Постанова № 14159706, 28.01.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-4093/10/1970

"28" січня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І. при секретарі Ліщинській М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Франчук М.М., довіреність від 04.01.2011 року;

від відповідача: не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом: Тернопільського міськрайонного центру зайнятості;

до: ОСОБА_2;

про: стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості (далі позивач, Тернопільський МРЦЗ) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 717,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні вказавши, що вона є безробітною. 18.11.2008 року їй було надано статус безробітної, а в період з 03.03.2009р. по 12.06.2009 року було виплачено допомогу як безробітній, що склала 717,74 грн. Проте, як зясувалось відповідач одночасно була зареєстрована, як фізична особа підприємець, про що свідчить лист з відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради від 01.12.2010 року, про свої доходи Тернопільському міськрайонному центру зайнятості відомостей не подавала. Оскільки, згідно чинного законодавства України, право на отримання допомоги по безробіттю мають лише незайняті (безробітні) особи, тому допомога отримана внаслідок обману або зловживання особою своїми правами, підлягає поверненню до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2010 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2011 року, позов визнав у повному обсязі.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, що підтверджується його підписом у розписці про призначення справи (відкладення, оголошення перерви) від 25.01.2011 року, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі Закон України № 1533-ІІІ) Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно ст. 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533-ІІІ об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно з ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. №803-XІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з абз. 2 пп. 1 п. 20 Постанови Кабінету Міністрів №219 від 14.02.2007 року - громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення цивільно-правового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2008 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та 18.11.2008 року отримала статус безробітної, про що свідчить заява громадянки ОСОБА_2 від 18.11.2008 року та витяг із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2 ПК №1901013811100005 (а.с.8,10).

Згідно довідки Тернопільського МРЦЗ №1901101973 від 31.08.2010 року (а.с.7), яка видана ОСОБА_2, відповідачу в період з березня по червень 2009 року виплачувалась допомога по безробіттю, що склала 717,74 грн.

Проте, судом встановлено, що з 03.03.2009 року відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована, як фізична особа підприємець у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради, що підтверджується листом від 01.12.2010 року №3961/02-2 (а.с.6).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, Тернопільським МРЦЗ на адресу відповідача надсилалось претензію від 30.08.2010 року №08/4498 (а.с.5), в якій вказувалась вимога про повернення незаконно виплачених коштів в розмірі 717,74 грн. та пропонувалось до 14.09.2010 року прибути у Тернопільський МРЦЗ для зясування всіх обставин, в іншому випадку даний спір буде переданий на розгляд суду.

Станом на дату розгляду справи судом, незаконно отримана допомога по безробіттю в сумі 717,74 грн. відповідачем в добровільному порядку не повернута.

Відповідно до змісту ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати та організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 грудня 2000 року за № 915/5136, право на отримання допомоги по безробіттю мають лише незайняті (безробітні) особи, тому допомога отримана внаслідок обману або зловживання особою своїми правами підлягає поверненню.

Оскільки відповідач внаслідок умисного невиконання своїх обовязків та зловживання ними не подав своєчасно відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг та добровільно не повернув незаконно отриману допомогу, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, що склала 717,74 грн., підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищенаведене та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, такими, що підлягають повному задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт: НОМЕР_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості р/р №37171300901002, МФО 838012, Банк ГУДКУ в Тернопільській області, код 14029303, КЕКВ 1342 717 (сімсот сімнадцять) грн. 74 коп. допомоги по безробіттю.

3.Копію постанови надіслати відповідачу у справі.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяСаадулаєв А.І.

копія вірна

СуддяСаадулаєв А.І.