Постанова № 14159812, 03.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

справа № 2а- 1396/11/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі :

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестомаг 2010" про стягнення фінансових санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестомаг 2010" 10.611,00 грн. заборгованості по оплаті штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням № 0008762301 від 29.12.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. ДПІ, розглянувши акт перевірки № 7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р., на підставі норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийняла рішення №0008762301 від 29.12.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10.611,00грн. Вказане рішення є діючим, але відповідач, ТОВ "Рестомаг 2010" сум штрафних санкцій за цим рішенням не сплатив, що спричинило утворення спірної суми заборгованості.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестомаг 2010" письмових заперечень проти позову не подав, до судового засідання не прибув, свого уповноваженого представника до суду не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку ч.3 ст.33 КАС України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6, ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи відповідач, ТОВ "Рестомаг 2010" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має правовий статус суб'єкта господарювання - юридичної особи, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ Київського району м. Харкова.

Позивач, ДПІ Київського району м. Харкова в силу норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за наведеними у ст.3 КАС України ознаками є субєктом владних повноважень, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом, що передбачено п.11 ст.10 і п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.

Як випливає з матеріалів справи, вимоги позову ґрунтуються на рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0008762301 від 29.12.2010р., яким визначений штраф у сумі 10.611,00 грн..

Оглянувши зазначене рішення, суд відзначає, що за змістом, формою та підставами винесення, оглянуте рішення узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою п.11 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а за способом реалізації наданих податковим органам владних повноважень контролю узгоджується з нормами Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція) та Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок).

Доказів помилковості висновків контролюючого органу, які слугували фактичною підставою для винесення рішення № 0008762301 від 29.12.2010р., судовим розглядом не виявлено.

З акту перевірки № 7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р. слідує, що фактичною підставою для застосування спірної суми штрафу є висновки податкового органу про порушення відповідачем п. 9, п.12, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно відображеного в акті перевірки № 7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р. факту порушення відповідачем п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невиконання щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків 13.12.2010р.,29.11.2010р.,26.11.2010р.,24.11.2010р.,08.11.2010р.,31.10.2010р.,24.09.2010р., 12.09.2010р., 09.08.2010р., 06.08.2010р., 30.07.2010р., суд зауважує таке.

Згідно з п.9. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За невиконання зазначених вимог п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій. (340,00грн. х 11 = 3.740,00 грн.)

При складанні акту № 7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р. працівником відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, будь-яких обґрунтованих заперечень щодо відсутності цього порушення зазначено не було. Таким чином, дійсності порушення п.9 ст.3 згаданого закону, а саме: незабезпечення друкування фіскальних звітних чеків 13.12.2010р., 29.11.2010р., 26.11.2010р., 24.11.2010р., 08.11.2010р., 31.10.2010р., 24.09.2010р., 12.09.2010р., 09.08.2010р., 06.08.2010р., 30.07.2010р., працівник відповідача на момент підписання акту перевірки не спростовував, а відповідач доказів, які б доводили відсутність цього порушення, до матеріалів справи не надав. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Щодо наведеного в акті перевірки № 7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р. факту порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: ведення з порушенням встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 3.435,00 грн.

Відповідно до змісту вказаного акту в ході перевірки відповідач не надав документів, підтверджуючих надходження товарно-матеріальних цінностей та їх оприбуткування за обліком відповідача на суму 3.435,00 грн. Згідно з п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб"єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Частиною 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До перевірки відповідач первинних документів про рух товарів між суб'єктами господарювання або про внутрішньогосподарське переміщення товарів не надав. Зазначені документи не були подані відповідачем і до суду.

Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку обліку товарів.

Отже, факт порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або відповідача можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб"єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 6.870,00 грн., який був застосований на підставі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

Стосовно наведеного в акті перевірки №7507/20/31/23/36588594 від 17.12.2010р. факту порушення відповідачем п. 13 ст.3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена у денному звіті РРО (0,20грн.) суд зазначає наступне.

Відповідно до зазначеного акту перевірки сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає - 185,00 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена у денному звіті РРО - 185,20 грн. Різниця між наведеними величинами склала 0,20грн., хоча в силу положень п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»ці величини повинні бути рівними, за виключенням випадків проведення операцій службове внесення або службова видача. Матеріалами справи проведення таких операцій відповідачем не доведено. При цьому, суд бере до уваги, що фактичних даних про відсутність у працівника відповідача, за участі якого здійснювалась перевірка, або відповідача можливості зазначити в акті перевірки свої зауваження (в частині наявності цього порушення), виклавши свою незгоду з його висновками, відповідачем до матеріалів справи не додано. Отже, факт порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Доказів, які б спростовували наявність цього порушення відповідачем до справи не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України таких доказів не виявлено.

Відповідно до ст.22 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб"єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, вимога ДПІ про стягнення штрафу в сумі 1,00 грн. (0,20 грн. х 5), який був застосований на підставі ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», підлягає задоволенню.

За таких обставин, вимога про стягнення заборгованості по оплаті рішення № 0008762301 від 29.12.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 10.611,00 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Судовим розглядом не встановлено фактичних даних, які б вказували на те, що рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 29.12.2010р. №0008762301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалося відповідачем у судовому або позасудовому порядку і за наслідками такого оскарження втратило юридичну дію.

Доказів оплати цього рішення до суду не подано, наявність заборгованості підтверджена карткою особового рахунку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога ДПІ про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті штрафу в сумі 10.611,00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Додатково суд відзначає, що оскільки правовідносини з приводу оплати спірної суми заборгованості склались до 01.01.2011р., то суд не знаходить правових підстав для застосування при вирішенні спору норм Податкового кодексу України, позаяк приписи означеного акту законодавства не містять положень, в силу яких органи державної податкової служби України повинні стягувати заборгованість, яка виникла до 01.01.2011р., виключно за правилами цього кодексу. При вирішенні спору суд зважає, що відповідно до положень Податкового кодексу України податкові органи не наділені правом на заявлення в судовому порядку вимог про стягнення заборгованості платників податків перед бюджетом. Однак, разом з цим таке право наявне у податкових органів згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», де указано, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують таку функцію як подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Наявність у особи, в тому числі і у субєкта владних повноважень, наданого законом права на звернення до суду з певною вимогою з огляду на приписи ст.124 Конституції України зумовлює виникнення у суду повноваження на вирішення такої вимоги по суті. За таких обставин, слід дійти висновку, що органи державної податкової служби України повноважні на власний розсуд обирати напрямок реалізації владних управлінських функцій у правовідносинах щодо погашення заборгованості платників податків перед бюджетом або у спосіб, що визначений п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», або у способи, що визначені Податковим кодексом України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інекція у Київському районі міста Харкова до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рестомаг 2010" про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестомаг 2010" (місцезнаходження - 61024, вул. Пушкінська, кв.96; ідентифікаційний код - 36988594) на користь Державного бюджету України (одержувач - ДПІ у Київському районі м. Харкова, адреса 61002, вул. Чернишевського, 41) заборгованість в сумі 10.611 (десять тисяч шістсот одинадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.