Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний № 372/497/25
Номер провадження № 2/371/137/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Геліч Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Миронівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
29 січня 2025 року представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) адвокат Тараненко А.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у розмірі 10041,68 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі ТОВ «Манівео», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії №332708311 (далі кредитний договір), який відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 22000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. 10.02.2022 первісний кредитор перерахував кредитні кошти в сумі 22000,00 грн на платіжну картку відповідача №4731-21ХХ-ХХХХ-9756. 05.05.2022 на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього) та Реєстру прав вимоги №175 право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс»; 23.02.2024 на підставі договору факторингу №23/0224-01 та Реєстру прав вимоги №1 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; 17.04.2024 на підставі договору факторингу №17/04/24 до позивача. Відповідач здійснював часткові погашення, однак зобов`язання в повному обсязі не виконав. Згідно з випискою з особового рахунку станом на 07.01.2025 заборгованість відповідача становить 10041,68 грн за тілом кредиту, заборгованість за процентами 0,00 грн. Позивач нарахувань за кредитним договором не здійснював.
Процесуальні дії у справі. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 справу розподілено судді Обухівського районного суду Київської області Тиханському О.Б. (а.с. 92). Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 30.01.2025 справу передано на розгляд Миронівського районного суду Київської області за територіальною підсудністю, оскільки згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №1077403 від 30.01.2025 відповідач зареєстрований за адресою: Київська область, с. Росава, вул. Лугова, буд. 33
Ухвалою судді від 04.03.2025 справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву. Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та його представника 05.03.2025.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі 14.03.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом за адресою його зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення №0610240377848 повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
11.03.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.
03.04.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив визнати поважними причини пропуску строку на його подання, поновити цей строк та відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що не пам`ятає факту укладення кредитного договору та отримання коштів від первісного кредитора. На його думку, надана позивачем копія платіжного документа не містить номера, підпису та печатки банківської установи, а тому не підтверджує перерахування коштів; позивач не надав первинних бухгалтерських документів та оригіналів доказів. Відповідач також вважає недоведеним перехід права вимоги до позивача, оскільки договір факторингу №28/1118-01 укладено 28.11.2018, тобто до виникнення кредитного зобов`язання, а тому первісний кредитор не міг відступити право вимоги, якого на той час не існувало; предмет цього договору не був індивідуалізований; витяг з Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 не відповідає формі реєстру, передбаченій договором факторингу; зміни, внесені додатковою угодою №32 від 31.12.2023, не поширюються на спірні правовідносини. Відповідач стверджує, що його жодного разу не повідомляли про відступлення права вимоги, тому в нього не виникло обов`язків перед позивачем. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що їх розмір (6000,00 грн) є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, справа є типовою, а доказів фактичної оплати послуг адвоката не надано.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відповідач зазначив, що про розгляд справи дізнався у березні 2025 року, після реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» отримав доступ до матеріалів справи лише в середині березня 2025 року, а для аналізу наданих позивачем документів обсягом 173 сторінки, не будучи фахівцем у галузі права, потребував часу.
08.04.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити. Зазначив, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а відповідач не надав доказів того, що не використовував одноразовий ідентифікатор; факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням та довідкою банку; договір факторингу №28/1118-01 є рамковим, строк його дії неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31.12.2024, а право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022 в день підписання Реєстру прав вимоги №175, тобто вже після укладення кредитного договору; до матеріалів справи долучено витяги з реєстрів, оскільки повні реєстри містять персональні дані інших боржників. Щодо витрат на правничу допомогу вказав, що вони підтверджені договором, протоколом погодження вартості послуг та актом, а відповідно до пункту 3.6 договору про надання правничої допомоги гонорар сплачується після стягнення коштів на користь клієнта, що не перешкоджає їх розподілу.
Вирішуючи питання про прийняття відзиву, суд виходить з такого. Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ухвали від 04.03.2025 до дня подання ним відзиву: поштове відправлення з копією ухвали повернуто до суду без вручення 10.04.2025. Отже, на день подання відзиву (03.04.2025) встановлений судом строк не сплив. Навіть за умови обчислення строку з 11.03.2025, коли відповідач, за його твердженням, дізнався про розгляд справи, суд вважає наведені ним причини пропуску строку поважними, а сам пропуск незначним, тому на підставі статті 127 ЦПК України поновлює строк на подання відзиву. Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, тож прийняттям відзиву його процесуальні права не порушено. За таких обставин суд приймає відзив до розгляду та враховує викладені в ньому доводи.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи не подавали. Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, оскільки справа розглядається за відсутності сторін (частина друга статті 247 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Щодо укладення кредитного договору.
Судом встановлено, що 10.02.2022 о 08:42 відповідач подав до ТОВ «Манівео» заявку на отримання грошових коштів у кредит, у якій зазначив свої персональні дані: прізвище, ім`я, по батькові, дату народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 24.05.2005, РНОКПП НОМЕР_2 , адресу реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , адресу електронної пошти, а також номер платіжної картки НОМЕР_4 ; у заявці зазначено суму кредиту 22000 грн та строк кредиту 30 днів (а.с. 18).
Згідно з довідкою ТОВ «Манівео» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства договір №332708311 направлено відповідачу 10.02.2022; одноразовий ідентифікатор MNV369DJ звірити написання з оригіналом довідки та договору надіслано на номер телефону НОМЕР_3 10.02.2022 о 08:43:11, введено позичальником 10.02.2022 о 08:44:52; перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 10.02.2022 о 08:44:56. Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та алгоритм укладення кредитних договорів, згідно з якими укладення договору неможливе без ознайомлення з його умовами та Правилами надання грошових коштів у позику, затверджено ТОВ «Манівео» та долучено до матеріалів справи.
Договір кредитної лінії №332708311 від 10.02.2022 разом з паспортом споживчого кредиту підписаний від імені відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, від імені ТОВ «Манівео» кваліфікованою електронною печаткою; у реквізитах договору зазначено РНОКПП відповідача НОМЕР_2 та номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 8291). Невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».
Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео» надало відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 22000,00 грн. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, строк якого на момент укладення договору становить 30 днів від дати отримання першого траншу (пункт 3.6); строк Дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації ним функції продовження в особистому кабінеті (пункт 3.7). Сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду 12.03.2022 (пункт 7.1). Згідно з пунктом 7.2.2 договору у разі, якщо позичальник продовжує користуватися кредитом після закінчення Дисконтного періоду, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно (пункт 7.3.2). Пунктами 8.38.5 договору визначено процентні ставки: Базова процентна ставка 766,50% річних (2,10% на день), ставка після закінчення Дисконтного періоду 1087,70% річних (2,98% на день), Дисконтна процентна ставка за умови повернення кредиту до закінчення Дисконтного періоду 116,80% річних (0,32% на день), Індивідуальна процентна ставка 383,25% річних (1,05% на день). Відповідно до пункту 7.6 договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: у першу чергу прострочені проценти за користування кредитом; у другу прострочена до повернення сума кредиту; у третю нараховані проценти; у четверту сума кредиту; у п`яту неустойка та інші платежі. Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити розмір або списати нараховані проценти (пункт 7.7).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (частина третя статті 11 цього Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 цього Закону). Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до статті 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 зазначив, що будь-який вид договору, якщо інше не встановлено законом, може бути укладений у вигляді електронного документа, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором, отриманий позичальником на номер мобільного телефону, свідчить про волевиявлення позичальника на укладення договору.
Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту підписані від імені відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надіслано на номер телефону, зазначений відповідачем у заявці як фінансовий; у заявці містяться персональні дані відповідача, зокрема паспортні дані та РНОКПП, які збігаються з даними Єдиного державного демографічного реєстру. Відповідач не заперечував належність йому зазначеного номера телефону, адреси електронної пошти та платіжної картки, доказів на спростування цих обставин не надав. Посилання відповідача на те, що він не пам`ятає факту укладення договору, не спростовує зазначених обставин. Договір у судовому порядку недійсним не визнавався, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин суд вважає, що кредитний договір №332708311 від 10.02.2022 укладено з дотриманням вимог статей 626628, 638, 639 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Щодо надання кредитних коштів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання з надання кредиту позивач надав платіжне доручення, згідно з яким ТОВ «Манівео» через АТ «ТАСКОМБАНК» перерахувало отримувачу ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) 22000,00 грн на картку № НОМЕР_4 з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору №332708311 від 10.02.2022 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 »; документ містить відмітку «Проведено банком 10.02.2022», підпис директора та відбиток печатки ТОВ «Манівео». Також надано електронне повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» №3980/47.1.-БТ від 08.08.2024, підписане кваліфікованим електронним підписом, про здійснення банком у межах договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18.07.2019 переказів коштів на рахунки одержувачів, до яких емітовані електронні платіжні засоби, за операціями, вказаними в додатку та витяг з зазначеного додатку в якому містяться дані про те, що 10.02.2022 було здійснено переказ в сумі 2200000 грн на картку № НОМЕР_4 .
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжний документ не підтверджує перерахування коштів через відсутність номера та підпису працівника банку. Відомості платіжного доручення щодо отримувача, його РНОКПП, номера картки, суми, дати та призначення платежу повністю узгоджуються з даними заявки на кредит, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та розрахунку заборгованості первісного кредитора. Відповідач не заперечував належність йому картки № НОМЕР_4 , не надав виписки за своїм картковим рахунком, яка б спростовувала зарахування коштів, і не заявляв клопотання про її витребування.
Крім того, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» 15.08.2022 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №332708311 надійшов платіж у сумі 15062,52 грн. Здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості є діями, які свідчать про визнання ним кредитного зобов`язання та отримання кредитних коштів. Відповідач цієї обставини не спростував.
Посилання відповідача на необхідність надання оригіналів документів суд також відхиляє. Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може вимагати подати оригінал письмового доказу. Кредитний договір, заявка та довідка щодо дій позичальника є електронними документами, створеними в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, а відповідач, висловлюючи загальні сумніви, не вказав, які саме відомості в наданих копіях не відповідають дійсності, та не надав жодного доказу на підтвердження таких сумнівів. За таких обставин підстав для витребування оригіналів та для неврахування наданих копій суд не вбачає. Таким чином, суд вважає доведеним, що 10.02.2022 первісний кредитор надав відповідачу кредит у сумі 22000,00 грн.
Щодо переходу права вимоги до позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога); майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника (частини перша, друга статті 1078 ЦК України).
Судом встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (пункт 2.1); під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права вимоги, які виникнуть у майбутньому (пункт 1.3); право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги (пункт 4.1). Строк дії договору факторингу продовжувався додатковими угодами №19 від 28.11.2019 до 31.12.2020, №26 від 31.12.2020 (якою договір викладено в новій редакції) до 31.12.2021, №27 від 31.12.2021 до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022 до 31.12.2023, №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у загальній сумі 23146,20 грн, з яких 22000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 1146,20 грн заборгованість за процентами. ТОВ «Манівео» листом від 20.08.2024 №332708311/ФК підтвердило відступлення ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №23/0224-01, згідно з пунктом 4.1 якого право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги (а.с. 4953). Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у сумі 10041,68 грн.
17.04.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (фактор) укладено договір факторингу №17/04/24, згідно з пунктом 1.2 якого перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №17/04/24 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у сумі 10041,68 грн. Акт прийому-передачі Реєстру боржників підписано сторонами 17.04.2024.
Доводи відповідача про те, що за договором факторингу від 28.11.2018 не могло бути відступлено право вимоги за кредитним договором, укладеним пізніше, суд відхиляє. На момент відступлення права вимоги це прямо допускалось чинною на той момент статтею 1078 ЦК України. Право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» не в момент укладення договору факторингу, а 05.05.2022 в день підписання Реєстру прав вимоги №175, тобто в період дії договору факторингу (з урахуванням додаткових угод) та після виникнення кредитного зобов`язання. Реєстр містить дані, що дають змогу індивідуалізувати відступлене право вимоги: прізвище, ім`я, по батькові та РНОКПП боржника, номер і дату кредитного договору, розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25), розглядаючи спір щодо цього ж ланцюга відступлення права вимоги (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ТОВ «Таліон Плюс» ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» ТОВ «ФК «Ейс») за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, погодився з висновком апеляційного суду про те, що право вимоги за кредитним договором, укладеним після договору факторингу, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» як майбутня вимога в межах строку дії договору факторингу, а внаслідок послідовного укладення договорів факторингу до ТОВ «ФК «Ейс». Верховний Суд зазначив, що майбутньою вимогою є право грошової вимоги, яке виникне з договорів, укладених після договору факторингу, і така вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, ніж у момент її виникнення.
Посилання відповідача на невідповідність витягу з Реєстру прав вимоги №175 формі реєстру суд не приймає, оскільки витяг містить усі передбачені формою реєстру реквізити щодо боржника та відступленої вимоги, а подання витягу замість повного реєстру обумовлене наявністю в ньому персональних даних інших боржників. Договори факторингу та реєстри у судовому порядку недійсними не визнавалися (стаття 204 ЦК України), а доказів того, що право вимоги за кредитним договором було відступлено іншій особі або що зобов`язання відповідача припинилося, матеріали справи не містять.
Умовами договорів факторингу перехід права вимоги пов`язано з підписанням реєстрів прав вимоги (акта прийому-передачі реєстру боржників), а не з оплатою фінансування. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17, на яку посилається сам відповідач, чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту сплати ним коштів первісному кредитору, якщо інше не встановлено договором. Доводів щодо невиконання факторами обов`язку зі сплати фінансування (ціни продажу) відповідач не наводив.
Щодо доводів відповідача про неповідомлення його про відступлення права вимоги суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є виконанням належному кредиторові. Разом з тим відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Доказів виконання зобов`язання первісному чи будь-якому з наступних кредиторів, окрім врахованого позивачем платежу від 15.08.2022, відповідач не надав. Крім того, позивач надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками, зокрема договорами факторингу та реєстрами, рекомендованим листом з описом вкладення №0505233096703 23.01.2025.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 та є належним позивачем у справі.
Щодо розміру заборгованості.
Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а в разі незгоди з ним навести власний розрахунок.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео» за кредитним договором №332708311 відповідачу 10.02.2022 видано 22000,00 грн; оплат від позичальника до 05.05.2022 не надходило; за період з 10.02.2022 по 05.05.2022 нараховано проценти в загальній сумі 1146,20 грн; станом на 05.05.2022 дату продажу права вимоги заборгованість становила 23146,20 грн. Проценти нараховувалися в розмірі 70,40 грн на добу (0,32% від суми кредиту, що відповідає Дисконтній процентній ставці), за період з 24.02.2022 по 10.04.2022 проценти не нараховувалися (раніше нараховані за 24.0203.03.2022 сторновано), з 11.04.2022 у розмірі 6,60 грн на добу, з 01.05.2022 19,80 грн на добу.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» новий кредитор після набуття права вимоги нараховував проценти з 06.05.2022 по 15.05.2022 у розмірі 19,80 грн на добу, з 16.05.2022 по 09.06.2022 у розмірі 70,40 грн на добу; загальна сума нарахованих процентів (з урахуванням 1146,20 грн, нарахованих первісним кредитором) склала 3104,20 грн. 15.08.2022 надійшов платіж у сумі 15062,52 грн, з якого 3104,20 грн зараховано в погашення процентів, а 11958,32 грн в погашення тіла кредиту. Залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 23.02.2024 склав 10041,68 грн. Відповідно до виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 23.02.2024 по 07.01.2025 заборгованість відповідача становить 10041,68 грн за тілом кредиту; заборгованість за процентами, комісією, штрафами і пенями 0,00 грн.
Оскільки розмір заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту залежить від правомірності зарахування частини платежу від 15.08.2022 в погашення процентів, суд перевірив цей розрахунок.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. У постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду підтвердила цей підхід та зазначила, що можливість нарахування процентів залежить від умов договору, які суд має тлумачити з урахуванням усіх його положень.
Сторони кредитного договору погодили, що кредит має бути повернутий не пізніше 12.03.2022 (пункт 7.1), однак у разі користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (пункт 7.2.2). На відміну від продовження Дисконтного періоду (пункт 3.7), яке залежить від вчинення позичальником певних дій, пункт 7.2.2 договору безпосередньо встановлює граничний строк повернення кредиту, а отже, і граничний строк кредитування до 10.06.2022 включно. Проценти за кредитним договором нараховувалися по 09.06.2022, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування; після цієї дати нарахування не здійснювалося. При цьому проценти нараховано за ставками, значно нижчими за встановлені пунктами 8.3, 8.4 договору (з урахуванням права кредитодавця зменшити розмір процентів відповідно до пункту 7.7 договору), що не погіршує становище позичальника.
Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Пунктом 7.6 кредитного договору сторони також погодили, що в першу чергу погашаються прострочені проценти. Отже, зарахування ТОВ «Таліон Плюс» з платежу від 15.08.2022 спочатку 3104,20 грн в погашення процентів, а решти 11958,32 грн в погашення тіла кредиту відповідає умовам договору та закону. Відповідач розрахунок заборгованості не оспорив, власного розрахунку не надав, про застосування позовної давності не заявляв.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 22000,00 грн 11958,32 грн = 10041,68 грн. Доказів погашення цієї заборгованості відповідач не надав. Позивач вимог про стягнення процентів, а також сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляв, а суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України).
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у розмірі 10041,68 грн за тілом кредиту є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією №6772 від 28.01.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн, суд виходить з такого.
За положеннями частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суд оцінює як те, чи були витрати фактично понесені, так і їх необхідність, а договірні зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є для суду обов`язковими при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03.04.2024, укладений з Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг до нього, додаткову угоду №3 від 03.04.2024, акт прийому-передачі наданих послуг від 03.04.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреність. Згідно з актом адвокатське бюро надало такі послуги: складання позовної заяви до відповідача (2 год 5000,00 грн) та вивчення матеріалів справи (2 год 1000,00 грн). Відповідно до пункту 3.6 договору гонорар сплачується адвокатському бюро після надходження стягнутих коштів на рахунок клієнта.
Відповідач у відзиві заперечив проти розміру витрат на правничу допомогу, вказавши на їх неспівмірність. Оцінивши надані докази за критеріями реальності, розумності та співмірності, суд враховує таке. Акт прийому-передачі наданих послуг датований 03.04.2024, тобто складений раніше, ніж позивач набув право вимоги до відповідача (17.04.2024), та майже за десять місяців до звернення до суду (29.01.2025), а тому не може належним чином підтверджувати обсяг і час фактично наданих у цій справі послуг. Вартість складання позовної заяви, зазначена в акті (5000,00 грн за 2 години), не відповідає погодженому сторонами в протоколі погодження вартості послуг тарифу (1500,00 грн за годину). Вивчення матеріалів справи є невід`ємною складовою підготовки позовної заяви і не є окремою послугою. Справа є малозначною, ціна позову становить 10041,68 грн, позовна заява є типовою для спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами і не потребувала значного обсягу правового аналізу.
Разом з тим факт складення та подання адвокатом позовної заяви підтверджується матеріалами справи. З урахуванням погодженого сторонами тарифу та критеріїв реальності, розумності й співмірності суд вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 7681, 89, 95, 127, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263265, 268, 274279 ЦПК України, ст.ст. 204, 512, 514, 516, 526, 530, 534, 610612, 626629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,
УХВАЛИВ:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №332708311 від 10.02.2022 у розмірі 10041 (десять тисяч сорок одна) грн. 68 коп., що є заборгованістю за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення строку на апеляційне оскардження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено та підписано без його проголошення18.11.2026.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ
Судове рішення № 141587748, Миронівський районний суд Київської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 372/497/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: