Постанова № 14159008, 28.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

28.02.11 Справа № 6/57

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача-2) зявився,

позивача зявився,

відповідача-1 зявився,

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.11.2010 року, суддя Й.Й.Кадар, у справі № 6/57

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», м.Київ

до відповідача-1 закритого акціонерного товариства «Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання», м.Ужгород

до відповідача-2 комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», м.Ужгород

про відшкодування в регресному порядку заподіяної шкоди в сумі 65883,8 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.11.2010 року задоволено позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»в частині стягнення з комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»65 883,80 грн. збитків, які складаються з вартості страхового відшкодування, виплаченого позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу "Авто-Каско" № АКВ 000989 від 29.01.2009 року, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1

Рішення суду мотивоване тим, що вартість збитків та вина відповідача-2 у їх вчиненні підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому відповідач-2 зобов»язаний відшкодувати позивачу ці збитки на підставі ст.1166 ЦК України та в порядку регресу згідно вимог ст.993 Цивільного Кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування". Інших підстав для звільнення відповідача від вказаної відповідальності останнім не наведено.

В частині позовних вимог до закритого акціонерного товариства "Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання" провадження в справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-2) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в звязку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не подано доказів в підтвердження вини відповідача-2 у пошкодженні транспортного засобу при скоєнні ДТП, що є обов»язковою умовою для застосування такої міри відповідальності згідно вимог ст.1166 ЦК України та свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних збитків.

При цьому скаржник не погоджується з висновком суду про наявність достатніх доказів в підтвердження факту вини відповідача-2, оскільки факт знаходження колодязя, який став причиною ДТП, поза межами території відповідача-1 не свідчить про відсутність його відповідальності в цьому правопорушенні. Відповідно до п.14 укладеного між відповідачами договору на відпуск води комунального водопройому і прийому господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію №22 від 14.04.1993 року визначено межу розподілу мереж відповідачів, згідно якої до мережі абонента (відповідача-1) входить, зокрема, і колодязь на підключення по вул. Гранітній в м.Ужгород.

В підтвердження вказаного скаржник також покликається на п.1.9 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №37 від 19.02.2002 року, зі змісту якого вбачається, що розташування колодязя поза межами підприємства не вказує на те, що такий колодязь не належить такому підприємству. Факт відсутності спірного колодязя на балансі відповідача-2 підтверджується довідкою відповідача-2 №332 від 30.04.2009 року, а факт знаходження цього колодязя на балансі відповідача-1 підтверджується листом УЖКГ Закарпатської ОДА за №128/01-15 від 19.04.2010 року.

Скаржник вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин Правил Технічної експлуатації, оскільки питання експлуатації відомчих каналізацій, які належать та перебувають на балансі абонента, а не міських каналізацій, такими правилами не регулюються.

Скаржник вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за №190 від 27.06.2008 року, п.13.2, п.1.14, п.15.2 яких передбачено відповідальність осіб, на балансі яких перебувають такі колодязі.

Скаржник також вважає, що питання утримання за станом та безпекою користування автомобільних доріг віднесено до відання інших організацій, а не водоканалу, що випливає із п.2 Правил ремонту та утримання автомобільних доріг.

Скаржник також покликається на відсутність складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, що встановлення всіх винних осіб, обставин наявності огорожі небезпечного місця проїзду (відкритого колодязя) та необережність водія транспортного засобу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що за змістом ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Оскільки відповідачем-2 жодними доказами не спростовано факт заподіяння шкоди при скоєнні ДТП не з вини відповідача-2, відсутні підстави для звільнення останнього від вищевказаної відповідальності.

В підтвердження факту вини відповідача-2 позивач також покликається на укладений між відповідачами договір на відпуск води комунального водопройому і прийому господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію №22 від 14.04.1993 року, яким встановлено факт отримання відповідачем-2 платежів від абонента за обслуговування спірного колодязя, а також статуту КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», згідно якого предметом діяльності скаржника визначено технічну експлуатацію систем водопостачання і водовідведення та їх ремонтно-експлуатаційного обслуговування. Позивач також вважає безпідставними покликання апелянта щодо відповідальності відповідача-1 за обслуговування спірного колодязя, оскільки такі базуються на припущеннях, невірно трактуються скаржником на свою користь та не підтверджуються жодними доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.03.2009 року в 18 год. 10 хв. у м. Ужгороді по вул. Гранітна, 10 сталася дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок), а саме: наїзд на каналізаційний люк, залитий водою, за участю застрахованого позивачем автомобіля Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, що підтверджується протоколом огляду місця ДТП складеним інспектором групи оформлення ДТП та дізнання ВДАІ з обслуговування м.Ужгорода.

На момент ДТП автомобіль Hyundai Tucson, державний номер НОМЕР_1 був застрахований у ТДВ "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" згідно договору про страхування наземного транспорту №АКВ 000989 від 29.01.2009 р.

Відповідно до висновку спеціаліста № 09032601 від 26.03.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження, складає 67083,80 грн.

Позивачем, з врахуванням франшизи в розмірі 1 200,00 грн. відповідно до договору страхування, виплачено страхове відшкодування в сумі 65 883,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2107 від 21.04.2009 року.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків суд з»ясовує наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою суд вирішує шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Зі змісту 1166 ЦК України випливає, що за зобов'язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачається презумпція вини порушника.

Суд першої інстанції покладаючи на відповідача-2 розмір збитків, що заявлені позивачем до стягнення виходив із предмету діяльності, що зазначений в пункті 2.2.3 статуту комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", за яким останній здійснює технічну експлуатацію систем водопостачання і водовідведення та їх ремонтно- експлуатаційного обслуговування та з факту укладеного договору на відпуск води з комунального водопроводу і прийом господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію № 22 від 14.04.1993 p., що укладений був між КП „Водоканал м. Ужгорода" та ЗАТ „Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Ужгородський експериментальний завод нестандартного обладнання" (відповідач-1 по даній справі, абонент). Згідно із пунктом 6. даного договору „абонент оплачує водоканалу за воду і каналізацію". Проте, даний висновок суду щодо вини відповідача-2 в настанні шкоди зроблений на припущенні та не доводиться зібраними по справі доказами.

Згідно довідки КП „Водоканал м. Ужгорода" № 332 від 30.04.2009 р., поданої скаржником в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, та довідки №112 від 25.02.2010 року, поданої в процесі апеляційного провадження, водопровідний колодязь по вул. Гранітній, 10 не перебуває на балансі КП „Водоканал м. Ужгорода" та не обслуговується ним. Згідно пояснень представника відповідача-2 дана довідка підготовлена головним бухгалтером підприємства на підставі балансу.

Окрім того, постановою Ужгородського міськрайонного суду №3-3573/09 від 30.04.2009 р. закрито провадження по адміністративній справі, порушеній відносно керівника КП „Водоканал м. Ужгорода", гр. Омельяненка Ю.В. за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КпАК, якою передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Обговорюючи питання щодо відсутності вини відповідача-1, суд виходив з наступного. Паспорт водного господарства ТОВ "УЕЗНО" та схема каналізації і врізки водопровода свідчать про розташування оглядового та каналізаційного колодязів (на один з якого скоїв наїзд застрахований автомобіль) за межами території ТОВ "УЕЗНО", а саме на проїзній частині по вул.Гранітній, а отже не є доказами на підтвердження тієї обставини, що водопроводні колодязі перебувають на балансі ТОВ "УЕЗНО" (відповідача-1) та обслуговуються останнім. Крім цього, в матеріалах справи також наявна довідка ТОВ "УЕЗНО" №19 від 07.10.2010 року (а.с.78) про те, що спірний каналізаційний люк не є власністю товариства та не знаходиться в нього на балансі. Згідно пояснень представника відповідача-1 дана довідка оформлена на підставі балансу підприємства.

Наявний договір на відпуск води з комунального водопроводу і прийом господарсько-побутових (і дощових) стічних вод в комунальну каналізацію № 22 від 14.04.1993 p., що укладений був між КП „Водоканал м. Ужгорода" та ЗАТ „Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання" не передбачав передачу для обслуговування спірного каналізаційного колодязя відповідачу-1 від відповідача-2.

У відповідності до вимог ст.21 Закону України “Про автомобільні дороги” органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають зокрема за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Ухвалами суду від 02.02.2011 року та від 21.02.2011 року судом витребовувалися від Ужгородської міської ради(яка судом першої інстанції не залучалася до розгляду справи) докази про те, на балансі якої організації перебуває спірний колодязь та хто здійснює його обслуговування та несе відповідальність за нього, проте, таких доказів суду не направлено, а також і сторонами по справі не надано.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відсутність вини у спричиненій шкоді, що заявлена товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»про стягнення з комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»65 883,80 грн. збитків, оскільки позивачем не доведено, а відповідачем-2 спростовано наявність вини відповідача-2 у заподіянні вказаних збитків, що є обов»язковою умовою для їх стягнення.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»про стягнення з комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»65 883,80 грн. збитків слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду в цій частині.

Щодо позовних вимог до закритого акціонерного товариства "Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання", то в цій частині рішення місцевого суду слід також скасувати, оскільки позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача-1 збитків, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до закритого акціонерного товариства "Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання", а не підставою для припинення провадження в справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з відсутністю предмета спору, що зроблено місцевим судом.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»про стягнення з закритого акціонерного товариства "Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання" 65 883,80 грн. збитків також слід відмовити, скасувавши рішення місцевого суду і в цій частині.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача-2 частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача-2 належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі по 330 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 12.11.2010 року в справі за номером 6/57 - скасувати/, а апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» частково задоволити.

В задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»про стягнення з закритого акціонерного товариства "Ужгородський дослідно-експериментальний завод нестандартного обладнання" та комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»65 883,80 грн. збитків відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхове Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (м.Київ, вул.Андрія Іванова, 21/17-1, П/Р 26509012817950 в "Укрексімбанку, м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ: 20448234) на користь Комунального Підприємства "Водоканал м. Ужгорода" (м.Ужгород, вул.Митна 1, р/р 26008291380051 Львівська обласна філія в АКБ "Укрсоцбанк", МФО 325019, код ЄДРПОУ 36541721) 330 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко