Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №464/6250/26
Провадження № 2/345/3659/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.11.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Гапоненка Р.В., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позов мотивує тим, що 21.01.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний Договір №718371081 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 16310,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року.
05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка на момент подання позовної заяви становить 48717,97 грн., в тому числі: 16310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23992,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 8415,87 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, а тому, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40302,10 грн., а також судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та 7000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.10.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано інформацію, що становить банківську таємницю.
04.11.2026 до суду надійшла витребувана інформація.
Від представника відповідача адвоката Булавинець М.М. до суду надійшов відзив в якому вказує, що відповідно до заявки, п. 1.2. кредитного договору, Довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що строк кредитування був встановлений сторонами 30 днів, тобто з 21.01.2020 до 20.02.2020. Доказів того, що сторони внесли зміни до кредитного договору щодо зміни визначеного строку кредитування матеріали справи не містять. Із змісту позовної заяви та долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами 30 денного строку кредитування позикодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України. Також розділом 3 «відповідальність сторін кредитного договору» не передбачено сплати відсотків на підставі ст. 625 ЦК України як міри відповідальності. Не визначає і пункт 1.4. кредитного договору базову ставку у розмірі 1,7% від суми кредитку за кожен день користування кредитом як розмір відсотків, що застосовуються згідно ст. 625 ЦК України за користування кредитними коштами поза межами встановленого кредитним договором 30 денного строку кредитування. Отже, з урахуванням викладеного, сума заборгованості за кредитним договором за нарахованими відсотками за період з 21.01.2020 до 20.02.2020 мала би становити 8 318,10 грн. (16 310 х 1,7% х 30). Однак, враховуючи, що згідно розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» за власною ініціативою згідно положень статті 605 ЦК України простив відповідачу заборгованість за нарахованими відсотками на загальну суму 7 143,69 грн., то сума заборгованості за кредитним договором за нарахованими відсотками має становити 1 174,41 (8 318,10 7 143,69).
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, просить врахувати, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є неординарною, не відзначається особливою складністю, судова практика у таких справах сформована давно, а тому надання правничої допомоги по такій категорії справ не потребує опрацювання великої кількості нормативних актів та пошуку значної кількості правових висновків Верховного Суду. Тому просить зменшити розмір витрат за надання правничої допомоги до 3000,00 грн.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якій позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі. Зазначає, що списання коштів, відображене в розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» від 29.01.2021, стосується процентів, нарахованих первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 24.02.2020 відповідно до п. 1.4 Кредитного договору. Згідно з умовами зазначеного пункту, у разі користування Кредитом понад строк, установлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються, натомість застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми Кредиту за кожний день користування ним. У зв`язку із цим Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною процентною ставкою та процентами, нарахованими за Базовою процентною ставкою, за весь період користування Кредитом від дати його отримання до дати фактичного повернення. Таким чином, зазначене списання відображає перерахунок процентів відповідно до умов Кредитного договору.
Кредитним договором № 718371081 від 21.01.2020 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Відповідач стверджує, що Позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. Однак, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: за користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором; та за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також зазначає, що позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Однак, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п.4.3. Кредитного договору).
Крім того, просить задоволити позовну вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. в повному обсязі, оскільки ним долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Представник відповідача адвокат Булавинець М.М. подав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що строк кредитування згідно кредитного договору становить 30 днів та не заперечується позивачем, а тому тільки за цей період можуть бути нараховані проценти за користування кредитними коштами. Вважає, що у відповіді на відзив відсутні спростування доводів Відповідача про те, що із змісту позовної заяви та долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки за період поза межами 30 денного строку кредитування позикодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нараховували саме як відсотки за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Вважає, що не спростовано у відповіді на відзив і його доводів про те, що розділом 3 Відповідальність сторін кредитного договору не передбачено сплати відсотків на підставі ст. 625 ЦК України як міри відповідальності та не доведено, що пункт 1.4. кредитного договору визначає базову ставку у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування кредитом як розмір відсотків, що застосовуються згідно ст. 625 ЦК України за користування кредитними коштами поза межами встановленого кредитним договором 30 денного строку кредитування. Не зазначає Позивач у відповіді на відзив на посилання на інші пункти кредитного договору, які б встановлювали розмір відсотків, що має застосовуватись згідно ст. 625 ЦК України за користування кредитними коштами поза межами встановленого кредитним договором 30 денного строку кредитування, а тому посилання на те, що Кредитним договором № 718371081 від 21.01.2020 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення, є голослівними та нічим не підтвердженими. Вважає, що позовна заява не містить посилання на те, що Позивачем розмежовується заборгованість за процентами, що стягуються за період правомірного користування кредитними
коштами, та заборгованість за період прострочення, яка стягується на підставі ст. 625 ЦК України. Тобто стаття 625 ЦК України за змістом позовних вимог не була правовою
підставою для стягнення процентів як заборгованості за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Відсутнє також розмежування відсотків і у розрахунках до договорів факторингу, які долучені до матеріалів справи. Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» за власною ініціативою згідно положень статті 605 ЦК України простив Відповідачу заборгованість за нарахованими відсотками на загальну суму 7 143,69 грн. Тобто в даному випадку, доводи позивача про те, що списання коштів, відображене в розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» від 29.01.2021, стосується процентів, нарахованих первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 24.02.2020 відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, не підтверджуються матеріалами справи.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі в яких вказує, що відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець надав Відповідачу кредит на суму 16310,00 грн строком на 30 днів. Однак, Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений Кредитним договором строк не виконав. Відтак, Позивач у праві вимагати від Відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625
ЦК України. З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками.
Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі.
Щодо списання коштів, відображеного на розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Доводи Відповідача про суперечливість розрахунку заборгованості є необґрунтованими, оскільки не враховують послідовності нарахування, списання та погашення процентів, відображеної у розрахунках заборгованості Первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Зазначає, що ТОВ «Таліон Плюс» дійсно здійснило списання заборгованості за процентами на загальну суму 7 143,69 грн. Водночас сам факт такого списання не свідчить про неправомірність попереднього нарахування процентів та не спростовує правильності розрахунку заборгованості за період користування кредитними коштами. Так, із розрахунків заборгованості вбачається порядок нарахування процентів Первісним кредитором відповідно до умов Кредитного договору, а також подальше відображення відповідних операцій ТОВ «Таліон Плюс», зокрема списання зазначеної суми. Отже, відповідні розрахунки відображають рух заборгованості та послідовність здійснених нарахувань і списань, що дає змогу встановити підстави формування її остаточного розміру. Позовні вимоги підтримує, просить задоволити в повному обсязі.
Від представника відповідача адвоката Булавинець М.М. до суду надійшли додаткові пояснення у справі в яких просить врахувати п.6, яким доповнено ЗУ від 17 березня 2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2). Вважає, що відповідач звільняється від сплати нарахованих процентів за період з 01 березня 2020 по 10 травня 2020, оскільки карантин завершився 30.06.2023.
Зазначає, що згідно п. 4.3. Кредитного договору визначено тільки те, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, однак цим пунктом не визначено що такі проценти нараховуються в якомусь іншому розмірі, ніж той який передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тому визначивши у кредитному договорі Базову процентну ставку, як процентну ставку для кредитного договору для розрахунку процентів у межах строку кредитування, Позивач не може одночасно зазначати, що Базова ставка в розмірі 1,7% є і процентами, розмір яких узгоджено згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказане в повній мірі узгоджується з тим, що відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі в яких вказує, що три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Кредитним договором № 718371081 від 21.01.2020 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 даного Кодексу, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 21.01.2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний Договір №718371081 на суму 16310,00 грн.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора CSW6363K.
Згідно з умовами Кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 16310,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.
До матеріалів справи також додано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та паспорту споживчого кредиту до договору №718371081 від 21.01.2020 року, де зазначено основні умови кредитування.
Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «Приват Банк», встановлено, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Щодо зарахування на картку грошових коштів, то за період з 21.01.2020 по 26.01.2020 було зарахування коштів у сумі 16310,00 грн. 21.01.2020.
Відповідно до виписки з особового рахунка ОСОБА_1 що надана позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року станом на момент подання позовної заяви становить 48717,97 грн., в тому числі: 16310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23992,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 8415,87 грн. - заборгованість за штрафними санкціями. Однак, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, а тому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40302,10 грн.
Матеріалами справи встановлено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього, де остання додаткова угода є №27 та продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року), за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, за плату, включаючи суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги .
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року.
05.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №05/06/25-Е відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником.
Згідно п. 1.3. Кредитного договору, На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,37 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом.
Пунктом 1.4. Кредитного договору погоджено, що У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Пункт 4.4. Кредитного договору передбачає, що З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 135,42 (сто тридцять п`ять цілих сорок дві сотих) відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою.
Суд відхиляє твердження представника відповідача, що строк кредитування був встановлений сторонами 30 днів, тобто з 21.01.2020 до 20.02.2020, як таке, що не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, оскільки Пункт 4.4. Кредитного договору передбачає, що Строк дії цього Договору, вказаний в п. 1.2. Договору, продовжується на весь період, протягом якого Сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим Договором, та визначається як період від дати отримання Позичальником Кредиту до фактичної дати повернення Кредиту, процентів за Дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов Договору (пені) та інших нарахувань передбачених Договором.
Щодо твердження представника відповідача, що сума заборгованості за кредитним договором за нарахованими відсотками за період з 21.01.2020 до 20.02.2020 має становити 8 318,10 грн. (16 310 х 1,7% х 30), суд зазначає наступне.
З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною (що передбачає п.1.3. Договору) та базовою ставками (що передбачає п.1.4. Договору).
Згідно п. 4.3. Кредитного договору, Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
А тому, з доданого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що з 21.01.2020 по 20.02.2020 нараховано проценти за дисконтною ставкою, з 24.02.2020 по 28.04.2020 первісний позикодавець нарахував проценти за базовою ставкою.
Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача.
При цьому, укладення Кредитного договору було здійснено саме за ініціативою Відповідача, яким, після ознайомлення з умовами Кредитного договору та «Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт»», не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку чи розміру нарахування відсотків, що свідчить про факт повного погодження Відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Отже, підписавши Кредитний договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами.
Разом із тим спірні правовідносини виникли з договору про надання кредиту фізичній особі для задоволення особистих потреб, а тому до них застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем у період із 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця включно, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.
Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за таким договором.
У постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц зроблено висновок, що тлумачення наведеної норми свідчить про поширення звільнення споживача від відповідальності на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Тому споживач у разі допущення такого прострочення звільняється також від обов`язку сплачувати платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Карантин, установлений на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв із 1 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Тому ОСОБА_1 як споживач звільняється від відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язань у зазначений період.
За таких обставин відповідач звільняється від сплати нарахованих процентів за період з 01 березня 2020 по 10 травня 2020, оскільки карантин завершився 30.06.2023. Отже, заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом (за період 21.01.2020 по 29.02.2020) становить 9639,12 грн.
Однак, згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» 29.01.2021 здійснено списання нарахованих процентів у розмірі 7143,69 грн. Представник позивача у додаткових поясненнях у справі не заперечує, що ТОВ «Таліон Плюс» дійсно здійснило списання заборгованості за процентами на загальну суму 7 143,69 грн.
А тому розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 18805,43 грн., в тому числі: 16310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2495,43 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом (9639,12 грн. - 7143,69 грн.).
Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання.
Враховуючи доведеність наявними в справі належними та допустимими доказами факту укладення із відповідачем кредитного договору та отримання кредиту, беручи до уваги факт неналежного виконання останнім обов`язків по поверненню суми кредиту та процентів, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення. А тому з відповідача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року в сумі 18805,43 грн., в тому числі: 16310,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2495,43 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією від 22.08.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1806,74 грн.
18805,43 грн х 100 / 40302,10грн = 46,66 % (розмір задоволених позовних вимог);
2662,40 грн х 46,66%/100 = 1242,30 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
На підставі викладеного, ст.ст. 512, 514, 526, 626, 628, 639, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02094, м. Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №718371081 від 21.01.2020 року в розмірі 18805,43 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 1242,30 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду і протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Судове рішення № 141586725, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 464/6250/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: