог, яким повинна відповідати податкова накладна, перелічені у пп.. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а також Наказі ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Судом оглянуті отримані позивачем від контрагентів податкові накладні та встановлено, що вони за своєю формою та змістом суворо відповідають вимогам п. 7.2.1. ЗУ «Про ПДВ», зокрема, містять такі обовязкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. При цьому на дату виписки таких податкових накладних ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд»були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що не заперечується відповідачем і підтверджується у тому числі змістом складеного відповідачем акту перевірки.

Суд окремо звертає увагу, що відповідно до п.5 наказу ДПА України від 30.05.1997, № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», єдиною підставою для визнання отриманих (виписаних) податкових накладних недійсними є факт їх заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, отримані від ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд»податкові накладні є дійсними та такими що правомірно та на законних підставах були використані як підстава для формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА в задекларованих сумах між ПП «ІН-ТРЕЙД»та ТОВ «Едан плюс»(код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен»(код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К»(код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс»(код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд»як доказ по справі суд не сприймає та вказує на неналежність такого доказу в силу ч. 4 ст. 70 КАС України, оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобовязань відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»можуть підтверджуватись виключно податковою звітною декларацією платника податку з ПДВ.

Оскільки здійснені ПП «ІН-ТРЕЙД»витрати на придбання товарів за вищевказаними угодами безпосередньо повязані з господарською діяльністю та використані в оподаткованих операціях, то згідно з пп.. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку на додану вартість відповідно відносяться до складу податкового кредиту. Таке право Позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленим податковими накладними, які згідно пп. 7.2.3. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

На підставі викладеного суд визнає, що відповідачем не доведено існування як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на день розгляду судом справи обґрунтованих підстав для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток і з податку на додану вартість, а також визнавати дії позивача порушенням податкового законодавства та нараховувати за них штрафні (фінансові) санкції.

Частинами 1, 2 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем належними та допустимими доказами обставин і фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та відповідно вважає наявними правові підстави для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 000082302 від 01.02.2011 року та № 000092302 від 01.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ін-Трейд» (ідентифікаційний код: 36818614, адреса: м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, 3-й поверх, к. № 8) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2011 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.

Судді Бартош Н.С.

І.С.Чалий