Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний № 371/1094/26
Номер провадження № 2/371/1458/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Геліч Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Миронівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі ТОВ «ДФГ», позивач), через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики №72336243 від 25.12.2022 у розмірі 35000,00 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 10000,00 грн та заборгованості за відсотками 25000,00 грн. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі первісний кредитор) та відповідачем укладено Договір позики №72336243 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн на строк 10 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5% на день (базова процентна ставка, фіксована). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. 04.01.2023 сторони уклали додаткову угоду №8386885, за якою строк позики продовжено на 10 днів, тобто до 14.01.2023.
Позивач стверджує, що відповідач позику та проценти не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу №033-030423 від 03.04.2023, укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Сіроко Фінанс», та договору факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП». Нарахування процентів за межами строку позики позивач обґрунтовує пунктами 5.3, 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (у редакції від 16.09.2022), якими передбачено право кредитодавця нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою не більше 90 календарних днів.
У позовній заяві позивач також просив витребувати в АТ КБ «Приват Банк» докази зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.
Процесуальні дії у справі. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.
Ухвалою судді від 09.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача та витребувано з АТ КБ «Приват Банк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_1 та виписку за цим рахунком за період з 25.12.2022 по 28.12.2022. Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача. Згідно з листом Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.06.2026 №01-21/653 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження надіслано на адресу місця реєстрації відповідача.
На виконання ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» листом від 27.08.2026 №20.1.0.0.0/7-260821/51996-БТ надало інформацію про емісію карти на ім`я відповідача та виписку за рахунком за період з 25.12.2022 по 28.12.2022.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не подано, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.
Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, оскільки справа розглядається за відсутності сторін (частина друга статті 247 ЦПК).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 25.12.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №72336243 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). За умовами договору сума позики складає 10000,00 грн, строк позики 10 днів, процентна ставка 2,5% на день (базова, фіксована), що становить 250,00 грн на день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, створеним шляхом використання одноразового ідентифікатора No221GGCzJ, який було надіслано на електронну адресу, вказану відповідачем. Згідно з довідкою про ідентифікацію договір підписано 25.12.2022 о 07:50:18.
04.01.2023 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №8386885 до Договору позики, якою строк позики продовжено на 10 днів, тобто до 14.01.2023 (загальний строк позики 20 днів). Додаткову угоду підписано одноразовим ідентифікатором pSN7LaRveh 04.01.2023 о 10:47:16.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у такому порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону).
Враховуючи, що договір та додаткова угода підписані від імені відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на вказану ним електронну адресу, а відповідач цього не спростував, суд доходить висновку, що договір укладено з дотриманням вимог статей 626-628, 638 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу позику у сумі 10000,00 грн шляхом перерахування коштів через платіжну систему (ТОВ «ФК «Фінекспрес») на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 25.12.2022. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією №4113bc69-2df9-4234-bc3c-b3780e28543e від 25.12.2022, довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000124425/ТНПП від 27.02.2026 та листом первісного кредитора №05/12/25-46664 від 05.12.2025.
Згідно з інформацією АТ КБ «Приват Банк» від 27.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку № НОМЕР_3 . З виписки за цим рахунком за період з 25.12.2022 по 28.12.2022 вбачається, що 25.12.2022 на картку відповідача здійснено зарахування переказу в сумі 10000,00 грн (сума в валюті картки з урахуванням комісії 50,00 грн 9950,00 грн), після чого кошти були витрачені власником картки. Згідно з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій; така виписка є належним та допустимим доказом руху коштів за рахунком.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 03.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) та ТОВ «Сироко Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №033-030423, за яким право вимоги до боржників, зокрема за договором позики №72336243, відступлено ТОВ «Сіроко Фінанс».
05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ДФГ» (фактор) укладено договір факторингу №05/12/25-01, за яким позивач набув право вимоги до боржників, зокрема за договором позики №72336243. Відповідно до Реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 35000,00 грн, з яких 10000,00 грн основний борг, 25000,00 грн відсотки. Оплату за договором факторингу здійснено платіжною інструкцією №579936556.1 від 05.12.2025 на суму 6792131,40 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512, статтями 513, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За договором факторингу (частина перша статті 1077 ЦК України) клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відсутність письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цс15; частина друга статті 516 ЦК України). Таким чином, позивач є належним кредитором відповідача за цим договором.
Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо строк виконання визначений, у цей строк. Згідно зі статтею 610 ЦК України невиконання зобов`язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із розрахунку заборгованості станом на 14.05.2026 вбачається, що заборгованість відповідача за договором позики складає 35000,00 грн, з яких: 10000,00 грн за основною сумою боргу, 25000,00 грн за відсотками; неустойка (пеня, штраф) та комісія не нараховувались. Доказів повернення позики або будь-яких платежів на погашення заборгованості матеріали справи не містять. Отже, вимога про стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10000,00 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині заборгованості за відсотками у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За умовами договору процентна ставка становить 2,5% на день, тобто 250,00 грн на день (10000,00 грн ? 2,5%). Строк позики з урахуванням додаткової угоди №8386885 становить 20 днів (з 25.12.2022 по 14.01.2023). Отже, проценти за користування позикою за умовами договору нараховуються за 20 днів і становлять 5000,00 грн (250,00 грн ? 20 днів. Відтак 20000,00 грн нараховано за період після 14.01.2023, тобто за межами строку позики.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 виснувала, що у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування залежить від підстави їх нарахування; суди мають тлумачити умови договору та з`ясувати, чи передбачили сторони проценти як міру відповідальності за період після закінчення строку, чи лише проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву застосовується принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто його склав). Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. За частиною четвертою статті 263 ЦПК України суд враховує зазначені висновки Верховного Суду.
Посилання позивача на пункти 5.3, 6.5 Правил надання грошових коштів у позику щодо нарахування процентів за «понадстрокове користування» протягом не більше 90 днів не можуть бути підставою для стягнення процентів у заявленому розмірі. Ні договір, ні додаткова угода не містять графіка платежів чи розрахунку загальної вартості кредиту для споживача на період понад 20 днів; споживачеві не було доведено вартості кредиту на умовах такого понадстрокового користування. Умови, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі погодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності. Твердження позивача про те, що такі нарахування не є штрафом чи пенею, а є лише процентною ставкою, не змінює їх правової природи: за межами строку позики вони можуть розглядатися лише як міра відповідальності за прострочення (стаття 625 ЦК України).
Крім того, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (внесено Законом України від 15.03.2022 №2120-IX) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022), який неодноразово продовжувався і на день ухвалення рішення не припинений. Прострочення відповідача настало після 14.01.2023, тобто у період дії воєнного стану. Отже, нарахування сум за межами строку позики, які за своєю природою є відповідальністю за прострочення, є неправомірним. Позивач правом на нарахування процентів та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України не скористався. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №72336243 від 25.12.2022 у розмірі 15000,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 5000,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою у межах її строку (20 днів). У задоволенні решти позовних вимог (20000,00 грн процентів) слід відмовити.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (платіжна інструкція №579946715.1 від 12.06.2026). Позовні вимоги задоволено частково, на 42,86% (15000,00 грн із 35000,00 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1141,03 грн (2662,40 грн ? 42,86%).
Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. На підтвердження витрат надано: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги №8-ДІЛ від 16.02.2026, за яким вартість послуг щодо відповідача становить 4500,00 грн (500,00 грн вивчення документів та аналіз правової позиції; 4000,00 грн складання та подання позовної заяви); платіжну інструкцію №579942739.1 від 05.03.2026 про оплату послуг.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність не заявляв; зменшення таких витрат за відсутності клопотання сторони не допускається (постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18). Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог 1928,57 грн (4500,00 грн ? 42,86%).
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 512-514, 516, 526, 530, 610, 612, 625, 626-629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором позики №72336243 від 25.12.2022 у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 5000,00 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 03 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1928 (одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) грн. 57 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення строку на апеляційне оскардження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено та підписано без його проголошення 18.11.2026.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ
Судове рішення № 141587744, Миронівський районний суд Київської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 371/1094/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: