Рішення № 14158608, 03.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11                                                                                           Справа№ 5015/912/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Орт-Сервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орт” (м.Львів)

про:стягнення заборгованості в сумі 2 479,94 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Дзюба Г.Л.-представник, довіреність від 01.12.2010 року №142

від відповідача:Кінах А.Б.-представник, довіреність від б/д та б/н

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ) до Дочірнього підприємства “Орт-Сервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орт” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 2 479,94 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.02.2011 року. Ухвалою від 24.02.2011 року розгляд справи відкладено до 03.03.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2011 року, про відкладення від 24.02.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

23.02.2011 року за вх.№4503/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.03.2011 року за вх.№5226/11 позивач подав заяву по справі.

В судовому засіданні 03.03.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 1 615,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2011 року, про відкладення від 24.02.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

В судовому засіданні 03.03.2011 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 1 615,00 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.03.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.05.2007 року між Дочірнім підприємством “Орт-Сервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орт” (надалі –відповідач) та Львівським ДП “Фарлеп” укладено договір про надання телекомунікаційних послуг №L10864 (надалі –договір).

Згідно умов договору, відповідач прийняв на себе зобов”язання своєчасно оплачувати вартість спожитих телекомунікаційних послуг (п.4.1 договору).

Обов”язок боржника своєчасно оплачувати послуги зв”язку також передбачено чинним законодавством України, зокрема ст.33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року №1280-ІV, п.32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005 року.

У результаті реорганізації, проведеної у 2008 році шляхом приєднання Львівського ДП “Фарлеп” до ВАТ “Фарлеп-Інвест”, ВАТ “Фарлеп-Інвест” (надалі –позивач) виступає правонаступником Львівського ДП “Фарлеп” у повному обсязі.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов”язань по договору щодо оплати послуг зв”язку, виникла заборгованість перед позивачем за період з січня 2008 року по вересень 2009 року, яка станом на дату подання заяви становить 1 615,00 грн.

Крім того, пунктом 2 ст.36 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року та договором передбачено сплату пені, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 479,94 грн., в тому числі: основний борг в розмірі 1 615,00 грн., інфляційні в розмірі – 403,41 грн., 3% річних в сумі –104,07 грн., пеня в розмірі –357,46 грн.

В судовому засіданні 03.03.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 1 615,00 грн.

На момент розгляду справи відповідач докази погашення боргу суду не представив, заборгованість в розмірі 1 615,00 грн. визнав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Відповідно до вимог ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 03.03.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 1 615,00 грн.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, заборгованість в розмірі 1 615,00 грн. перед позивачем визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 03.03.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (м.Київ) до Дочірнього підприємства “Орт-Сервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орт” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 1 615,00 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №291916 від 21.01.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №291917 від 21.01.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 785 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 121 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Орт-Сервіс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Орт” (79018, м.Львів, вул.Залізнична,б.14А корп.5, кв.8, код ЄДРПОУ 30162314, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Фарлеп-Інвест” (01011, м.Київ, провулок Кутузова,3 код ЄДРПОУ 19199961, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) – 1 615 (одну тисячу шістсот п”ятнадцять) грн. 00 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя