Постанова № 14159469, 15.02.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 9114/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Стефанова С.О.,

суддів Завальнюка І.В. та Потоцької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участю Одеської транспортної прокуратури про скасування податкового повідомлення рішення №0000321510/0 від 12.06.09 р.

В С Т А Н О В И В:

Одеська залізниця (надалі по тексту Позивач) звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі по тексту Відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від №0000321510/0 від 12.06.09 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є упередженим та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов Відповідач в ході перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку Позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Під час офіційного зясування обставин у справі встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі направлень від 30.03.2009р. № 121/15-1, від 21.04.2009р. № 153/15-1, №166/15-1 від 28.04.2009р. Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Одеська залізниця»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт № 316/15-1/01071315/12 від 29.05.2009р. (а.с.40-123). На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009р. №0000321510/0 (а.с.22), яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем зі сплати податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 1402 196 грн. та штрафних (фінансовий) санкцій у розмірі 1444 339,5грн., усього 2846 535,5 грн., застосованих за порушення п.п.3.1 ст. 3; п. 4.2. ст.4; п.п. 5.1.3 п.5.1. ст.5; п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі по тексту Закон № 168/97) та п.п. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (надалі по тексу Закону № 2181).

В ході перевірки встановлено, що в порушення пп.. "д", п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, Позивачем безпідставно до складу податкового кредиту включались суми ПДВ по даних податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: з відсутніми - місце розтушування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість( адресою покупця).

Внаслідок зазначених порушень, на думку Відповідача Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 960 123,00 грн.

З даними висновками суд погодитись не може у звязку з наступним.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зазначена норма Закону містить лише реквізити податкової накладної, закріпляючи за податковою накладною статус звітного податкового документа і одночасно розрахункового документа та пов'язуючи з датою її отримання дату виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Згідно довідки Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010р., незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту та про обгрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідальність зазначена у податкових накладних, податковий кредит вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем в період перевірки отримано виправлені податкові накладні, оформлені з дотриманням пп. "д", п.п.7.2.1 п. 7.2 cт.7 Закону № 168/97.

У звязку з вищезазначеним, висновок Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту на загальну суму 960 123,00 грн. по податковим накладних, в яких відсутнє місцезнаходження покупця є неправомірним.

Крім того, Відповідач наполягає на тому, що в порушення вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 cт.7 Закону № 168/97, Позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по неналежним чином оформленим податковим накладним, та з податковою декларацією за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) Позивач не подав заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по наступних податкових накладних, а саме: податкова накладна № 33 від 10.07.2008р., виписана TOB «Техноком-Трейд-ХХІ»на суму ПДВ 362,00 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 115) чищення та дозаправка кондиціонеру; податкова накладна № 4986 від 22.08.2008р., виписана ПП «Бут-Трейд»на суму ПДВ 829,60 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 93) hover twin, platin.exel, с-31/25, фасадна штукатурка; податкова накладна № 4738 від 13.08.2008р., виписана ПП «Бут-Трейд»на суму ПДВ 830,24 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 31.08.2008р. за порядковим номером 98 ЛГК Lafarge, з 'єднувач, грудень 2008 року на загальну суму ПДВ у розмірі 1232,32 у т. ч.: податкова накладна № 56 від 25.12.2008р., виписана TOB «Стражспецтех»на суму ПДВ 1232,32 грн. (дата отримання згідно реєстру отриманих податкових накладних 25.12.2008р. за порядковим номером 93) встановлення пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1».

Суд не погоджується з висновками Відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Податкова накладна, яка включена до податкового кредиту, повинна містити реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97.

Таким чином, відповідно до вищенаведених положень Закону № 168/97, лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Як зазначено в акті перевірки при заповнені податкових накладних №4986 від 22.08.2008р., №4738 від 13.08.2008р. у графі „Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" продавцем ПП „БУД-ТРЕИД" частково використовувалась іноземна мова.

Чинним законодавством не встановлено обов'язковість застосування виключно української мови при заповненні податкової накладної. Суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідно до положень Конституції України та Закону України «Про мови в Українській PCP»від 28.10.1989р. №8312-ХІ громадяни України мають право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою. Даний висновок підтверджується листом ДПА України від 15.08.2003р. №12846/7/15-2317-22.

Таким чином, використання у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця»вищевказаних податкових накладних іноземної мови не призводить до визнання цих податкових накладних недійсними, у зв'язку з чим Позивачем цілком обґрунтовано включило ПДВ у сумі 1659,84 грн. згідно вищезазначених податкових накладних до складу податкового кредиту.

Відносно зазначення у податкових накладних в графі «Одиниця виміру товару»- «шт.»; а в графі «Кількість (об'єм, обсяг)»- «1» при надані послуг, які виміряються тільки у вартісному виразі, необхідно зазначите наступне.

Відповідно до пунктів 12.3 та 12.4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, із змінами та доповненнями (надалі по тексту Порядок № 165), до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме: до графи 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг. м, см, м куб., см, куб., л тощо; до графи 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному виразі, у графі 5 указується: «послуга/проценти тощо».

Таким чином, для заповнення графи 4 «Одиниця виміру товару»податкової накладної Порядок №165 не містить будь-яких спеціальних правил при виписуванні податкової накладної на надання послуг. Відповідно, продавці послуг мають право зазначати виміри із переліку, зазначеному в п.12.3 Порядку № 165, та якими вони користуються при ведені свого обліку наданих послуг.

Таким чином, суд погоджується з посиланнями представника позивача на те, що зазначення одиниці виміру послуг в штуках не може бути підставою для визнання податкових накладних недійсними і виключенню сум ПДВ із складу податкового кредиту.

Для заповнення графи 5 «Кількість (об'єм, обсяг)»податкової накладної Порядком №165 зазначено, що у разі, якщо послуги не мають кількості (об'єму, обсягу), то необхідно зазначати «послуга/проценти тощо». Контрагентом Позивача - TOB «Техноком-Трейд-ХХІ»були надані послуги по чищенню та дозаправці кондиціонерів, кількість яких визначалась кількістю кондиціонерів. Тому у графі 5 «Кількість (об'єм, обсяг)»податкової накладної № 33 від 10.07.2008р. продавцем вказана їх кількість «6»та «4».

Продавцем TOB «Стражспецтех»були надані послуги по встановленню пожежної сигналізації будівель БМЕУ-1, кількість встановлених пожежних сигналізацій складає одну штуку, що і було зазначено у податковій накладній №56 від 25.12.2008р.

Як було зазначено вище, лише відсутність податкової накладної або відсутність суттєвих обов'язкових реквізитів позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (основних фондів) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Судом встановлено, що графи 5 «Кількість (об'єм, обсяг)»вищезазначених податкових накладних, а саме: №33 від 10.07.2008р., виданої TOB «Техноком-Трейд-ХХІ», та № 56 від 25.12.2008р., виданої TOB «Стражспецтех», належним чином заповнені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивачем не допущенні порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, у зв'язку з чим Позивач цілком обґрунтовано включив ПДВ у сумі 1594,32 грн. згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення вказаних вимог діючого податкового законодавства Позивачем не були надані докази щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі оригіналів податкових накладних. До перевірки були надані примірники копії податкових накладних, у яких відсутні відповідні відмітки, що не надає можливості ідентифікувати такі податкові накладні як оригінал. Загальна сума віднесеного до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого постачальникам товарів (робіт, послуг) за такими податковими накладними складає 2165,0 грн. у т.ч по накладних: податкова накладна №4611 від 22.07.2008р. на загальну суму - 1 740,00 грн. в т.ч. ПДВ 290 грн., (постачальник - TOB фірма "Ватек ЛТД", код 23870494); податкова накладна №000005 від 06.08.2008р. на загальну суму 11 250,00 грн. в т.ч. ПДВ 1875 грн. (постачальник - СПД ОСОБА_1).

Суд з даними висновками не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, оригінал надається покупцю, копія - продавцю. Слід зазначити, що у Законі № 168/97 наведений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів на податковій накладній, наявність яких свідчить про дійсність податкової накладної як документа, що підтверджує право покупця на податковий кредит з ПДВ. Так, відповідно до пп. 7.2.1 Закону № 168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками:

а)порядковий номер накладної;

б)дату виписки податкової накладної;

в)назву юридичної особи або прізвище, ім'я, по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г)податковий номер платника податку (продавця і покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е)опис товарів(робіт, послуг) і їх кількість(об'єм);

є) повна назва одержувача;

ж)ціна продажу без урахування податку;

з)ставка податку і відповідна сума податку в цифровому значенні;

и)загальна сума коштів, яка підлягає оплаті з ПДВ.

Згідно з п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж платник податку. Ніяких інших підстав визнання податкової накладної недійсною Порядок не передбачає.

З огляду на вищенаведене можна зробити висновок, що при отриманні покупцем від продавця податкової накладної, на якій відсутній несуттєвий реквізит, не передбачений Законом № 168/97, така податкова накладна не може вважатися недійсною і на цій підставі лишити покупця права на податковий кредит не є можливим.

Судом встановлено, що в податкових накладних, які віднесені до податкового кредиту, є усі необхідні реквізити, зазначені в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, тому накладні були правильно включені до податкового кредиту. До того ж, це не принесло збитку державі, оскільки суми були віднесені контрагентом Позивача до податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір податкового кредиту з ПДВ 2165,00грн. відображено згідно чинного законодавства.

Крім того, Відповідачем зазначено, що відповідно п.п.7.2.2. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

В ході перевірки встановлено, що Позивачем віднесені до складу податкового кредиту суми послуг за навчання, згідно податкових накладних виданих ДЗ «Золотоніська технічна школа Укрзалізниці», у сумі 81 403,00 грн.

Податкові накладні включені до реєстрів отриманих податкових накладних, згідно яких сформовані суми податкового кредиту у Деклараціях з ПДВ.

Таким чином, на думку Відповідача Позивачем завищено податковий кредит у сумі 81403,00 грн.

З даним висновком Відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, відповідно до Закону № 168/97, покупець товарів (робіт, послуг) має право на податковий кредит при наявності двох критеріїв:

1) придбані роботи (послуги) використовуються у межах господарської діяльності;

2) податковий кредит підтверджено податковими накладними.

Інших критеріїв для віднесення суми сплаченого ПДВ у складі отриманих робіт (послуг) Закон № 168/97 не передбачає.

Судом встановлено, що Золотоніська школа зареєстрована платником ПДВ, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, надає послуги з навчання робітників Одеської залізниці з ПДВ, та виписує податкові накладні. Проти даного факту представник відповідача не заперечував.

Відповідно до пп. 5.1.3. п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкові, середньої, професійно-технічної та вищої освіти заклади які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом міністрів України.

Якщо Золотоніська школа має ліцензію на поставку послуг з навчання, а також надає послуги згідно з переліком, визначеним КМУ, то такі послуги дійсно звільненні від оподаткування. Між тим, законодавець не зобов'язує покупця послуг контролювати постачальника в частині дотримання останнім положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених Позивачем на користь Золотоношенської школи за навчання працівників Одеської залізниці в сумі 81 403 грн.

Крім того, на сторінці 150 акту перевірки зазначено, що Позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 153 744, 00грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту послуг з проведення оцінки об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

З даними висновками Відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, до складу податкового кредиту відноситься сума податку на додану вартість, сплачена у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг), з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що послуги з оцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку виносяться до витрат пов'язаних з господарською діяльністю, як Позивача так і будь якого іншого субєкту господарювання.

Крім того, на сторінці 157 акту перевірки зазначено, що на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом такого звітного періоду..., та відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), п.5.8 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982, до складу податкового кредиту за червень 2007р. віднесена сума ПДВ від TOB «Мортехсервіс»по податковій накладній, яка виписана в минулому звітному періоді (до 01.04.2007р.), тобто у перевіреному раніше періоді - у червні 2007р. на загальну на суму ПДВ 10 355 грн., у той час як за даними бухгалтерського обліку по рахунку 6441 «Податковий кредит»станом на 01.04.2007р. відсутнє дебетове сальдо по вищевказаній податковій накладній.

Суд з даними висновками не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), ...у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97 вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплат> товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Закон № 168/97 передбачає включення до складу звітного періоду суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності при наявності належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому датою відображення податкового кредиту є дата отримання податкової накладної. Отримані податкові накладні записуються до реєстру отриманих додаткових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244. Відповідно до п. 9.2. Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних у графі 2 вказується дата отримання податкової накладної.

Таким чином, реєстр отриманих податкових накладних являється є документом податкового обліку, який підтверджує дату отримання податкової накладної.

Не враховуючи ПДВ у складі податкового кредиту згідно податкової накладної від TOB «Мортехсервіс»в сумі 10355,00 грн., отриманої в червні 2007 року «Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна», Відповідач посилається на відсутність 644 рахунку «Податковий кредит».

Згідно п. 8 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 року № 818, при неотриманні від продавця податкової накладної на отримані матеріальні цінності, виконані роботи і послуги, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, які за податковим законодавством підлягають амортизації, на суму податку на додану вартість дебетується субрахунок 644 «Податковий кредит»у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов'язань. При отриманні податкової накладної або поданні покупцем до органу державної податкової служби заяви, оформленої відповідно до податкового законодавства, зазначена в них сума податкового кредиту відображається за дебетом субрахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 «Податковий кредит».

Судом встановлено, що «Пасажирським вагонним депо Одеса-Головна»сума податку на додану вартість при відсутності податкової накладної не відображена на рахунку 644 «Податковий кредит», чим порушено Інструкцію з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, але порушення ведення бухгалтерського обліку податку на додану вартість не стосується податкового обліку сум ПДВ, ведення якого регулюється Законом № 168/97, наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», Порядком ведення реєстру отриманих виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06ю2005 р. № 244.

Враховуючи вищезазначене, зменшення Позивачу суми податкового кредиту на 10 355 грн. є неправомірним.

Що стосується встановлених Відповідачем порушень зафіксованих на сторінці 166 акту перевірки, а саме: до складу дозволеного податкового кредиту за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. Позивачем віднесена сума ПДВ у розмірі 144 228,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, то суд вважає їх правомірними в частині нарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій за віднесення ДП «Одеською залізницею»до складу податкового кредиту за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. суми податку на додану вартість у розмірі 136540 грн. за результатами взаємовідносин з ОВ НВП «Хлад Транс», ТОВ «Реалан» та ПП «С.В.П. КОМ»у звязку з наступним.

OB НВП «Хлад Транс»знаходиться в стані встановлення місцезнаходження, як суб'єкт підприємницької діяльності, що ухиляється від сплати податків; TOB «Релан»- стан підприємства визначений як - відсутність за місцезнаходженням»; ПП «С.В.П. КОМ»- стан платника - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», що підтверджує висновки Відповідача про неможливість здійснення Позивачем взаємовідносин з даними контрагентами.

Крім того, суд вважає неправомірним віднесення ДП «Одеською залізницею»до складу податкового кредиту за період з 01.12.2007р по 30.07.2008р. суми податку на додану вартість у розмірі 19892 грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_2 Так на сторінці 147 акту перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено, у період з 01.12.2007р. по 30.07.2008р. відокремлений структурний підрозділ Одеської залізниці вагонне депо Помічна мало взаємовідносини з СГД ОСОБА_2, - отримано товарно-матеріальні цінності (електроди, листи 6-30, з/ч та інше) на загальну суму 119 351,22 грн., в т.ч. ПДВ - 19 892, 00 грн. в той час, як СГД ОСОБА_3 анульовано свідоцтво платника ПДВ 23.08.2007р.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Вищезазначене свідчить про невідповідність вимогам Закону України від 03.04.1997 р. №168 «Про податок на додану вартість»всіх податкових накладних, які були складені СГД ОСОБА_2

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зясувавши про відсутність на час закінчення розгляду справи додаткових доказів, крім тих, які наявні в матеріалах справи та були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку, що Відповідач, прийняв оскаржуване рішення на частково не на підставі закону, не обґрунтовано та з без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття цього рішення, у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч. 2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, за участю Одеської транспортної прокуратури про скасування податкового повідомлення рішення №0000321510/0 від 12.06.09 р. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000321510/0 від 12.06.09 р., крім частини нарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій за віднесення ДП «Одеською залізницею» до складу податкового кредиту за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р. суми податку на додану вартість у розмірі 136540 грн. за результатами взаємовідносин з ОВ НВП «Хлад Транс», ТОВ «Реалан» та ПП «С.В.П. КОМ» та за віднесення ДП «Одеською залізницею» до складу податкового кредиту за період з 01.12.2007р по 30.07.2008р. суми податку на додану вартість у розмірі 19892 грн. за результатами взаємовідносин з СГД ОСОБА_2

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.О. Cтефанов

СуддіН.В. Потоцька

І.В. Завальнюк

15 лютого 2011 року