Рішення № 14158797, 21.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 47/301-10 (н.р. 40/89-10)

вх. номер 10617/4-47

Суддя Господарського суду Харківської області Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1 довіреність від 08.02.10, ОСОБА_2 довіреність від 28.09.10 р. ;

відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_3, довіреність № 02-29/56 від 10.01.11 р. ;

3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4, від 10.01.11 р.;

розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Харків

до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Золочів

про визнання договору укладеним

та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Харків

про визнання договору недійсним

та за зустрічною позовною заявою Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Золочів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Харків

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Золочівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання договору на оренду земель водного фонду від 29 червня 2000 року, укладеного між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та ним, дійсним на десять років до 08 жовтня 2011 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

ОСОБА_8 не погодившись з вищевказаним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня 2010 року касаційну скаргу ОСОБА_8 задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2010р. у справі №40/89-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на "18" січня 2011 р. о 10:00. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: ОСОБА_8.

У судовому засіданні 18 січня 2011 року судом було оголошено перерву до 01 лютого 2011 року о 12-00.

25 січня 2011 року до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява (вх.№2033) третьої особи ОСОБА_8 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди від 29 червня 2000 року, укладений між Золочівською районної державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_6, яка за своєю правовою природою є позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 січня 2011 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_8 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди.

Золочівською районною державною адміністрацією через канцелярію господарського суду 14 лютого 2011 року подано зустрічну позовну заяву (вх.4016) до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 В даній позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір на оренду земель водного фонду від 29 червня 2000 року, укладений між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 року судом прийнято зустрічний позов Золочівської районної державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, про визнання недійсним договору оренди. Розгляд справи відкладено на "21" лютого 2011 р. о 14:00

Присутній представник позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримав, просив первісний позов задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову та позову третьої особи заперечував.

Присутній представник відповідача (за первісним позовом) проти задоволення первісного позову заперечував, з підстав викладених ним у запереченнях, які ним були надані до господарського суду, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Присутній представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору проти задоволення зустрічного позову заперечував, наполягав на задоволенні позову, який поданий третьої особи.

Судом встановлено, що позов третьої особи - ОСОБА_8 подано до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_6.

Відповідно ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

За таких обставин, оскільки спірний договір на оренду земель водного фонду укладено між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Золочівською державною районною адміністрацією, суд вважає за необхідне залучити до розгляду позову третьої особи ОСОБА_8 другого відповідача - Золочівську районну державну адміністрацію.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

29 червня 2000 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір на оренду земель водного фонду (далі по тексту - договір). Даний договір було посвідчено 29 червня 2000 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9, де в оригіналі цього договору, який належить позивачу у п.6.1. зазначено, що угода набуває сили з моменту Ії реєстрації і дійсна на 10 років. Але згідно виданої фотокопії цього договору від 29.06.2000 року в п.6.1 було внесено зміну від руки з відміткою читати вірно: на п*ять років.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» (що діяв на момент спірних відносин), відносини пов*язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 153 ЦК УРСР (що діяв на момент спірних відносин), договір вважається укладеним, коли між двома сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по усім істотним умовам. Істотними є ті умови договору, які визнані за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто загоди.

У разі недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договір не можна вважати укладеним, тобто таким, що фактично відбувся.

Відповідно ч. 1 ст.229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнати судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов*язків сторін. В наявності кількох різних за змістом примірників договору оренди між Золочівською райдержадміністрацією та ОСОБА_6 вбачається помилка щодо природи правочину, тому слід вважати, що згоди між стронами не досягнуто, що є підставою для визнання даного договору недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок Ії внесення і перегляду, та згідно зі статтею 25 даного закону у договорі оренди передбачається розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати, план (схема) земельної ділянки є також невід*ємною частиною договору оренди землі (ч.2 ст. 13 Закону України «Про оренду землі»). Ії (плану схеми) відсутність може бути підставою для визнання договору недійсним.

Ч.3 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (що діяв на момент спірних відносин) передбачено, що відсутність у договорі землі однієї з умов, передбачених цією статтею є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем, у ньому не визначено сторону, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об*єкту оренди і його частин, а також відсутні умови щодо індексації та порядку перегляду орендної плати, відсутні умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, відсутність цих істотних умов є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Водного кодексу (що діяв на момент спірних відносин) право водокористування на умовах оренди оформлюється договором, погодженим державними органами охорони навколишнього природоохоронного середовища та водного господарства. В договорі оренди землі, укладеного між відповідачем та позивачем погодження державними органами охорони навколишнього природоохоронного середовища та водного господарства відсутні, що є також істотною умовою, яку не було дотримано сторонами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом міністрів України. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджено Постановою Кабінету міністрів України №2073 від 25.012.1998 року.

Відповідно до п.п. 3, 12, 13,14 вищевказаного порядку державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міських ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради на всіх примірниках договору, після чого договір реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів, та окремо в розрізі відповідної сільської, селищної, міської ради за єдиною формою. Датою реєстрації договору оренди в Книзі записів є дата засвідчення факту державно реєстрації .

Судом встановлено, що на примірнику договору оренди, наданому позивачем до позовної заяви, на останній його сторінці міститься чотирикутний штамп «ЗАРЕЄСТРОВАНО реєстраційний № 04059510В051005 в реєстрі суб*єктів підприємницької діяльності 08 жовтня 2001 року Посадова особа підпис."

Таким чином, через рік після укладення даного договору, позивач ігноруючи норми земельного законодавства не зареєстрував спірний договір, але ж на примірнику договору міститься штамп державної реєстрації в реєстрі суб"єктів підприємницької діяльності, який ніяким чином не відноситься до компетенції Державної реєстрації договору оренди, тим більш, що згідно з постановою Кабінету міністрів №273 від 25.12.1998 року здійснення реєстрації договорів оренди земельних ділянок взагалі не віднесено до компетенції районних державних адміністрацій. Тобто спірний договір оренди не зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно письмових пояснень відповідача, даний штамп, який міститься на останній сторінці спірного договору, був виготовлений та використовувався відповідно положень п.10 Постанови КМУ «Про порядок державної реєстрації суб»єктів підприємницької діяльності» №740 від 25.05.1998 року:

«10. Реєстраційна картка суб*єкту підприємницької діяльності заповнюється особисто заявником. Орган державної реєстрації надає заявникові у разі потреби безоплатну допомогу в заповненні реєстраційної картки, перевіряє відповідність наведених у ній відомостей поданим документам. Оформлений оригінал реєстраційної картки зберігається в органі державної реєстрації.

Орган державної реєстрації після перевірки наведених у реєстраційній картці відомостей та комплектності пакету документів формує реєстраційну справу суб*єкту підприємницької діяльності і фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстраційних справ та письмово повідомляє про це заявника шляхом видачі (надіслання)довідки, яка підписується представником органу державної реєстраціївідповідальним за прийняття документів, і засвідчується штампом цього органу».

Також згідно пояснень відповідача, можливості використання зазначеного штампу при реєстрації договорів оренди земель водного фонду законодавством, чинними на момент укладення договору оренди, (2000-2001 роки) передбачено не було.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову, оскільки він є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами, тому відмовляє в його задоволенні повністю.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірного договору, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Крім того, згідно правових позицій викладених в постанові Верховного суду України №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» та Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними», за правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності Ії не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між Золочівською районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 29 червня 2000 року не містить в собі усіх істотних умов, передбачених вимогами закону, взагалі не пройшов належним чином державну реєстрацію, укладений під впливом помилки, тому повинен бути визнаний судом недійсним.

Така ж позиція викладена і у чинному Цивільному кодексі України, а саме згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а у випадку недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цією статтею, це є підставою для визнання недійсності правочину відповідно до статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом встановлено ряд порушень при укладенні спірного договору, суд вважає за необхідне задовольнити позов третьої особи ОСОБА_8 та зустрічний позов Золочівської районної державної адміністрації, які за своєю правовою природою є тотожними, та визнати недійсним договір на оренду земель водного фонду від 29 червня 2000 року, який укладено між ОСОБА_6 та Золочівською районною державно адміністрацією.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито за подання позову третьої особи у розмірі 85,00 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покладаються на першого та другого відповідачів в рівних частках.

Також, державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову підлягає стягненню з позивача (за первісним позовом).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Залучити другого відповідача - Золочівську районну державну адміністрацію за позовом третьої особи - ОСОБА_8

2. У задоволенні первісного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 відмовити.

3. Позов третьої особи ОСОБА_8 задовольнити.

4. Зустрічний позов Золочівської районної державної адміністрації задовольнити.

5. Визнати недійсним договір на оренду земель водного фонду від 29 червня 2000 року, укладений між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (61044, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.05.1999 року, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_8 (61177, АДРЕСА_1) 42,50 грн. державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

7. Стягнути з Золочівської районної державної адміністрації (62200, смт. Золочів, пл. Леніна,5) на користь ОСОБА_8 (61177, АДРЕСА_1) 42,50 грн. державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

8. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (61044, АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.05.1999 року, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Золочівської районної державної адміністрації (62200, смт. Золочів, пл. Леніна,5) 85,00 грн. державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/301-10

Повне рішення складене 28 лютого 2011 року.