Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3494/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/3494/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Транс Логістик (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, № 3, оф. 16, код ЄДРПОУ 42636260)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гринчака Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 84 070,42 грн, -
ВСТАНОВИВ:
25.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Вест Транс Логістик звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гринчака Дмитра Сергійовича, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 84 070,42 грн, що є еквівалентом 7150 PLN за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.2026.
В обґрунтування позову позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортної експедиції №260326-1 від 26.03.2026, що, полягало у неналежному завантаженні та розміщенні вантажу, внаслідок чого 01.04.2026 під час проходження контролю на території Республіки Польща було зафіксовано перевищення допустимого навантаження на другу вісь транспортного засобу, за що контролюючими органами визначено штраф у розмірі 6 000,00 PLN, а на водія накладено штраф у розмірі 1 000,00 PLN, крім того, сплачено банківську комісію в розмірі 150,00 PLN. Посилаючись на пункти 1.6, 2.1 та 4.3 договору, позивач вважає, що понесені витрати в загальному розмірі 7 150,00 PLN підлягають відшкодуванню відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.08.2026 року (суддя Цісельський О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3494/26 за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України без виклику сторін.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату суду Господарського суду Одеської області №479 від 03.09.2026, у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду №16-к від 02.09.2026 судді Цісельського О.В. зі штату суду, відповідно до Указу Президента України №848/2026 від 01.09.2026 "Про призначення судді", статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №916-1/2025 (зі змінами від 06.07.2026 №916-3/2026), - призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/3494/26.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026 матеріали справи №916/3494/26 розподілено судді Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2026 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) прийнято справу № 916/3494/26 до свого провадження; розгляд справи № 916/3494/26 вирішено здійснити спочатку без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження; позовну заяву ТОВ Вест Транс Логістик - на підставі ч. 11 ст.176 ГПК України - залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30774/26), відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень вказує, що категорично не погоджується з твердженням позивача про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати 6 000 PLN штрафної кауції, сплаченої на підставі протоколів контролюючого органу, 150 PLN банківської комісії, а також 1 000 PLN штрафної санкції, накладеної безпосередньо на водія, з огляду на те, що, у даному випадку, не встановлено факту перевищення загальної маси автомобіля, а зафіксовано лише перевищення допустимого навантаження на окрему вісь транспортного засобу, а отже, саме по собі таке перевищення не може ототожнюватися з перевантаженням автомобіля понад норми вантажу, погоджені сторонами в заявці, без належного доведення відповідної обставини.
Також, відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що зазначені платежі підлягають відшкодуванню на підставі п. 4.3 договору транспортної експедиції №260326-1 від 26.03.2026, оскільки, на думку відповідача, зазначене положення договору встановлює обов`язок Експедитора-Замовника щодо відшкодування саме штрафів, нарахованих контролюючими органами за перевантаження автомобіля понад норми вантажу, визначені у заявці, а не будь-яких витрат чи платежів, понесених перевізником під час виконання перевезення.
Разом з тим, відповідач зазначає, що на виконання умов договору сторонами було погоджено та підписано заявку №00000007726 на організацію перевезення вантажу за маршрутом Косаково Ягодин Київ, якою також визначено порядок завантаження та розміщення вантажу, зокрема, передбачено обов`язок водія контролювати відповідний процес з метою недопущення перевантаження на осі транспортного засобу. Відтак, водій мав можливість та договірний обов`язок звернути увагу на неналежне, на його думку, розміщення вантажу та повідомити про це Експедитора-Замовника.
Крім того, під час прийняття вантажу до перевезення водій мав можливість, у разі наявності зауважень чи заперечень щодо кількості, стану, способу завантаження або розміщення вантажу зазначити відповідні застереження у графі 18 CMR №7144082. Однак, жодних таких застережень CMR не містить.
Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що спірні витрати виникли внаслідок протиправних дій або бездіяльності відповідача, оскільки сам по собі факт накладення на перевізника штрафних санкцій, у зв`язку з перевантаженням транспортного засобу не підтверджує вини відповідача та не створює автоматичного обов`язку щодо відшкодування таких витрат.
Також, 10.09.2026 до суду від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. №30779/26), згідно якої відповідач просив суд здійснювати розгляд справи № 916/3494/26 за правилами загального позовного провадження.
15.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№31289/26), згідно якої позивач на виконання вимог ухвали суду від 08.09.2026 усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2026 року продовжено розгляд справи №916/3494/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження, згідно ч.12 ст.176 ГПК України.
Також, вказаною ухвалою суду у задоволенні заяви ФОП Гринчака Дмитра Сергійовича (вх. №30779/26 від 10.09.2026) відмовлено.
22.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№32249/26), відповідно до якої останній не погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позов, та вказує, зокрема, що згідно п.2.1 договору Експедитор-Замовник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення, забезпечити його упаковку та завантажити транспортний засіб, наданий для перевезення. Фактично завантаження транспортного засобу у Косаково здійснювали працівники складу із застосуванням спеціальної навантажувальної техніки. Водій позивача не здійснював фізичного переміщення вантажних місць та не керував технікою, за допомогою якої визначалося фактичне місце розміщення кожного вантажного місця.
Так, позивач зазначає, що, заявкою дійсно передбачено обов`язок водія контролювати завантаження та розміщення вантажу з метою уникнення перевантаження на осі, однак, на думку позивача, використання сторонами дієслова «контролювати» не означає обов`язку самостійно визначити схему завантаження, забезпечити належний розподіл ваги між осями та відповідати за результат такого завантаження. При буквальному тлумаченні заявки, сторони використали саме дієслово «контролювати», а не «завантажувати», «розміщувати», «визначати схему завантаження» або «забезпечувати дотримання осьового навантаження». Слова «для уникнення перевантаження на осі» визначають, на думку позивача, мету здійснення такого контролю, однак не перетворюють контрольну функцію водія на гарантію результату незалежно від фактичного способу завантаження та наявної у водія інформації
Разом з тим, позивач вважає юридично необґрунтованим висновок відповідача про те, що CMR №7144082 не містить застереження щодо способу розміщення вантажу або можливого перевищення осьового навантаження, та, посилаючись на п.2 ст. 8 Конвенції CMR та п.1.8 договору вказує, що на момент оформлення CMR водій міг виявити ризик, що і було зроблено, однак, він не мав достовірних даних, які дозволяли б зазначити у CMR встановлений факт конкретного осьового перевантаження.
Також, позивач вказує, що п. 2.2 договору, встановлено, що перевізник самостійно визначає тип, кількість та технічні параметри транспортних засобів, необхідних для здійснення перевезення, однак, сама по собі зазначена умова не доводить, що встановлене перевищення навантаження на другу вісь було спричинене типом чи технічними характеристиками обраного транспортного засобу та сам факт покладення на перевізника обов`язку щодо вибору транспортного засобу такого причинного зв`язку не встановлює.
Отже, за твердженнями позивача, ані невикористання передбаченого п. 1.8 договору права на відмову від перевезення, ані покладений п. 2.2 договору обов`язок щодо вибору транспортного засобу самі по собі не підтверджують порушення зобов`язань з боку позивача та не встановлюють причинного зв`язку між його діями і виявленим осьовим перевантаженням.
Разом з тим, позивач наголошує, що 01.04.2026, у зв`язку з результатами проведеного польським контролюючим органом габаритно-вагового контролю водієм під час виконання спірного перевезення було фактично здійснено платежі на загальну суму 7 150 PLN: 6 000 PLN - це сума, внесена на вимогу контролюючого органу, у зв`язку з визначеною ним грошовою санкцією; 150 PLN - це витрати, пов`язані із здійсненням відповідного платежу; 1 000 PLN - це сума за mandat karny №DJ1374747. Персональне оформлення адміністративного штрафу у сумі 1 000 PLN на водія саме по собі не змінює того, що відповідний платіж виник під час виконання конкретного рейсу та у зв`язку з результатами того самого габаритно-вагового контролю. Після відшкодування працівникові понесених ним під час рейсу витрат їх економічний тягар фактично понесло ТОВ «Вест Транс Логістик».
28.09.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№33013/26), відповідно до яких відповідач, зокрема, зазначає, що посилання позивача на умову заявки, відповідно до якої водій повинен контролювати завантаження та розміщення вантажу - з метою уникнення перевантаження на осі, не змінює змісту пункту 4.3 договору та не створює автоматичного обов`язку відповідача компенсувати будь-які платежі, пов`язані з осьовим навантаженням. Водночас, на думку відповідача, наявність такої умови в Заявці свідчить про те, що сторони усвідомлювали ризик перевантаження на осі та прямо поклали на водія обов`язок контролювати процес завантаження.
Також, на думку відповідача, із наведеної позивачем позиції не вбачається: хто саме визначав остаточну схему розміщення вантажу; хто визначав місце розміщення кожного окремого вантажного місця; яка саме вага кожного вантажного місця; яким чином здійснювався розподіл ваги між осями; чи здійснював водій контроль фактичного розміщення вантажу; чи звертався водій із вимогою змінити конкретне місце розташування конкретного вантажного місця; чи заявляв водій про неможливість здійснення перевезення; чи здійснювалася перевірка навантаження на осі перед виїздом. А отже, саме по собі посилання на те, що завантаження здійснювали працівники складу, не звільняє перевізника від виконання погодженого сторонами обов`язку контролювати завантаження та розміщення вантажу. При цьому, сам факт того, що контрольне зважування в Польщі встановило перевищення другої осі на 100 120 кг, не дозволяє встановити, хто саме і якими діями допустив виникнення такого перевищення. Між тим, загальна маса автопоїзда становила лише 37 560 кг при допустимій масі 40 000 кг.
30.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№33419/26), відповідно до якого останній просить суд стягнути з ТОВ Вест Транс Логістик витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.
14.10.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення стягнення судових витрат (вх.№35229/26), відповідно до якого останній просить суд зменшити заявлений представником відповідача до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до розумного та обґрунтованого розміру.
06.11.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказу (вх.№38471/26).
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.03.2026 між Вест Транс Логістик ТОВ (Перевізник) та ФОП Гринчак Дмитром Сергійовичем (Експедитор-Замовник) було укладено договір транспортної експедиції №260326-1, відповідно до п.1.1 якого даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунок за ці перевезення між Експедитором-Замовником та Перевізником.
Експедитор-Замовник та Перевізник діють від свого імені та по дорученню організацій, довіреними особами яких вони являються та з якими мають прямі договірні відносини (п.1.2 договору).
Для виконання замовлень Експедитора-Замовника, Перевізник може використовувати власні транспортні засоби (п.1.3 договору).
Взаємовідносини сторін по даному договору регулюються чинним законодавством України та міжнародними Конвенціями в галузі міжнародних перевезень (п.1.4 договору).
Згідно п. 1.5 договору, конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню обумовлюються в заявці (Додаток до даного договору), яка подається Експедитором-Замовником Перевізнику у письмовій формі не пізніше двох днів до дати завантаження, вказаній в заявці. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та печатками сторін та надіслана на електронну адресу, або іншим доступним способом через мобільні додатки (для прикладу Viber, Whats App, Telegram) Експедитору Замовнику.
Експедитор-Замовник зобов`язаний вказувати в заявці найменування вантажу, адресу завантаження/розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача, масу, кількість місць, упаковку вантажу, строки завантаження, відстань перевезення, розмір та форму оплати за перевезення (п.1.6 договору).
Відповідно до п.1.8 договору, перевізник має право перевірити правильність даних всіх записів, зроблених у товаро-супровідних документах. В разі невідповідності даних у товаро-супровідних документах умовам перевезення, обумовленим в заявці. Перевізник повідомляє про це Експедитора-Замовника. В разі невжиття Експедитором-Замовником заходів щодо приведення у відповідність фактичних умов перевезення до умов, вказаних в заявці. Перевізник має право відмовитись від виконання перевезення. В такому випадку Експедитор-Замовник зобов`язується виплатити штраф в розмірі 600 грн.
Згідно п.2.1 договору, Експедитор-Замовник зобов`язаний: своєчасно подавати належним чином оформлені заявки згідно п.1.5. даного договору; до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж для перевезення (затарити, опломбувати, замаркувати, підготувати всі необхідні товаро-супровідні документи, виписати у випадку необхідності перепустку на право проїзду автомобіля до місця завантаження та право вивезення вантажу); забезпечити упаковку ватажу, необхідну для уникнення його псування під час перевезення; забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товаро-транспортних документів, необхідних для безперешкодного перетину митних кордонів (сертифікатів походження вантажу, відповідності гігієнічних висновків і т.д.), маршрутних листів, відмічати в товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілей із пунктів завантаження та розвантаження; своєчасно оплатити виконане перевезення згідно Розділу 3 цього договору; завантажити/розвантажити транспортний засіб, наданий для виконання перевезення протягом 24 години (при виконанні міжнародних перевезень - 48 годин) згідно строків завантаження, вказаних в заявці.
Відповідно до п.2.2 договору, перевізник зобов`язаний: визначає типи та кількість автомобілей, їх технічні параметри, необхідні для здійснення перевезення вантажу в обсягах та на умовах, вказаних в заявці; подавати транспортні засоби під завантаження в технічно справному стані в строки, вказані в заявці. Перевізник інформує Експедитора Замовника про вимушені затримки транспортного засобу у дорозі, аваріях та інших передбачених обставинах, які перешкоджають своєчасній доставці вантажу.
Експедитор Замовник зобов`язується оплатити виконане перевезення у безготівковій формі на розрахунковий рахунок перевізника в строки, вказані в заявці, в т.ч. комісійну винагороду Перевізника згідно п.3.2 даного договору. У випадках, якщо Експедитор-Замовник протягом місяця не повертає Перевізнику підписаний екземпляр Акту виконаних робіт, Акт вважається прийнятим Експедитором-Замовником (п.3.1 договору).
Згідно п.4.3 договору, в разі перевантаження автомобілю понад норми вантажу, вказаної в заявці, Експедитор-Замовник відшкодовує Перевізнику всі штрафи, нараховані контролюючими органами та сплаченні Перевізником (або його субпідрядником) за перевантаження протягом виконання перевезення на підставі підтверджуючих документів.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2026 (п.8.1 договору).
26.03.2026 між сторонами було підписано заявку №00000007726 від 25.03.2026 до договору транспортної експедиції №260326-1 від 26.03.2026, відповідно до умов якої сторони погодили такі умови перевезення: маршрут Косаково-Ягодин-Київ; дата подачі під загрузку 30.03.2026; вантаж 23 050 кг, 62 куб.м.;митний перехід Ягодин;Вантажоотримувач згідно CMR;Додаткові умови CMR: Водій присутній на завантажені/розвантажені. Водій повинен контролювати завантаження та розміщення вантажу для уникнення перегрузу на осі. Добре закріпити вантаж ременями кріплення. Якщо виникають питання з пошкодження продукції без повідомлення Експедитора нічого не підписувати;Термін доставки 02.04.2026;Ставка фрахту 2 500 євро без ПДВ; Термін оплати рахунку 10 банківських днів після отримання оригіналів документів;а/м (марка реєстраційний номер) АС5562ВХІАС4111ХР; Водій ОСОБА_1 .
01.04.2026 керівником Люблінської митно-податкового управління в Бялій Подлясці було складено протоколи перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща на суб`єкта, що здійснює перевезення: ТОВ «Вест Транс Логістик», водій транспортного засобу: ОСОБА_2 , а саме:
-№PL302060.244.W.2026 (із роздруківкою динамічного зважування автомобіля), відповідно до якого, за результатами зважування о 10:47:00 встановлено навантаження на другу вісь - 11 620 кг, допустиме значення - 11 500 кг, перевищення - 120 кг (1,04%), при загальній масі автопоїзда 37 580 кг., ліміт загальної ваги - 40 000 кг.
-№PL302060.245.W.2026 (із роздруківкою динамічного зважування автомобіля), відповідно до якого, за результатами зважування о 10:50:16 встановлено навантаження на другу вісь - 11 600 кг, перевищення 100 кг (0,87%), при загальній масі автопоїзда 37 560 кг., ліміт загальної ваги - 40 000 кг.
Згідно п.7 протоколів №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026, за результатами огляду встановлено, що транспортний засіб є ненормативним (негабаритний вантаж) і не має передбаченого дозволу V та визначено грошовий штраф в розмірі 6 000 PLN.
Також, 01.04.2026 у м. Дорогуськ (Республіка Польща) на ім`я водія ОСОБА_3 було оформлено штраф № DJ1374747, на підставі ст. 95 § 1 та ст. 96 § 1 Кодексу правопорушень Республіки Польща від 24.08.2001 у розмірі 1 000 польських злотих за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 96 § 1 п. 6 у зв`язку зі ст. 64 розділу 2 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу ненормативним транспортним засобом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 01.04.2026 через касовий пункт Monetia та через PKO Bank Polski водієм на місці, невідкладно було сплачено з власних коштів: - 6 000 PLN штрафну кауцію на підставі протоколів митного органу; 1 000 PLN штрафну санкцію на водія та 150 PLN банківську комісію за здійснені оплати. На підтвердження чого до матеріалів справи додано відповідну квитанцію та чек.
Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 7144082, місцем та датою завантаження є Косаково, 30.03.2026. Перевізником ТОВ «Вест Транс Логістик» - 06.04.2026 до м. Києва доставлено ТОВ «Геко-Центр» вантаж: «дизель-генераторна установка» - 97 упаковок, «запасні частини для дизель-генераторної установки», вагою брутто 23 050 кг.
06.04.2026 на виконання умов договору №260326-1 від 26.03.2026, укладеного між ТОВ «Вест Транс Логістик» (Перевізник) та ФОП Гринчаком Д.С. (Експедитор), сторонами підписано акт надання послуг №70 на загальну суму 126 215,25 грн., який повністю було сплачено відповідачем згідно платіжної інструкцією №174 від 23.04.2026.
В подальшому, ТОВ «Вест Транс Логістик» направило відповідачу грошову вимогу про відшкодування витрат, понесених під час міжнародного перевезення вантажу за CMR №7144082 від 30.03.2026, у якій зазначило, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №260326-1 від 26.03.2026 та заявки №00000007726 від 25.03.2026 транспортний засіб було своєчасно подано під завантаження, яке здійснювалося силами та засобами Відправника/Замовника, а Перевізником під час прийняття вантажу перевірено правильність записів у товаросупровідних документах щодо кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а також зовнішній стан вантажу й упаковки. Водночас 01.04.2026 за результатами динамічного зважування транспортного засобу на території Республіки Польща було складено протоколи №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026 і оформлено штраф №DJ1374747, які були сплачені позивачем. Посилаючись на те, що зазначені витрати виникли під час виконання перевезення на замовлення відповідача, а також на пункти 1.6, 2.1 та 4.3 договору, позивач вимагав від ФОП Гринчака Д.С. протягом п`яти банківських днів з дня отримання вимоги відшкодувати понесені витрати в сумі 7 150,00 PLN у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день фактичної оплати.
У відповідь на зазначену вимогу, ФОП Гринчак Д.С. скерував на адресу позивача відповідь на претензію №2904/26 від 29.04.2026, згідно якої зазначив, що з викладеними у претензії вимогами не погоджується, оскільки фактично обумовлений договором №260326-1 від 26.03.2026 та заявкою №00000007726 від 25.03.2026 вантаж перевізник прийняв без зауважень, не скористався правом відмови та не зафіксував жодних порушень під час завантаження, що свідчить про належне виконання експедитором-Замовником своїх обов`язків та про відсутність правових підстав для покладання на нього відповідальності за складеними протоколами №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026 і оформленим штрафом №DJ1374747, а заявлена до відшкодування сума є необґрунтованою.
З огляду на зазначене, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Гринчака Дмитра Сергійовича збитків в розмірі 84 070,42 грн, що є еквівалентом 7150 PLN за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.2026.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 26.03.2026 між ТОВ Вест Транс Логістик (Перевізник) та ФОП Гринчак Дмитром Сергійовичем (Експедитор-Замовник) було укладено договір транспортної експедиції №260326-1, відповідно до п.1.1 якого даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та розрахунок за ці перевезення між Експедитором-Замовником та Перевізником.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно п. 1.5 договору, конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати перевезення по кожному конкретному замовленню обумовлюються в заявці (Додаток до даного договору), яка подається Експедитором-Замовником Перевізнику у письмовій формі не пізніше двох днів до дати завантаження, вказаній в заявці. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та печатками сторін та надіслана на електронну адресу, або іншим доступним способом через мобільні додатки (для прикладу Viber, Whats App, Telegram) Експедитору Замовнику.
26.03.2026 між сторонами було підписано заявку №00000007726 від 25.03.2026 до договору транспортної експедиції №260326-1 від 26.03.2026, відповідно якої сторони погодили умови перевезення.
Отже, укладений між сторонами договір №260326-1 від 26.03.2026 визначає загальні умови співпраці, тоді як конкретні умови окремого перевезення погоджуються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору.
Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 7144082 вантаж було доставлено ТОВ «Вест Транс Логістик».
Таким чином, судом встановлено, що на підставі заявки №00000007726 позивачем здійснено міжнародне перевезення вантажу, вартість якого відповідачем сплачено в повному обсязі та зазначені обставини учасниками спору не заперечуються.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 7 150,00 польських злотих збитків, понесених у зв`язку зі сплатою штрафних санкцій на підставі протоколів перевірки транспортного засобу №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026 і штрафу №DJ1374747, оформленого щодо водія під час здійснення міжнародного перевезення вантажу на підставі заявки №00000007726.
26.03.2026 між ТОВ Вест Транс Логістик (Перевізник) та ФОП Гринчак Дмитром Сергійовичем (Експедитор-Замовник) було підписано заявку №00000007726 від 25.03.2026 до договору транспортної експедиції №260326-1 від 26.03.2026, відповідно до умов якої сторони погодили такі умови перевезення:
-маршрут Косаково-Ягодин-Київ;
-дата подачі під загрузку 30.03.2026;
-вантаж 23 050 кг, 62 куб.м.;
-митний перехід Ягодин;
-Вантажоотримувач згідно CMR;Додаткові умови CMR:
-Водій присутній на завантажені/розвантажені. Водій повинен контролювати завантаження та розміщення вантажу для уникнення перегрузу на осі. Добре закріпити вантаж ременями кріплення. Якщо виникають питання з пошкодження продукції без повідомлення Експедитора нічого не підписувати;
-Термін доставки 02.04.2026;
Ставка фрахту 2 500 євро без ПДВ;
Термін оплати рахунку 10 банківських днів після отримання оригіналів документів;
а/м (марка реєстраційний номер) НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ;
Водій ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.
Частиною 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування.
Як встановлено судом, 01.04.2026 керівником Люблінської митно-податкового управління в Бялій Подлясці було складено протоколи перевірки транспортного засобу, який перетинає державний кордон у напрямку виїзду з території Республіки Польща на суб`єкта, що здійснює перевезення: ТОВ «Вест Транс Логістик», тип транспортного засобу: сідельний тягач DAF A5562BX; вантажний напівпречіп -KRONE AC4111XP; водій транспортного засобу: Анатолій Мосійчук, а саме:
-№PL302060.244.W.2026 (із роздруківкою динамічного зважування автомобіля), відповідно до якого, за результатами зважування о 10:47:00 встановлено навантаження на другу вісь - 11 620 кг, допустиме значення - 11 500 кг, перевищення - 120 кг (1,04%), при загальній масі автопоїзда 37 580 кг., ліміт загальної ваги - 40 000 кг.
-№PL302060.245.W.2026 (із роздруківкою динамічного зважування автомобіля), відповідно до якого, за результатами зважування о 10:50:16 встановлено навантаження на другу вісь - 11 600 кг, перевищення 100 кг (0,87%), при загальній масі автопоїзда 37 560 кг., ліміт загальної ваги - 40 000 кг.
Згідно п.7 протоколів №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026, за результатами огляду встановлено, що транспортний засіб є ненормативним (негабаритний вантаж) і не має передбаченого дозволу V та визначено грошовий штраф в розмірі 6 000 PLN.
Також, 01.04.2026 у м. Дорогуськ (Республіка Польща) на ім`я водія ОСОБА_3 було оформлено штраф № DJ1374747, на підставі ст. 95 § 1 та ст. 96 § 1 Кодексу правопорушень Республіки Польща від 24.08.2001 у розмірі 1 000 польських злотих за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 96 § 1 п. 6 у зв`язку зі ст. 64 розділу 2 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу ненормативним транспортним засобом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 01.04.2026 через касовий пункт Monetia та через PKO Bank Polski водієм на місці, невідкладно було сплачено з власних коштів: - 6 000 PLN - штрафну кауцію на підставі протоколів митного органу; 1 000 PLN штрафну санкцію на водія та 150 PLN - банківську комісію за здійснені оплати. На підтвердження чого до матеріалів справи додано відповідну квитанцію та чек.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт сплати позивачем коштів на території Республіки Польща, у зв`язку з виявленими порушеннями під час перевезення вантажу не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат на відповідача. Для стягнення заявленої суми позивач має довести не лише факт понесення таких витрат, а й наявність передбачених законом або договором підстав для покладення обов`язку з їх відшкодування саме на відповідача.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно частин 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заявки №00000007726 від 25.03.2026 загальна вага вантажу становила 23 050 кг. Водночас, протоколами перевірки транспортного засобу №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026 від 01.04.2026 зафіксовано перевищення допустимого навантаження саме на другу вісь транспортного засобу відповідно на 120 кг та 100 кг. При цьому, загальна маса автопоїзда становила 37 560 кг за допустимого значення 40 000 кг.
При цьому, заявкою №00000007726 сторони окремо погодили, що водій повинен бути присутнім під час завантаження та контролювати завантаження і розміщення вантажу з метою уникнення перевантаження на осі. Таким чином, обов`язок контролювати розміщення вантажу під час завантаження був прямо передбачений умовами заявки та покладений на водія транспортного засобу.
Крім того, відповідно до пункту 2.2 договору, Перевізник самостійно визначає типи та кількість автомобілів, а також їх технічні параметри, необхідні для здійснення перевезення. Отже, саме позивач, як Перевізник мав забезпечити подання транспортного засобу, технічні характеристики якого відповідали погодженим умовам перевезення та вимогам, що застосовуються до такого перевезення.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що перевищення навантаження на другу вісь виникло внаслідок надання відповідачем недостовірних відомостей про вантаж, неналежної підготовки вантажу до перевезення або вчинення інших дій чи бездіяльності відповідача всупереч умовам договору та заявки.
Надані позивачем до матеріалів справи протоколи №PL302060.244.W.2026 та №PL302060.245.W.2026 від 01.04.2026 перевірки транспортного засобу підтверджують факт виявлення перевищення навантаження на вісь, однак, не встановлюють, з вини якої саме особи воно виникло та чи було наслідком порушення відповідачем договірних зобов`язань. Відтак, наявність протоколів перевірки транспортного засобу сама по собі не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю відповідача та втратами, понесеними позивачем.
Окремо суд звертає увагу на умови пункту 4.3 договору, відповідно до якого, у разі перевантаження транспортного засобу понад норми вантажу, зазначені в заявці, Експедитор-Замовник відшкодовує Перевізнику всі штрафи, накладені уповноваженими органами та сплачені Перевізником (або субпідрядником) за таке перевантаження під час перевезення, за умови надання підтвердних документів.
Разом із тим, з наданих протоколів вбачається, що загальна маса автопоїзда не перевищувала встановленого обмеження, а перевищення було зафіксовано лише щодо навантаження на другу вісь. Доказів того, що фактична вага вантажу перевищувала погоджені сторонами у заявці 23 050 кг, позивачем не надано. За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати доведеним настання саме тієї умови, з якою пункт 4.3 договору пов`язує виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати Перевізнику сплачені штрафи.
Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).
Статтею 6 Конвенції закріплено реквізити, які має містить вантажна накладна та визначено, що сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Відповідно до підпункту 4 частини 1 статті 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.
Підпунктом h пункту 1 статті 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані як вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.
Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.
Крім того, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №7144082 не містить застережень Перевізника щодо ваги вантажу, його розміщення, можливого перевищення допустимого навантаження на осі транспортного засобу чи будь-яких перешкод у здійсненні контролю за процесом завантаження. Відповідні обставини також не зафіксовані водієм в інший спосіб, зокрема шляхом складення акта або внесення відповідних зауважень до товаросупровідних документів.
Разом з тим, судом досліджено надані позивачем знімки екрана листування у месенджері «Viber», яке, за твердженням позивача, здійснювалося між логістом ТОВ «Вест Транс Логістик» та логістом замовника ОСОБА_4 і стосувалося організації та виконання спірного перевезення.
При цьому, сам факт листування між представниками сторін та його зміст підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. Водночас, наявність такого листування сама по собі не підтверджує, що саме відповідач допустив порушення умов договору або заявки, яке призвело до перевищення допустимого навантаження на другу вісь транспортного засобу.
Також, судом досліджено заяву свідка - водія транспортного засобу ОСОБА_3 від 21.08.2026 (Том 1, а/с 40), в якій зазначено, зокрема, що завантаження здійснювалося працівниками складу за допомогою спеціальної техніки, які самостійно визначали послідовність та місце розташування вантажних місць у напівпричепі. Свідок також зазначив, що йому не було надано інформації про вагу кожного вантажного місця, схему розміщення вантажу або розрахунок навантаження на осі, а контрольне поосьове зважування після завершення завантаження не проводилося. За його словами, під час завантаження він звернув увагу на значні габарити окремих палет, повідомив логіста ТОВ «Вест Транс Логістик» про ризик нерівномірного розподілу ваги, а також звернувся до працівників складу щодо порядку розміщення вантажу, проте останні повідомили, що самостійно визначають спосіб його завантаження.
Наведені у заяві свідка обставини не підтверджують, що відповідач надав недостовірні відомості щодо ваги вантажу або визначав спосіб його розміщення у напівпричепі. Навпаки, зі змісту заяви вбачається, що безпосереднє завантаження та розміщення вантажних місць здійснювали працівники складу, а водій не мав можливості самостійно переміщувати вантаж чи визначати його розташування.
При цьому, суд звертає увагу, що сам свідок зазначає про виявлений ним ризик нерівномірного розподілу ваги та повідомлення про це логіста позивача. Отже, позивач був обізнаний про можливі ризики ще під час завантаження транспортного засобу. Однак, доказів того, що після отримання такої інформації позивачем було вжито заходів для перевірки фактичного розподілу навантаження на осі, проведення контрольного зважування або усунення можливого перевантаження, матеріали справи не містять.
Крім того, заява свідка не містить відомостей про те, що відповідач відмовив у проведенні контрольного зважування, перешкоджав водієві у здійсненні контролю за завантаженням або наполягав на продовженні перевезення попри повідомлені ризики.
Щодо штрафу № DJ1374747 від 01.04.2026 оформленого на ім`я водія ОСОБА_3 , на підставі ст. 95 § 1 та ст. 96 § 1 Кодексу правопорушень Республіки Польща від 24.08.2001 у розмірі 1 000 польських злотих за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 96 § 1 п. 6 у зв`язку зі ст. 64 розділу 2 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу ненормативним транспортним засобом, суд зазначає, що позивачем також не доведено, що правопорушення, за яке водія притягнуто до відповідальності, стало наслідком неналежного виконання відповідачем своїх договірних обов`язків, у тому числі надання недостовірних відомостей про вантаж, його вагу чи інші характеристики, які зумовили необхідність перевезення вантажу ненормативним транспортним засобом.
Також, судом не встановлено договірної або законної підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування банківської комісії у розмірі 150 польських злотих. Пункт 4.3 договору передбачає відшкодування штрафів за визначених у ньому умов, однак не містить положень про відшкодування супутніх банківських витрат, пов`язаних зі сплатою таких сум.
Отже, надані позивачем квитанція та чек можуть підтверджувати факт здійснення відповідних платежів, однак самі по собі не доводять наявності обов`язку відповідача відшкодувати їх позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено вину відповідача у допущенні порушення навантаження на другу вісь транспортного засобу, який здійснював перевезення згідно заявки №00000007726, а відтак і підстав для сплати суми штрафу в розмірі 7 150 польських злотих, що є еквівалентом в розмірі 84 070,42 грн, за офіційним курсом НБУ станом на 01.04.2026.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача у повному обсязі, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України, визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Заявами по суті спору є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву (вх.№30774/26 від 10.09.2026) відповідачем було визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000 грн.
30.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№33419/26), відповідно до якого останній просить суд стягнути з ТОВ Вест Транс Логістик витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.
Судом встановлено, що 02.09.2026 між Зеліка В.В. (Адвокат) та ФОП Гринчак Д.С. (Клієнт) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №0209/26, згідно п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно п.2.1 договору, за надану правову допомогу Клієнт виплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за згодою сторін після надання відповідних послуг відповідно до акту наданих послуг.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.3.1 договору).
30.09.2026 між Зеліка В.В. (Адвокат) та ФОП Гринчак Д.С. (Клієнт) було підписано акт про надані послуги згідно договору №0209/26 від 02.09.2026, відповідно до п.1 та п.2 якого, адвокат надав клієнту правову допомогу відповідно до договору №0209/26, а клієнт прийняв її; вартість послуг становить 19 000 грн, а саме: 1) аналіз позовної заяви та додатків до неї про відшкодування збитків, пов`язаних з невиконанням договору транспортного експедирування від 25.08.2026, визначення основних напрямів правової позиції - 3 000 грн.; 2) підготовка відзиву на позовну заяву від 09.09.2026, у тому числі формування правової позиції - 8 000 грн.; 3) підготовка заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з обґрунтуванням необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження - 2 000 грн.; 4) ознайомлення та правовий аналіз відповіді на відзив від 21.09.2026 - 2 000 грн.; 5) підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив - 4 000 грн.
Представництво інтересів ФОП Гринчак Д.С. в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Зеліка В.В., що підтверджується наявним в матеріалах справи ордером серії ВС №1493961 від 02.09.2026.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.
14.10.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення стягнення судових витрат (вх.№35229/26), відповідно до якого останній просить суд зменшити заявлений представником відповідача до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до розумного та обґрунтованого розміру.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами реальність, фактичність та розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останнім не надано жодних доказів фактичної сплати заявленої суми адвокату, які б підтверджували перерахування грошових коштів у заявленому розмірі.
Також, на думку позивача, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, обґрунтованості та співмірності із характером і складністю цієї справи, оскільки, дана справа розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що саме по собі свідчить про відсутність необхідності здійснення представником значного обсягу процесуальної роботи. Судові засідання у справі не проводилися, участь представника в них не здійснювалася, спір про стягнення збитків за договором транспортного експедирування не є складним або таким, що потребує аналізу значного обсягу доказів чи нової судової практики
Крім того, позивач вважає, що заявлений обсяг часу визначений адвокатом відповідача у акті про надані послуги від 30.09.2026, є завищеним, з огляду на фактичні обставини справи, порядок її розгляду та зміст виконаних представником відповідача дій, оскільки окремі зазначені відповідачем види робіт не є самостійними послугами, а фактично є складовими одного процесу підготовки правової позиції та відзиву на позовну заяву.
Щодо тверджень позивача про ненадання відповідачем доказів фактичної сплати заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, - суд вказує, що Верховним Судом вже неодноразово зазначалось, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від факту оплати як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Разом з тим, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі № 914/1945/19, від 23.11.2021 у справі № 873/126/21.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Проаналізувавши договір про надання правничої (правової) допомоги №0209/26 від 02.09.2026 та акт про надані послуги до нього від 30.09.2026, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд вважає, що заявлені до стягнення витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 19 000 грн не відповідають критерію розумності їх розміру та співмірності обсягу наданих послуг.
Щодо наведеної в п.1 акту від 30.09.2026 послуги з аналізу позовної заяви та додатків до неї про відшкодування збитків, пов`язаних з невиконанням договору транспортного експедирування від 25.08.2026, визначення основних напрямів правової позиції, суд зазначає, що наведена послуга фактично охоплюються послугою зазначеною у п.2 акту щодо підготовки відзиву на позовну заяву від 09.09.2026, у тому числі формування правової позиції та є одним єдиним безперервним процесом.
Щодо наведеної в п.3 акту від 30.09.2026 послуги щодо підготовки заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з обґрунтуванням необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження в розмірі 2 000 грн., суд зазначає, що у задоволенні вказаної заяви судом було відмовлено.
Також, щодо наведеної в п.4 акту від 30.09.2026 послуги з ознайомлення та правового аналізу відповіді на відзив від 21.09.2026, суд зазначає, що наведена послуга фактично охоплюються послугою зазначеною у п.5 акту щодо підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив та є одним єдиним безперервним процесом.
Водночас, суд зазначає, що складність даної справи не є високою, практика з подібних спорів є досить поширеною, та спірні правовідносини фактично регулюються лише нормами Цивільного кодексу України та ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», а відтак аналізу великої кількості законів чи підзаконних нормативно-правових актів в даній справі адвокатом не потребувало.
Також, судом враховано і приватноправовий характер спору у цій справі, який не викликав публічного резонансу з боку органів державної/місцевої влади або засобів масової інформації (тобто відсутність проявів публічного інтересу до справи).
Отже, зважаючи на характер та рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, а також враховуючи заперечення позивача на клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з критеріїв реальності, пропорційності та розумності витрат, вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Вест Транс Логістик, суд доходить висновку про стягненням з позивача на користь відповідача 10 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вест Транс Логістик (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, № 3, оф. 16, код ЄДРПОУ 42636260) на користь Фізичної особи-підприємця Гринчака Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 (десять тисяч) - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набранням рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко
Судове рішення № 141581777, Господарський суд Одеської області було прийнято 18.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/3494/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: